Постанова № 20570593, 19.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 р. № 2а-6442/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

судді Коморного О.І.,

судді Костіва М.В.,

за участю секретаря Галійчук А.В.,

за участю представника позивача Михайлишин Л.М., представників відповідачів

Кармелюка Т.Б., Робейко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Аура-Флекс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Аура-Флекс»(далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі-ДПІ), в якому просить скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001152300/11961 від 12.05.2011 року.

З урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, позивач також просить скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0002582300/22393 від 06.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 27.04.2011 р. № 767/23-121/35501489, яким встановлено порушення Товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся всього в сумі 2454776,00 грн., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001152300/11961 від 12.05.2011 року, та на підставі акту перевірки від 23.08.2011 р. № 2080/242/23-118/35501489, яким встановлено порушенння Товариством п.5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток за 2010 рік в загальній сумі 3068470,00 грн. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002582300/22393 від 06.09.2011 року. Вважає безпідставним виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у Товариства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій, а висновки, що були зроблені податковим органом в ході перевірок ТзОВ «ТК «Аура-Флекс»з питань взаєморозрахунків з ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак»є такими, що не грунтуються на фактичних обставинах та не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях. Додатково зазначили, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними, прийнятими на підставі дійсних обставин, зясованих в ході проведення перевірок позивача та його контрагентів. Просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

На підставі наказу № 358 від 29.03.2011 року ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТЗОВ «ТК «Аура-Флекс»з питань взаєморозрахунків з ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак»за 2010 рік. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 27.04.2011 р. № 767/23-121/35501489, яким встановлено порушення Товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього на суму 2454776,00 грн., в тому числі: за травень 2010 року у сумі 104460,00 грн., за червень 2010 року у сумі 8999,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 441733,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 407950,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 503208,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 926509,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 61917,00 грн.

Так, як вбачається з акту перевірки, відповідно до інформаційних баз даних, встановлено, що ПП «Тумор»не подало до ДПС декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень та грудень 2010 року, а декларація з податку на додану вартість за травень та червень 2010 року прийнята Бориспільською ОДПІ 21.06.2010 р. та відповідно 15.07.2010 року «податкова декларація недійсна». Також встановлено, що ПП «Тумор»мало взаємодію по першій ланці з ТзОВ «Суперпак»та ПП «Креаре». Згідно інформаційних баз даних ДПІ Декларації по податку на прибуток за 2010 р. ПП «Тумор»до Бориспільської ОДПІ не подано, ПП «Креаре»та ТОВ «Суперпак»до Переяслав-Хмельницької ОДПІ не подано, та зроблено висновок про відсутність основних засобів на підприємствах у звязку з відсутністю додатку К 1 до декларації з податку на прибуток. Згідно інформаційних баз даних ДПІ стан платника ПП «Тумор»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, стан платника ПП «Креаре»та ТОВ «Суперпак»- основний платник до кінця року, основний вид діяльності усіх підприємств діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту. Перевіркою встановлено, що ТЗОВ «ТК «Аура-Флекс»відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання товарів у ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак», які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у звязку з тим, що первинні документи, отримані від вищевказаних підприємств є недостовірними.

На підставі висновків акта перевірки від 27.04.2011 р. № 767/23-121/35501489 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001152300/11961 від 12.05.2011 р. про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) Товариству на загальну суму 3068470,25 грн., з них за основним платежем 2454776,00 грн., за штрафними санкціями 613694,25 грн.

Відповідно до наказу від 10.08.2011 р. № 833 ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань взаєморозрахунків з ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак»за 2010 рік. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 23.08.2011 р. № 2080/242/23-118/35501489, яким встановлено порушення Товариством п.5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в загальній сумі 3068470,00 грн., а саме за півріччя 2010 року в сумі 141824,00 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 1203928,00 грн., за рік 2010 в сумі 3068470,00 грн.

Так, вказаною перевіркою встановлено, що в перевіреному періоді витрати, понесені Товариством на роботи (послуги), не повязані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, а саме відповідно до бази ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТЗОВ «ТК «Аура-Флекс»та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002582300/22393 від 06.09.2011 року, яким Товариству донараховано податок на пибуток в розмірі 3068470,00 грн. та фінансові санкції в розмірі 767117,50 грн.

В ході проведення перевірок встановлено, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання товарів у ПП «Тумор», ПП «Креаре»та ТзОВ «Суперпак», які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у звязку з тим, що первинні документи отримані від вищезазначених підприємств є недостовірними. При цьому, про не можливість проведення господарських операцій із цими підприємствами, як вважає податковий орган, свідчить відсутність у цих підприємств трудових ресурсів та виробничих потужностей, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальників та відвантаження її покупцю, що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальника та відвантаження позивачу товарів.

Таким чином, викладені у вищевказаних Актах перевірок факти виявлених порушень стосуються одного періоду господарської діяльності позивача та одних і тих самих правовідносин ТзОВ «ТК «Аура-Флекс» з ПП «Тумор», ПП «Креаре»та ТзОВ «Суперпак».

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ТзОВ «ТК «Аура-Флекс»з ПП «Тумор»укладено договір поставки № 0106-1 від 01.06.2010 року (на підставі договору купівлі-продажу № 01-06-10/01 від 01.06.2010 р.), з ПП «Креаре»договір поставки № 10/05/01-1 від 05.05.2010 року, з ТОВ «Суперпак»договір поставки № 05.05.2010 р. № 05/05/01-1. Предметом даних договорів є товар, передбачений у накладних, а саме матеріали для поліграфії.

Згідно вказаних договорів, позивачем отримано:

- від ПП «Тумор»фарбу поліграфічну відповідно до накладної № 98 від 10.06.2010 р. на загальну суму з ПДВ 12998,66 грн., № 112 від 18.06.2010 р. на загальну суму з ПДВ 21950,46 грн., № 111 від 18.06.2010 р. на загальну суму з ПДВ 8986,88 грн., № 122 від 25.06.2010 р. на загальну суму з ПДВ 10056,82 грн., № 126 від 02.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 7485,14 грн., № 124 від 01.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 2111,75 грн., № 129 від 05.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 23907,13 грн., № 132 від 08.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 39906,193 грн., № 135 від 12.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 21688,91 грн., № 136 від 12.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 39939,26 грн., № 137 від 13.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 23422,03 грн., № 142 від 19.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 39540,70 грн., № 144 від 19.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 89146,50 грн., № 145 від 26.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 45988,52 грн., №147 від 26.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 38369,09 грн., №149 від 29.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 9138,61 грн., №152 від 20.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 28287,83 грн., №188 від 02.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 69420,46 грн., №201 від 02.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 49284,60 грн., №185 від 02.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 333785,40 грн., №207 від 03.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 231300,18 грн., №212 від 03.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 209049,60 грн., № 221 від 05.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 216567,00 грн., №227 від 06.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 149697,77 грн., №235 від 09.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 64519,80 грн., №238 від 09.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 320267,74 грн., №242 від 10.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 189024,90 грн., №246 від 11.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 200132,76 грн., № 250 від 12.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 122563,08 грн., №256 від 13.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 89978,04 грн., №259 від 13.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 25403,70 грн. №261 від 13.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 24618,42 грн., №265 від 16.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 50232,48 грн., №268 від 17.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 28768,32 грн., № 270 від 18.08.2010 о. на загальну суму з ПДВ 6142,50 грн., №272 від 19.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 59500,45 грн., №281 від 25.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 35754,97 грн., №284 від 25.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 48741,35 грн., №285 від 25.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 21822,84 грн., №292 від 30.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 66396,91 грн.

Поставлений товар позивачем належним чином проплачений, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копії актів звірок зустрічних вимог від 30.06.2010 р., від 30.07.2010 р., від 31.08.2010 року, від 30.09.2010 р., від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., а також картку рахунку 631 та 361.

