Постанова № 20580407, 14.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8509/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Гордієнко Н.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (далі - ПАТ "Полтавакондитер", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (ДПІ у м.Полтаві, відповідач)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2011 р. №0000542302 та №0000572302.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 29.09.2011 р. №7122/23-1/00382208 щодо завищення підприємством валових витрат за ІІІ-VI квартал 2009 року на загальну суму 124 415,00 грн. та відповідно заниження податку на прибуток на 31 104,00 грн., завищення суми податкового кредиту у розмірі 24 883,00 грн. та відповідно завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) у зменшення податкового зобов'язання з ПДВ наступних податкових періодів, є хибними, а податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 р. №0000542302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 31 104,00 грн. за основним платежем та 15 552,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000572302, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24 883,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 442,00 грн., суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Позивач вказує, що господарські операції з ПП "Флоратекс", по взаємовідносинам з яким проведено невиїзну документальну перевірку, зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, зокрема належним чином оформленими податковими накладними, прибутковими та видатковими накладними. Відтак, на думку позивача, формуючи податковий кредит з ПДВ та валові витрати ПАТ "Полтавакондитер" не припускалося порушень податкового законодавства, чинного на час виконання угоди з поставки соди харчової ПП "Флоратекс". Крім цього позивач звертає увагу на порушення відповідачем порядку проведення перевірки в частині безпідставності винесення наказу про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки, за наслідками якої були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що ПАТ "Полтавакондитер" в результаті взаємовідносин з ПП "Флоратекс" протягом липня, серпня, вересня, листопада, грудня 2009 року занизило податок на прибуток на загальну суму 31104,00 грн. та завищило бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 24883,00 грн. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує, що складені від імені ПП "Флоратекс" податкові накладні не можуть бути визнані належною підставою для збільшення податкового кредиту ПАТ "Полтавакондитер" та включення відповідних сум до валових витрат підприємства, так як вони складені з порушенням вимог пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165. Проведеною перевіркою встановлено укладання цивільно-правових угод та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 р., яким засуджено гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме створення мережі підприємств, у тому числі й ПП "Флоратекс", без наміру реалізації ними статутних завдань, з метою прикриття незаконної діяльності з надання послуг субєктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівку, одержуючи за ці послуги відсоток від загальної суми.

Отже, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, а позовні вимоги ПАТ "Полтавакондитер" необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПАТ "Полтавакондитер" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 10.12.1991 р. (ідентифікаційний код 00382208), згідно свідоцтва №100325741 позивач зареєстрований платником ПДВ з 28.06.1997 р. На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

У термін з 15.09.2011 р. по 28.09.2011 р. відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві №3891 від 13.09.2011 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки Управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Полтавакондитер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Флоратекс" за період липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2009 року, результати якої оформлено актом від 29.09.2011 р. №7122/23-1/00382208.

Висновками акту перевірки встановлено, що ПАТ "Полтавакондитер" порушено:

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31104, 00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 24883,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ у зменшення податкового зобовязання з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 24883,00 грн.

Не погоджуючись із висновками вказаного акту перевірки позивач 06.10.2011 р. надав заперечення до ДПІ у м. Полтаві, за результатами розгляду яких висновки перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 29.09.2011 р. №7122/23-1/00382208 ДПІ у м. Полтаві 07.10.2011 р. винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0000572302, яким ПАТ "Полтавакондитер" визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24883,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 442,00 грн. та №0000542302, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 46656,00 грн. (31104,00 грн. за основним платежем, 15552,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в ході судового розгляду, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перевірки про заниження субєктом господарювання повноти визначення податку на прибуток за 2009 рік у сумі 31 104,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 24 883,00 за липень вересень, листопад грудень 2009 року по господарських операціях з придбання харчової соди у ПП "Флоратекс" на загальну суму 149298,00 грн. При цьому перевіряючим зазначено, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 р. засуджено гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме створення мережі підприємств, у тому числі й ПП "Флоратекс", без наміру реалізації ними статутних завдань, з метою прикриття незаконної діяльності з надання послуг субєктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівку, одержуючи за ці послуги відсоток від загальної суми.

Виходячи з цього перевіркою зроблено висновок, що єдиною метою здійснення господарських операцій позивача з ПП "Флоратекс" було завищення валових витрат та зменшення податкового зобов'язання, шляхом збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на його підставі спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат врегульовані нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час існування спірних правовідносин), згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно приписів п.1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом липня, серпня, вересня, листопада, грудня 2009 року формував податковий кредит та валові витрати, зокрема за договором №17/09-06 від 26.09.2006 р., укладеним з ПП "Флоратекс".

За умовами вказаного Договору продавець (ПП "Флоратекс") зобов'язується передавати, а покупець (ПАТ "Полтавакондитер") приймати та сплачувати товар у найменуванні, кількості і ціні згідно специфікацій узгоджених сторонами.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ПП "Флоратекс" протягом перевіряємого періоду ПАТ "Полтавакондитер" надано: виписки з рахунку, прибуткові накладні, видаткові накладні та податкові накладні.

Разом з цим судовим розглядом встановлено, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 р. засуджено гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме організація діяльності схеми підконтрольних їм фіктивних підприємств, у тому числі й ПП "Флоратекс". Вказаним вироком встановлено, що у 2008 році ОСОБА_3, являючись представником влади, діючи всупереч інтересам служби, вступив у попередню змову з начальником відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м.Києва ОСОБА_4, з метою створення мережі підприємств для надання послуг суб'єктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівкову форму. ОСОБА_4, реалізовуючи спільний з ОСОБА_3 умисел, діючи умисно, з метою придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, схилив свою дружину - ОСОБА_5 до придбання на її ім'я суб'єкту господарської діяльності ПП "Флоратекс". В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період часу з листопада 2008 року по 29.08.2010р. використовували банківські рахунки ПП "Флоратекс" та інших суб'єктів підприємницької діяльності, які були фіктивними підприємствами, з метою одержання матеріальної винагороди, здійснювали організацію фінансової діяльності направленої на систематичне перерахування отриманих від підприємств - контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункових рахунків одного підприємства "транзитера" на рахунок іншого, під виглядом оплати за нібито поставлений товар та надані послуги, з подальшим переведенням їх у готівку, для підприємств - контрагентів.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За наведених обставин наявність у покупця належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів може бути підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту платника сум ПДВ за такими документами. Однак фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту та валових витрат за такими операціями, незважаючи на наявність у нього первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач не надав належних доказів доцільності підписання договору з ПП "Флоратекс" та реальності постачання придбаного товару, а видаткові накладні виписані платником, який фактично не виступав продавцем товару, зазначеного у вказаних накладних, не здійснював їх поставку та відвантаження та, відповідно, не формував податкові зобовязання. Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж та поставка мала місце.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 р. № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Беручи до уваги той факт, що вироком у кримінальній справі встановлено вину осіб у створенні фіктивного підприємства ПП "Флоратекс", яке здійснювало видимість діяльності без реальної мети здійснення господарських операцій, суд вважає правомірним висновок перевірки про те, що складені від імені ПП "Флоратекс" податкові накладні не можуть бути належною підставою для збільшення податкового кредиту ПАТ "Полтавакондитер" та включення відповідних сум до валових витрат підприємства, так як вони складені особою, яка не здійснювала господарської діяльності. Таким чином, вартість товарів, отриманих від ПП "Флоратекс" на суму 124415,00 грн. не повинна відображатися у складі валових витрат ПАТ "Полтавакондитер".

Крім цього, суд звертає увагу умови договору №17/09-06 від 26.09.2006 р., на підставі якого позивач здійснював господарські взаємовідносини з ПП "Флоратекс". Підпунктом 7.1 зазначеного договору визначено момент набрання ним чинності дата підписання та термін дії до 31.12.2007р. Проте угоди щодо продовження строку дії вказаного договору суду не надано, доті як господарські операції мали місце у 2009 році.

Твердження позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки не спростовують висновків контролюючого органу щодо порушення ПАТ "Полтавакондитер" вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", а тому до уваги судом не приймаються.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, у звязку з чим суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21.11.2011.

СуддяЄ.Б. Супрун