Постанова № 20586212, 09.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6225/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Наливайко Є.О.,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дослідний завод"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомленнь-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Дослідний завод"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Полтаві № 0000132310/0 та № 0000162310/0 від 07 лютого 2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ті обставини, що відповідачем безпідставно з порушенням вимог закону прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0000132310/0 від 07 лютого 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника податків ВАТ «Дослідний завод»за платежем: податок на прибуток на суму 18998 грн. за основним платежем та на суму 4750 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 14, Т. 1) та податкове повідомлення-рішення № 0000162310/0 від 07 лютого 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника податків ВАТ «Дослідний завод»за платежем: податок на додану вартість на суму 286432 грн. за основним платежем та на суму 71608 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 15, Т. 1). Вважає необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, висновки відповідача про необхідність збільшення суми зобовязань товариства за платежами: податок на прибуток та податок на додану вартість в звязку з тим, що товариством не проведено зменшення вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції (витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності), що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів та до завищення убутку балансової вартості запасів; та про необхідність віднесення до складу валових витрат лише фактично сплачених відсотків.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовну вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поясненнях наданих суду, в запереченнях (а.с. 62-64, Т. 1) та додаткових поясненнях (а.с. 82-83, Т. 7) зазначав, що позивачем не проведено зменшення вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності. Посилався на те, що згідно з Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежались, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженим наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15.12.1999 року № 149/300, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.1999 року за № 921/4214, уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей на виробничих і торгівельних підприємствах та в організаціях проводиться за даними інвентаризації. Враховуючі відсутність у головних книгах ПАТ «Дослідний завод»за 2009-2010 р.р. записів по рахунку «Витрати від знецінення запасів»та відсутність у товариства наказу про створення комісії для виявлення відходів виробництва, що підлягають уцінці, наказу про проведення інвентаризації залишків відходів виробництва, що підлягають уцінці та опис-актів уцінки, перевіркою зроблено висновок про безпідставне здійснення ПАТ «Дослідний завод»уцінки відходів металу, що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів в одних податкових періодах та до завищення убутку балансової вартості запасів в інших податкових періодах. Враховуюче зазначене, перевіркою зроблено висновок про порушення ПАТ «Дослідний завод»вимог п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. 5.9. ст. 5, п. 6.1. ст. 6, п. 22.4. ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ВАТ «Дослідний завод»(код ЄДРПОУ 14312418) зареєстроване 02.09.1992 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, Свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 № 083010, що підтверджується відомостями довідки АА № 429930 з єдиного державного реєстру підприємств та організації (ЄДРПОУ) від 18.07.2011 року (а.с. 9, Т.1). На підставі положень Закону України «Про акціонерні товариства»товариство змінило найменування і з 29.06.2011 року має назву: публічне акціонерне товариство «Дослідний завод»(код ЄДРПОУ 14312418), що підтверджується Випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ № 564831, виданою 29.06.2011 року (а.с. 8, Т.1). Позивача взято на податковий облік, як платника податків в органах державної податкової служби 10.06.1992 року за № 61. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23987712 від 16.07.1999 року, виданим ДПІ у м. Полтаві, індивідуальний податковий номер 143124116342 був зареєстрований платником ПДВ.

За наслідками перевірки підприємства позивача, проведеною Державною податковою інспекцією у м. Полтаві з 30.11.2010 року по 13.01.2011 року, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, на підставі направлень від 30.11.2010 року № 3288 та від 22.12.2010 року № 3641, складено Акт № 299/23-5/14312418 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Дослідний завод»(код ЄДРПОУ 14312418) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року (а.с. 1 56, Т. 6).

Із матеріалів справи вбачається, що перевіркою підприємства позивача, проведеною відповідачем з 30.11.2010 року по 13.01.2011 року, за наслідками якої 20.01.2010 року складено Акт № 299/23-5/14312418 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Дослідний завод»(код ЄДРПОУ 14312418) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, податковими ревізорами-інспекторами було встановлено, що, зокрема:

- ВАТ «Дослідний завод»не проведено зменшення вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності (а.с. 9, Т. 6);

- підприємство до податкового зобовязання декларації з податку на додану вартість у перевіреному періоді не включило ПДВ в сумі 317597 грн. за рахунок того, що різниця між вартістю використаного металу та металобрухту не бере участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності (а.с. 20, Т. 6);

- перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року встановленого його заниження в сумі 286432 грн. у тому числі по періодах: - серпень 2009 року 80383 грн., - вересень 2009 року 20501 грн., - листопад 2009 року 11200 грн., - грудень 2009 року 22721 грн., - січень 2010 року 38057 грн., - березень 2010 року 71468 грн., - квітень 2010 року 42102 грн. та завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 31165 грн., у тому числі по періодах: - лютий 2009 року - -29126 грн., - березень 2009 року - -188 грн., - травень 2009 року 1851 грн. (а.с. 22, Т. 6);

- перевіркою показників, відображених у рядку 04.13 Декларації «Інші витрати», за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року у сумі 34191463 грн. встановлено, що ВАТ «Дослідний завод»до інших витрат собівартість іноземної валюти, відсотки за користування кредитними коштами, банківські послуги тощо. Проведеною перевіркою відображеного показника за І-IV кв. 2009 року та І-ІІІ кв. 2010 року в сумі 34191463 грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості, журнали ордери по рах. 311, 312, 942, виписки банку, не встановлено завищення чи заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларації «Інші витрати». (а.с. 12, Т. 6).

Згідно із висновками Акту № 299/23-5/14312418 від 20.01.2010 року, перевіркою встановлено порушення ВАТ «Дослідний завод»(а.с. 55, Т. 6):

1. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. 5.9. ст. 5, п. 6.1. ст.. 6, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями встановлено завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2500581 грн. в т.ч. за 9 місяців 2010 р. 2500581 грн.

2. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. 5.9. ст. 5, п. 6.1. ст.. 6, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на прибуток в сумі 192303 грн., у т.ч.

завищення податку на прибуток у сумі 58200 грн. за 2009 р.

- заниження податку на прибуток у сумі 250503 грн. за 9 місяців 2010 р.

3. п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 286432 грн., у т.ч.

- серпень 2009 року 80383 грн.,

- вересень 2009 року 20501 грн.,

- листопад 2009 року 11200 грн.,

- грудень 2009 року 22721 грн.,

- січень 2010 року 38057 грн.,

- березень 2010 року 71468 грн.,

- квітень 2010 року 42102 грн.

4. п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 31165 грн., у тому числі по періодах:

- лютий 2009 року - -29126 грн.,

- березень 2009 року - -188 грн.,

- травень 2009 року 1851 грн.

5. п.п. 4.2.9., п.п. 4.2.15 п. 4.2. ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 19.2. ст. 19 Закону України «про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. № 889-ІV із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час проведення перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1052, 14 грн., в тому числі по періодах:

- 2009 р. 414,97 грн.

- 2010 р. 637,17 грн.

6. п.п. 2.3., п.п. 2.11 п. 2, п.п. 3.1. п. 3, п.п. 7.41, 7.43, п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 відсутні оригінали підтверджуючих розрахункових документів: касові чеки, квитанції прибуткового касового ордера на загальну суму 4615,99 грн.

Позивач 26 січня 2011 року звернувся до Державної податкової інспекції у м. Полтаві із запереченнями до акту про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Дослідний завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року від 20.01.2010 р. № 299/23-5/14312418 з проханням переглянути акт перевірки, з урахуванням заперечень підприємства (а.с. 16 - 19).

У відповіді № 1600/10/23-537 від 02.02.2011 року Державної податкової інспекції у м. Полтаві на заперечення до акту перевірки ВАТ «Дослідний завод», код ЄДРПОУ 14312418 від 20.01.2011 р. № 299/23-5/14312418, зазначено, що: «відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства на рахунку 26.5 обліковується різниця між вартістю металу та вартістю металобрухту. Підприємством в запереченні зазначено вірно, що реалізація готової продукції, реалізація металобрухту відносяться до господарської діяльності, але в даному випадку на рахунку 26.5 обліковується різниця в вартості металу та вартістю металобрухту, тобто дана сума є сумою, яка не врахована в вартості готової продукції та в вартості металобрухту, при цьому дана сума віднесена до валових витрат»(а.с. 21, Т.1); «відповідно до даних бухгалтерського обліку ВАТ «Дослідний завод»відносило до валових витрат сплачені відсотки, що не суперечить чинному законодавству»(а.с. 21, Т.1); «при розгляді заперечень представниками підприємства було повідомлено, що при відсутності відображення в бухгалтерському обліку нарахованих відсотків по позикам отриманим за 2009 рік та 1 квартал 2010 р., в податковому обліку ВАТ «Дослідний завод»при складанні декларації з податку на прибуток за 2009 р. та 9 місяців 2010 р. відносило до валових витрат суми нарахованих відсотків по позикам (а.с. 21-22, Т.1); «таким чином, під час розгляду заперечень при визначенні валових витрат прийнято до уваги витрати у звязку з нарахуванням відсотків по позикам, що призвело до зменшення донарахованої суми податку на прибуток за перевіряємий період на 173305 грн. і який складає за актом перевірки 18998 грн.»(а.с. 22, Т.1).

При цьому було зазначено, що висновки акту в частині завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2010 рік всього в сумі 2500581 грн., заниження податку на додану вартість в сумі 286432 грн., та завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 31165 грн. є правомірними. (а.с. 22, Т.1).

В подальшому Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 07 лютого 2011 року на підставі акта перевірки № 299/23-5/14312418 від 20.01.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132310/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника податків ВАТ «Дослідний завод»за платежем: податок на прибуток на суму 18998 грн. за основним платежем та на суму 4750 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 14, Т. 1).

Також Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 07 лютого 2011 року на підставі акта перевірки № 299/23-5/14312418 від 20.01.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162310/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника податків ВАТ «Дослідний завод»за платежем: податок на додану вартість на суму 286432 грн. за основним платежем та на суму 71608 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 15, Т. 1).

Зазначені податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві були оскаржені ВАТ «Дослідний завод»в адміністративному порядку, і після залишення скарг без задоволення, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх нечинними та скасування.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятих спірних податкових повідомлень рішень, суд виходить з наступного.

На виконання вимог суду про надання детального розрахунку збільшення сум грошового зобов'язання платника податків ВАТ «Дослідний завод»за платежами: податок на прибуток та штрафних санкцій в розрізі виявлених порушень податкового законодавства із зазначенням підстав їх виникнення, відповідачем у справі надані Додаткові пояснення від 25.11.2011 року № 22441/9/10-123, в яких зазначено, що при розгляді заперечень ВАТ «Дослідний завод»на акт перевірки від 20.01.2011 року № 299/23-5/14312418 була врахована позиція позивача, щодо визначення валових витрат по нарахованим відсоткам по позикам, що призвело к зміні суми валових витрат. З урахуванням позиції підприємства під час розгляду заперечень в порушення пункту 4.1. статті 4, пунктів 5.1., 5.9. статті 5, пункту 6.1. статті 6, п. 22.4. статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283 із змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 18998 грн. у т.ч.: - завищення податку на прибуток у сумі 58200 грн. за 2009 р.; - заниження податок на прибуток у сумі 77198 грн. за 9 місяців 2010 р. Порушення винесені у висновок акту перевірки та по яким були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є порушеннями пунктів 5.1., 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: ВАТ «Дослідний завод»не проведено зменшення вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності (а.с. 82-83, Т.7).

За таких обставин, з огляду на надані відповідачем відомості, судом враховано, що податкові зобовязання за платежем: податок на прибуток та штрафні санкції донараховані ДПІ у м. Полтаві, по операціям, повязаним саме із зміною вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, тобто зясуванню підлягають обставин щодо використання в господарській діяльності позивача витрат на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту. При цьому, як вбачається з пояснень відповідача, формування валових витрат за рахунок відсотків по борговим зобовязанням ВАТ «Дослідний завод», не мало наслідком донарахування податкових зобовязань.

Судом встановлено, що у процесі виробничої діяльності позивача утворюються відходи у вигляді металобрухту, який в подальшому реалізується, що призводить до виникнення доходу, а відповідно податкових зобовязань та валових доходів, тобто відходи ще раз беруть участь у господарській діяльності призводять до виникнення доходів.

Зокрема, як підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями, що містяться в Довідці АА № 429930 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) від 18.07.2011 року (видами діяльності товариства, є у тому числі: виробництво меблів для сидіння, інші види оптової торгівлі) (а.с. 9, Т.1), Акті перевірки № 299/23-5/14312418 (а.с. 4, Т. 6), Рішенні про результати розгляду повторних скарг № 11391/6/25-0515 від 20.06.11 року (а.с. 37, Т.1), Запереченнях на позовну заяву № 16277/9/10-123 від 01.09.2011 року (а.с. 62, Т.1) та поясненнями представників сторін, ВАТ «Дослідний завод»в перевіряемому періоді здійснювало операції з оптової реалізації вироблених власними силами комплектуючих до офісних крісел та сидінь. При здійсненні господарської діяльності товариство в якості сировини використовувало метал. Під час виробництва утворювались залишки сировини у вигляді металобрухту, які в подальшому реалізовувались третім особам.

