Постанова № 20572546, 07.04.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:47

07.04.2011 р. Справа № 2а-7790/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Бондарь В.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомМіського комунального підприємства "Миколаївводоканал", вул. Чигрина, 161, м.Миколаїв,54008 доСпеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м.Миколаїв,54017 проскасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2010 р. №00002239/0, За участю представників: від позивача: ОСОБА_1, довір, від 25.09.09 р.; від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 18818/9/10-021, від 12.10.10 р.;

В С Т А Н О В И В:

Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал»(далі: позивач) звернулось до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Миколаєві (далі: відповідач) з позовом щодо скасування податкового повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 14.10.2010 року №00002239/0 та стягнення зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на користь МКП “Миколаївводоканал” суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не порушувались норми діючого законодавства України та відповідно не занижувався розмір збору за забруднення навколишнього природного середовища в період з 01.01.2009 по 30.06.2010, тому відсутні підстави для нарахувань податкового зобов'язання та штрафної санкції на Позивача визначених у податковому повідомленні-рішенні Відповідача від 14.10.2010 року №00002239/0. Підстави нарахування наведені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки під час перевірки з приводу нарахувань та сплати збору за розміщення вищевказаних відходів між сторонами в справі виникали суперечності, для вирішення яких Позивач звернувся до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо роз'яснень про стягнення збору за зберігання осадів при таких обставинах, та отримало відповідь, що каналізаційні очисні споруди включають пристрої для обробки осадів стічних вод, у тому числі спеціальні площадки для складування та подальшої обробки; у разі якщо Позивачем заплановано розробку та впровадження проекту по створенню виробництва органомінерального ґрунту шляхом переробки мулового осаду на діючих міських очисних спорудах каналізації, то такий захід можливо вважати подальшою обробкою осаду; при використанні осадів, зокрема, як органічних добрив на сільськогосподарських та лісогосподарських угіддях, збір за забруднення навколишнього природного середовища за використаний об'єм осадів не стягується.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, згідно яких не визнав позовних вимог, вважає прийняте рішення від 14.10.2010 року №00002239/0 правомірним, нараховані санкції обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги повністю, надав до суду додаткові письмові пояснення, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав наведених в запереченнях.

Заслухавши думку сторін, дослідивши всебічно та повно фактичні обставини в справі, допитавши свідків в судовому засіданні суд встановив наступне.

Ревізорами відповідача було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 року , за наслідками якої було складено акт №1004/39/31448144 від 04.10.2010 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00002239/0 від 14.10.2010 року, згідно якого за порушення: п.3.1 розділу 3, п.5.4 розділу 5, п.6.4 розділу 6, п.7.1, 7.2 розділу 7 Інструкції про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекономіки, Державною податковою адміністрацією України від 19.07.99 N 162/379, зареєстрованої в Мінюсті України 09.08.99 № 544/3837 із змінами та доповненнями; п.2, 8, 9, 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 303 із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання Міському комунальному підприємству «Миколаївводоканал»за платежем збір за забруднення навколишнього природного середовища та штрафну санкцію на загальну суму чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість грн. 62 коп.

Згідно із статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а саме Акту перевірки, відповідачем зафіксовано, що Позивач у 2009 році та у першому кварталі 2010 року не нараховував та не сплачував збір за розміщення відходів (муловий осадок, залишки одержані у процесі вилучення піску), як частина збору за забруднення навколишнього природного середовища, у зв'язку з чим Позивачем занижено податкове зобов'язання на суму 345661,39 грн.

Дані висновки обґрунтовані порушенням п.3.1 розділу 3, п.5.4 розділу 5, п.6.4 розділу 6, п.7.1, 7.2 розділу 7 Інструкції про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекономіки, Державною податковою адміністрацією України від 19.07.99 N 162/379, зареєстрованої в Мінюсті України 09.08.99 № 544/3837 із змінами та доповненнями (далі: Інструкція №162/379.

Відповідно до п.п. 3.1. п.3: Інструкції №162/379 обєктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний обєкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах…

Згідно п.п. 5.4. п.5 Інструкції №162/379 у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Відповідно до пункту 5.1. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37, за розміщення осадів та мулів (відходів), що утворюються на очисних спорудах каналізації на спеціально обладнаних спорудах для їхньої подальшої обробки (мулові площадки, мулові пруди, осадонакопичувачі, компостні площадки, піскові площадки тощо), які знаходяться на балансі Водоканалу, збір не стягується за умови наявності погодженого з територіальними органами Мінекоресурсів України перспективного плану заходів щодо їх подальшої утилізації або знешкодження. Згідно підпункт 3 пункту 1.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37 під збором розуміється збір за забруднення навколишнього природного середовища, до якого відноситься і збір за розміщення відходів (цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 10 розділу 4 Плану природоохоронних заходів, спрямованих на стабілізацію та покращення екологічного стану в Миколаївській області на 2006-2010 рік, погодженого начальником державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області, на Позивача покладено визначення місця для складування відходів від очисних споруд каналізації.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи Позивачем на виконання Плану природоохоронних заходів було визначено місце складування осадів стічних вод: мулові майданчики очисних споруд каналізації.

Крім того, Позивачем здійснено заходи щодо подальшої переробки відходів, що не заперечувалось Відповідачем. Так, між Позивачем та ТОВ “Еко-планета” досягнута домовленість щодо розробки проекту по створенню виробництва органомінерального ґрунту шляхом переробки мулового осаду та укладено договір оренди частини очисних споруд каналізації Позивача з метою будівництва комплексу по переробці мулового осаду на діючих міських очисних спорудах каналізації.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 6.4. п.6 порядок обчислення збору, а саме суми збору, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи обєктів коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку.

Однак, як встановлено судом, Відповідач при розрахунку суми збору виходить не з фактичних обсягів розміщення відходів, а з даних, які Позивач хоча і зазначає у статистичній звітності (копія статистичного звіту додається) як фактично утворені відходи, але визначає їх кількість нормативно-розрахунковим методом.

Суть цього методу полягає в тому, що за статистичними даними підприємства за останні 5 років утворення мулового осаду складає 0,00033 тонни (вологість 100%) на 1 куб.м очищених стоків, після фільтрпресу об'єм утворення мулового осадку складає 0,00028 тонн (вологість 70%) на 1 куб.м. Потім цей визначений питомий показник утворення відходу помножується на об'єм прийнятих стічних вод очисними спорудами каналізації у звітному періоді. Таким чином, приблизно визначаються обсяги мулових осадів. Однак такий підхід не відображає фактичних обсягів розміщення відходів і тому не може використовуватись при обчисленні збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки результати є середньозваженими, а не фактичними.

Під час проведення перевірки жодних замірів утворених мулових осадів для визначення їх фактичного обсягу не робилось.

Крім того, при розгляді справи суд досліджено той факт, що Організацією-розробником лімітів було виконано детальний аналіз показників якості стоків, що надходять на очисні споруди. Такі показники якості зафіксовані у Журналі хіміко-бактеріологічних аналізів (копії аркушів журналу додаються) Головною складовою утворення мулового осаду є питома вага завислих речовин в одиниці обєму. Кількість осаду, що утворюється, визначають виходячи з концентрацій завислих речовин в поступаючій стічній воді та концентрацій завислих речовин в очищеній воді. При розрахунках враховується також вологість осаду та його питома вага. Можливість використання у розрахунках кількості утворення шламу питомого усередненого показника, пояснюється в основному сталою концентрацією завислих речовин в залежності від сезону року. Вологість осаду, що поступає на мулові майданчики складає 95-96%. В процесі підсушки осаду на майданчиках в літній період, його вологість зменшується до 70-75%. При цьому фактично осад зменшується в об'ємі і по масі в 4-5 разів. В зимовий період року об'єм осаду зменшується за час намерзання на 25% за рахунок зимової фільтрації та випарення. Технологічний процес утворення осаду триває до його зневоднення, що в залежності від пори року та погодних умов складає 5-6 місяців.

Однак. Не зважаючи на те, що фактичний обсяг відходів Відповідачем не було встановлено, Відповідачем здійснено розрахунок суми збору, який справляється за розміщення відходів розрахунковим методом, тобто висновки акту перевірки базуються на припущеннях.

Вказані дії свідчать про порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 (надалі - Порядок). Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Порядку результати виїзної планової перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обовязкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, ”приховування обєкта оподаткування”, ”розкрадання”, ”привласнення”, ”описка тощо).

Враховуючи вищевикладене, та те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00002239/0 від 14.10.2010 року прийнято на підставі висновків акту №1004/39/31448144 від 04.10.2010 року, суд прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №00002239/0 від 14.10.2010 року та необхідність його скасування.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на те, що отримувачем судового збору 3 грн. 40 коп. за платіжним дорученням №4442 від 03.11.2010 року є Державний бюджет Заводського району м.Миколаєва, необхідно присудити судові витрати з Позивачеві.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 14.10.2010 року №00002239/0.

3. Повернути з державного бюджету Заводського району м.Миколаєва 3 грн. 40 коп. сплаченого державного мита Міському комунальному підприємству "Миколаївводоканал".

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник