Постанова № 20583272, 25.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8030/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрової Л.М.,

при секретарі Курганській Л.О.,

за участю:

представника позивача - Букала М.В.,

представника відповідача - Мілевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування"до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

11 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2011 року №0000322301 та №0000332301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 30 серпня 2011 року №936/23/34865327, складений на підставі проведеної Хорольською міжрайонною державною податковою інспекцією у Полтавській області перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Бікколайдер" за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 58 281,00 грн. та за платежем з податку на додану вартість у розмірі 46 625,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки від 30 серпня 2011 року №936/23/34865327, вважає їх необґрунтованими та такими, що порушують вимоги чинного законодавства, оскільки вони спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 46 625,00 грн. та підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 37 300,00 грн. Зазначав, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Крім того, зазначав, що вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року встановлено факт створення мережі підприємств, зокрема, контрагента позивача ТОВ "Бікколайдер", з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою надання суб'єктам господарської діяльності послуг у переведенні безготівкових коштів у готівку, одержуючи відсоток від загальної суми. Оскільки нікчемні правочини між ТОВ "ТД "Дитяче та спеціальне харчування" та фіктивним підприємством ТОВ "Бікколайдер" не створюють ніяких юридичних наслідків, то збільшення ТОВ "ТД "Дитяче та спеціальне харчування" валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту відповідач вважає неправомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 09 серпня 2011 року по 22 серпня 2011 року працівниками Хорольської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Дитяче та спеціальне харчування" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Бікколайдер" (код ЄДРПОУ 36174173) за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 30 серпня 2011 року №936/23/34865327 /том І, а.с. 7-29/, у якому зафіксовано порушення вимог:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року в сумі 46 625,00 грн;.

- підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року в сумі 37 300,00 грн., у тому числі: червень 2009 року - 19 417,00 грн., липень 2009 року 17 883,00 грн.

На підставі Акту перевірки Хорольською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2011 року № 0000322301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 46 625,00 грн., в тому числі 37 300,00 грн. за основним платежем, 9 325,000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том ІІ, а.с. 118/; та № 0000332301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 58 281,00 грн., в тому числі 46 625,00 грн. за основним платежем, 11 656,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том ІІ, а.с. 119/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленнямрішенням від 14 вересня 2011 року № 0000322301 та № 0000332301, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 06 травня 2009 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Бікколайдер" (Виконавець) укладено договір №06/05 /том І, а.с. 37-40/, згідно пункту 1.1. умов якого Замовник довіряє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику комплекс послуг та/або робіт, спрямованих на популяризацію на ринку України продукції Замовника, проведення фокус груп з метою оцінки сприйняття рекламних акцій та нового дизайну продуктів, моніторинг роздрібної торгівлі продуктів дитячого харчування, інформація про потенціали подальшого розширення дистрибуції в містах.

Пунктом 2.1. Договору передбачено підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно пункту 3.1. Договору вартість послуг, що надаються за цим Договором складає 116500,00 грн. Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю вартість послуг згідно розрахунків, що виставляються Виконавцем протягом 7 днів з дати виставлення рахунку /пункт 3.3. Договору/.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано податкову накладну від 18 червня 2011 року №136 (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця - маркетингові послуги) на загальну суму 116 500,00 грн., в тому числі ПДВ 19 416,67 грн. /том І, а.с. 43/, копію звіту "Вивчення профілю споживачів дитячого харчування" /том І, а.с. 60-144/.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 18 червня 2009 року №1183 на загальну суму 116 500,00 грн., в тому числі ПДВ 19 416,67 грн. /том І, а.с. 42/.

Також позивачем надано Акт про надання та отримання маркетингових послуг від 30 червня 2009 року /том І, а.с. 41/, зміст якого повністю дублює зміст пункту 1.1. Договору від 06 травня 2009 року №06/05.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 1 цього ж Акту вбачається, що надавалися маркетингові послуги, однак у пункті 3 Акту зазначено про надання юридичної допомоги. Тобто, із наданого Акту від 30 червня 2009 року суду не видається можливим достовірно встановити, які саме послуги були надані позивачу, маркетингові чи юридичні.

Суд зауважує, що Акт про надання та отримання маркетингових послуг від 30 червня 2009 року не містить переліку наданих послуг, із його змісту не можливо встановити в якій кількості та яким чином визначалася калькуляція за надані послуги.

Крім того, позивачем не надано до суду рахунків на оплату за надані ТОВ "Бікколайдер" послуги, наявність яких прямо передбачена пунктом 3.3. Договору від 06 травня 2009 року №06/05.

У період, що перевірявся, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Бікколайдер" (Виконавець) також було укладено договір від 01 липня 2009 року №01/07 /том І, а.с. 44-47/, згідно пункту 1.1. умов якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень якісного та кількісного дослідження споживачів за напрямками, що цікавлять Замовника, метою яких є надання Замовнику Висновків у формі Звіту.

Відповідно до пункту 5.1. Договору Вартість послуг, що надаються за цим Договором, складає 107 300,00 грн., в тому числі ПДВ 17 883,33 грн.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що підставою для оплати є рахунок-фактура Виконавця.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано податкову накладну від 16 липня 2011 року №137 (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця - маркетингові послуги) на загальну суму 107 300,00 грн., в тому числі ПДВ 17 883,33 грн. /том І, а.с. 50/, копію звіту "Дитяче харчування: знання, споживання, реклама" /том І, а.с. 145-250; том ІІ, а.с. 1-100/.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 16 липня 2009 року №1441 на загальну суму 107 300,00 грн., в тому числі ПДВ 17 883,33 грн. /том І, а.с. 49/.

Також позивачем надано Акт про надання та отримання маркетингових послуг від 31 липня 2009 року /том І, а.с. 48/, разом з тим із його змісту не можливо встановити в якій кількості та яким чином визначалася калькуляція за надані послуги.

Крім того, позивачем не надано суду рахунок-фактуру на підставі якої проводилась оплата за надані послуги, наявність якої прямо передбачена пунктом 5.3. Договору від 01 липня 2009 року №01/07.

Суд звертає увагу, що Акти і Звіти по вищевказаним договорам не містять інформації: в чому саме полягали дослідження продукції дитячого харчування конкурентів, їх загальної характеристики обігу, які вже були відомі позивачу за результатами роботи на ринку в попередні роки. Подані до суду Акти надання та отримання маркетингових послуг носять загальний характер, фактично відтворюють умови договору та не конкретизують надання маркетингових послуг та в якому обсязі вони надані.

Під час розгляду справи не надано будь-яких (прямих або опосередкованих) доказів фактичного використання послуг, які є предметом договорів, зокрема, як позивач використав дослідження ринку дитячого харчування у своїй господарській діяльності; протоколи переговорів з потенційними покупцями та споживачами продукції, договорів купівлі-продажу чи поставки продукції тощо.

Виходячи із економічного визначення та змісту операції маркетингові послуги при належному їх виконанні спрямовані на збільшення обсягів продажу, що у свою чергу веде до зростання доходів підприємства. Однак, відповідно до поданої довідки та графіку продажу за 2009 рік /том ІІ, а.с. 126-127/ судом встановлено, що у період з 01 серпня по 31 грудня 2009 року обсяги реалізації ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" не збільшилось у кількісному вимірі, а навпаки, у порівнянні з попередніми місяцями у середньомісячному обчисленні скоротилися (до 01.08.09 р. середньомісячна кількість проданої продукції складала 263 301 кг., після 01.08.09 р. середньомісячна кількість проданої продукції складає 254 517 кг.)

Тобто, під час розгляду справи позивачем не доведено наявності розумних економічних (ділових) цілей (комерційного інтересу) щодо укладання цих маркетингових договорів, а також фактичного виконання (надання) послуг за даними договорами, використання результатів досліджень у господарській діяльності позивача та наявності звязку понесених витрат за цим договором з господарською діяльністю позивача.

