РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-2124/11
"06" грудня 2011 р. року м. Сімферополь
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді – Гоцкалюка В.Д.,
при секретарі – Іоновій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Залізничного районного суду м. Сімферополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912), Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Державної архітектурно-будівельної інспекції, третя особа Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912), про стягнення моральної шкоди працівнику, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912), Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про стягнення моральної шкоди працівнику.
Заявою від 29 серпня 2011 року ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги та пред’явив позов до Державної архітектурно-будівельної інспекції про стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 листопада 2011 року до участі у розгляді справ у якості третьої особи залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912).
Згідно заявлених позовних вимог ОСОБА_1 просить: стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912) моральну шкоду в сумі 5000 грн.; стягнути з Міністерства регіонального розвитку та будівництва України моральну шкоду в сумі 5000 грн.; стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції моральну шкоду в сумі 1 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що він працював першим заступником начальника територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції – Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим. На підставі наказів Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16 листопада 2010 року № 98 «ТО» та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим від 18 листопада 2010 року № 118 – «ОС», його звільнено за п.1 ст. 41 КЗпП України, тобто за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 лютого 2011 року дані накази були скасовані та його поновлено на роботі на посаді першого заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим. Проте незважаючи на те, що поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, фактично його було поновлено на роботі наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 10 червня 2011 року. Вважає, що в наслідок незаконного звільнення йому завдано моральної шкоди, у зв’язку із чим просить стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912) 5000 грн. та з Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 5000 грн. Крім того, вважає, оскільки його було звільнено за поданням Державної архітектурно-будівельної інспекції, просить стягнути з неї моральну шкоду в сумі 1 грн.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, з мотивів викладених в позовній заяві.
Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912) – ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник Міністерства регіонального розвитку та будівництва України – ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції – ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912) – ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності на підтвердження своїх вимог та заперечень, допитавши свідка, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Стаття 237-1 КЗпП України, передбачає, що в разі порушення законних прав працівника, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний провести відшкодування моральної шкоди працівнику.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав.
Згідно ст. 1173 ЦК України шкода завдана фізичний чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював першим заступником начальника територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції – Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим.
Наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16 листопада 2010 року № 98 «ТО» та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим від 18 листопада 2010 року № 118 – «ОС», ОСОБА_1 звільнено за п.1 ст. 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 лютого 2011 року визнано противоправними та скасовано накази Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16 листопада 2010 року № 98 «ТО» та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим від 18 листопада 2010 року № 118 – «ОС», ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді першого заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. До постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі застосовано негайне її виконання.
Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 18 «ТО» від 27 травня 2011 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді першого заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим з 17 листопада 2010 року.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених в постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру в наслідок моральних чи фізичних страждань, чи інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка є дружиною ОСОБА_1 пояснив, що звільнення з посади першого заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, для її чоловіка було занадто сильним потрясінням, оскільки фактично підставою звільнення згідно наказу було одноразове грубе порушення трудових обов’язків, яке як з’ясувалось в подальшому він не скоював. Але зважаючи на те, що ОСОБА_1 є офіцером, понад сорок років бездоганно пропрацював в сфері будівництва, член Академії будівництва України, має звання Заслуженого будівельника Автономної Республіки Крим, таке звільнення він пережив занадто болісно, в день його ознайомлення з наказом у нього пішла кров, через сильне емоційне напруження йому довелось лікуватися, погіршилися відносини в родині та оточенні.
Згідно наданого ОСОБА_1 листка непрацездатності, він з 18 листопада 2010 року по 03 грудня 2010 року перебував на стаціонарному лікуванні, в кардіології (а.с. 52).
Згідно положень ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає в:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Проте суд вважає необґрунтованими позовні вимоги пред’явлені до Державної архітектурно-будівельної інспекції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що накази про звільнення ОСОБА_1 виносились Міністерством регіонального розвитку та будівництва України та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, при цьому Державна архітектурно-будівельна інспекція вносила подання про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, але рішення стосовно даного питання приймало Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, у зв’язку із чим в задоволенні позову до Державної архітектурно-будівельної інспекції слід відмовити.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 3, 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Звільнення позивача із займаної посади з порушенням підстав передбачених трудовим законодавством, завдало останньому моральну шкоду, яка полягає у моральних хвилюваннях, втраті душевного спокою, погіршенні стану здоров'я, вимушеній зміні нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиллях для організації свого життя.
Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, суд керуючись ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, виходить з глибини моральних страждань позивача, їх тривалості та наслідків, кваліфікації позивача та рівня займаної ним посади, засад розумності, виваженості та справедливості. За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача в стягнені моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в 1000 грн. з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912) та 1000 грн. з Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів належить стягнути документально підтвердженні судові витрати.
Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 294-296 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн.
Стягнути з Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (ідентифікаційний код 37471912) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 68 грн. 50 коп.
Стягнути з Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 68 грн. 50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя:
Судове рішення № 20581614, Залізничний районний суд м. Сімферополя було прийнято 06.12.2011. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2-2124/11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: