Постанова № 20580736, 07.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7080/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенко С.В.,

за участю:

представника відповідача - Мирошніченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "СОІ"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2011 року Приватне підприємство " СОІ "(далі по тексту - позивач, ПП "СОІ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2011 року № 0001062301/328, № 0001052301/329 та № 0031991702/330.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ПП "СОІ" податку на прибуток за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 у розмірі 41099,00 грн та завищення податку на додану вартість у розмірі 32634,00 грн вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

В ході судового розгляду представником позивача уточнено позовні вимоги, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2011 року № 0001062301/328, № 0001052301/329.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення ПП "СОІ" вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 41099, 00 грн та Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 32634,00 грн (т.1, а.с. 110-113). Зазначав, що за даними податкової звітності ТОВ "Іншторм", у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, що унеможливлює виконання таким контрагентом зобовязань з поставки товарно-матеріальних цінностей. Відносно ПП "Авто-СВ-2009" наявний вирок щодо попереднього директора підприємства, відповідно до якого його обвинувачено у здійсненні фіктивного підприємства, а також не надано первинних доказів, що унеможливило підтвердити умови поставки. Також, додав, що на підтвердження договорів, укладених з ТОВ "Вибор-СК" та ПП "АВТО-ТРЕЙД-2009" не надано доказів перевезення та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. У звязку з викладеним, наголошував на непідтвердженості договорів, що були укладені між позивачем та вказаними спірними контрагентами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "СОІ" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 10.12.1999, номер запису 1 585 120 0000 004844, ідентифікаційний код 30661681, свідоцтво серії А00 № 681925.

Позивач знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 24099917 від 27.12.1999 НВ № 990810 є платником податку на додану вартість.

В період з 27.12.2010 по 25.01.2011 працівниками Кременчуцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010. За результатами перевірки складено акт № 426/23-209/30661681 від 01.02.2011, в якому вказано на порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 47331,00 грн, у тому числі: за 2 квартал 2008 року в сумі 1413,00 грн, за 4 квартал 2008 року в сумі 6256,00 грн, за 3 квартал 2009 року в сумі 35974,00 грн, за 1 квартал 2010 року в сумі 2579,00 грн, за 2 квартал 2010 року в сумі 1109,00 грн та завищено податок на прибуток на суму 6232,00 грн, у тому числі: за 1 квартал 2008 року в сумі 620,00 грн, за 3 квартал 2008 року в сумі 1141,00 грн, за 1 квартал 2009 року в сумі 1377,00 грн, за 2 квартал 2009 року в сумі 1914,00 грн, за 4 квартал 2009 року в сумі 271,00 грн, за 3 квартал 2010 року в сумі 909,00 грн, а також підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 32634,00 грн, у тому числі: за лютий 2009 року в сумі 13,00 грн, за вересень 2009 року в сумі 27199,00 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 18 лютого 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001052301/329, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 51374,00 грн, в тому числі 41099,00 грн - за основним платежем, 10275,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкція);

- № 0001062301/328, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 40790,00 грн, в тому числі 32634,00 грн - за основним платежем, 8159,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з наступного.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 того ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що між позивачем (Довіритель) та ПП "АВТО-СВ-2009" (Повірений) укладено договір доручення № 4Т від 01 вересня 2009 року, відповідно до якого Довіритель доручає Повіреному від свого імені та за рахунок Довірителя знайти вантажоперевізника та організувати перевезення сільгосппродукції, мінеральних добрив та іншого можливого Товару на умовах часткової або повної передплати або оплати по факту виконання перевезення. Кількість, якість роботи Повіреного та суми його винагороди визначаються та фіксуються актами, що є невідємною частиною даного договору. Довіритель оплачує винагороду повіреному з розрахунку 2% від загальної суми вартості організації перевезення, винагороди Повіреного та самої перевозки.(т.1, а.с. 34)

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано рахунок-фактури № 09/09-1 від 09 вересня 2009 року, платіжне доручення № 74 від 09 вересня 2009 року, податкова накладна та Акт виконаних робіт № 1 від 16 вересня 2009 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 6200,00 грн з урахуванням зазначених умов договору (т. 1, а.с. 35-36).

Відповідно до акту перевірки ПП "СОІ" не мало підстав для віднесення до валових витрат сум з придбання послуг у ПП "Авто-СВ-2009", зважаючи на ті обставини, що до перевірки не надано товаросупроводжувальні документи, які б підтвердили фактичне надання послуг з транспортування (товарно-транспортні накладні, дорожні листи, талони замовника). Суд вважає дані доводи необґрунтованими, оскільки згідно додаткових пояснень представника позивача вказаний контрагент брав на себе зобовязання здійснювати фактичну організацію перевезення товару за замовленням Позивача. Так, 16 вересня 2009 року було здійснено організацію перевезень по маршруту Кременчук-Донецьк, з залученням до перевезення транспортної організації ПП "Екмітранс". Товар підлягав перевезенню до м. Донецьк за замовленнями фактичних покупців Позивача ТОВ "Фатіма", ПП "ТК "ВіМ". Так, до матеріалів справи, зокрема, долучено генеральний договір № 401-2009 від 04 січня 2009 року, укладений з ТОВ "Фатіма", акт приймання-передачі, товарно-транспортну накладну БЗС № 08-09-09/1, довіреність ЯПК № 729624 від 01 вересня 2009 року, видаткову накладну, рахунок № 109 від 01.09.2009 та податкову накладну від 08.09.2009 № 809, платіжне доручення № 75 від 15 вересня 2009 року з відмітками банківської установи та виписка з особового рахунку на загальну суму операцій з вказаним контрагентом (т. 1, а.с. 25-33). Крім того, долучено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 1609-2009 від 16 вересня 2009 року, укладений з ПП "ТК "ВІМ", акт приймання-передачі від 16 вересня 2009 року, довіреність на отримання ТМЦ № 72 від 15 вересня 2009 року, податкову накладну № 1609 від 16 вересня 2009 року, видаткову накладну № 1609 від 16 вересня 2009 року, рахунок № 1609 від 16 вересня 2009 року, заявку вказаного контрагента на відвантаження придбаного товару відповідно до зазначеного договору та товарно-транспортну накладну БЗС № 16-09-09/2 (т.1, а.с. 37-46). Вищезазначеними первинними документами позивачем підтверджено реальність операцій з вказаним контрагентом.

Також, актом перевірки зазначено, що згідно матеріалів кримінальної справи №0-109078 від 14.09.2010: 14 вересня 2010 прокуратурою Чернівецької області порушено кримінальну справу № 0-09078 по факту створення та використання субєкта підприємницької діяльності ПП "Авто-СВ-2009" з метою прикриття фіктивного підприємництва.

Так, 09.03.2011 вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого пункту 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Обґрунтування порушень, на які посилається відповідач, суд оцінює критично з наступних підстав.

Договір № 4Т від 01 вересня 2009 року підписаний ОСОБА_3, відносно якого відсутні відомості про порушення норм кримінального законодавства в частині господарської діяльності як директора ПП "Авто-СВ-2009".

Крім того, не матеріалами вироку, ні відповідачем не підтверджено обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарських операцій при купівлі товарів у контрагентів, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента за укладеним договором або підтвердження факту визнання вказаного договору німчемним.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні вищевказаного договору взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В ході судового розгляду не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ПП "СОІ" та ПП "Авто-СВ-2009".

Також, судом встановлено що між позивачем (Довіритель) та ПП "АВТО-ТРЕЙД-2009"(Повірений) договір доручення № 16 Т від 20 квітня 2010 року, відповідно до якого Довіритель доручає Повіреному від свого імені та за рахунок Довірителя знайти вантажоперевізника та організувати перевезення Товару на умовах часткової або повної передплати або оплати по факту виконання перевезення. Кількість, якість роботи Повіреного та суми його винагороди визначаються та фіксуються актами, що є невідємною частиною даного договору. Довіритель оплачує винагороду повіреному з розрахунку 2% від загальної суми вартості організації перевезення, винагороди Повіреного та самого перевезення(т.1, а.с. 87).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано рахунок-фактури № 270401 від 27 квітня 2010 року, платіжне доручення № 30 від 29 квітня 2010 року, податкова накладна № 270401 від 27 квітня 2010 року та Акт виконаних робіт № 1 від 27 квітня 2010 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 5098,80 грн з урахуванням зазначених умов договору (т. 1, а.с. 88-90).

Відповідно до акту перевірки ПП "СОІ" не мало підстав для віднесення до валових витрат сум з придбання послугу ПП "АВТО-ТРЕЙД-2009"зважаючи на ті обставини, що До перевірки не надано товаросупроводжувальні документи, які б підтвердили фактичне надання послуг з транспортування (товарно-транспортні накладні, дорожні листи, талони замовника). Суд вважає дані доводи необґрунтованими, оскільки згідно додаткових пояснень представника позивача вказаний контрагент брав на себе зобовязання здійснювати фактичну організацію перевезення товару за замовленням Позивача. 27 квітня 2009 року ПП "Авто-Трейд-2009"виконало вимоги, взяті на себе згідно договору вручення, а саме організувало перевезення товару по маршруту Донецьк-Кременчук. Перевізником товару було ПП "Екмітранс". Маршрут перевезення був Кременчук-Донецьк-Кременчук. З початку планувалось здійснювати відвантаження товару на користь ТОВ "Фатіма", але в звязку з відмовою у прийнятті товару останній було відвантажено на користь ТОВ "Дайвер", м. Кременчук. Так, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: товаро-транспортна накладна № б/н від 27 квітня 2010 року згідно договору ПП "АВТО-ТРЕЙД-2009"з вказівкою на вантажовідправника ПП "СОІ" та на імя вантажоодержувача ТОВ "Фатіма", генеральний договір поставки нафтопродуктів № 1501-2010 від 15 січня 2010 року, укладений з ТОВ "Дайвер", товаро-транспортна накладна БЗС № 21-01-10/2 на імя вантажоодержувача ТОВ "Дайвер", рахунок № 1501 від 15 січня 2010 року, видаткова накладна № 2101 від 21 січня 2010, податкова накладна № 2101 від 21 січня 2010, акт приймання-передачі від 21 січня 2010 року та 27 квітня 2010 року, довіреності на отримання ТМЦ № 123 від 20 січня 2010 року та № 162 від 27 квітня 2010 року, виписки з особового рахунку з відмітками банківської установи на підтвердження оплати вказаної операції, рахунок № 2604 від 26 квітня 2010 року, видаткова накладна № 2704 від 27 квітня 2010 року, (т.1, а.с. 73-86). Вищезазначеними первинними документами позивачем підтверджено реальність операцій з вказаним контрагентом.

Крім того, судом враховано посилання перевіряючих, відповідно до яких Світловодською ОДПІ отримано подання щодо призначення позапланової перевірки, в якому зазначено, що в ході проведення пошукових заходів податковою міліцією Олександрійської ОДПІ встановлено місцезнаходження засновника, директора т та головного бухгалтера ПП "АВТО-ТРЕЙД-2009"ОСОБА_1 І під час опитування якого зясовано, що йому взагалі нічого не відомо про ПП "АВТО-ТРЕЙД-2009". Таким чином, громадянин ОСОБА_1 фактично не проводив від свого імені та від імені ПП "АВТО-ТРЕЙД-2009" фінансово-господарської діяльності, до реєстрації підприємства не має ніякого відношення, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Таким чином, ПП "АВТО-ТРЕЙД-2009" має ознаки фіктивності (фінансово-господарська діяльність проводилась від імені підставної особи, за юридичною адресою не знаходиться, основні фонди та працівники які б забезпечували господарську діяльність відсутні), тобто підприємство створене з метою мінімізації сплати податків.

