Постанова № 20571684, 26.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2011 р. № 2а-7583/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

при секретарі Івашків В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Мікула Р.В.,

від відповідача: не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Приватної будівельної компанії «Сімейний маєток»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 29.03.2011 року № 0000892302/0/11446, № 0000912302/0/11443 та від 04.07.2011 року №0001822302/22448.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Приватна будівельна компанія «Сімейний маєток»звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 29.03.2011 року № 0000892302/0/11446, № 0000912302/0/11443 та від 04.07.2011 року №0001822302/22448.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини виникли до 01.04.2011 року, а тому судом застосовуються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і Закону України «Про податок на додану вартість».

Працівниками Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Приватна будівельна компанія «Сімейний маєток», за результатами якої складено Акт від 15.03.2011 року №412/23-2/34904566 про результати позапланової документальної перевірки приватного підприємства Приватна будівельна компанія «Сімейний маєток»з питань взаємовідносин з ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»за період листопад 2008 р. (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення рішення від 29.03.2011 року № 0000892302/0/11446, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 86 106 грн., від 29.03.2011р.; № 0000912302/0/11443, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 1110,00 грн. та №0000902302/0/11444, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68885,00 грн.

Згадані податкові повідомлення рішення оскаржувалися Приватним підприємством Приватна будівельна компанія «Сімейний маєток»в адміністративному порядку.

На підставі Рішення про розгляд первинної скарги від 02.06.2011 року №15101/10/25-005/1162 було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 року №0001822302/22448, яким зменшено нараховану суму грошового зобовязання, визначену податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2011 року № 0000892302/0/11444.

Відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем п. 1, п.2 ст. 215, ст. 203 , ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого позивачем завищено валові витрати на суму 275 538,77 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 68 884,69 грн.; порушення п 1. п.2 ст. 215, ст. 203 , ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п7.2.1п.7.2 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 , п.п.7.5.1.п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем безпідставно включено до податкового кредиту 55107,75 грн. податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД», що призвело до заниження податку на додану вартість на 53 997,75 грн. та до зменшення р.26 у декларації за листопад 2008р. у розмірі 1110 грн.

Судом встановлено, що позивачем та ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»було укладено договір поставки від 01.11.2008 року, відповідно до умов якого Замовник (ПП ПБК «Сімейний маєток») доручає, а Підрядник (ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД») зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність Замовника товар на підставі попередньої заяви Замовника. Предметом поставки є будматеріали згідно переліку. Постачання товару, відповідно до умов договору здійснюється ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД».

На виконання умов договору поставки отримало податкові накладні. Позивачем здійснено повну оплату по податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»

Відтак, вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД».

Суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету чи зменшення податку на прибуток) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що створення або придбання юридичних осіб з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є фіктивним підприємництвом і визнається злочином відповідно до ст.205 КК України, то створення таких юридичних осіб не відповідає порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з Акта перевірки в провадженні слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа №05-13810, порушена за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією 27.08.2008 року Згідно з установчими документами згадане підприємство розташоване за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п №43. Взято на облік як платник податків в ДПІ у Печерському районі м. Києва 29.08.2008 р.

В подальшому, в ході досудового слідства було встановлено, що співробітниками податкової міліції, було проведено комплекс заходів по встановленню місцезнаходження директора та засновника ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»ОСОБА_2, однак встановити місцезнаходження останнього було неможливим. На неодноразові виїзди за юридичною та фактичною адресою ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»було встановлено, що підприємство не знаходиться за вказаною в реєстраційних документах адресою, а також не встановлено фактичне місцезнаходження ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД». На телефонні дзвінки відповідають невстановлені особи, називаючись при цьому працівниками вказаного підприємства. Звітність до ДПІ Печерського району м. Києва надходить поштою від імені громадянина ОСОБА_2

Як встановлено, відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»за весь період діяльності згідно з установчими документами та документами податкової звітності був директор ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: Одеська область, Миколаївський р-н, с.Настасіївка (паспорт НОМЕР_1 від 04.08.2000 р.).

Згідно з висновком експерта №813 від 08.10.2009 р., підписи від імені громадянина ОСОБА_2, в наданих на дослідження звітних документах ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД», виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Встановити фактичне місцезнаходження ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»не виявляється можливим, за юридичною адресою: м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, н/п № 43, підприємство не знаходиться.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що від імені ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» договір з позивачем укладався (підписувався), податкові накладні були підписані невстановленою особою, тому відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, які зазначені в договорах, актах та інших первинних документах.

Таким чином, договір, податкові накладні та інші первинні документи, підписані від імені ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»ОСОБА_2 не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

Суд зазначає, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Суд враховує також і те, що позивачем не надано суду доказів отримання від ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»товару за адресою, зазначеною в договорі.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що господарські відносини між позивачем та ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»реально не відбувалися.

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, до складу валових витрат (для обчислення податку на прибуток) і до складу податкового кредиту (для обчислення податку на додану вартість) відносяться лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону №168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону №168).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом №168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом Закону №168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку'уа^ додану вартість в ціні товару.

Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-111, у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, ПП БК «Сімейний маєток»неправомірно віднесено до податкового кредиту та валових витрат витрати, понесенні на оплату товарів, отриманих згідно з договором поставки від 01.11.2008 року.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі складена 28.12.2011 року.

Суддя Лунь З.І.

З оригіналом згідно

Суддя Лунь З.І.