Постанова № 20576530, 07.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12:40 год.

07.12.2011 р.справа № 2а-3410/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мороза А.О., суддів Мавродієвої М.В., Брагаря В.С., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 31.03.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 429/9/10-00 від 17.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Компанія "Євровнєшторг", вул. Морехідна, 14, м. Миколаїв, 54000 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.11 р. №0000280070 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг»(далі - позивач, ТОВ «Компанія «Євровнєшторг») до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ). Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 р. № 0000280070, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 521209,0 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив наступне. Ним були укладені договори купівлі-продажу, поставки та послуг, за умовами яких придбано товар і послуги, у ціні яких сплачено податок на додану вартість і на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, сформовано податковий кредит. У подальшому до ДПІ ним подані податкові декларації з податку на додану вартість, а також заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Відповідач, проводячи перевірку, зробив висновок про відсутність підстав для бюджетного відшкодування з огляду на те, що ним не встановлено сплату цього податку до бюджету у ланцюгу постачальників позивача. Позивач вказує на те, що ані Закон України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, ані Податковий кодекс України (далі - ПК України), яким визначені правила бюджетного відшкодування податку на додану вартість на теперішній час, не ставить в залежність бюджетне відшкодування від фактичного надходження цього податку до бюджету від контрагентів платника податків. Позивач зазначає, що ним виконані всі умови, встановлені законодавством, для отримання бюджетного відшкодування: придбано товар і послуги, сплачено податок на додану вартість у ціні цих товарів і послуг, отримано податкові накладні, подано до ДПІ податкові декларації і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, а тому зменшення відповідачем його розміру на підставі того, що ним не встановлено надходження податку до бюджету у ланцюгах постачальників є протиправним, у звязку із чим просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (т. 1, а. с. 66-70), у яких навів такі доводи. Перевіркою встановлено завищення ТОВ «Компанія «Євровнєшторг»бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-жовтень 2010 р. у загальній сумі 521209,0 грн. У запереченнях ДПІ посилається на те, що нею встановлені взаємовідносини позивача із субєктами господарювання, у ланцюгах постачальників яких неможливо встановити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету, що є підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні.

У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судовому засіданні 7 грудня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, колегія суддів встановила наступні обставини, яким надає таку правову оцінку.

У період з 24 до 28 березня 2011 р. відповідач провів невиїзну документальну перевірку позивача, з питань взаємовідносин з контрагентами за період квітень-вересень 2010 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-жовтень 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 29 березня 2011 р. № 1061/070-19/03967843 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 7-62).

Як зазначено у висновку цього акту перевірки, ДПІ встановлено порушення позивачем ст. 1 п. 1.8., ст. 7 п. 7.7., пп. 7.7.1., 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого ТОВ «Компанія «Євровнєшторг»завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у загальному розмірі 521209,0 грн.

Підставою для такого висновку ДПІ стало те, що у ланцюгах постачальників позивача - ТОВ «Ранг»і ТОВ «Вик Ойл»відповідач не має змоги встановити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету, тобто ненадходження цього податку до бюджету встановлено не у позивача та його безпосередніх контрагентів - ТОВ «Ранг»і ТОВ «Вик Ойл», а у підприємств, з якими позивач не має договірних зобовязань. Відповідач вважає, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість»та ПК України, право на відшкодування податку на додану вартість виникає виключно у випадку фактичної надмірної сплати цього податку, а не з самого факту існування зобовязання із сплати податку в ціні товару. Зазначає, що тільки за наявності у сукупності 1) факту придбання товару, 2) податкової накладної і 3) фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету, можливе відшкодування. Оскільки відповідач не може встановити факт надходження податку на додану вартість до бюджету від постачальників контрагентів позивача, відповідач вважає, що відсутні підстави для відшкодування зазначеного податку позивачу.

На підставі висновків акту перевірки, 11 квітня 2011 р. ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000280070, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 521209,0 грн. (т. 1, а. с. 6).

Колегія суддів знаходить вищенаведені доводи ДПІ хибними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до п. п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проаналізувавши акт перевірки, суд відзначає, що викладені в описовій частині обставини, не узгоджуються із висновками акту перевірки, зокрема відповідач взагалі не наводить, у чому саме йому вбачається порушення позивачем ст. 1 п. 1.8., ст. 7 п. 7.7., пп. 7.7.1., 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість»і якими документами бухгалтерського обліку підтверджуються такі порушення.

Як встановлено судом, 2 лютого 2010 р. позивач уклав з ТОВ «Ранг»договір купівлі-продажу пального та його передачі за пластиковими талонами, за умовами якого придбав пальне (т. 2, а. с. 217-221), 4 січня 2010 р. позивач уклав з ТОВ «Вик Ойл»договір № 23 на поставку товару, за умовами якого придбав паливно-мастильні матеріали (т. 2, а. с. 222) та договір № 24 про надання послуг, за умовами якого виконавець - ТОВ «Вик Ойл»повинно виконати роботи з обслуговування судів замовника - ТОВ «Компанія «Євровнєшторг»(т. 2, а. с. 223).

Акт перевірки не містить висновків ДПІ про порушення позивачем або ТОВ «Ранг»і ТОВ «Вик Ойл»договірних зобовязань в частині фактичного надходження до позивача товару або надання послуг. Крім того, суд відзначає, що фактичне отримання позивачем товару і послуг від зазначених контрагентів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т. 2, а. с. 11, 15, 71, 78-79, 90-95, 117-124, 126-132, 147-155, 166-171), актами здачі-прийняття робіт (т. 2, а. с. 80-81, 96-97, 114-116, 125, 133-135, 156, 172-173).

Оплата позивачем товару і послуг здійснена шляхом безготівкових розрахунків. Копії відповідних виписок з банківського рахунку позивача маються в матеріалах справи (т. 1, а. с. 102-165), тобто самим позивачем податок на додану вартість у ціні товару і послуг сплачений, що відповідачем також не заперечується.

Від ТОВ «Ранг»і ТОВ «Вик Ойл»позивачем отримані податкові накладні (т. 1, а. с. 166, 188, 226, т. 2, а. с. 9, 21, 51, 82-89, 98-113, 136-146, 157-165, 174-185), на підставі яких ним сформовано податковий кредит.

До ДПІ позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2010 р., у якій задекларовано суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 737370,0 грн. (т. 2, а. с. 186-188), за червень 2010 р. на суму 1205012,0 грн. (т. 2, а. с. 200-202), за липень 2010 р. на суму 372429,0 грн. (т. 2, а. с. 191-193), за серпень 2010 р. на суму 623048,0 грн. (т. 2, а. с. 194-196), за вересень 2010 р. на суму 690514,0 грн. (т. 2, а. с. 206-208).

Суд відзначає, що раніше проведеними перевірками, відповідачем підтверджено частину сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню. Так, відповідно до акту від 22 липня 2010 р. № 2584/070-19/30533741 ДПІ підтверджено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 р. у сумі 379517,0 грн., бюджетне відшкодування на суму 357853,0 грн. не підтверджено, у звязку із відсутністю відповідей за постачальниками (т. 2, а. с. 209-211); актом від 9 вересня 2010 р. № 3100/070-19/30533741 ДПІ підтверджено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 р. у сумі 137367,0 грн. (т. 2, а. с. 197-199); довідкою ДПІ від 11 листопада 2010 р. № 3999/070-19/30533741 підтверджено бюджетне відшкодування за липень 2010 р. у сумі 155868,0 грн., бюджетне відшкодування за липень 2010 р. у сумі 216561,0 грн. та за серпень у сумі 573048,0 грн. не підтверджено, у звязку із відсутністю відповідей за постачальниками (т. 2, а. с. 189-190); довідкою від 26 січня 2011 р. № 255/070-19/30533741 ДПІ підтверджено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010 р. у сумі 338155,0 грн. і жовтень 2010 р. у сумі 4048,0 грн., бюджетне відшкодування за вересень 2010 р. у сумі 352359,0 грн. і за жовтень 2010 р. у сумі 489626,0 грн. не підтверджено, у звязку із відсутністю відповідей за постачальниками (т. 2, а. с. 203-204).

Відповідно до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За правилами ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На час перевірки, позивач мав всі належним чином оформлені податкові накладні і ця обставина відповідачем не заперечується.

Колегія суддів має зазначити, що за замістом як норм Закону України «Про податок на додану вартість», так і ПК України, умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість, є сплата саме позивачем у ціні товару і послуг податку на додану вартість. Названими нормативними актами таке відшкодування не ставиться в залежність від сплати податку контрагентами такого платника податків або постачальниками цих контрагентів.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо ДПІ встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача - ТОВ «Ранг»і ТОВ «Вик Ойл»або постачальників останніх товариств, негативні наслідки у вигляді визначення ДПІ податкових зобовязань повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобовязання виконав належним чином, тобто якщо позивач виконав всі передбачені законодавством передумови для отримання бюджетного відшкодування, ДПІ не може повязувати можливість отримання позивачем такого відшкодування з виконанням або невиконанням іншими платниками податків своїх зобовязань перед бюджетом. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку обізнаності позивача про факт ненадходження до бюджету податку на додану вартість від своїх контрагентів або постачальників у ланцюгу, він не має встановлених законодавством повноважень для того щоб впливати на сплату такими субєктами господарювання податків.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв без врахування всіх обставин справи, ним не доведено перед судом законність прийнятого рішення, у звязку із чим воно підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши квитанцію № 67 від 21 квітня 2011 р. (т. 1, а. с. 2а), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000280070, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 11 квітня 2011 р., визнати протиправним та скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

12 грудня 2011 р.

Головуючий суддя А.О. Мороз

Судді:

М.В. Мавродієва

В.С. Брагарь