Рішення № 20586054, 25.10.2011, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-1779/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді Свистунової О.В

при секретарі Каплуновій В.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ременюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він пропрацював в Ново криворізькому гірничозбагачувальному комбінаті, правонаступником являється Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»з 02.08.1982 року водієм автосамоскиду, працював водієм в гірничо транспортному цеху, 07.06.2009 року був звільнений в звязку з виходом на пенсію. За висновком лікувально - експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено 13.01.2011 року (протокол № 75) професійні захворювання за діагнозом: вібраційна хвороба першого другого ступеню; синдром радикулопатії полі сегментарної попереково крижової і шийної з помірно вираженими порушеннями біомеханіки хребта. В наступному було складено Акт розслідування професійного захворювання № 4 від 08.02.2011 року, відповідно пункту 17 встановлено, що на робочому місці було перевищення показників вібрації в декілька разів, в пункті 19 Акту…вказано вину підприємства відповідача. Висновком медико соціальною експертною комісією йому 05 квітня 2011 року первинно було встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності на безстроковий термін. Позивач вказує на те, що з вини підприємства він втратив працездатність на безстроково, отримав професійні захворювання в результаті щоденно переносить фізичні болі та моральні переживання: відчуває постійно біль та обмеження рухів в поперековому та шийному відділі хребтів, обмеження рухів в ліктьових, колінних та плечових суглобах, має утруднення ходьби, відчуває оніміння кінцівок. Від постійних болів відчуває не лише фізичний дискомфорт, а й моральні страждання. Почуває себе зовсім виснаженим, бо повноцінно не має змоги виспатися, відпочити і від цього знаходиться в постійному нервовому стані. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в сумі 192000 гривень та просить стягнути з підприємства відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не був присутній, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки в суд не сповіщено.

Представник позивача, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні зазначила, щодо можливості розгляду справи за відсутністю її довірителя, оскільки останній, за станом свого здоровя не має змоги бути присутнім у судовому засідання та надав їй, як представнику усі повноваження, що передбачені законодавством України. Представник в судовому засіданні вказала, що позов підтримує повністю, при цьому послалась на обставини вказані в позовній заяві та просила при винесені рішення врахувати що саме з вини підприємства, позивачу заподіяна шкода здоровю, він втратив на безстроковий термін 25 відсотків професійної працездатності, в результаті через болісні відчуття в суглобах та в області спини, змушений приймати медикаменти та звертатися за допомогою лікарів. В результаті, в звязку з отриманими професійними захворюваннями у нього змінився рівень та ритм життєвої діяльності, він потребує багато зусиль для організації свого життя.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» позов не визнала та заперечувала проти його задоволення у повному обсязі, оскільки вважає його не обґрунтованим. Та зазначила, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано доказів які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань, погіршення його здібностей, не надано доказів про перенесення позивачем моральних страждань та переживань, позивач не обґрунтував розмір моральних страждань та переживань. Передбачене ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обовязковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Саме такою особою і є позивач. Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя , повязане з виконання трудових обовязків, встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико - соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті трудового каліцтва. Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також - про зміну образу і якості життя в звязку з професійними захворюваннями. Згідно ст.. 9 Закону України «Про охорону праці» відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові перекладено із роботодавця на страховика. Вони сплачують певну суму страхових внесків і не несуть матеріальних затрат у разі нещасного випадку, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Позивач також не обґрунтував розмір компенсації моральної шкоди, не надав доказів, які б свідчили про перенесений ним психологічний стрес. Крім того, представник відповідача зауважила, що позивач втратив частково здібність до професійної діяльності та продовжує працювати. Враховуючи вищезазначене просить в позові відмовити.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності в звязку з травмою, вину підприємства в заподіянні шкоди, матеріальну шкоду, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно запису в трудовій книжці, встановлено, що позивач з 02.08.1982 року працював в Ново криворізькому гірничо збагачувальному комбінаті (правонаступником являється Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг») водієм автосамоскиду, з 01.04.1994 року був переведений в гірничо рудний цех. 07.06.2009 року звільнений з підприємства - відповідача в звязку з виходом на пенсію (а.с.6-8).

Комісією у складі: Дзержинської санітарно епідеміологічної станції, підприємства відповідача, страхового експерта Фонду соціального страхування було складено Акт розслідування професійного захворювання позивача № 4 від 08.02.2011 року (а.с.9-10). В пункті 17 встановлено, що причиною отримання профзахворювання явилось перевищення гранично допустимого рівня вібрації, а саме: 112 117 дБ при нормі 107 дБ. В пункті 19 зазначено вину адміністрації підприємства відповідача в порушенні Закону України п. 13 «Про охорону праці»та ст.. 153 Кодексу Законів про Працю України.

Відповідно до висновку медико соціальної експертної комісії позивачеві 05 квітня 2011 року первинно було встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності на безстроковий термін. Лікарями встановлено протипоказання: фізичне перенапруження, довга ходьба, вимушена поза (а.с.23).

З наданих виписних епікризів медичних установ, встановлено, що позивач проходив неодноразово (10 разів) стаціонарно лікування в Українському науково дослідному інституті промислової медицини, в 2 й та 11 й міських лікарнях м. Кривого Рогу. За висновком лікувально - експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачеві було встановлено 13.01.2011 року (протокол № 75) професійні захворювання за діагнозом: вібраційна хвороба першого другого ступеню; синдром радикулопатії полі сегментарної попереково крижової і шийної з помірно вираженими порушеннями біомеханіки хребта. Відповідно медичних довідок лікарями встановлено: спостереження лікарів за місцем мешкання, щорічні курси відновлювального лікування, оздоровлення в профілакторії, санаторно курортне лікування в теплий період року (Приморськ, Хмільник. Бердянськ, ПБК), прийом медикаментів, що поліпшують трофіку (а.с.11-22).

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Так, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо допустимого засобу доказування факту моральної шкоди через їх неспроможність і суперечність змісту приписів ч. 2 ст. 59 ЦПК України, що базуються на законодавчій презумпції про високий ступінь вірогідності даних, гарантований суворим дотриманням правил, передбачених законом для форми (джерел) отримання певного роду даних, тоді як за п. 1.1 затвердженого наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995 Порядку на МСЕК лише покладається обовязок встановлювати факт спричинення моральної шкоди, а не виключається можливість доводити такий факт іншими доказами, що підтверджують положення п. 3.8 цього Порядку про комплексний розгляд лікарських висновків з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

Також, суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними та отримував певні компенсації, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обовязку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично-допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обовязків здоровю позивача була заподіяна шкода він отримав два професійних захворювання, втратив працездатність в розмірі 25% на безстроковий термін. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання, змушений приймати ліки та звертатися за допомогою лікарів. За вказаних обставин, суд вважає, що наслідками професійних захворювань, позивачеві порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві звязки. На теперішній час останній має проблеми з ходою, не має змоги виконувати звичайну для нього роботу, в результаті він прикладає значні додаткові зусилля для організації свого життя. Позивач не бачить перспектив на майбутнє, в звязку зі станом його здоров'я, тому переносить моральні страждання та переживання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен вправі заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що забезпечується в тому числі належними, безпечними і здоровими умовами праці, обовязок створити які з впровадженням сучасних санітарно-гігієнічних засобів для запобігання виникненню професійних захворювань покладений ст. 153 КЗпПУ за трудовим договором на роботодавця. Відповідно до вищевказаного вбачається виникнення у позивача права, а у відповідачів обовязку за ст. 237-1 КЗпПУ на виплату грошової суми за моральну шкоду, як про це відзначав Пленум Верховного Суду України в п.п. 6, 13 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в даному випадку саме відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ст..ст.1,3 ; ст..43, частини першої та другої ст..46 Конституції України Україна як соціальна держава , зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

Конституційний Суд України в абаці 9 п.5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив , що скасування норм Закону України №1105-Х1У „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди потерпілим Фондом соціального страхування від нещасних випадків, не тягне за собою порушення прав громадян на відшкодування моральної шкоди, не тягне за собою порушення права громадян на відшкодування моральної шкоди, оскільки ст..1167 ЦК України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого органу (роботодавця). Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків.

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ст..3 Конституції України встановлено , що людина , її життя і здоров”я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто 192000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань в звязку з травмою, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, а саме 25% втрати професійної працездатності, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи. Зважаючи на вищевикладене, а також той факт, що з 01.01.2011 року мінімальна заробітна плата становить 941 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд вважає, що компенсацію в заподіяні моральні страждання слід призначити у розмірі 20000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням які зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав належних доказів на спростування тверджень позивача. З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу безпосередньої провини потерпілого.

Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, пропорційно до розміру позовних вимог, що задоволені судом, а саме: судовий збір в сумі 08,50 грн., а витрати в рахунок відшкодування сплачених позивачкою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в сумі 30 грн. стягнути з відповідача на користь позивачки. Відповідно до вимог ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України та Постанови КМУ від 21.12.2005 року за № 1258. Позивачку по справі звільнити від сплати судових витрат на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень (двадцять тисяч грн.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь держави судовий збір в розмірі - 08,50 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь держави (одержувач: УДК у м. Кривому Розі код ЄДРПОУ 24230992, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012 р/р 31218259700020) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі 30,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Свистунова

Повне рішення суду виготовлено 25 жовтня 2011 року.

Суддя:О. В. Свистунова