Постанова № 20580923, 18.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8264/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Панченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Стандарт Агро"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Стандарт Агро" (далі по тексту - позивач, ПП "Стандарт Агро")18 жовтня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2011 року № 0000352301/2942, № 0000362301/2943.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення підприємством податкового кредиту за грудень 2008 року на 5 872 грн. та завищення валових витрат у IV кварталі 2008 року на загальну суму 29 362 грн. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковою, видатковою та товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою, банківськими виписками).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 4-7).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення ПП "Стандарт Агро" вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення платником податків валових витрат у IV кварталі 2008 року на загальну суму 29 362 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за грудень 2008 року загалом в сумі 5 872 грн. (а.с. 50-52).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Стандарт Агро" зареєстроване як юридична особа Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області 25.05.2004 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 586490 (а.с. 36).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100345173 від 05.10.2004 року (а.с. 72).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ відповідно до постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко О.В. про призначення документальної перевірки від 26.04.2011 року у період з 16.08.2011 року по 22.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Стандарт Агро" (код ЄДРПОУ 33014000) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Асіст" (код ЄДРПОУ 25713587), ПП "Арона Сервіс" (код ЄДРПОУ 34987777), ПП "Алерт" (код ЄДРПОУ 32275589), ПП "Алерт Плюс" (код ЄДРПОУ 34793043), ПП "Інко" (код ЄДРПОУ 32141595), ПП "Авеланж" (код ЄДРПОУ 33672429), ПП "Саланг ТМ" (код ЄДРПОУ 34397742), ТОВ "Інтермаксервіс" (код ЄДРПОУ 24710114), ПП "Маркап" (код ЄДРПОУ 36504035), ПП "Альпарі-Т" (код ЄДРПОУ 36643102), ПП "Агат Сервіс" (код ЄДРПОУ 36194933), ТОВ "Алівіс" (код ЄДРПОУ 30566568), ПП "Оріль" (код ЄДРПОУ 25165943), ПП "Астелікс-2007" (код ЄДРПОУ 34873961), ПП "Алькарас Плюс" (код ЄДРПОУ 37468826) за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 6350/23-309/33014000 від 20.08.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення платником податків валових витрат у IV кварталі 2008 року на загальну суму 29 362 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ПП "Стандарт Агро" завищено податковий кредит за грудень 2008 року загалом в сумі 5 872 грн. (а.с. 9-12).

На підставі висновків даного акта перевірки Глобинським відділенням Кременчуцької ОДПІ 13.09.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000352301/2942, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" загалом в розмірі 9 175 грн. 62 коп. (в т.ч., 7 340 грн. 50 коп. - основний платіж, 1 835 грн. 12 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 13);

- № 0000362301/2943, яким ПП "Стандарт Агро" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 8 808 грн. (в т.ч., 5 872 грн. - основний платіж, 2 936 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 14).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ від 13.09.2011 року № 0000352301/2942, № 0000362301/2943 слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97) (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР).

Так, згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Окрім того, виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що ПП "Стандарт Агро" за грудень 2008 року в бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Асіст" (код ЄДРПОУ 35713674).

За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 29 362 грн. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, в розмірі 5 872 грн.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення підприємством податкового кредиту за грудень 2008 року загалом в сумі 5 872 грн. та завищення валових витрат у IV кварталі 2008 року на загальну суму 29 362 грн.

В обґрунтування згаданих доводів податкова інспекція посилалася на те, що перевіркою позивача не встановлено факт поставки товарів від ПП "Асіст" до ПП "Стандарт Агро". Крім того, зазначала, що фактично, згідно податкової звітності, у ПП "Асіст" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення господарської діяльності. Також наголошувала, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року встановлено факт підроблення посадовими особами підприємства-контрагента позивача документів податкового обліку ПП "Асіст".

Надаючи правову оцінку вказаним доводам Кременчуцької ОДПІ та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, судом встановлено наступне.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ПП "Стандарт Агро" у грудні 2008 року було вчинено господарську операцію з купівлі у ПП "Асіст" товарно-матеріальних цінностей, а саме: сої кількістю 20,691 т.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Дослідивши в судовому засіданні копію податкової накладної № 2912.1 від 29.12.2008 року, що виписана ПП "Асіст" в адресу ПП "Стандарт Агро" судом встановлено, що вона формально відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з купівлі сої у ПП "Асіст" позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії видаткової накладної № РН-2912-1 від 29.12.2008 року та рахунку-фактури № СФ-2912-1 від 29.12.2008 року.

Дослідивши в судовому засіданні копії вказаних документів, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що їх оформлено з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме: у вказаних документах не зазначено реквізити одержувача (адресу, податковий номер тощо) (а.с. 54-55).

Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі по тексту - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.5-11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Дослідивши в судовому засіданні копію товарно-транспортної накладної, наданої позивачем на підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей (сої) від ПП "Асіст" до ПП "Стандарт Агро", судом встановлено, що вона оформлена з порушенням вимог чинного на момент її складення законодавства України. Так, у даній товарно-транспортній накладній не зазначено її номер, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження (а.с. 60). Крім того, підпис вантажоодержувача (директора ПП "Стандарт Агро" Григоренко О.Г.) проставлено безпосередньо на копії накладної, що долучена до матеріалів адміністративної справи, за допомогою чорнила чорного кольору (а.с. 60), що в свою чергу є підтвердженням наміру позивача щодо фальсифікації первинних документів.

За таких обставин, суд вважає, що зазначена товарно-транспортна накладна не може бути належним доказом у справі, оскільки її оформлено з порушенням вимог законодавства України.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано належним чином завіреної копії дорожнього листа, оформлення якого відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є обовязковим.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт купівлі ПП "Стандарт Агро" у ПП "Асіст" в грудні 2008 року товарно-матеріальних цінностей (сої) загальною вартістю 35 234 грн. 21 коп., в т.ч. ПДВ - 5 872 грн. 37 коп.

Посилання позивача на оплату товару, в підтвердження чого ним до матеріалів адміністративної справи надано копії банківських виписок (а.с. 57-58), судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів з розрахункового рахунку ПП "Стандарт Агро" на рахунок ПП "Асіст" не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобовязань.

Доводи позивача про використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (сої) у власній господарській діяльності шляхом їх продажу ТОВ "Агро Ком" судом оцінюються критично з огляду на те, що зі змісту наданих ПП "Стандарт Агро" до матеріалів адміністративної справи документів бухгалтерського обліку не видається можливим встановити факт продажу вказаному контрагенту саме тих товарно-матеріальних цінностей, що начебто були придбані позивачем у ПП "Асіст". Так, суд звертає увагу на те, що відповідно до видаткової накладної № РН-2912-1 від 29.12.2008 року позивачем у ПП "Асіст" придбано 20,691 т сої (а.с. 55). Разом з тим, зі змісту накладної № 2/2912 від 29.12.2008 року слідує, що ПП "Стандарт Агро" поставлено ТОВ "Агро Ком" сою кількістю 23,788 т (а.с. 65).

Окрім вищевказаного, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ основним видом господарської діяльності ПП "Асіст" за КВЕД є оптова торгівля будівельними матеріалами.

Суд також відзначає, що позивачем первинні документи бухгалтерського обліку по спірній господарській операції на перевірку надані не були.

При цьому, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача та не заперечувала представник позивача, на письмовий запит податкової інспекції ПП "Стандарт Агро" було надано пояснення про те, що дані документи утилізовано відповідно до рішення засновника підприємства від 16.11.2010 року.

Однак, в судовому засіданні представник позивача не змогла надати обґрунтованих пояснень щодо того, чи проводилася ПП "Стандарт Агро" утилізація первинних документів по господарських взаємовідносинах з ПП "Асіст" у грудні 2008 року та яким чином в такому випадку позивачем відновлено згадані документи з метою залучення їх до матеріалів даної адміністративної справи.

При цьому, як зазначила в ході судового розгляду справи представник позивача оригінали вищевказаних первинних документів у ПП "Стандарт Агро" відсутні.

Також при вирішенні спору суд бере до уваги вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 28 ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до даного вироку суду в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що гр. ОСОБА_5 виступив як організатор злочинної групи, здійснював загальне керівництво злочинною групою, спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 організував за допомогою невстановлених осіб реєстрацію та перереєстрацію в державних, в т.ч. податкових, органах підприємств з ознаками фіктивності, зокрема, ПП "Асіст".

У подальшому, використовуючи печатки вказаних підприємств, ОСОБА_5 особисто виготовляв підроблені документи, необхідні для укладення договорів з підприємствами - контрагентами по безтоварних угодах (в т.ч. накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт).

Вищенаведене в своїх сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновку Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 13.09.2011 року № 0000352301/2942, № 0000362301/2943. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 82, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Стандарт Агро"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба