Постанова № 20572231, 28.12.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2010 р.                                                                                 Справа № 2а-3686/10/1470

          м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: Комунального підприємства ”Теплопостачання та водоканалізаційне господарство” м. Южноукраїнськ, Миколаївська область

до відповідача: Южноукраїнська об’єднана державна податкова інспекція, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область

Прокуратура Миколаївської області на боці відповідача

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Чайкіна М.С.

представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

від прокуратури: не з’явились

Суть спору: про скасування податкових повідомлень-рішень.

Комунальне підприємство ”Теплопостачання та водоканалізаційне господарство” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.10 р. № 0000112301/3, № 0000122301/3, № 0000652301/3, прийнятих Южноукраїнською об’єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області (надалі - відповідач).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.10 р. № 0000112301/2, № 0000122301/2, № 0000652301/2 є безпідставними та незаконними, ґрунтуються на акті перевірки, який містить недостовірні данні і висновки якого є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають підлягають скасуванню судом.

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю, виходячи з наступного.

В період з 10.08.09 р. по 07.09.09 р. була здійснена планова виїзна перевірка КП ”ТВКГ” (код за ЄДРПОУ 31948866) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 р. по 31.03.09 р.

За результатами перевірки був складений Акт від 21.09.09 р. № 96/23-01/31948866 (надалі –Акт перевірки). Зокрема, в Акті перевірки були вказані висновки про порушення підприємством позивача:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, із змінами та доповненнями, від 28.12.94 р. № 335/94-ВР (надалі –Закон № 335/94-ВР), в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 943752 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 р. на суму 887069 грн., за 4 квартал 2008 р. в сумі 56683 грн.;

- підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 11.11 статті 11 Закону України ”Про податок на додану вартість”, із змінами та доповненнями, від 03.04.94 р. № 168/97-ВР (надалі –Закон № 168/97-ВР), в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2216779 грн., в тому числі за травень місяць 2007 р. в сумі 80000 грн., за липень місяць 2008 р. в сумі 817808 грн., за серпень місяць 2008 р. в сумі 151734 грн., за вересень місяць 2008 р. в сумі 124727 грн., за жовтень місяць 2008 р. в сумі 117035 грн., за листопад 2008 р. в сумі 266612 грн., за грудень місяць 2008 р. в сумі 161835 грн., за січень місяць 2009 р. в сумі 100000 грн., за лютий місяць 2009 р. в сумі 191128 грн., за березень місяць 2009 р. в сумі 205900 грн.

На підставі Акту перевірки ОДПІ були виставлені позивачеві податкові повідомлення –рішення:

- про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 943752 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 466207 грн., всього на загальну суму 1409959,7 грн.;

- про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 2216779 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1108389,5 грн., всього на загальну суму 3325168,5 грн.

Щодо прийнятого податкового повідомлення–рішення стосовно донарахованої суми податку на прибуток підприємств та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1409959,7 грн., відповідач зазначає наступне.

На сторінці 23 акта перевірки зазначено, що позивачем відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР за 3 квартал 2008 р. до складу валових витрат було включено погашену кредиторську заборгованість в сумі 4876402,35 грн., з урахуванням річних відсотків та пені, визнану згідно постанов господарського суду Миколаївської області, а саме:

- від 12.11.07 р. по справі № 9/721/07 в сумі 2059228,68 грн. з ПДВ (основний борг – 1967042,65 грн., 3% річних за прострочення оплати –13705,41 грн., пеня –78480,62 грн.), яка була раніше включена до складу валових доходів КП ”ТВКГ” та відображена по ряд.02.2 Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 р. в сумі 1967042,65 грн., що зазначено в розділі 3.1.1 ”Валові доходи” Акта перевірки на сторінці 7. Дана кредиторська заборгованість КП ”ТВКГ” погашена згідно платіжного доручення від 25.07.08 р. № 37 в сумі 20984626,81 грн., що відображено записами на бухгалтерських рахунках 311 ”Розрахунковий рахунок”, 631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, а саме: Д-т 631, К-т 311;

- від 12.11.07 р. по справі № 9/722/07 в сумі 2817173,67 грн. з ПДВ (основний борг -2688152,29 грн., 3% річних за прострочення оплати –22130,88 грн., пеня –126807,5 грн.), яка була раніше включена до складу валових доходів КП ”ТВКГ” та відображена по ряд.02.2 Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 р. в сумі 2688152,29 грн., що зазначено в розділі 3.1.1 ”Валові доходи” Акта перевірки на сторінці 7. Дана кредиторська заборгованість КП ”ТВКГ” погашена згідно платіжного доручення від 25.07.08 р. № 37 в сумі 20984626,81 грн., що відображено записами на бухгалтерських рахунках 311 ”Розрахунковий рахунок”, 631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, а саме: Д-т 631, К-т 311.

Сума основного боргу по даним постановам становить 4655194,94 грн. (1967042,65 грн. + 2688152,29 грн.).

Таким чином, КП ”ТВКГ” в порушення підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР за 3 квартал 2008 р. було завищено валові витрати на суму 221207,41 грн. (4876402,35 грн. –4655194,94 грн.).

Перевіркою показників у рядку 05.2 Декларацій ”Коригування самостійно виявлених помилок” за 1-4 квартали 2007 р., за 1-4 квартали 2008 р., за 1 квартал 2009 р. в сумі 11455487 грн. на підставі таких документів: головної книги, журналів-ордерів, відомостей по рахункам № 631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, № 661 ”Розрахунки по заробітній платі”, № 651 ”Розрахунки зі страхування”, № 311 ”Розрахунковий рахунок”, №372 ”Розрахунки з підзвітними особами”, договорів, первинних документів, актів виконаних робіт ,було встановлено, що КП ”ТВКГ” збільшено валові витрати за 3 квартал 2008 р. на частину непогашеної кредиторської заборгованості перед ВП ”ЮУ АЕС” ДП НАЕК ”Енергоатом” в сумі 3327068 грн. та за 4 квартал 2008 р. на частину непогашеної кредиторської заборгованості перед ВП ”ЮУ АЕС” ДП НАЕК ”Енергоатом” в сумі 226732 грн.

В ході перевірки КП ”ТВКГ” не підтверджено та не надано підтверджуючих документів, які б підтвердили факт сплати ним боргу постачальнику ВП ”ЮУ АЕС” ДП НАЕК ”Енергоатом” з подальшим віднесенням до складу валових витрат за 3 квартал 2008 р. в сумі 3327068 грн., за 4 квартал 2008 р. в сумі 226732 грн.

Таким чином, КП ”ТВКГ” неправомірно завищено валові витрати за 3 квартал 2008 р. в сумі 3327068 грн., за 4 квартал 2008 р. в сумі 226732 грн.

Щодо висновків про неправомірно сформований позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних в березні 2005 р. –квітні 2006 р., відповідач зазначає наступне.

На сторінках 29 –42 Акта перевірки зазначено, що відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону № 168/97-ВР термін ”звичайна ціна” розуміється та застосовується за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з визначенням терміна ”звичайна ціна”, наданого підпунктом 1.20.5 цього пункту, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Тобто, вартість поставки виробленої теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, незалежно від того, на рахунок яких джерел вона компенсується (населенням, іншими категоріями споживачів чи за рахунок місцевого чи державного бюджету). Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф.

Що стосується коштів, які отримуються з бюджету як різниця між затвердженим тарифом і фактичною вартістю наданих послуг, то на думку відповідача, необхідно враховувати наступне.

Підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР визначено, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов’язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Податковий кредит у платників, які отримали зазначені субвенції як різницю в тарифах на теплову енергію, формується за загальновстановленими правилами, а саме.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, установленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 Закону № 168/97-ВР, протягом такого звітного періоду, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому у разі застосування касового методу податкового обліку дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунка платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

А тому, право на податковий кредит по придбаних товарах (роботах, послугах) підприємство має лише в розмірі, який відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.

Таким чином, формування податкового кредиту під час проведення розрахунків з постачальниками за рахунок субвенцій з державного бюджету, які призначені для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, платником, який застосовує касовий метод податкового обліку, повинно здійснюватися пропорційно частці використання оплачених товарів (послуг) в оподатковуваних операціях.

Виходячи із зазначеного, операції з перерахування субвенцій з державного бюджету, які призначаються для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, не є оплатою вартості поставлених послуг, а тому такі адреси субвенції згідно з діючим законодавством не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідач вважає, що у разі отримання субсидій з бюджету на покриття різниці між тарифом та фактичною собівартістю послуг, такі кошти підлягають включенню до складу валового доходу, та не розглядаються як об’єкт оподаткування ПДВ. Бюджетні виплати, отримані понад встановлений тариф, не включаються до бази оподаткування ПДВ, оскільки за своєю природою є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв’язку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (послуг), проданих (наданих) таким платником податку.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зробив висновок, що право на податковий кредит по придбаних товарах (роботах, послугах) позивач по справі має лише в розмірі, який відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Строки давності та їх застосування встановлені статтею 15 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. № 2181-III. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов’язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов’язкових платежів). Враховуючи, що сума ПДВ, віднесена позивачем за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов’язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Отже, сума ПДВ за податковою накладною, отриманою після закінчення строку позовної давності (1095 днів), не зараховується до складу податкового кредиту.

Таким чином, позивачем в липні 2009 р. неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних в березні 2005 р. –квітні 2006 р., оскільки не був врахований термін позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, виходячи з наступного.

Стосовно правомірності визначення зобов’язань з податку на додану вартість.

Під вирішення спору, судом з’ясовано, що при визначені загального податкового зобов’язання з податку на додану вартість за перевіряємий період відповідачем не було взято до уваги, що в листопаді 2008 р. (тобто у перевіряемому періоді) позивачем було завищено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 100001 грн.

Задеклароване позивачем податкове зобов’язання в сумі 414766 грн. відповідно до регістрів бухгалтерського обліку журнал по рахунку 361.1 ”Розрахунки з покупцями” та розрахунку податкового зобов’язання, з урахуванням оплати комунальних послуг через касу підприємства, складала 314765 грн. ( 414766 –314765= 100001 грн.)

Згідно з підпунктом ”б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. № 2181-III (надалі - Закон № 2181-III) дані документальних перевірок повинні свідчити як про заниження так і про завищення сум податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що підтверджуючі документи щодо відображення заниженого зобов’язання позивачем надавалися при перевірці, що підтверджуються додатком до Акту перевірки № 4 ”Валовий дохід”, але не були взяті до уваги під час проведення перевірки.

Згідно листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 01.10.04 р. № 6750 також передбачено, що відповідно до підпункту ”б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, при проведенні документальних перевірок платників податків органи держаної податкової служби зобов’язані враховувати факти, як заниження, так і завищення сум податкових зобов’язань.

Таким чином, якщо було б взято до уваги положення вищевказаних норм, сума помилки при визначенні бази оподаткування за перевіряємий період повинна бути визначена відповідачем в Акті перевірки як різниця між сумою заниженого та завищеного об’єкта оподаткування, тобто завищення 20001 грн. (заниження за травень 2007 р. - 80000 грн., завищення за листопад 2008 р. - 100001 грн.).

Стосовно висновків відповідача про повноту визначення податкового кредиту за період з 01.01.07 р. по 31.03.09 р. та встановлення його завищення на загальну суму 2136779 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2008 р. позивач, на виконання постанови Кабінету міністрів України від 25.04.08 р. № 440, отримав субвенцію з бюджету в розмірі 20984626,81 грн., яка за своїм призначенням має відшкодовувати збитки підприємства, що виникли між фактичною собівартістю послуг позивача та регульованим тарифом, затвердженим органом місцевого самоврядування.

Згідно вказаної Постанови позивач повинен був погасити заборгованість за енергоносії, яка виникла в минулі роки до 01.01.08 р.

За рахунок отриманої субвенції були перераховані кошти в сумі 20984626,81грн для погашення кредиторської заборгованості за отримані послуги від постачальника ВП ”ЮУ АЕС” ДП НАЕК ”Енергоатом”.

Суд вважає, що після погашення заборгованості перед ВП ”ЮУ АЕС” ДП НАЕК ”Енергоатом” в період з липня 2008 р. по березень 2009 р. підприємство позивача правомірно збільшило податковий кредит з ПДВ шляхом подачі уточнюючих розрахунків, застосувавши касовий метод згідно із підпунктом 11.11 пункту 11 статті 11 та пункту 1.11 статті 1 Закону № 168/97-ВР, так як при отриманні субвенцій об’єкт оподаткування відсутній, оскільки вказана операція не є поставкою у розумінні вищевказаного Закону, оскільки за своєю природою субвенція не є компенсацією вартості товарів (послуг), що також відображено в листі ДПА України від 14.05.07 р. № 5903/5/16-1516.

Що ж до висновків відповідача про не врахованість терміну позовної давності при формуванні податкового кредиту, суд зазначає, що підпункт 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. № 2181-III відноситься визначає строки давності подання податкової декларації, граничні терміни стягнення податкового боргу, граничні терміни для подання заяв на повернення надміру сплачених або не відшкодованих податків і зборів. Діюче законодавство України взагалі не містить поняття позовної давності податкової накладної взагалі не існує.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР та прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.05.10 р. № 0000652301/2 про сплату за платежем податок на прибуток у розмірі 1409959,7 грн. та від 18.05.10 р. № 0000122301/2 про сплату за платежем податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 471876 грн.

26.12.08 р. був прийнятий Закон України ”Про Державний бюджет України на 2009 рік”. Статтею 53 вказаного Закону передбачена компенсація різниці в тарифах на комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

05.03.09 р. відповідно до вказаного Закону Кабінетом міністрів України було прийнято постанову № 193 ”Питання реалізації статті 53 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2009 рік”. Вказаною постановою було розпочато процес погашення заборгованості згідно з Законом України ”Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.05 р. № 2711-IV.

Відповідно до вказаної постанови та керуючись підпунктом 22.31 статті 22 Закону № 334/94-ВР було передбачено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно з Законом України ”Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” для платників податків –учасників розрахунків визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Норми статті 12 Закону № 334/94-ВР не поширюються на заборгованість до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України ”Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Відповідно до статті 8 Закону України ”Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” при погашенні платниками податків заборгованості з частковою оплатою її суми, сума такої заборгованості не включається до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів.

Відповідно до пункту 9.2 статті 9 вказаного Закону при погашенні платниками податків заборгованості у складі, визначеному цією статтею, що підтверджена за встановленим порядком, суми такої заборгованості не включаються до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів, штрафні санкції не нараховуються.

З наведеного вбачається, що позивач не повинен був збільшувати валові доходи на суму непогашеної заборгованості перед ВП ”ЮУ АЕС” ДП НАЕК ”Енергоатом”. 29.07.09 р. позивач у повному обсязі розрахувався з ВП ”ЮУ АЕС” ДП НАЕК ”Енергоатом” по наявній заборгованості за платіжним дорученням № 6 від 29.07.09 р. № 6.

Стосовно штрафної (фінансової) санкції. Посилання ДПА в Миколаївській області в рішенні від 19.02.10 р. № 438/10/25-014 на те, що згідно з підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 статті 6 наказу ДПА України від 17.03.01 р. № 110 недооцінені об’єкти оподаткування ототожнюються з заниженням об’єкту оподаткування, не може бути враховане, оскільки ДПА України не надано права давати визначення термінів, що вживаються в Законі № 2181- III. Згідно підпункту 17.1.6. п.17.1 Закону № 2181-III до заниження податкового зобов’язання призводить як недооцінка об’єкта оподаткування, так і його переоцінка, тоді як завищення об’єкта оподаткування не може призвести до заниження податкового зобов’язання. Термін ”недооцінка” та ”переоцінка” об’єктів оподаткування у Законі має інший зміст, ніж викладений у наказі ДПА України.

Крім того, Законом № 2181-III передбачено накладення штрафу лише за наявності таких підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають діючому податковому законодавству України, оскільки прийняті безпідставно.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства ”Теплопостачання та водоканалізаційне господарство” - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 18.05.10 р. № 0000112301/3, №0000122301/3, № 0000652301/3 прийнятих Южноукраїнькою об’єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства ”Теплопостачання та водоканалізаційне господарство” державне мито у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О.Ф. Середа

14.01.2011 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

”28” грудня 2010 р. Справа № 2а-3686/10/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: Комунального підприємства ”Теплопостачання та водоканалізаційне господарство” м. Южноукраїнськ, Миколаївська область

до відповідача: Южноукраїнська об’єднана державна податкова інспекція, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область

Прокуратура Миколаївської області на боці відповідача

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Чайкіна М.С.

представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

від прокуратури: не з’явились

Суть спору: про скасування податкових повідомлень-рішень.

Комунальне підприємство ”Теплопостачання та водоканалізаційне господарство” (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.10 р. № 0000112301/3, №0000122301/3, № 0000652301/3 прийнятих Южноукраїнькою об’єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області.

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства ”Теплопостачання та водоканалізаційне господарство” - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 18.05.10 р. № 0000112301/3, №0000122301/3, № 0000652301/3 прийнятих Южноукраїнькою об’єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства ”Теплопостачання та водоканалізаційне господарство” державне мито у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О.Ф. Середа