Постанова № 20572286, 23.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

9:15

23.02.2011 р. Справа № 2а-3720/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О.М.

при секретарі судового засідання Бондарь В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "АГРОМАСТЕР-ПЛЮС", вул. 9 Лінія, 72, м.Миколаїв,54028 доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м.Миколаїв,54028 провизнання не чинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2009 р. №0001432301/0 та від 13.11.2009 №0001422301/0, В С Т А Н О В И В: ТОВ "Агромастер-Плюс" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва про визнання не чинними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень від «13»листопада 2009 №0001432301/0 про сплату 29450 грн. 00 коп. податку на прибуток код платежу 11020100 та штрафних (фінансових) санкцій 2945 грн. 00 коп. та від «13»листопада 2009 №0001422301/0 про сплату 15275 грн. 00 коп. податку на додану вартість код платежу 14010100 та штрафних (фінансових) санкцій 7638 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що донарахування податків та застосування штрафних санкцій Відповідачем було зроблено з підстави невизнання податкової накладної ТОВ «Торговий дім «Пів-Ко»від 02.07.08 №486 та неврахування суми амортизаційних відрахувань по основним засобам в результатах перевірки за 2007 рік у сумі 114456,70 грн., такі висновки, зроблені на підставі Акту перевірки, зовсім протилежні і суперечать наданим для перевірки документам.

Представник позивача підтримав доводи позову в судовому засіданні.

Відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову, вважає факти виявлені актом перевірки, та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно докази в справі, та надавши їм оцінку, суд дійшов наступного.

02.11.2009 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромастер-Плюс»(код ЄДРПОУ 34437360) (далі Позивач), за матеріалами якої був складений Акт від 02.11.09 №6542/35-10/34437360 про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.06 по 30.06.09 валютного та іншого законодавства за період 01.07.06 по 30.06.09 р.

Представники позивача акт перевірки підписали без зауважень, але скористалися правом на надання заперечень на акт перевірки, та оскаржували в адміністративному порядку рішення №0001432301/0 та № 0001422301/0 з доданням податкових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій до прибуткового касового ордеру, видаткової накладної, реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди, однак зазначені документи прийняті до уваги не були при прийнятті спірних рішень.

За висновками вказаного Акту були складені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва: від 13 листопада 2009 №0001432301/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі 29450 грн. 00 коп. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 2945 грн. 00 коп., застосованих за порушення: п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями та від 13 листопада 2009 №0001422301/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі 15275 грн. 00 коп. з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 7638 грн. 00 коп., застосованих за порушення: п.п.7.2.3 пп.7.2.6 п.7.2, пп..7.4.5 п 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва: від 13 листопада 2009 №0001432301/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі 29450 грн. 00 коп. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 2945 грн. 00 коп. та податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2009 №0001422301/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі 15275 грн. 00 коп. з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 7638 грн. 00 коп.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин: "...Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку."

Суть порушення полягає в тому, що як вбачається з акту від 02.11.09 №6542/35-10/34437360 донарахування податків та застосування штрафних санкцій Відповідачем було зроблено з підстав невизнання податкової накладної ТОВ «Торговий дім «Пів-Ко»від 02.07.08 №486 та неврахування суми амортизаційних відрахувань по основним засобам в результатах перевірки за 2007 рік у сумі 114456,70 грн. Підставою невизнання податкової накладної ТОВ «Торговий дім «Пів-Ко»від 02.07.08 №486 є те, що згідно пояснення директора ТОВ "Торговий дім "Пів-Ко" Попенко І.В., він не має відношення до поставки товаро-матеріальних цінностей ТОВ "Агромастер-Плюс" (а саме контейнерів -967 штук та піддонів -4 штуки), довіреностей він нікому на давав, печатку підприємства не передавав, грошові кошти від даної операції на розрахунковий рахунок не надходили, вважає документи виписані від імені ТОВ «Торговий дім «Пів-Ко»підробними. На підставі даних пояснень в акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ "Агромастер-Плюс" не отримувало товар від ТОВ "Торговий дім "Пів-Ко" та не мало з ним взаємовідносин, згідно наявних документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено копій транспортних та супроводжувальних документів, встановлено завищення валових витрат за 2009 рік на суму 117798 грн.

Як вбачається з норм п.п. 7.2.3. та п.п. 7.2.6 п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»вони містять вимоги до складання податкової накладної, та визначають умови віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідачем висновки щодо порушення п.п.7.2.3 пп.7.2.6 п.7.2, пп..7.4.5 п 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено на підставі тих же пояснень директора ТОВ "Торговий дім "Пів-Ко" Попенко І.В., а саме щодо відсутності об'єктів, які підпадають під визначення статей 3,4,7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР. Відповідачем визнано, що господарська операція дані якої відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року, стосовно суми податкового кредиту від операцій з придбання товару від ТОВ "Торговий дім "Пів-Ко" в розмірі ПДВ-23559,67 грн. не є дійсною, оскільки позивач не мав господарських відносин з ТОВ "Торговий дім "Пів-Ко", тому податкова накладна від 02.07.08 р. №486, виписана на отримання від ТОВ "Торговий дім "Пів-Ко" 967 штук контейнерів та 4 штук піддонів на загальну суму 117798,33 грн., в тому числі ПДВ - 23559,67 грн.- не відповідає вимогам п.п.7.2.3 пп.7.2.6 п.7.2, пп..7.4.5 п 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не може погодитись з такими висновками податкового органу, оскільки він зроблений не на підставі фактичних даних, а ґрунтується на поясненнях особи, які не оцінені в сукупності з іншими фактичними даними. Крім того, встановлення таких фактів можливе лише у процесуальний спосіб, прямо передбачений законом, зокрема, при розслідуванні злочинів, визначених ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України. Зазначені обставини мають бути документально підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст.62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду. Але відповідачем не було доведено наявність постанов про порушення кримінальних справ за ознаками ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України, не надавались до суду вироки судів з кримінальних справ, які набрали законної сили, відносно притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності по господарським операціям між ТОВ „Агромастер-Плюс” та його контрагентом ТОВ "Торговий дім "Пів-Ко".

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Натомість позивачем на підтвердження своєї позиції надано до суду необхідні первинні документи. Так, згідно матеріалів адміністративної справи вбачається, що первинні документи щодо придбання "ТОВ "Агромастер-Плюс" товарів контейнерів та піддонів на загальну суму 141 358 грн., а саме накладна №486 від 02.07.2008 року, податкова накладна від 02.07.2008 року №486-складені відповідно до вимог діючого законодавства, про що зазначено в акті перевірки від 02.11.09 №6542/35-10/34437360. Крім того відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру №871,866,894859, 857, 864, 860, 847, 839, 850, 848, 831, 829, 835, 833 ТОВ "Торговий дім "Пів-Ко" прийнято за контейнери та піддони оплату на загальну суму 141358 грн.

Крім того, позивач ТОВ «Агромастер-Плюс»товар, куплений у ТОВ „Торговий дім „Пів-Ко", а саме 967 шт. контейнерів та 4 шт. піддони у перевіряємому періоді, реалізував ВАТ «Облагропромтехніка»(код ЄДРПОУ 00914728), що документально підтверджено первинними документами, наданими до перевірки: видаткова накладна від 04.07.08 №7 у сумі 613603грн., у тому числі ПДВ у сумі 102267,17грн. (з якої найменування «контейнер»у кількості 967 шт. у сумі 111688,50грн., у тому числі ПДВ у сумі 18614,75грн. та найменування «піддон»у кількості 4 штуки у сумі 31152,52грн., у тому числі ПДВ у сумі 5192,10грн.); податкова накладна від 04.07.08 №7 у сумі 613603грн., у тому числі ПДВ у сумі 102267,17грн., згідно якої найменування «контейнер»у кількості 967 шт. у сумі 111688,50грн., у тому числі ПДВ у сумі 18614,75грн. та найменування «піддон»у кількості 4 штуки у сумі 31152,52грн., у тому числі ПДВ у сумі 5192,10грн.). Зазначена господарська операція з продажу ТОВ «Агромастер-Плюс»підприємству ВАТ «Облагропромтехніка»відображена у податковому обліку у відповідному періоді у складі валових доходів у сумі 119034,17грн. (93073,75+25960,42) згідно п.11.3 Закону України від 28.12.94 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, та у складі податкових зобов'язань у сумі 23806,85грн. згідно п.7.3 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість".

Зазначеному факту податковим органом належної оцінки не було надано, не зважаючи на врахування зазначених первинних документів при проведенні перевірки.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва: від 13 листопада 2009 №0001432301/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі 29450 грн. 00 коп. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 2945 грн. 00 коп., застосованих за порушення: п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2009 №0001422301/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі 15275 грн. 00 коп. з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 7638 грн. 00 коп. - є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, при розгляді справи, судом встановлено, що Акт перевірки складений з порушенням норм чинного законодавства, викладені в ньому факти ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Порядку результати виїзної планової перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обовязкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, ”приховування обєкта оподаткування”, ”розкрадання”, ”привласнення”, ”описка тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що дії відповідача при проведенні перевірки та складанні Акту перевірки не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт перевірки був складений із порушенням вимог Порядку, оскільки як його оформлення, так і викладені в ньому висновки перевірки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем.

Таке оформлення результатів перевірок не узгоджується з принципом законності в діяльності органів державної влади.

Керуючись статтями 2, 7, 17, 69-72, 158-163, 254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва від 13.11.2009 року №0001432301/0 та від 13.11.2009 року №0001422301/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник