Постанова № 20581953, 16.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8396/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрової Л.М.,

при секретарі Курганській Л.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

21 жовтня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2011 року №0034001702/11666, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 6105,00 грн., в тому числі 4884,00 грн. за основним платежем та 1221,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22 липня 2011 року №5010/17-311/НОМЕР_1 про заниження податку на додану вартість на загальну суму 4884,00 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що приватне підприємство "Калісто" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, вказує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У своїх письмових запереченнях зазначав, що у контрагента позивача ПП "Калісто" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, у травні 2010 року зазначений контрагент позивача мав господарські взаємовідносини з ПП "Касідія-Сервіс", що має ознаки сумнівного постачальника. У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6105,00 грн., в тому числі 4884,00 грн. за основним платежем, 1221,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19 травня 1999 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, про що видане свідоцтво серії НОМЕР_2 /а.с. 26/.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є платником податку на додану вартість з 02 червня 1999 року згідно свідоцтва НОМЕР_3 серії НОМЕР_4, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 27/.

Згідно наявної у матеріалах справи копії ліцензії від 13 вересня 2006 року серії НОМЕР_5 /а.с. 44/ позивач має право на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). Дозволений вид робіт: внутрішні перевезення вантажів. Строк дії ліцензії 12 вересня 2006 року по 12 вересня 2011 року.

У період з 11 липня 2011 року по 15 липня 2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПП "Калісто" (код ЄДРПОУ 24670538) за період з 01 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 22 липня 2011 року №5010/17-311/2326712816 /а.с. 6-13/, в якому зафіксовано порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму в розмірі 4884,00 грн., у тому числі по періодах: за липень 2010 року у сумі 4884,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що контрагент позивача ПП "Калісто" мало сумнівного постачальника ПП "Касідія-Сервіс" /а.с. 9/, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб /а.с. 12/, крім того, у нього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності /а.с. 9/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2011 року №0034001702/11666, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6105,00 грн., в тому числі 4884,00 грн. за основним платежем, 1221,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 14/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню від 23 серпня 2011 року №0034001702/11666, суд виходить з наступного.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Калісто" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з продажу дизельного палива для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з надання послуг вантажних перевезень.

Так, судом встановлено, що 01 липня 2010 року між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ПП "Калісто" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу дизельного палива /а.с. 39/, згідно пункту 1.1. умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити дизельне паливо згідно виставлених рахунків.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату у розмірі 100% вартості товару, що підтверджується накладними, з моменту пред'явлення рахунку на оплату.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Калісто", позивачу виписано наступні документи:

- рахунок-фактуру від 19 липня 2010 року №СФ-0000306 (найменування товару - дизтопливо, кількість 3,960 л.) на загальну суму 29304,00 грн., в тому числі ПДВ 4884,00 грн. /а.с. 40/;

- видаткову накладну від 19 липня 2010 року №РН-0000552 (найменування товару - дизтопливо, кількість 3,960 л.) на загальну суму 29304,00 грн., в тому числі ПДВ 4884,00 грн. /а.с. 40/;

- податкову накладну від 19 липня 2010 року №553 (найменування товару - дизтопливо, кількість 3,960 л.) на загальну суму 29304,00 грн., в тому числі ПДВ 4884,00 грн. /а.с. 16/.

Зазначена податкова накладна оформлена згідно вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ПП "Калісто", яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, із Акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Факт оплати придбаного позивачем товару підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 29304,00 грн., в тому числі ПДВ 4884,00 грн. /а.с. 43/ та не заперечується відповідачем.

Транспортування придбаного товару здійснювалося автомобільним транспортом позивача, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 19 липня 2010 року серії НОМЕР_6 /а.с. 41/ та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу МАЗ 11247 СК, тип - паливозаправник-С, власник ОСОБА_3 /а.с. 42/.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що придбаний товар використаний у господарській діяльності позивача, а саме для здійснення вантажних перевезень. Вантажі перевозилися ФОП ОСОБА_3, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних /а.с. 55-121/. Дана обставина також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України про надання дозволу на внутрішні перевезення вантажів серії НОМЕР_5 /а.с. 44/, копією свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення, а також актами здачі-прийняття робіт про надання транспортних послуг /а.с. 122-124/.

Суд звертає увагу, що перевіряючими в Акті перевірки не зазначено, які саме порушення допущено позивачем ФОП ОСОБА_3 чи його контрагентом ПП "Калісто" під час укладення та виконання договору від 01 липня 2010 року.

При цьому, в тексті Акту перевірки відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угода між платником податку ФОП ОСОБА_3 та його контрагентом ПП "Калісто" не мала реального характеру, а вчинялася вона без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту /а.с. 11-12/.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Законом України “Про податок на додану вартість” визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий кредит позивача за липень 2010 року за результатами господарських операцій з ПП "Калісто" на суму ПДВ 4884,00 грн. позивачем сформовано на підставі належно оформленої податкової накладної, підтвердженої первинними документами (видатковою накладною, рахунком-фактури), виданих на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”. Натомість, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму є необґрунтованим.

Доводи відповідача про нікчемність договору позивача з ПП "Калісто" відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Реальність господарської операції позивача з ПП "Калісто" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Посилання відповідача на те, що ПП "Калісто" мало господарські взаємовідносини з ПП "Касідія-Сервіс" не є підтвердженням недійсності укладеної угоди між позивачем та ПП "Калісто", оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, взаємозв'язку між ПП "Касідія-Сервіс" та підприємством позивача.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Калісто" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. По-перше, відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для реалізації товару, що проданий ФОП ОСОБА_3 на умовах самовивезення. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Таким чином, висновки податкового органу про нікчемність оподатковуваної угоди зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано доказів, належних для визнання зазначеного правочину нікчемним.

З огляду на викладене податковий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ПП "Калісто".

Суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Калісто" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 23 серпня 2011 року №0034001702/11666.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2011 року.

СуддяЛ.М. Петрова