Відповідно до частин 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, суд вважає вищевказані обґрунтування такими, що не підтверджені судовими рішеннями, що набрали законної сили.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів виробничих активів і транспортних засобів. Дане обґрунтування суд вважає необґрунтованим, оскільки організація перевезень, що була предметом договору не потребує значних ресурсів та основних фондів підприємства. Відповідно до пункту 2.1 Договору доручення № 16 Т Повірений здійснює пошук перевізника за допомогою електронних мереж Інтернет, преси, радіо і т.д.

Наступне порушення зафіксоване актом перевірки визначено відсутність підстав для віднесення до валових витрат сум з придбання товару у ТОВ "Іншторм" та ТОВ "Вибор-К", у звязку з ненаданням товаросупроводжувальних документів, що підтверджували б фактичне відвантаження та транспортування товару.

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Іншторм" (Постачальник) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 3108-2009 від 31 серпня 2009 року, відповідно до якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар у відповідності до умов Договору та додатковими угодами (т. 1, а.с. 93-95).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії наступних документів: платіжні доручення № 73 від 01.09.2009 та № 75 від 09.09.2009, рахунок-фактура № СФ01-09/01 від 01.09.2009, видаткові накладні № РН01-09/01 від 08.09.2009 та № РН09-09/02 від 16.09.2009, податкова накладна № 31 від 03.09.2009, товаро-транспортні накладні БЗС № 08-09-09/2 від 08.09.2009, БЗС № 16-09-09/1 від 16.09.2009, акти приймання-передачі від 08.09.2009 та 16.09.2009, що визначені як невід'ємні частини вказаного вище генерального договору та сторонами визначені як додаткові домовленості, а також виписка з особового рахунку на підтвердження оплати придбаного товару з відмітками банківської установи(т. 1, а.с. 96-104, т.2 а.с. 48).

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Вибор-К" (Продавець) було укладено договір № 1 від 15 січня 2010 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити наступний Товар: нафтопродукти у асортименті (бітум, мазут, газ, бензин). Загальна сума договору буде визначено згідно виставлених рахунків (т. 1, а.с. 44-45).

На підтвердження вказаного договору позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії наступних документів: рахунки № 1 від 15.01.2010, № 1 від 21.01.2010, податкова накладна № 1 від 18.01.2010, платіжні доручення № 1 від 18.01.2010 та № 2 від 20.01.2010, акт приймання-передачі від 21.01.2010, що визначений як невід'ємна частина вказаного вище договору (т.1, а.с. 46-50). Відповідно до письмових пояснень представника позивача придбаний 21.01.2010 у даного контрагента Товар (бітум кусковий) того ж дня був поставлений ТОВ "Дайвер", що підтверджується товаро-транспортною накладною БЗС № 21-01-10/2, генеральним договором поставки нафтопродуктів № 1501-2010 від 15.01.2010, рахунком № 1501 від 15.01.2010, податковою накладною № 2101 від 21.01.2010 та іншими доданими доказами, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи(т.1, а.с. 73, 75-86).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей, що були придбані та поставлялись позивачем здійснювалось ПП "Екмітранс" відповідно до договору перевезення вантажу № 01/01/09-1 від 01.01.2009, у відповідності до умов якого виконавець зобов'язується доставляти автомобілем ввірені йому нафтопродукти, в подальшому Вантаж, в пункти призначення, вказані у товарно-транспортних накладних, а також заявках, що можуть бути передані як в усному та і письмовому вигляді. Замовник бере на себе виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а також документальне оформлення вантажу, а саме: товарно-транспортної накладної, накладної на паливно-мастильні матеріали, а також інших необхідних документів (т.2, а.с. 92-93, 95. Здійснення перевезень підтверджується раніше перерахованими товаро-транспотрними накладними, а також свідоцтвами про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, про державну повірку автоцистерни каліброваної, посвідченнями водіїв та медичними довідками (т. 1, а.с. 70-75, 80-86).

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також наданими первинними документами спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "СОІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 18 лютого 2011 року № 0001062301/328 та № 0001052301/329.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СОІ" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 11 листопада 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник