Постанова № 20583694, 29.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7697/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Лайко О.В.,

за участю:

представника позивача - Шведенка П.Ю.,

представника відповідача - Серкова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія"(далі - ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення № 0001612305 від 29.07.2011.

13.10.2011 представником позивача зменшено розмір позовних вимог до скасування податкового повідомлення-рішення № 0001612305 від 29.07.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність донарахування відповідачем зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки податковий кредит сформований в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24610,00 грн порушенням позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. В письмових запереченнях зазначав про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, складських приміщень.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

11.07.2011 ДПІ у м. Полтаві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "Калісто" за період з 01.052010 по 30.09.2010.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складений акт № 5904/23-6/33964958 від 15.07.2011, в якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що зумовлює донарахування йому податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 24610,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкового повідомлення-рішення № 0001612305 від 29.07.2011, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 30762,50 грн, в тому числі, за основним платежем - 24610,00 грн, за штрафними санкціями - 6152,50 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 24.05.2009 між позивачем (покупець) та ПП "Калісто" (продавець) підписаний договір купівлі-продажу № 36, згідно з яким продавець зобов'язується поставити товар (5 шт. кернорвачів КЦР-80-5, головку бурильну), а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату (а.с. 7 Т. 1).

На виконання досягнутої домовленості позивачем власним транспортом отримано від вказаного контрагента товар та проведено його оплату, про що свідчать копії податкової накладної (а.с. 9 Т. 1), видаткової накладної (а.с. 88 Т. 1), виписки з банківського рахунку (а.с. 107 Т.1), подорожнього листа (а.с. 92 Т.1).

На підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності позивачем представлено суду письмові пояснення (а.с. 95 Т.1), обігово-сальдову відомість (а.с. 108 Т. 1), копії накладних внутрішнього переміщення (а.с. 90-91 Т.1), акт списання (а.с. 11 Т. 1).

З огляду на обсяг здійсненої господарської операції та надані документи, суд критично оцінює посилання представників відповідача на відсутність у ПП "Калісто" основних засобів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, складських приміщень як на доказ відсутності фактичної можливості у вказаного контрагента виконати угоду.

Отже, вказані докази свідчать про дотриманням кожною зі сторін договору його умов: передачею майна у власність та його оплатою.

Суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності угод, укладеної між позивачем та ПП "Калісто" не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства також з огляду на наступне.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та ПП "Калісто" договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що згідно змісту акту № 5904/23-6/33964958 від 15.07.2011 (а.с. 26-34 Т.1 - розділ ІІ "Загальні положення", пункт 3.2.2 розділу ІІІ "Перевірка правильності визначення податкового кредиту за травень 2010 року) висновки відповідача про нікчемність договорів зроблені виключно на підставі декларації з ПДВ за травень 2010 року, акту перевірки ПП "Калісто" та даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, без перевірки фактичного виконання договору купівлі - продажу № 01/11, а тому є невідповідними обставинам справи.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 24620,00 грн здійснено ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" на підставі виписаної ПП "Калісто" податкової накладної № 54 від 28.05.2010, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами. Накладна містить адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу.

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено частиною 2 статті 3 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформленої податкової накладної № 54 від 28.05.2010 (а.с. 9 Т. 1) включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року суму ПДВ у розмірі 24610,00 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, відображені позивачем та його контрагентом дані у додатках № 5 до податкових декларацій з ПДВ за травень 2010 року не містять розбіжностей між собою (а.с. 54 Т. 1).

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення- рішення № 0001612305 від 29.07.2011 відповідачем не представлено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, яке відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001612305 від 29.07.2011.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001612305 від 29 липня 2011 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Нафтогазекологія" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2011 року.

СуддяС.М. Серга