В сукупності наведене свідчить, що укладання Договорів від 06 травня 2009 року №06/05, від 01 липня 2009 року №01/07 та перерахування за ним коштів при одночасній недоведеності фактичного виконання послуг (зокрема, з дослідження характеристики обігу продукції на ринку дитячого харчування, який вже був відомий позивачу) фактично було спрямовано на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за даними договорами, а понесені за цими договорами витрати не можуть бути визнані такими, що повязані з господарською діяльністю позивача (правомірними).

У взаємозвязку з вищенаведеним суд зазначає, що за загальним правилом та за своєю суттю маркетинг для підприємства - це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх. У систему маркетингу входить вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту, зокрема, в контексті виконання маркетингових послуг, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції цих актів на час відображення спірних операцій в податковому обліку ).

Згідно з підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому, в контексті вищенаведеного слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (робіт) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності оформлених первинних та розрахункових документів .

В даному випадку, під час розгляду справи позивачем не доведено економічну доцільність витрат та наявності видимих економічних причин на такі послуги. Позивачем не доведено суду, що зазначені послуги збільшили обсяги продажу підприємства чи зменшили витрати підприємства, що відповідає сутності господарської діяльності.

Всупереч умовам маркетингових договорів та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Акти наданих послуг та Звіти, не містять деталізації досліджень та дій, вчинених ТОВ "Бікколайдер", а, отже, не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують фактичне вчинення (виконання) маркетингових операцій.

Надані акти про виконання послуг та звіти відтворюють лише загальний зміст завдання, викладеного у договорах, та не підтверджують обставин фактичного виконання послуг за цим договором.

Крім того, судом взято до уваги Лист Служби Безпеки України № 14/2/4-1938 від 07 липня 2011 року, адресований Голові Державної податкової служби України та вирок Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року /том ІІ, а.с. 111-115/. Зазначені документи були подані до суду представником Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції як спростування реальності надання послуг ТОВ "Бікколайдер".

Так, вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року встановлено факт організації громадянами ОСОБА_4 (колишнім співробітником Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Києві) та ОСОБА_5 (колишніми співробітником Головного відділу податкової міліції ДПІ у Святошинському районі міста Києва) організовано діяльність підконтрольних їм фіктивних підприємств, зокрема, ТОВ "Бікколайдер" (код ЄДРПОУ36144173) без наміру реалізації ними статутних завдань, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою надання послуг суб'єктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівку, одержуючи відсоток від загальної суми, що буде переведено у готівкову форму.

Враховуючи свідчення громадянки ОСОБА_6, як свідка, що відображені у вироку Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року, їй було запропоновано її знайомим ОСОБА_5 роботу головним бухгалтером на підконтрольних йому підприємствах, зокрема, ТОВ "Бікколайдер" та інших. Умовою роботи було те, що вона повинна була виконувати вказівки ОСОБА_5 з перерахування коштів на рахунки підприємств, що буде вказувати ОСОБА_5, що вона і робила.

Отже, свідченнями громадянки ОСОБА_6, зафіксованими вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року, встановлено що ОСОБА_6 виконувала вказівки з перерахування коштів на рахунки підприємств, а не займалася організаційною діяльністю ТОВ "Бікколайдер", спрямованою на реалізацію статутної діяльності підприємства на отримання прибутку.

Виходячи з недоведеності фактичного вчинення на користь позивача маркетингових операцій, відсутності видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання маркетингових договорів, а також відсутності чинників, з якими закон повязує можливість формування позивачем валового доходу та податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, відсутності звязку витрат позивача за цими договорами з його господарською діяльністю, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів по справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за маркетинговими договорами від 06 травня 2009 року №06/05 та від 01 липня 2009 року №01/07 у звязку з чим суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, їх відповідність приписам підпункту 54.3.2. та пункту 123.1. Податкового кодексу України, який набрав чинності на час ухвалення оскаржуваних рішень, у звязку з чим підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування"до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2011 року.

СуддяЛ.М. Петрова