- від ПП «Креаре»фарбу поліграфічну відповідно до накладної № 211 від 07.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ 35849,72 грн., № 218 від 11.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ 18468,66 грн., № 219 від 24.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ 64834,70 грн., № 220 від 25.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ 99986,21 грн., № 221 від 26.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ 37327,37 грн., № 222 від 31.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ 20296,28 грн., № 1214 від 01.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 32777,18 грн., № 1215 від 01.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 56985,68 грн., № 1217 від 01.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 188093,75 грн., № 1219 від 01.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 41803,78 грн., № 1220 від 02.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 88738,27 грн., № 1221 від 02.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 211452,00 грн., № 1222 від 02.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 2304,00 грн., № 1223 від 03.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 261219,90 грн., № 1225 від 03.11.2010 р. на суму 995,33 грн., № 1227 від 04.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 186323,58 грн., № 1228 від 04.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 21350,40 грн., № 1229 від 04.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 253239,90 грн., № 1231 від 05.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 37170,52 грн., № 1233 від 08.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 109901,32 грн., № 1234 від 08.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 276100,86 грн., № 1235 від 09.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 186967,18 грн., № 1236 від 09.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 39207,62 грн., № 1237 від 10.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 20618,58 грн., № 1238 від 10.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 193074,24 грн., № 1239 від 10.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 19763,04 грн., № 1240 від 11.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 225031,20 грн., № 1242 від 12.11.2010 р. на суму 113931,91 грн., № 1243 від 15.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 181652,15 грн., № 1244 від 16.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 265612,20 грн., № 1245 від 17.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 370604,50 грн., № 1246 від 17.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 68523,26 грн., № 1248 від 18.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 168966,48 грн., №1249 від 18.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 23512,80 грн., № 1250 від 19.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 277151,10 грн., №1251 від 22.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 50705,50 грн., № 1252 від 22.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 42581,62 грн., №1254 від 22.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 468872,38 грн., №1255 від 22.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 4032,00 грн., № 1256 від 23.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 216292,07 грн., № 1258 від 23.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 8461,44 грн., № 1259 від 24.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 254983,02 грн., № 1260 від 24.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 83923,88 грн., № 1261 від 25.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 227032,68 грн., № 1262 від 25.11.2010р. на загальну суму з ПДВ 30138,17 грн., №1263 від 26.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 26034,58 грн., № 1264 від 26.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 220647,79 грн., № 1265 від 26.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 525,31 грн., № 1266 від 29.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 1782,00 грн.

Поставлений товар позивачем належним чином проплачений, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії виписок з банківського рахунку позивача.

- від ТОВ «Суперпак» фарбу поліграфічну відповідно до накладної № 3 від 01.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 515764,57 грн., № 6 від 02.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 34880,52 грн., № 5 від 02.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 210291,31 грн., № 16 від 13.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 57253,45 грн., № 17 від 13.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 88975,66 грн., № 15 від 13.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 581019,35 грн., № 27 від 20.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 585111,72 грн., № 58 від 27.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 62339,98 грн., № 52 від 27.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 312062,09 грн., № 1 від 01.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 176514,64 грн., № 2 від 01.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 362699,90 грн., № 29 від 01.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 3521,34 грн., № 6 від 01.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 57754,81 грн., № 12 від 04.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 84960,65 грн., № 15 від 04.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 340901,29 грн., № 16 від 04.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 235808,47 грн., № 17 від 07.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 407110,82 грн., № 18 від 11.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 107971,08 грн., № 19 від 11.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 318745,19 грн., № 20 від 18.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 76279,91 грн., № 21 від 18.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 262289,93 грн., № 22 від 18.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 151395,89 грн., № 23 від 18.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 59003,45 грн., № 24 від 21.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 31493,28 грн., № 25 від 25.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 84143,78 грн., № 27 від 25.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 258652,62 грн.

Поставлений товар позивачем належним чином проплачений, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії виписок з банківського рахунку позивача.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР вiд 28.12.1994 року (далі Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми до складу валових витрат включаються витрати, що саме сплачені (нараховані) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно із пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З приводу подальшого використання товару позивачем суд зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Правомірність включення позивачем витрат, понесених на придбання товару, до складу валових витрат підтверджується первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами.

Доказами, що містяться у матеріалах справи, підтверджується придбання позивачем матеріалів для поліграфії у ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак» та їх подальша реалізація за вищими цінами ТзОВ «Юніфлекс», ТзОВ «Компанія СОФІ», ТзОВ ВТК «Еврика», ПП «Дизайн Полідрук», тобто використання у господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди.

Відповідачем жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманих від контрагентів ТМЦ в подальшій господарській діяльності. З матеріалів справи вбачається, що подальше використання товарів позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, а також податковими та видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наявні у матеріалах справи накладні та договори, будучи первинними документами, та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не суперечать вимогам ст. ст. 1 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені із дотриманням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом МФУ від 24.05.1995 року №88 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, що не заперечується відповідачем.

Статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою врегульовано правила ведення податкового обліку не визначено переліку обовязкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Оскільки згадані вище первинні документи є підставою для оприбуткування придбаних товарів, оплату проведено в повному обсязі, - відображення позивачем операцій з придбання товарів у ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак»в складі власних валових витрат у податковій звітності за період, що перевірявся, є правомірним.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочинів та виконання його умов підтверджується, зокрема, податковими та видатковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України. Наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки від 27.04.2011 р. № 767/23-121/35501489 позивачем віднесено до складу податкового кредиту по ПП «Тумор»податкові накладні на загальну суму ПДВ 512649,62 грн. (в т.ч. за червень 2010 р. в сумі 8998,80 грн., за серпень 2010 р. в сумі 441733,29 грн., за грудень 2010 р. в сумі 61917,54 грн.). По ПП «Креаре»позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну суму ПДВ 972636,03 грн. (в т.ч. за травень 2010 р. в сумі 46127,15 грн., за листопад 2010 р. в сумі 926508,88 грн.). По ТОВ «Суперпак»позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну суму ПДВ 969490,95 грн. (в т.ч. за травень 2010 р. в сумі 58 3333,33 грн., за вересень 2010 р. в сумі 407949,78 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 503207,84 грн.)

Пунктом 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону, а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Так, згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами підпункту 7.4.5 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

З наведених вище норм вбачається, що основною вимогою для платника щодо формування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином. Інших вимог закон не ставить. Водночас, сама по собі наявність лише відповідних документів не дає право на податковий кредит, якщо судом встановлено, що господарські операції, зафіксовані в цих документах, у дійсності не відбувалися.

Як вбачається з матеріалів справи, основними доводами відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до акту перевірки від 27.04.2011 р. № 767/23-121/35501489 є те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих ТМЦ від контрагентів з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обовязкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.

Суд виходить з того, що згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обовязкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи перевізника.

Що ж до обовязкової наявності у покупця товаротранспортних накладних, суд зазначає, що відсутність у субєкта господарювання, що купує чи перевозить товар ТТН, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро-транспортної накладної є обовязковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у звязку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому звязку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту.

Оскільки постачальником в належний спосіб виконані зобовязання щодо поставки товару, однак при цьому не оформлена товарно-транспортна накладна, але оформлена проста товарна накладна, в якій чітко вказаний зміст господарської операції, у покупця (в цьому випадку позивача) відсутні будь - які підстави для відмови від прийняття товару (продукції) і відповідно підписання товарної накладної.

Формування податкового кредиту повязано з фактом придбання товарів/послуг, який повинен підтверджуватись податковими накладними, іншими документами. Водночас, законом не передбачено, що цей факт може підтверджуватися виключно товаро-транспортними накладними.

З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання товару від контрагентів позивача ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак», а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обовязку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, наявні у справі докази не дають підстав для висновку, що у ТзОВ «ТК «Аура-Флекс» був намір, спрямований на незаконне формування податкового кредиту.

Як зазначено в Постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 18.04.2006р. до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд зауважує, що віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону №168, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства України покупець (ТзОВ «ТК «Аура-Флекс») не зобовязаний здійснювати перевірку правильності ведення постачальником (ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак») податкового та бухгалтерського обліку, повноти сплати податків. Для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість достатньою та єдиною необхідною підставою є податкова накладна.

Судом встановлено, що ТзОВ «ТК «Аура-Флекс» на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Львова за наслідками проведення перевірки господарської діяльності позивача, результати якої були оформлені у вигляді актів від від 27.04.2011 р. № 767/23-121/35501489 та від 23.08.2011 р. № 2080/242/23-118/35501489.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Товар, який був предметом договорів не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, одна із сторін договору не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента, в тому числі за несплату податків та обовязкових платежів до держбюджету.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів, що укладалися ТЗОВ «ТК «Аура-Флекс»з ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак»та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак», та в Актах перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак».

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, в актах перевірок, які покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відображені необґрунтовані дані, а також субєктивні припущення перевіряючих, які не підтверджені доказами.

Згідно з ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову якою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Спосіб захисту порушеного права щодо визнання акта нечинним з врахуванням вимог ст.ст.105, 162, 171 КАС України може стосуватися лише оскарження нормативно-правових актів.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасувати) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

З урахуванням вищевикладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення є його скасування судом.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгруновані матеріалами справи та доведені в судовому засіданні та підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Аура-Флекс»6,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року № 0001152300/11961.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2011 року № 0002582300/22393.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Аура-Флекс»6,80 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24.12.2011 року.

Головуючий суддя Журомська М.В.

судді Коморний О.І.

Костів М.В.