Постанова № 20580540, 11.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7844/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представників позивача - Коваленко-Зерній Н.А., Сичак Н.С.,

представника відповідача - Панченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Камтер"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2011 року Приватне підприємство "Камтер" (далі - позивач, ПП "Камтер")звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0005271502/2709 від 23.08.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, статей 185, 187, 198, 201, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Калісто" повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0005271502/2709 від 23.08.2011.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, статей 185, 187, 198, 201, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України. Зокрема, встановлено, що позивачем у червні та липні 2010 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Калісто" сформовано податковий кредит на суму 27166,67 грн, а саме: за червень 2010 на суму 25817,40 грн та за липень 2010 року на суму 1349,27 грн. Разом з тим, із останньої поданої ПП "Калісто" декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року випливає, що основні фонди у даного підприємства відсутні, з липня 2010 року податкова звітність ПП "Калісто" визнана як "неподаткова"; підприємству присвоєно стан "8" (внесено запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням), а рішенням Світловодської ОДПІ від 05.05.2011 останньому анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість; фактично у ПП "Калісто" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Тобто, в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Камтер" (ідентифікаційний код 31020467) зареєстроване рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів за № 15851070008000472 від 07.06.2000. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 14.06.2000, платником податку на додану вартість зареєстрований 16.09.2009 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100344072).

29.07.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Камтер" по питанню взаємовідносин з ПП "Калісто" за період з 01.06.2010 по 30.09.2010.

За результатами перевірки складений акт №5245/15-322/31020467 від 29.07.2011, в якому відображені порушення позивачем вимог частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, статей 185, 187, 198, 201, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшується сума податкового кредиту за червень - липень 2010 року на 27166,67 грн; по декларації за червень 2010 року зменшується сума податкових зобов'язань на 13050,00 грн; за червень-липень 2010 року занижено податкове зобов'язання та за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 14116,00 грн, а саме: за червень 2010 року на суму 12767,00 грн та за липень 2010 року на суму 1349,00 грн.

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем у червні та липні 2010 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Калісто" сформовано податковий кредит на суму 27166,67 грн, а саме: за червень 2010 на суму 25817,40 грн та за липень 2010 року на суму 1349,27 грн.

Згідно останньої поданої ПП "Калісто" декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року випливає, що основні фонди у даного підприємства відсутні, з липня 2010 року податкова звітність ПП "Калісто" визнана як "неподаткова". ПП "Калісто" присвоєно стан "8" (внесено запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням), а рішенням Світловодської ОДПІ від 05.05.2011 останньому анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки, фактично у ПП "Калісто" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Крім того, в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість.

Викладене, за висновком Кременчуцької ОДПІ, свідчить про відсутність у ПП "Камтер" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських можливостей, господарських зобовязань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру ПП "Камтер" створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер, а податковий кредит сформований даним контрагентом недійсний.

Таким чином, фінансово-господарські операції з позивачем несуть для контрагентів ПП "Камтер" податкову вигоду, і саме вони в даному випадку є вигодонабувачами, тобто особами, на користь яких вчиняються правочини, які штучно формують валові витрати і податковий кредит.

На підставі висновку даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005271502/2709 від 23.08.2011, яким ПП "Камтер" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 17645,00 грн, в тому числі 14116,00 грн - за основним платежем та 3529,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобовязань з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення №0005271502/2709 від 23.08.2011.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби є органами державної влади і, відповідно, зобов'язані діяти відповідно до вимог статті 19 Конституції України.

Статтею 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Права органів державної податкової служби визначені статтею 20 Податкового кодексу України. Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статті органам державної податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 4-6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. Факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається зі змісту акту від 29.07.2011 №5245/15-322/31020467 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Камтер" по питанню взаємовідносин з ПП "Калісто" за період з 01.06.2010 по 30.09.2010", в ході перевірки встановлено порушення позивачем частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, статей 185, 187, 198, 201, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України в ході здійснення господарських операцій із ПП "Калісто" у червні 2010 року.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України цей Кодекс набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, норми Податкового кодексу України, зокрема, розділу V "Податок на додану вартість" можуть застосовуватися лише до правовідносин, що виникли після 01.01.2011.

До 01.01.2011 платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2011 Кременчуцькою ОДПІ проводилась документальна перевірка ПП "Камтер" по питанню взаємовідносин з ПП "Калісто" за період з 01.06.2010 по 30.09.2010, в ході якої встановлено формування позивачем податкового кредиту в результаті відносин з ПП "Калісто" за червень 2010 року на суму 27166,67 грн.

Тобто, формуючи податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Калісто" в червні 2010 року, ПП "Камтер" керувався положеннями Закону України "Про податок на додану вартість", а не Податкового кодексу України, який в період віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту не діяв.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі висновку акту від 29.07.2011 №5245/15-322/31020467 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Камтер" по питанню взаємовідносин з ПП "Калісто" за період з 01.06.2010 по 30.09.2010" Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0005271502/2709 від 23.08.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 17645,00 грн.

Як зазначено в спірному податковому повідомленні-рішенні його прийнято відповідачем згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацу 1 підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в результаті порушення статей 185, 187, 198 та пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, якого, як встановлено в ході розгляду справи, ПП "Камтер" не вчиняв в силу регулювання спірних правовідносин в червні 2010 року нормами Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, порушень позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" перевіркою встановлено не було.

Оскільки ПП "Камтер" порушень статей 185, 187, 198 та пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України вчинено не було, то і правові підстави для застосування до останнього спірним податковим повідомленням-рішенням відповідальності за вказані порушення відсутні.

Крім того, суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем на підтвердження правомірності включення в червні та липні 2010 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 27166,66 грн були долучені первинні документи, а саме: податкові накладні, акти прийому-передачі, дефектна відомість, квитанції до прибуткових касових ордерів, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), договір оренди складського зберігання, акт прийомки складського приміщення по договору оренди, вантажно-митні декларації, експертний висновок, контракт, специфікація, виписки за особовим рахункам, платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах, договір на виконання послуг з додатком, рахунок на оплату, акт надання послуг, рахунки, накладну, договір купівлі-продажу партії продукції, акт виконаних робіт по передпродажній підготовці шинелей, акт огляду шинелей, договір відповідального зберігання з правом використання.

Посилання податкового органу в акті перевірки на той факт, що 05.05.2011 ПП "Калісто" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, як на обставину, що позбавляє позивача права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту червня-липня 2010 року, судом не приймається до уваги, оскільки анулювання свідоцтва відбулося пізніше, ніж здійснювалися господарські операції між позивачем та ПП "Калісто".

Твердження Кременчуцької ОДПІ про відсутність у ПП "Калісто" трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності судом оцінюються критично, оскільки чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення та визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0005271502/2709.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Камтер" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 23.08.2011 №0005271502/2709.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Камтер" (код ЄДРПОУ 31020467) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2011 року.

Суддя О.В. Гіглава