Постанова № 20586005, 07.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9502/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Пусана І.В.,

представників відповідача - Тіщенко О.М., Шкіля О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр"(далі по тексту - позивач, ТОВ "НВП "Укркомцентр") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2010 № 0007021503/0/2404.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем норм Закону України "Про оренду землі", в результаті чого було занижено орендну плату за землю на загальну суму 32985,75 грн. В звязку з цим було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення яким визначено податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 47458,76 грн (за основним платежем32985,75 грн, штрафні санкції 14473,01 грн). Позивач вважає вказане рішення таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, просить визнати його протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому запереченні на адміністративний позов відповідач посилався на те, що зміст договорів оренди землі, укладених позивачем з виконкомом Кременчуцької міської ради, не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році в частині визначення розміру орендної плати, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3% від грошової оцінки землі.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 22 листопада 2000 року, ідентифікаційний код 31194567, свідоцтво серії А00 № 683641. Перебуває на обліку відповідача як платник податків, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків від 04.12.2000 за № 5689.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач у перевіряємий період орендував розташовані в м. Кременчуці Полтавської області земельні ділянки, на підставі укладених з Кременчуцькою міською радою договорів оренди, що маються в матеріалах справи, та сплачував орендну плату за землю до місцевого бюджету згідно наданих до Кременчуцької ОДПІ податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

В період з 09.07.2010 по 12.07.2010 Кременчуцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої складено акт від 13 липня 2010 року № 3631/15-227/31194567.

Даним актом зафіксовано порушення позивачем статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV із змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-ІV "Про Державний бюджет України на 2008 рік" , Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03 червня 2008 року № 309-VІ, в результаті чого занижена орендна плата за землю на загальну суму 32985,75 грн, в тому числі за січень 2009 року-1907,22 грн, за лютий 2009 року-1907,22 грн, за березень 2009 року-1907,22 грн, за квітень 2009 року-1907,22 грн, за травень 2009 року-1907,22 грн, за червень 2009 року-1907,22 грн, за липень 2009 року-1907,22 грн, за серпень 2009 року-1907,22 грн, за вересень 2009 року-1907,22 грн, за жовтень 2009 року-1907,22 грн, за листопад 2009 року-1907,22 грн, за грудень 2009 року-1907,19 грн, а також за січень 2010 року-2019,83 грн, за лютий 2010 року-2019,83 грн, за березень 2010 року-2019,83 грн, за квітень 2010 року-2019,83 грн, за травень 2010 року-2019,82 грн.

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата за договорами оренди земельних ділянок комунальної власності за період, що первірявся, позивачем нараховувалась та сплачувалась в розмірах менших, ніж встановлених законодавством, а саме - 3% від грошової оцінки землі.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачемприйнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 № 0007021503/0/2404, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 47458,76 грн (за основним платежем 32985,75 грн та штрафні санкції 14473,01 грн).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" вiд 03.07.1992 № 2535-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ (у редакції, яка діяла з 31.03.2005 та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно частини 1 статті 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності в спірний період відносилась до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентувався положеннями Закону України "Про плату за землю", Закону України "Про оренду землі".

Так, статтею 13 Закону України "Про плату за землю" визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла до 01.01.2008, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 пункту 8 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VІ було внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (набрали чинності з 01.01.2008), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 03.06.2008 № 309-VI частина 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати трикратний розмір земельного податку. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування 04.06.2008 та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 по 21.05.2008 (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), а також з 22.05.2008, тобто протягом всього 2008 року, 2009 та 2010 років та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2009 та 2010 роках повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

В ході розгляду справи встановлено, що договори оренди землі, укладені позивачем з Кременчуцькою міською радою, що маються в матеріалах справи, передбачали розмір орендної плати - 1%, 1,5% від грошової оцінки землі щорічно, замість встановлених законодавством 3% від грошової оцінки землі.

Таким чином, зміст вказаних договорів в частині визначення розміру орендної плати не відповідав вимогам чинного законодавства у 2009 та 2010 роках, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується позивачем, що зміни до вищезазначених договорів в частині розміру орендної плати внесені не були, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2009 та 2010 роки у податкових деклараціях виходив із розміру орендної плати за цими договорами.

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

З огляду на те, що у податкових деклараціях з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 та 2010 роки, поданих позивачем до Кременчуцької ОДПІ, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельних ділянок, виходячи із розміру орендної плати, яка встановлена в даних договорах (1% або 2% від грошової оцінки землі щорічно) замість встановленого мінімального розміру - 3% від грошової оцінки землі, перевіркою констатовано факт заниження розміру орендної плати за землю на загальну суму 32985,75 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у 2009 та 2010 роках в порушення вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договорах оренди землі в розмірах менших, ніж встановлений Законом - 3% від грошової оцінки, і висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю є законним та обґрунтованим.

Суд не погоджується з посиланнями посиланнями позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватись лише за взаємною згодою сторін, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватись.

При цьому, суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.02.2010 № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", наголошено, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини 1 статті 67, пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, згідно із якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі по тексту Закон України № 2181-ІІІ) (чинного на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 № 0007021503/0/2404, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 32985,75 грн, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 12 грудня 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник