Постанова № 20582302, 24.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7712/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Грак С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Теплоенерго"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2011 року Комунальне підприємство"Теплоенерго" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач)про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002612301/1154, №0002602301/1153 від 04.04.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки № 1338/23-209/31700972 від 18.03.2011 року. Вважає висновки акту перевірки про порушення підпункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” хибними, оскільки реальність здійснення відповідних операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами та платіжними документами, у звязку із чим просив визнати нечинними спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача усудовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на висновки планової виїзної перевірки Комунального підприємства "Теплоенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт № 1338/23-209/31700972 від 18.03.2011 року. Вказував на безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" та ТОВ, "Інтермаксервіс". Щодо контрагентів позивача ПП "Будматкомплект" та ЗАТ "Атом" зазначав, що дані контрагенти не відобразили податкових зобов'язань за господарськими операціями з Комунальним підприємством "Теплоенерго", тому позивачем завищено суму податкового кредиту, що не відображена у податковій звітності ПП "Будматкомплект" та ЗАТ "Атом".

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Теплоенерго", ідентифікаційний код 31700972 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 20.12.2001 року (свідоцтво серії А00 № 128562, том 1 а.с. 21)

Позивач знаходиться на податковому обліку у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції в Полтавській області з 23.10.2001 року за № 6103 (довідка про взяття на облік платника податків від 24.01.2007 № 78/29-036, том 1 а.с. 23).

Комунальне підприємство "Теплоенерго" зареєстровано платником податку на додану вартість , свідоцтво від 27.12.2001 р., № 23552044 НБ № 175539, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 317009716030.

Судом встановлено, що у термін із 28.01.2011 року по 24.02.2011 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства "Теплоенерго", код за ЄДРПОУ 31700972, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1338/23-209/31700972 від 18.03.2011 року (том 1 а.с. 83-141), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54150 грн., у тому числі: за 2 квартал 2009 року у сумі 34065 грн., 4 квартал 2009 року у сумі 20085 грн.;

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 58245 грн., у тому числі: за квітень 2009 року 13918 грн., за січень 2010 року 7459 грн., за лютий 2010 року в сумі 19876 грн., за березень 2010 року 14683 грн., за червень 2010 року в сумі 2309 грн.

04.04.2011 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області на підставі акту перевірки № 1338/23-209/31700972 від 18.03.2011 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002602301/1153, яким Комунальному підприємству "Теплоенерго" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 67687,50 грн., з них: за основним платежем - у сумі 54150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 13537,50 грн. ( том 1 а.с. 143);

- № 0002612301/1154, яким Комунальному підприємству "Теплоенерго" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 72806,25 грн., з них: за основним платежем - у сумі 58245 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 14561,25 грн. ( том 1 а.с. 144).

Дані податкові повідомлення - рішення оскаржено позивачем у адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін (а.с. 11-14).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Комунальним підприємством "Теплоенерго" за результатами господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС Енергосервіс Україна" включено до складу валових витрат у 4 кварталі 2009 року кошти в сумі 80340 грн. та до складу податкового кредиту за листопад 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 16067,92 грн. Крім того, позивачем включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2009 року кошти в сумі 136258 грн. та до складу податкового кредиту за квітень 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 13917,94 грн. за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс". Копії податкових декларацій наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 2, 4, 30-34, 35-39).

Відповідач вважає, що операції з даними контрагентами мали безтоварний характер з огляду на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС Енергосервіс Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" трудових ресурсів та відповідного обладнання для виконання робіт, транспортних засобів для перевезення металопрокату. Вказує на недоліки при оформленні первинних документів бухгалтерського обліку, у тому числі: актів приймання - передачі виконаних робіт, складених позивачем та ТОВ "СТС Енергосервіс Україна", з яких неможливо встановити обсяг виконаної господарської операції; складення рахунку - фактури 26.03.2009 року, тоді як договір з ТОВ "Інтермаксервіс" укладено 30.03.2009 року та інші. Зазначає про відсутність доказів фактичного перевезення труб від ТОВ "Інтермаксервіс" до позивача.

У зв'язку з чим, відповідач зменшив розмір валових витрат Комунального підприємства "Теплоенерго" на 216598 грн. та донарахував позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 54150 грн., а також грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 29985,86 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Законом України "Про податок на додану вартість" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України у справах, повязаних з визначенням податкових зобовязань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність зясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття “господарська операція” (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" (підрядник) укладено договір на обслуговування загальнобудинкових приборів обліку № СТС-4-29/12 від 29.12.2008 року (том 1 а.с. 30-32).

Згідно п.п. 1.1 даного договору позивач доручає, а ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" приймає зобов'язання власними силами та засобами виконати роботи по технічному обслуговуванню загальнобудинкових засобів вимірювання у житлових будинках м. Кременчука згідно затвердженого титульного списку, що є додатком № 1 до договору.

Сума по даному договору складає 96407,52 грн. в рік з урахуванням ПДВ на підставі "Розрахунку поточних витрат на технічне обслуговування" засобів вимірювання обліку споживання холодної, гарячої води та теплової енергії, що встановлені в житлових будинках м. Кременчука, узгодженого сторонами (додаток № 2) (п.п. 2.1 договору). Роботи по технічному обслуговуванню проводяться відповідно до "Технологічної карти виконаних робіт по технічному обслуговуванню та повірці загальнобудинкових вузлів обліку споживання холодної, гарячої води, теплової енергії та систем диспетчеризації" узгодженої сторонами (додаток № 3 до договору) (п.п 1.2). Строк дії договору встановлюється з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року (п.п 3.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" виписано gjpbdfxe податкову накладну № 8 від 30.11.2009 року на загальну суму 96407,52 грн., з них ПДВ 16067,92 грн. (том.1 а.с. 36), яка включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2009 року (том 2 а.с. 162).

На підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ "СТС Енергосервіс Україна", позивачем сформовано податковий кредит у листопаді 2009 року.

Як пояснив представник позивача ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" здійснювало технічне обслуговування та повірку загальнобудинкових вузлів споживання холодної води згідно додатку № 1 до договору(том 1 а.с. 33).

Позивачем на виконання умов договору на підставі рахунку-фактури від 21.10.2009 року (том 1 а.с. 34) 03.11.2009 року перераховано ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" грошові кошти в сумі 96407,52 грн., що підтверджується банківською випискою (том 2 а.с. 149).

Надання послуг ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" позивач підтверджує актом здачі прийняття робіт № СТС-1-20/10 від 20.10.2009 року (том 1 а.с. 35), відповідно до якого генпідрядником у січні-жовтні 2009 року виконані роботи згідно договору № СТС-4-29/12 від 29.12.2008 року.

Проте з даного акту неможливо встановити, які саме роботи з технічного обслуговування та повірки, у який час були виконані ТОВ "СТС Енергосервіс Україна".

Згідно положень ст. 28 Закону України від 11.02.1998 року № 113/98-ВР "Про метрологію та метрологічну діяльність" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повірка засобів вимірювальної техніки проводиться територіальними органами, уповноваженими на її проведення. У разі якщо територіальні органи через відсутність відповідних еталонів не можуть провести повірку окремих типів засобів вимірювальної техніки, повірка цих засобів проводиться метрологічними центрами, уповноваженими на її проведення.

Повірку засобів вимірювальної техніки під час експлуатації та випуску з виробництва і ремонту можуть виконувати повірочні лабораторії підприємств і організацій, уповноважені на її проведення.

Повірка проводиться працівниками цих лабораторій, атестованими як повірники у порядку, встановленому нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Порядку атестації державних повірників та повірників, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 03.03.2005 року № 55 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.03.2006 року за № 317/10597, даний Порядок поширюється на повірочні лабораторії підприємств й організацій незалежно від форм власності та виду діяльності, що діють на території України (далі - підприємства та організації).

Порядок установлює вимоги до: посадових осіб метрологічних центрів та територіальних органів, які підлягають атестації як державні повірники (далі - посадові особи); працівників повірочних лабораторій підприємств та організацій, які підлягають атестації як повірники (далі - працівники).

Атестація проводиться з метою визначення достатності їх освіти, кваліфікації, досвіду та ділових якостей для виконання робіт із повірки засобів вимірювальної техніки, передбачених статтею 28 Закону України (далі - повірка).

Установлюються три види атестації: первинна, періодична та позачергова.

Первинній атестації підлягають посадові особи та працівники з метою одержання ними вперше права виконання робіт із повірки.

Як державні повірники та повірники під час первинної атестації можуть бути атестовані посадові особи та працівники, які: мають освіту, здобуту у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації; мають необхідну теоретичну підготовку та кваліфікацію повірника з відповідного виду вимірювань, одержану в ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості", в Національному науковому центрі "Інститут метрології" Держспоживстандарту України або на відповідній кафедрі (факультеті) навчального закладу III - IV рівнів акредитації; протягом трьох місяців пройшли практичне стажування у повірочному підрозділі метрологічного центру, територіального органу, повірочній лабораторії підприємств та організацій (для осіб, які мають освіту, здобуту у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації) або шести місяців (для осіб, які мають освіту, здобуту у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації та стаж роботи понад п'яти років у галузі метрології).

Згідно п. 2.9 цього Порядку позитивні результати первинної, періодичної та позачергової атестації є підставою для видання відповідного наказу метрологічного центру, територіального органу чи підприємства та організації, згідно з яким на атестованих державних повірників та повірників покладається виконання робіт із повірки за відповідними видами (підвидами) вимірювань.

Сертифікат державного повірника чи повірника чинний протягом п'яти років.

Продовження терміну чинності сертифіката державного повірника чи повірника здійснюється на підставі позитивних результатів періодичної атестації.

З огляду на викладене, повірка здійснюється виключно атестованими працівниками повірочних лабораторій підприємств та організацій, атестація яких підтверджується сертифікатами повірника відповідної форми, що є додатком № 4 до Порядку атестації державних повірників та повірників.

Повірка здійснюється за допомогою засобів вимірювальної техніки, які у відповідності до вимог статті 11 Закону України від 11.02.1998 року № 113/98-ВР "Про метрологію та метрологічну діяльність" застосовуються за умови, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації.

Повірка здійснюється на спеціальних стендах, де визначається чи придатний даний засіб вимірювальний засіб та чи він вимірює об'єми споживаної води в межах допустимої похибки.

Разом з тим, позивачем не надано суду сертифікатів на підтвердження повноважень працівників ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" здійснювати повірку та доказів наявності у контрагента відповідних засобів вимірювальної техніки, відсутність яких унеможливлює надання таких робіт (послуг).

У свою чергу, із акту перевірки встановлено, що згідно податкової звітності у ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" в 2009 році були відсутні основні засоби та трудові ресурси (кількісний склад працівників складає - 0) (том 1 а.с.93).

Крім того, серед видів діяльності, які має право здійснювати ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" такий зазначений вид діяльності відсутній (том 1 а.с. 165).

Доводи позивача про те, що ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" має ліцензію на виконання будівельних робіт, а саме: монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання(том 1 а.с. 28-29), суд вважає необґрунтованими, оскільки дана ліцензія не відноситься до правовідносин позивача із ТОВ "СТС Енергосервіс Україна", а самі роботи з технічного обслуговування та повірки не є ліцензованим видом діяльності у розумінні Закону України від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Судом встановлено, що згідно додатку № 1 до договору "Титульний список будинків для технічного обслуговування та повірки загальнобудинкових вузлів споживання води, теплової енергії та систем диспетчеризації м. Кременчука (том 1 а.с. 33) вказано 31 будинок, у яких всього 91 вузол (холодного водопостачання, гарячого водопостачання та центрального опалення).

Разом з тим, згідно додатку № 2 "Розрахунок поточних затрат на технічне обслуговування " (том 1 а.с. 25) ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" здійснено технічне обслуговування всього 31 вузлів обліку.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" виконано роботи по технічному обслуговуванню та повірці 31 загальнобудинкових засобів вимірювання холодного водопостачання у житлових будинках м. Кременчука.

Проте, згідно довідки та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Комунальне підприємство "Теплоенерго" має право здійснювати вид діяльності за КВЕД 40.30.0 Постачання пари та гарячої води. Позивачем не надано суду доказів щодо того, що позивач має право здійснювати та здійснює постачання холодної води у житлові будинки м. Кременчука.

Таким чином, позивачем не доведено, що оплачені роботи по технічному обслуговуванню та повірці 31 загальнобудинкових засобів вимірювання холодного водопостачання у житлових будинках м. Кременчука здійснено з метою саме власної господарської діяльності позивача.

Судом не встановлено руху активів у процесі здійснення господарської операції позивача із ТОВ "СТС Енергосервіс Україна", наявність якого є необхідною умовою, що підлягає встановленню судами, на чому неодноразово наголошував Вищий адміністративний суд України у своїх інформаційний листах, у тому числі листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

З огляду на вищевикладене, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Інтермаксервіс" суд зазначає наступне.

30.03.2009 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Інтермаксервіс" (постачальник) укладено договір постачання № 320/1, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (том 1 а.с. 46).

Детальне найменування, кількість, ціна кожної партії товару вказується у рахунках фактурах та/або накладних на товар. Якість товару, що постачається за цим договором, має відповідати нормативній документації, діючій на підприємстві виробника вимогам ГОСТУ, ДСТУ, ТУ при їх наявності на даний вид товару (п. 1.3). Постачання здійснюється само вивозом, автотранспортом покупця, або за домовленістю транспортні витрати бере на себе постачальник (п. 2.2 договору). Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками та діє до 31.12.2009 року (п. 8.1).

Суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ "Інтермаксервіс" 26.03.2009 року виписало позивачу рахунок фактуру № СФ-2603-1 на оплату пяти найменувань труб на загальну суму 163509 грн.39 коп., з них ПДВ 27251 грн. 57 коп. (том 1 а.с. 37).

Таким чином, рахунок-фактура виписаний на чотири дні раніше дати укладення самого договору, на виконання якого виписано даний рахунок.

Оплата за товар здійснена у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (том 2 а.с. 150-153).

Отримання товару (труб) від ТОВ "Інтермаксервіс" позивач підтверджує видатковими накладними:

-№ РН-0104-1 від 01.04.2009 року на отримання труби 159х6 ГОСТ 8732 (15,76 м.п) у кількості 0,408 т та отримання труби 108х5 ГОСТ 8732 (595 м.п) у кількості 7,900 т (том 1 а.с. 38);

- № РН-0605-2 від 06.05.2009 року на отримання труби 89х6 ГОСТ 8732 (565,5 м.п) у кількості 6,982 т , труби 76х4 ГОСТ 8732 (325 м.п) у кількості 2,918 т , труби 57х4 ГОСТ 8732 (102 м.п) у кількості 0,550 т на загальну суму 163509 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ 27251 грн. 56 коп. (том 1 а.с. 49).

На виконання умов договору ТОВ "Інтермаксервіс" виписано позивачу податкову накладну № 3004.1 від 30.04.2009 року на загальну суму 83509,39 грн., з них ПДВ 13918,23 грн. (том.1 а.с. 40). Згідно даної податкової накладної у графі «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» зазначено «Предоплата за металопрокат»в одиниці виміру та кількості всього «1 шт.».

Підпунктом «е»пункту 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Таким чином, податкова накладна № 3004.1 від 30.04.2009 року не відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд звертає уваги на факт оприбуткування труб згідно наданих позивачем прибуткових накладних у метрах (том 1 а.с. 53, 48), тоді як у видаткових накладних вказана кількість товару у тоннах, а у податковій накладній зазначена кількість товару 1 штука.

Згідно прибуткових накладних оприбуткування товару, отриманого по накладній № РН-0104-1 від 01.04.2009 року здійснено 01.04.2009 року, разом з тим, оприбуткування товару, отриманого по накладній № РН-0605-2 від 06.05.2009 року здійснено лише 15.05.2009 року.

У матеріалах справи відсутні докази транспортування труб позивачу у м. Кременчук від ТОВ "Інтермаксервіс", зареєстрованим місцезнаходженням якого є м. Кіровоград.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що транспортування труб здійснювалося постачальником ТОВ "Інтермаксервіс".

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до матеріалів справи не надані первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції позивача, а саме докази на підтвердження фактичного відвантаження, перевезення труб, відтак, відсутні достатні підстави для відображення вказаних операції в бухгалтерському обліку.

При цьому суд бере до уваги, що ТОВ "Інтермаксервіс" не має трудових ресурсів та власних транспортних засобів для надання послуг з перевезення труб.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Інтермаксервіс" згідно договору поставки № 320/1від 30.032009 року, а також між позивачем та ТОВ "СТС Енергосервіс Україна" згідно договору № СТС-4-29/12 від 29.12.2008 року, тобто про безтоварність даних господарських операцій.

За таких обставин, висновки перевірки щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Інтермаксервіс" та ТОВ "СТС Енергосервіс Україна", а також щодо неправомірного віднесення витрат до складу валових витрат є обґрунтованими, а податкове повідомлення рішення № 0002602301/1153 від 04.04.2011 року та податкове повідомлення рішення № 0002612301/1154 від 04.04.2011 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобовязання за платежем “податок на додану вартість” на суму 32363,57 грн., з них: за основним платежем в розмірі 25890,86 грн. та з штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6472, 71 грн. - винесені на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Щодо господарських правовідносин позивача з Приватним підприємством «Будматкомплект»та Закритим акціонерним товариством «Атом», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно податкової накладної № 42 від 15.06.2010 року позивач придбав у Приватного підприємства «Будматкомплект» кран шаровий у кількості 8 штук на загальну суму 5260,80 грн., з них ПДВ 876,80 грн. (том 2 а.с.136). Згідно податкової накладної № 46 від 23.06.2010 року позивач придбав у Приватного підприємства «Будматкомплект» кран шаровий ДУ100 у кількості 5 штук та задвижку 30с41нж Ду80 у кількості 2 штук на загальну суму 8592 грн., з них ПДВ 1432 грн. (том 2 а.с. 137).

Зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні, податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, підписані та скріплені печаткою Приватного підприємства «Будматкомплект»та внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2010 року (том 2 а.с. 133-134).

У свою чергу ТОВ «Будматкомплект» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (том 2 а.с.107-109) та на момент видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Формування податкового кредиту за наслідками господарської операції з Приватним підприємством «Будматкомплект» позивач здійснював відповідно до вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” за першою подією датою отримання податкових накладних від контрагента.

На підставі податкових накладних, отриманих від Приватного підприємства «Будматкомплект», позивачем сформовано податковий кредит у червні 2010 року в сумі 2309 грн. Копія податкової декларації з податку на додану вартість з додатками наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 16-19).

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні надавалися позивачем перевіряючим у ході проведення перевірки та досліджувалися ними, що відображено акті перевірки (том 1 а.с. 117).

Позивачем здійснено оприбуткування даних товарів по бухгалтерському обліку та передано отриманий товар на склад згідно накладної на внутрішнє переміщення № ПМ-0000480 (том 2 а.с. 142-144). У подальшому товар використано у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями нарядів-завдань за серпень 2010 року (том 2 а.с. 145-146).

Судом також встановлено, що між позивачем (замовник) та ЗАТ «Атом»(постачальник) укладено договір поставки № 4 від 26.01.2010 року, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а постачальник зобовязується здійснити поставку на обєкт ЦТП-244 наступного обладнання MDE-A-45L-2-11 (1 шт.) вартістю 66800 грн. (том 2 а.с. 128).

Крім того, між позивачем (замовник) та ЗАТ «Атом»(виконавець) укладено договір № 5 від 26.01.2010 року, згідно п.1.1, п. 2.1. якого замовник доручає, а постачальник зобовязується виконати монтаж обладнання системи управління MDE-A-45L-2-11. Договірна вартість робіт складає 800,40 грн., у т.ч. ПДВ 133,40 грн. Згідно п. 6.1. даного договору після закінчення робіт виконавець передає замовнику проекти актів виконаних робіт форми КБ-2в. З моменту підписання акту виконаних робіт уповноваженими представниками обох сторін зобовязання по договору вражаються виконаними (п. 6.4). (том 2 а.с. 132).

На виконання умов договору поставки № 4 від 26.01.2010 року ЗАТ «Атом»виписано рахунки-фактури № СФ-0000002 від 26.01.2010 року та № СФ-0000008 від 22.02.2010 року на загальну суму 66800 грн (том 2 а.с. 129-130). На виконання умов договору № 5 від 26.01.2010 року ЗАТ «Атом»виписано рахунок-фактуру № СФ-0000009 від 23.02.2010 року (том 1 а.с. 66).

ЗАТ «Атом»також виписано наступні податкові накладні: № 16 від 23.02.2010 року, № 15 від 22.02.2010 року, № 12 від 05.02.2010 року на суму ПДВ 11266,73 грн. (том.1 а.с. 69, 72,74), які включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2010 року (том 2 а.с. 183-185).

Зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні, податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” (том 1 а.с. 116).

ЗАТ «Атом»внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та на момент видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

На підставі податкових накладних, отриманих від ЗАТ «Атом»у лютому 2010 року, позивачем сформовано податковий кредит лютого 2010 року на суму 11266 грн. 74 коп. Копія податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року з додатком № 5 наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 25-29).

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ЗАТ «Атом»(постачальник) укладено договір поставки № 6 від 03.03.2010 року, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а постачальник зобовязується здійснити поставку на обєкт ЦТП-244 наступного обладнання MDE-A-90L-2-22 (1 шт.) вартістю 87300 грн. (том 2 а.с. 177).

Крім того, між позивачем (замовник) та ЗАТ «Атом»(виконавець) укладено договір № 7 від 03.03.2010 року, згідно п.1.1, п. 2.1. якого замовник доручає, а постачальник зобовязується виконати монтаж обладнання системи управління MDE-A-90L-2-22. Договірна вартість робіт складає 800,40 грн., у т.ч. ПДВ 133,40 грн. Згідно п. 6.1. даного договору після закінчення робіт виконавець передає замовнику проекти актів виконаних робіт форми КБ-2в. З моменту підписання акту виконаних робіт уповноваженими представниками обох сторін зобовязання по договору вражаються виконаними (п. 6.4). (том 2 а.с. 176).

На виконання умов договору поставки № 6 від 03.03.2010 року ЗАТ «Атом»виписано рахунки-фактури № СФ-0000015 від 31.03.2010 року та № СФ-0000010 від 03.03.2010 року на загальну суму 87300 грн. (том 2 а.с. 173,174). На виконання умов договору № 7 від 03.03.2010 року ЗАТ «Атом»виписано рахунок-фактуру № СФ-0000014 від 31.03.2010 року (том 1 а.с. 76).

ЗАТ «Атом»також виписано наступні податкові накладні: № 20 від 26.03.2010 року, № 23 від 31.03.2010 року, № 21 від 31.03.2010 року на суму ПДВ 14683,4 грн. (том.2 а.с. 167-169), які включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2010 року (том 2 а.с. 163-165).

Зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні, податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” (том 1 а.с. 116).

ЗАТ «Атом»внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та на момент видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

На підставі податкових накладних, отриманих від ЗАТ «Атом»у березні 2010 року, позивачем сформовано податковий кредит березня 2010 року на суму 14683 грн. 40 коп. Копія податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року з додатком № 5 наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 25-29).

Факт отримання обладнання та виконання робіт по його установці позивач підтверджує видатковими накладними № РН-0000002 від 22.02.2010 року, № РН-0000003 від 30.03.2010 року, актами виконаних робіт форми КБ-2в, які надавалися перевіряючим, про що зазначено у акті перевірки (том 1 а.с. 116).

Не зазначення у акті виконаних робіт форми КБ-2в та довідці про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 дати підписання даних документів керівником замовника (позивача) не спростовує сам факт надання послуг. У акті перевірки не зафіксовані факти відсутності даного обладнання у позивача.

Відповідач повязує неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по господарським операціям з Приватним підприємством «Будматкомплект»та Закритим акціонерним товариством «Атом»виключно з тим, що зазначені контрагенти не відобразили у своїх податкових деклараціях за відповідні періоди податкових зобовязань про взаємовідносинам з позивачем, про що зазначено у акті перевірки (том 1 а.с. 116, 117). У акті перевірки відсутні будь-які висновки щодо нереальності та безтоварності господарських операцій з даними контрагентами та вказано, що під час перевірки позивачем були надані всі необхідні документи (том 1 а.с. 117).

У п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суду не надано доказів на підтвердження відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарської операції при купівлі товарів та робіт у Приватного підприємства «Будматкомплект»та Закритого акціонерного товариства «Атом», а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій своїх контрагентів.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи відповідача про не включення Приватним підприємством «Будматкомплект»та Закритим акціонерним товариством «Атом» до складу податкових зобовязань сум ПДВ за реалізовані позивачу у червні 2010 року та лютому, березні 2010 року товари та роботи.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у правовідносинах з Приватним підприємством «Будматкомплект»та Закритим акціонерним товариством «Атом».

Із розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до акту перевірки (том 1 а.с. 144), вбачається, що штрафні санкції відповідачем нараховано в розмірі 25 % від суми донарахованого податку. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002612301/1154 від 04 квітня 2011 року, яким Комунальному підприємству "Теплоенерго" збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в частині 35323 грн. 93 коп., з них: за основним платежем - у розмірі 28259 грн. 14 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 7064 грн. 79 коп.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Теплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002612301/1154 від 04 квітня 2011 року, яким Комунальному підприємству "Теплоенерго" збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в частині 35323 грн. 93 коп. (тридцять п'ять тисяч триста двадцять три гривні дев'яносто три копійки), з них: за основним платежем - у розмірі 28259 грн. 14 коп. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень чотирнадцять копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 7064 грн. 79 коп.(сім тисяч шістдесят чотири гривні сімдесят дев'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2011 року.

СуддяС.С. Сич