Факт реалізації залишків сировини у вигляді металобрухту підтверджується Договорами № 2-09, № 1-10 купівлі-продажу відходів листової сталі, що утворюються при власному виробництві, укладеними 12 грудня 2008 року та 26 січня 2010 року між ПНВП «Аверса»та ВАТ «Дослідний завод»(а.с. 222-225, Т.2), видатковими накладними, актами приймання металів чорних (вторинних), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 1 221, Т.2) та не заперечувався представниками сторін під час розгляду справи в судовому засіданні.

Отже наведені види діяльності позивача є основними, така діяльність товариства була регулярною, постійною та суттєвою.

Із матеріалів справи вбачається, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, відповідач виходив з наступного: ВАТ «Дослідний завод»не проведено зменшення вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності (Акт перевірки № 299/23-5/14312418) (а.с. 9, Т. 6) (Додаткові пояснення ДПІ у м. Полтаві № 22441/9/10-123 від 25.11.2011 року) (а.с. 82-83, Т. 7); підприємство до податкового зобовязання декларації з податку на додану вартість у перевіреному періоді не включило ПДВ в сумі 317597 грн. за рахунок того, що різниця між вартістю використаного металу та металобрухту не бере участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності (Акт перевірки № 299/23-5/14312418) (а.с. 20, Т. 6).

Порушення, які на думку відповідача, були допущені позивачем і в подальшому вплинули на визначення податкових зобовязань, викладені також у Довідці № 3287/23-5/14312418 від 14.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження у зверненні ВАТ «Дослідний завод»(лист від 15.02.2011 р. № 34), в якому підприємство посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки. Зокрема, податковим органом зазначається, що на підприємстві відсутні первинні документи, що підтверджують факт здійснення уцінки відходів виробництва, а саме: наказ про створення комісії для виявлення відходів виробництва, що підлягають уцінці, та проведення їх уцінки; наказ про проведення інвентаризації залишків відходів виробництва, що підлягають уцінці; опис-акт про уцінені відходи виробництва та у головних книгах ВАТ «Дослідний завод»за 2009 р. та 9 місяців 2010 р. відсутні записи по рахунку 946 «Витрати від знецінення запасів»(а.с. 95 96, Т.6). Аналогічні висновки містяться і в Рішенні ДПА України № 11391/6/25-0515 від 20.06.11 р. про результати розгляду повторних скарг (а.с. 38, Т. 1). В Додаткових поясненнях відповідача № 19367/9/10-123 від 18.10.2011 року зазначено, що на підставі цього перевіркою зроблено висновок про нездійснення ВАТ «Дослідний завод»уцінки відходів металу (а.с. 47, Т. 7).

При наданні оцінки наявності підстав, з яких відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення судом враховані наступні обставини.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. 5.7. цієї статті.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вже було зазначено вище, ВАТ «Дослідний завод»в перевіряемому періоді здійснювало операції з оптової реалізації вироблених власними силами комплектуючих до офісних крісел та сидінь. При здійсненні господарської діяльності товариство в якості сировини використовувало метал. Під час виробництва утворювались залишки сировини у вигляді металобрухту, які в подальшому реалізовувались третім особам. Наведені види діяльності позивача є основними, така діяльність товариства була регулярною, постійною та суттєвою. Утворення відходів під час виробництва продукції є невідємною складовою процесу виробництва на підприємстві позивача.

При цьому Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить жодного застереження щодо відсутності права на валові витрати по матеріальним цінностям відходам, що утворилися у процесі виробництва.

Згідно із пунктами 11, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248) в редакції що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про металобрухт»металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про відходи»відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Тобто, якщо металобрухт призначається для реалізації, він повинен оцінюватись за справедливою вартістю. При цьому прямі матеріальні витрати позивача зменшуються на вартість металобрухту (зворотних відходів), які були отримані ним під час виробництва.

При наданні висновків щодо правомірності тверджень відповідача про відсутність на підприємстві первинних документів, що підтверджують факт здійснення уцінки відходів виробництва, а саме: наказу про створення комісії для виявлення відходів виробництва, що підлягають уцінці, та проведення їх уцінки; наказу про проведення інвентаризації залишків відходів виробництва, що підлягають уцінці; опис-акту про уцінені відходи виробництва та у головних книгах ВАТ «Дослідний завод»за 2009 р. та 9 місяців 2010 р.; відсутність записів по рахунку 946 «Витрати від знецінення запасів»то слід виходити з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 N 69, проведення інвентаризації є обов'язковим:

а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - за рішенням керівника підприємства один раз на п'ять років або щорічно з охопленням інвентаризацією не менше 20 відсотків одиниць бібліотечного фонду з обов'язковим завершенням розпочатої інвентаризації цього майна в структурному підрозділі (у матеріально відповідальної особи) протягом тридцяти днів;

в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому - передачі справ);

г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

д) за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін, зазначений у належним чином оформленому документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа;

е) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства;

ж) у разі ліквідації підприємства.

Уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках) проводиться за Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженим наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 10 вересня 1996 р. № 120/190 (у редакції наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 р. N 149/300), (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 1999 р. за № 921/4214).

Згідно із пунктом 1 зазначеного Положення цей нормативно-правовий акт застосовується при здійсненні уцінки і реалізації наступних активів:

- товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів

- таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість;

- надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках);

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей проводиться на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях усіх форм власності, які виробляють продукцію, продають (постачають) товари, у міру потреби за рішенням керівника (власника) підприємства (організації).

Пунктом 4 згадуваного Положення передбачено, що уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях проводиться за даними інвентаризації. Керівник (власник) підприємства може прийняти рішення щодо уцінки за станом на перше число місяця за даними обліку.

З огляду на викладене, вбачається що нормою пункту 4 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей встановлено право керівника (власника) підприємства прийняти рішення щодо уцінки за станом на перше число місяця за даними обліку, тобто без проведення інвентаризації в натурі.

Як слідує із матеріалів справи, під час проведення перевірки відповідачем не враховано, що Наказами позивача по ВАТ «Дослідний завод»№ 3-п від 12.01.2009 року, № 32-п/1 від 30 березня 2009 року, № 53/П-1 від 30 червня 2009 року, № 98-П/2 від 30 жовтня 2009 року, № 5-П від 12.01.2010 року, дія яких за часом визначена протягом відповідного кварталу, керівником товариства прийняті рішення, згідно з якими відходи метала, що реалізуються на сторону, необхідно уцінити до ціни можливої реалізації із встановленням фіксованої вартості металобрухту (виходячи з максимально можливої вартості реалізації) (а.с. 86-90, Т. 1). Наказом позивача по ВАТ «Дослідний завод»№ 1 від 11 січня 2010 року, визначено, що прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих під час виробництва. Зворотні відходи враховуються на відповідному субрахунку обліку матеріальних цінностей другого класу (субрахунок 209) за ціною можливої реалізації. Різниці в ціні сировини (металу) та ціною можливої реалізації зворотних відходів (металобрухту) обліковується на рахунку 26 «Готова продукція»(субрахунок 265) і включаються у собівартість реалізації готової продукції пропорційно обсягу продаж. Оцінку вибуття сировини, матеріалів, полу фабрикатів інших виробничих запасів та готової продукції здійснювати методами ФІФО (а.с. 83-85, Т.1). Слід зазначити, що згідно із пунктом 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 751/4044) в редакції що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно із розділом 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186) виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності підприємствами використовуються субрахунки підприємствами, та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків.

Оскільки в податковій звітності не передбачений облік у розрізі субрахунків, позивачем відображались загальні суми за відповідними рахунками, зокрема 26 «Готова продукція». Розшифровка рядків обліку здійснювалась ним за допомогою субрахунків і саме з метою деталізації та керуючись зазначеними нормами законодавства позивач вів облік різниці між ціною металу та ціною металобрухту на субрахунку 26.5 «Різниця в ціні металу та металобрухту». При цьому товариство проводило бухгалтерський облік операцій щодо уцінки та руху металобрухту (зворотних відходів) у головних книгах за період, що перевірявся наступними проводками: - дебет рахунку 26.5. «Різниця в ціні металу і металобрухту»та Кредит рахунку 231 «Основне виробництво»; - дебет рахунку 901 «Собівартість реалізації готової продукції»та кредит рахунку 26.5. «Різниця в ціні металу і металобрухту», що підтверджується відомостями Головних книг, копії витягів з яких залучені до матеріалів справи (Т. 3; Т.4; а.с. 60-63 Т. 7) та інформацією, що містить в собі Акт перевірки (а.с. 9, Т 6).

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за нормами якого відбувалось регулювання відносин з приводу яких виник спір, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Разом з тим абзацом 7 пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Як вже було зазначено вище, під час проведення перевірки відповідачем не враховано, що Наказами позивача по ВАТ «Дослідний завод»керівником товариства прийняті рішення, згідно з якими відходи метала, що реалізуються на сторону, необхідно уцінити до ціни можливої реалізації із встановленням фіксованої вартості металобрухту (виходячи з максимально можливої вартості реалізації) (а.с. 86-90, Т. 1). Зазначені накази, як вбачається з матеріалів перевірки, ревізорами - перевіряючими не досліджувались. А нормою пункту 4 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей встановлено право керівника (власника) підприємства прийняти рішення щодо уцінки за станом на перше число місяця за даними обліку.

При складанні звітності позивач вів облік сукупно за кожним рахунком. При складенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості у вартість готової продукції були включені всі субрахунки рахунку 26 «Готова продукція», у тому числі й субрахунок 26.5. «Різниця в ціні металу і металобрухту».

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем субєктом владних повноважень, факту порушення позивачем вимог пунктів 5.1., 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які були внесені у висновок акту перевірки та по яким були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 07 лютого 2011 року на підставі акта перевірки № 299/23-5/14312418 від 20.01.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000132310/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника податків ВАТ «Дослідний завод»за платежем: податок на прибуток на суму 18998 грн. за основним платежем та на суму 4750 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення, згідно норми підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності, тобто є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог ПАТ “Дослідний завод” про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132310/0, прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 07 лютого 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника податків ВАТ «Дослідний завод»за платежем: податок на прибуток на суму 18998 грн. за основним платежем та на суму 4750 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), натомість визнати його протиправним та скасувати.

Згідно із пунктом 3 висновків Акту перевірки № 299/23-5/14312418 від 20.01.2010 року, перевіркою встановлено, зокрема, порушення ВАТ «Дослідний завод»п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 286432 грн., у т.ч. - серпень 2009 року 80383 грн., - вересень 2009 року 20501 грн., - листопад 2009 року 11200 грн., - грудень 2009 року 22721 грн., - січень 2010 року 38057 грн., - березень 2010 року 71468 грн., - квітень 2010 року 42102 грн. (а.с. 55, Т. 6).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як вбачається за змісту п. 3.2.3. розділу 3 Акту перевірки № 299/23-5/14312418 від 20.01.2010 року, відповідач виходив із того, що заниження податку на додану вартість відбулось в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.2.1. розділу 3 акта перевірки (а.с. 22, Т. 6).

Із відомостей наведених в пункті 3.2.1 розділу 3 Акта перевірки № 299/23-5/14312418, випливає, що орган державної податкової служби виходив із тих міркувань, що підприємство до податкового зобовязання декларації з податку на додану вартість у перевіреному періоді не включило ПДВ в сумі в тому числі 286432 грн. із 317597 грн., ( 286432 грн. заниження податку на додану вартість + 31165 грн. завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню = 317597 грн. зобовязань з ПДВ) за рахунок того, що різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не бере участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності (а.с. 20, Т. 6)

З огляду на не підтвердження порушення позивачем пунктів 5.1., 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та недоведеність відповідачем субєктом владних повноважень тверджень стосовно того, що ВАТ «Дослідний завод»не проведено зменшення вартості готової продукції на початок звітного року на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту, що не брала участь у формуванні вартості реалізації готової продукції, таким чином витрати на придбання металу на суму різниці між вартістю використаного металу та вартістю металобрухту не використані в господарській діяльності, з підстав викладених вище, висновок відповідача про порушення ВАТ «Дослідний завод»п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) є необґрунтованим.

За таких обставин прийняте Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 07 лютого 2011 року на підставі акта перевірки № 299/23-5/14312418 від 20.01.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000162310/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника податків ВАТ «Дослідний завод»за платежем: податок на додану вартість на суму 286432 грн. за основним платежем та на суму 71608 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 15, Т. 1) є протиправним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення, згідно норми підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності, тобто є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог ПАТ “Дослідний завод” про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162310/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника податків ВАТ «Дослідний завод»за платежем: податок на додану вартість на суму 286432 грн. за основним платежем та на суму 71608 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), натомість визнати його протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доведення обставин, які стали предметом даного позову покладено на відповідача. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 07 лютого 2011 року № 0000132310/0 та податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 07 лютого 2011 року № 0000162310/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Дослідний завод" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2011 року.

СуддяР.І. Молодецький