Постанова № 20573845, 01.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

01.08.2011 р.справа № 2а-5620/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представників спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві: ОСОБА_1, довіреність № 18802/9/10-017 від 11.10.10 р., ОСОБА_2, довіреність № 109/9/10-021 від 27.01.11 р., ОСОБА_3, довіреність № 1261/9/10-021 від 29.07.11 р.,

представника ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз": ОСОБА_4, довіреність № 04/639 від 01.08.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за поданнямспеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017 доПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54003 прозупинення видаткових операцій на рахунках платника податків В С Т А Н О В И В:

28 липня 2011 р. до суду з поданням звернулась спеціалізованої державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ) до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - ПАТ "Миколаївгаз", платник податків), у якому просить суд зупинити видаткові операції на рахунках платника податків.

Подання обґрунтовано тим, що за ПАТ "Миколаївгаз" рахується податковий борг, у зв'язку із чим СДПІ призначено податкового керуючого. Останнім прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, але платником податків на вимогу податкового керуючого не надано документів, необхідних для такого опису, у зв'язку із чим податковим керуючим складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Посилаючись на норми ст. 89 п. 89.4. Податкового кодексу України (далі - ПК України), СДПІ просить суд зупинити видаткові операції на рахунках платника податків, шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку.

Не погодившись із правомірністю подання, ПАТ "Миколаївгаз" надало свої письмові заперечення, у яких послалось на наступне. На думку платника податків, між сторонами існує спір про право, адже ПАТ "Миколаївгаз" не визнає існування податкового боргу, на погашення якого податковим керуючим вживаються заходи щодо опису майна у податкову заставу, а тому, у зв'язку із наявністю спору про право, на переконання ПАТ "Миколаївгаз", провадження у справі щодо розгляду подання повинно бути закрито. Також, ПАТ "Миколаївгаз" послалось на те, що не отримувало від СДПІ будь-яких вимог про надання документів, які необхідні для опису майна у податкову заставу, а тому посилання СДПІ на відмову підприємства від надання таких документів не відповідає дійсним обставинам справи. Додатково платник податків зазначив, що підставою для зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, згідно ст. 89 п. 89.4. ПК України, є недопуск податкового керуючого до територій, приміщень та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, для здійснення опису майна, але СДПІ своїм правом на обстеження таких об'єктів з виходом податкового керуючого за місцезнаходженням такого майна не скористалось і, відповідно, ПАТ "Миколаївгаз" не чинило перешкод податковому керуючому у здійсненні його повноважень щодо опису майна. Крім того, ПАТ "Миколаївгаз" у своїх запереченнях відзначило, що за правилами ст. 1833 КАС України неможливий розгляд вимог податкового органу про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків саме шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, адже накладення арешту на кошти платника податків, здійснюється за правилами позовного провадження. Під час розгляду подання представник ПАТ "Миколаївгаз" доповнив заперечення посиланням на те, що відповідно до ст. 95 п. 95.2. ПК України, податковий орган повинен був дочекатись спливу 60-денного терміну після надіслання податкової вимоги на адресу підприємства, перш ніж звертатись до суду із поданням про зупинення видаткових операцій. У той же час податкова вимога датована 15 липня, а подання подано до суду 28 липня.

У судовому засіданні 28 липня представником ПАТ "Миколаївгаз" суду було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових письмових заперечень.

Суд зазначає, що за правилами ст. 1833 ч. 7 КАС України, у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Оскільки ухвала про відкриття провадження у справі щодо розгляду подання постановлена судом 27 липня, 96-годинний строк спливає 30 липня 2011 р.

Разом з тим, відповідно до ст. 49 ч. 3 п. п. 3, 5 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання та подавати докази.

На переконання суду, обмеження відповідача у праві подати доказами, якими він обґрунтовує свої заперечення, призведе до порушення принципів рівенства усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та надати йому можливість подати додаткові докази, у зв'язку із чим розгляд справи було відкладено на 1 серпня 2011 р.

У судовому засіданні 1 серпня представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази, суд встановив такі обставини, якім він надає наступну правову оцінку.

Щодо строку звернення СДПІ з поданням до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 95 п. 95.2. ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, сплив 60-денного терміну з дня надіслання податкової вимоги, є передумовою для або стягнення коштів або продажу майна платника податків. У той же час предметом розгляду даного подання є зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, а тому до спірних правовідносин зазначений 60-денний термін не застосовується.

Такий висновок суду підтверджується і аналізом ст. 89 п. 89.4. абз. 2 ПК України, у якому зазначено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Згідно до ст. 1833 ч. 1 КАС України, провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків.

Таким чином, проаналізовані норми дають суду підстави стверджувати, що право на звернення до суду з поданням про зупинення видаткових операцій платника податків виникає у податкового органу у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису та не залежить від спливу 60-денного терміну, передбаченого ст. 95 п. 95.2. ПК України.

Протилежний висновок про необхідність дотримання податковим органом 60-денного терміну суперечитиме і правовій природі інституту зупинення видаткових операцій платника податків, адже його призначенням є слугування оперативним засобом впливу з боку податкових органів на платників податків, які перешкоджають діям податкового керуючого.

15 липня 2011 р. СДПІ прийнята податкова вимога № 22, якою ПАТ "Миколаївгаз" визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 583867,95 грн., з яких 579114,60 грн. основний платіж та 4753,35 грн. штрафні (фінансові) санкції (а. с. 8).

Підприємство вважає зазначену вимогу такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства, у зв'язку із чим 21 липня 2011 р. направило на адресу СДПІ листа за № 04/1726 (а. с. 23 та зворот), у якому порушує питання про скасування податкової вимоги або відстрочення заходів примусового стягнення.

Посилаючись на таку обставину, ПАТ "Миколаївгаз" зазначає про наявність між сторонами спору про право, адже підприємством не визнається наявність податкового боргу, який є підставою для подальших дій податкового керуючого, у тому числі щодо опису майна підприємства у податкову заставу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 1833 ч. 4 п. 2 КАС України встановлено обов'язок суду відмовити у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

На переконання суду, між сторонами відсутній спір про право, адже платник податків лише заперечує обставини, що зумовили звернення податкового органу до суду. Крім того, предметом розгляду даного подання є не законність дій СДПІ щодо визначення податкового боргу ПАТ "Миколаївгаз", а визначення наявності законодавчо встановлених підстав для зупинення видаткових операцій платника податків, а тому посилання підприємства на заперечення самого податкового боргу не є спором про право у даному випадку.

Згідно ст. 91 п. 91.1. ПК України, керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Як вбачається з наказу від 15 липня 2011 р. № 440 (а. с. 7 та зворот), виконуючим обов'язки начальника СДПІ призначено податковим керуючим ПАТ "Миколаївгаз" Рябова Г.М.

Права податкового керуючого передбачені ст. 91 п. 91.3. ПК України. Зокрема, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до ст. 89 п. 89.4. ПК України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

З аналізу цієї норми вбачається, що законодавцем встановлені дві підстави для складання податковим керуючим акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, які можуть існувати одночасно або окремо і для складання вказаного акту достатньо наявності хоча б однієї з них:

- платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу,

- та/або платник податків не подає документів, необхідних для такого опису.

Зазначене спростовує доводи ПАТ "Миколаївгаз" про те, що відсутні підстави для подання, оскільки підприємство не перешкоджало податковому керуючому здійснювати опис майна у податкову заставу, так як останній не скористався своїм правом прибути на територію підприємства для здійснення такого опису, адже підставою для подання послугувало не перешкоджання податковому керуючому у здійсненні опису майна, а такою підставою є неподання документів, необхідних для такого опису, про що власне зазначено у самому поданні.

15 липня 2011 р. СДПІ направило на адресу ПАТ "Миколаївгаз" повідомлення № 3208 (а. с. 8), яким посадові особи підприємства запрошувались на 25 липня до СДПІ. Одночасно це повідомлення містить вимогу податкового органу про надання документів для реєстрації податкової застави.

На запитання суду, представник ПАТ "Миколаївгаз" пояснив, що повідомлення було отримано 18 липня, а тому спір між сторонами про фактичне отримання вказаного повідомлення відсутній.

Платник податків вважає, що повідомлення містить виключно запрошення посадових осіб до СДПІ і його не можна розцінювати як вимогу про надання документів для реєстрації податкової застави.

Суд вважає, що такі заперечення не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки ПК України не регламентовано, яким чином податковий орган повинен оформити свій запит на надання платником податків документів, які необхідні для оформлення податкової застави.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що наявність у повідомленні, яке своєчасно отримано платником податків, інформації про необхідність надати документи для реєстрації податкової застави, є належним чином оформленим актом витребовування документів від платника податків.

Оскільки ПАТ "Миколаївгаз" документів для реєстрації податкової застави не надало, а його представники до СДПІ не прибули, податковим керуючим 25 липня правомірно складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 2 (а. с. 5).

З огляду на вищенаведене, судом не встановлено порушень з боку СДПІ при вчиненні дій, спрямованих на опис майна ПАТ "Миколаївгаз", а тому подання в частині зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків обґрунтоване та підлягає задоволенню.

У той же час суд погоджується із доводами ПАТ "Миколаївгаз" щодо безпідставності вимог СДПІ про зупинення видаткових операції на рахунках платника податків, саме шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку.

Так, відповідно до ст. 20 п. 20.1.16. ПК України, податковий орган має право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

У зазначеній нормі передбачено, що зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків здійснюється шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

У той же час, ст. 89 п. 89.4. абз. 2 ПК України не визначає, яким чином здійснюється зупинення видаткових операцій, у ній лише зазначено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Аналогічна за змістом і ст. 91 п. 91.4. абз 2 ПК України: орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, спосіб зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків у виді накладення арешту на кошти та інші цінності, передбачений лише однією статтею ПК України, яка визначає загальні права органів податкової служби, у той час як статті, які визначають процедуру реалізації такого права, зокрема ст. ст. 89, 91 ПК України не містять визначення, яким шляхом здійснюється зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, а тому суд вважає, що у даному випадку слід застосовувати не загальну норму, якою є ст. 20 п. 20.1.16. ПК України, а спеціальні, якими по відношенню до наведеної статті є ст. ст. 89, 91 ПК України.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 94 п. 94.6.2. абз. 2 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

З огляду на наведене, суд вважає, що реалізація права податкового органу на накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку платника податків, що за своїм змістом аналогічно арешту коштів та інших цінностей, що знаходяться в банку, можлива лише шляхом подання СДПІ окремого адміністративного позову, розгляд якого провадиться в рамках окремої адміністративної справи за правилами позовного провадження, а не за правилами розгляду подання і обєднання таких вимог, як зупинення видаткових операції на рахунках платника податків та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку в одному провадженні щодо розгляду подання не допускається.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 89 п. 89.4. абз. 3 ПК України, зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Тобто за правилами цієї статті, зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків вводиться на невизначений строк і припиняється лише у разі складення акта опису майна платника податків у податкову заставу.

У той же час, ст. 91 п. 91.4. абз. 2, 3 ПК України визначає, що cтрок, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Таким чином, між зазначеними статтями існує суттєве протиріччя щодо строку зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та механізму їх відновлення.

З огляду на таке, судом застосовуються правила ст. 4 п. 4.1.4. ПК Україні, відповідно до якої податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визначення часових меж зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків і визначаючи такі межі, суд виходить за наступного.

СДПІ такий строк у поданні не зазначено, пояснень з цього приводу під час розгляду подання також не надано.

Враховуючи те, що зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є мірою, яка суттєво впливатиме на нормальне функціонування підприємства та те, що вона є виключно засобом для спонукання ПАТ "Миколаївгаз" виконати законні вимоги податкового керуючого щодо здійснення опису майна платника податків у податкову заставу, суд вважає за необхідне зупинити видаткові операції на рахунках платника податків строком на 11 днів, з 1 серпня 2011 р. до 11 серпня 2011 р. включно.

Відповідно до правил ст. 1833 ч. 7, 9 КАС України, постанова, прийнята судом за наслідками розгляду подання підлягає негайному виконанню, але може бути переглянута в апеляційному порядку за загальною процедурою.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Подання спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задовільнити частково.

2. Зупинити видаткові операції на рахунках публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (м. Миколаїв, вул. Чигріна, 159, ЄДРПОУ 05410263) на термін 11 днів, з 1 серпня 2011 р. до 11 серпня 2011 р. включно.

3. В решті подання відмовити.

4. Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

СуддяА. О. Мороз