Ухвала суду № 20570284, 10.11.2011, Апеляційний суд Київської області

Справа №11-1196Головуючий у І інстанціїЛисенко В.

Категорія31Доповідач у 2 інстанції Габрієль

10.11.2011 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Орла А.І.

суддів Габрієля В.О., Ященко І.Ю.

з участю прокурора Стаховської Н.О.

адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2011 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженка м. Буча, Київської області, українка, громадянка України, що має вищу освіту, незаміжня, яка працює інженером ґрунтознавцем ґрунтово-хімічної лабораторії Комплексної експедиції, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена:

- за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 3 (три) роки без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 366 КК України до 2-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 1 (один) рік .

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням іспитовим строком 2 (два) роки.

Зобовязано засуджену ОСОБА_4 в період відбуття покарання не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту проголошення вироку. Запобіжний захід засудженій до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець м. Саратов Російської Федерації, росіянин, громадянин України, що має вищу освіту, одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 3 (три) роки без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України до 3-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням іспитовим строком 3 (три) роки.

Зобовязано засудженого ОСОБА_5 в період відбуття покарання не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту проголошення вироку. Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Крім того, за вироком суду стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь КНДІСЕ м. Києва по 3100, 80 грн. судових витрат з кожного. А також стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Донецькій області по 376,53 грн. судових витрат з кожного.

Доля речових доказів визначена відповідно до вимог ст.81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винним у тому, що на початку 2009 року у директора та головного бухгалтера ТОВ «Гладіус-2009»ОСОБА_4, яка здійснювала на вказаному підприємстві фінансово-господарську діяльність, виник злочинний намір на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом штучного зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість та приховування об'єкту оподаткування, у зв'язку з цим вона разом із ОСОБА_5, розробили план своїх протиправних дій, заздалегідь домовившись про спільне їх вчинення, спрямований на ухилення від сплати податків, використовуючи для цього реквізити підприємств, які мають ознаки фіктивності - ТОВ «Профсервіс-ВМ»(код за ЄДРПОУ 34965360), ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»(код за ЄДРПОУ 34965423), ТОВ «Ефес Групп»(код за ЄДРПОУ 35568449).

Для втілення у реальність свого злочинного задуму, ОСОБА_4, у період з 01.03.2009 року по 31.10.2009 року, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, документально створила видимість здійснення фінансово-господарських операцій з підприємствами, які мають ознаки «фіктивності»ТОВ «Профсервіс-ВМ», ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», ТОВ «Ефес Групп», по придбанню у них нібито товарів, робіт (послуг).

Так, ОСОБА_4 усвідомлюючи покладену на себе відповідальність та злочинність своїх дій, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, переслідуючи мету зменшення зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість, знаходячись в своєму помешканні за адресою: АДРЕСА_3 у період з 01.03.2009 року по 31.10.2009 року, використала реквізити підприємств, які мають ознаки «фіктивності»ТОВ «Профсервіс-ВМ», ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», ТОВ «Ефес Групп», та документально створила видимість здійснення з вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій, згідно яких ТОВ «Гладіус-2009»нібито придбало, а ТОВ «Профсервіс-ВМ», ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», ТОВ «Ефес Групп»нібито реалізували йому товари, роботи (послуги), створивши таким чином видимість легального отримання товарно-матеріальних цінностей, хоча насправді вказані операції фактично не проводились.

Продовжуючи свої злочинні дії та усвідомлюючи їх протиправність, ОСОБА_4, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, незаконно відобразила у бухгалтерському та податковому обліках ТОВ «Гладіус-2009»суми податку на додану вартість, включеного у вартість товарів, робіт (послуг), нібито придбаних, очолюваним нею підприємством у ТОВ «Профсервіс-ВМ», ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», ТОВ «Ефес Групп», на підставі підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліків, складених нібито від вказаних підприємств на продаж товарів, робіт (послуг), наданих їй ОСОБА_5, при цьому фактично не здійснюючи із вказаними підприємствами будь-яких фінансово-господарських взаємовідносин.

Згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі - Закон), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Реалізовуючи свій злочинний задум на ухилення від сплати податку, директор та головний бухгалтер ТОВ «Гладіус-2009»ОСОБА_4, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, незаконно відобразила у податковій звітності підприємства з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень 2009 року податок на додану вартість у складі податкового кредиту, отриманого нібито внаслідок проведення операцій придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Профсервіс-ВМ», ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», ТОВ «Ефес Групп»на підставі підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліків, складених нібито від вказаних підприємств на продаж товарів, робіт (послуг), наданих їй ОСОБА_5, а саме: в розмірі 350 925,71 грн. з нібито проведених операцій придбання у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»товарів, робіт (послуг) у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2009 року на суму 350 925,71 грн.; в розмірі 422 397,13 грн. з нібито проведених операцій придбання у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»товарів, робіт (послуг) у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2009 року на суму 422 397,13 грн.; в розмірі 265 916,88 грн. з нібито проведених операцій придбання у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та ТОВ «Профсервіс-ВМ»товарів, робіт (послуг) у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 265 916,88 грн.; в розмірі 254 907,99 грн. з нібито проведених операцій придбання у ТОВ «Профсервіс-ВМ»товарів, робіт (послуг) у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 254 907,99 грн.; в розмірі 433 155,33 грн. з нібито проведених операцій придбання у ТОВ «Профсервіс-ВМ»та ТОВ «Ефес Групп»товарів, робіт (послуг) у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2009 року на суму 433 155,33 грн.; в розмірі 206 594,34 грн. з нібито проведених операцій придбання у ТОВ «Ефес Групи» товарів, робіт (послуг) у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 206 594,34 грн.

Отже, директор та головний бухгалтер ТОВ «Гладіус-2009»ОСОБА_4, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, умисно, в порушення вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), без наміру здійснення угод, з метою ухилення від сплати податків та завищення податкового кредиту з ПДВ, достовірно знаючи про відсутність операцій придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Профсервіс-ВМ», ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», ТОВ «Ефес Групп», та використовуючи підроблені первинні документи бухгалтерського та податкового обліків, складені нібито від вказаних підприємств на продаж товарів, робіт (послуг), надані їй ОСОБА_5, відобразила у податковій звітності, очолюваного нею ТОВ «Гладіус-2009»операції придбання товарів, робіт (послуг), від зазначених підприємств, які фактично не придбавались та не могли придбаватись, й надала до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень 2009 року, в яких у розділ «податковий кредит»незаконно включила суму ПДВ у розмірі 1 933 897,00 грн., чим безпідставно занизила податкові зобов'язання ТОВ «Гладіус-2009»за вказаний період на загальну суму 1 933 897,00 грн.

Внаслідок умисних дій директора та головного бухгалтера ТОВ «Гладіус-2009»ОСОБА_4, вчинених у період з 01.03.2009 року по 31.10.2009 року за попередньою змовою з громадянином ОСОБА_5, Державному бюджету України заподіяні збитки в особливо великому розмірі, загальна сума яких складає 1 933 897,00 грн., що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян більш ніж в 5 000 разів.

Крім того, директор та головний бухгалтер ТОВ «Гладіус-2009»ОСОБА_4, являючись службовою особою, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, у період з 01.03.2009 року по 20.11.2009 року, безпідставно включила неправдиві відомості про нібито проведені фінансово-господарські операції з придбання товарів, робіт (послуг) у підприємств, які мають ознаки фіктивності - ТОВ «Профсервіс-ВМ»(код за ЄДРПОУ 34965360), ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»(код за ЄДРПОУ 34965423), ТОВ «Ефес Групп»(код за ЄДРПОУ 35568449) до податкового та бухгалтерського обліку, а також до офіційних документів державної податкової звітності, очолюваного нею підприємства, чим вчинила службове підроблення.

Так, ОСОБА_4, будучи директором та головним бухгалтером ТОВ «Гладіус-2009», діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, усвідомлюючи покладену на себе відповідальність та злочинність своїх дій, переслідуючи мету зменшення зобов'язань зі сплати до бюджету податків та достовірно знаючи про відсутність операцій придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Профсервіс-ВМ», ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», ТОВ «Ефес Групп», знаходячись в своєму помешканні за адресою: АДРЕСА_3 у період з 01.03.2009 року по 20.11.2009 року, склала документи державної податкової звітності - податкові декларації з податку на додану вартість, а також додатки № 5 до вказаних декларацій ТОВ «Гладіус- 2009»за березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень 2009 року, в які умисно внесла неправдиві відомості, а саме: - у додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за березень 2009 року у другий розділ «Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту»безпідставно віднесла суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 350 925,71 грн. з операції придбання у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1 754 628,53 грн., які насправді не придбавались, внаслідок чого за даними колонки «Б»рядка 17 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, загальну суму податкового кредиту за березень 2009 року ОСОБА_4 завищила на 350 925,71 грн., а за даними рядка 27 Декларації суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за березень 2009 року ОСОБА_4, відповідно, занизила на 350 925,71 грн.

Після складання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за березень 2009 року і внесення до неї неправдивих відомостей, ОСОБА_4, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, підписала її, завірила печаткою ТОВ «Гладіус-2009»та 21.04.2009 року надала до Державної податкової інспекції у Києво-Євятошинському районі Київської області, де вона була зареєстрована за вхідним номером № 25279.

У додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за квітень 2009 року у другий розділ «Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту»безпідставно віднесла суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 422 397,13 грн. з операції придбання у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»товарів, робіт (послуг) на загальну суму 2 111 985,65 грн., які насправді не придбавались, внаслідок чого за даними колонки «Б»рядка 17 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року, загальну суму податкового кредиту за квітень 2009 року ОСОБА_4 завищила на 422 397,13 грн., а за даними рядка 27 Декларації суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2009 року ОСОБА_4, відповідно, занизила на 422 397,13 грн.

Після складання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за квітень 2009 року і внесення до неї неправдивих відомостей, ОСОБА_4, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, підписала її, завірила печаткою ТОВ «Гладіус-2009»та 20.05.2009 року надала до Державної податкової інспекції у Києво-Євятошинському районі Київської області, де вона була зареєстрована за вхідним номером № 40504.

У додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за травень 2009 року у другий розділ «Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту»безпідставно віднесла суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 357, 48 грн. з операції придбання у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1787,39 грн. та суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 265 559,4 грн. з операції придбання у ТОВ «Профсервіс-ВМ»товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1 327 796,96 грн., які насправді не придбавались, внаслідок чого за даними колонки «Б»рядка 17 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, загальну суму податкового кредиту за травень 2009 року ОСОБА_4 завищила на 265916,88 (357,48 + 265559, 5), а за даними рядка 27 Декларації суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за травень 2009 року ОСОБА_4, відповідно, занизила на 265916,88 грн.

Після складання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус - 2009»за травень 2009 року і внесення до неї неправдивих відомостей, ОСОБА_4 діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, підписала її, завірила печаткою ТОВ «Гладіус-2009»та 22.06.2009 року надала до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, де вона була зареєстрована за вхідним номером № 47447.

У додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за червень 2009 року у другий розділ «Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту»безпідставно віднесла суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 254 907,99 грн. з операції придбання у ТОВ «Профсервіс-ВМ»товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1 274 539,94 грн., які насправді не придбавались, внаслідок чого за даними колонки «Б»рядка 17 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, загальну суму податкового кредиту за червень року ОСОБА_4 завищила на 254 907,99 грн., а за даними рядка 27 Декларації суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень 2009 року ОСОБА_4 відповідно, занизила на 254 907,99 грн.

Після складання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ«Гладіус-2009»за червень 2009 року і внесення до неї неправдивих відомостей, ОСОБА_4, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, підписала її, завірила печаткою ТОВ «Гладіус-2009»та 20.07.2009 року надала до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, де вона була зареєстрована за вхідним номером № 64768.

У додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за липень 2009 року у другий розділ «Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту»безпідставно віднесла суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 169 222,00 грн. з операції придбання у ТОВ «Ефес Груш»товарів, робіт (послуг) на загальну суму 846 110,00 грн. та суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 263 933,33 грн. з операції придбання у ТОВ «Профсервіс ВМ» товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1 310 666,67 грн., які насправді не придбавались, внаслідок чого за даними колонки «Б»рядка 17 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, загальну суму податкового кредиту за липень 2009 року ОСОБА_4 завищила на 433 155,33 грн. (169 222,00 + 263 933,33), а за даними рядка 27 Декларації суму податку на додану вартість., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2009 року ОСОБА_4, відповідно, занизила на 433 155,33 грн.

Після складання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за липень 2009 року і внесення до неї неправдивих відомостей, ОСОБА_4, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, підписала її, завірила печаткою ТОВ «Гладіус-2009»та 20.08.2009 року надала до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, де вона була зареєстрована за вхідним номером № 80567.

У додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за жовтень 2009 року у другий розділ «Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту»безпідставно віднесла суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 206594,34 грн. з операції придбання у ТОВ «Ефес Групп»товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1 032971,66 грн., які насправді не придбавались, внаслідок чого за даними колонки «Б»рядка 17 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, загальну суму податкового кредиту за жовтень 2009 року ОСОБА_4 завищила на 206 594, 34 грн., а за даними рядка 27 Декларації суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2009 року ОСОБА_4, відповідно, занизила на 206 594,34 грн.

Після складання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гладіус-2009»за жовтень 2009 року і внесення до неї неправдивих відомостей, ОСОБА_4, діючи у змові із громадянином ОСОБА_5 та виконуючи його вказівки, підписала її, завірила печаткою ТОВ «Гладіус-2009»та 20.11.2009 року надала до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, де вона була зареєстрована за вхідним номером № 120431.

Внесення директором та головним бухгалтером ТОВ «Гладіус-2009»ОСОБА_4, за попередньою змовою із громадянином ОСОБА_5 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача нею у період з 01.03.2009 року по 20.11.2009 року завідомо неправдивих офіційних документів спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплаченого до Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 1933897, 00 грн., що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян більш ніж в 250 разів.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив вирок скасувати у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених, внаслідок мякості. Просив постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України - у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 3 (три )роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності; за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України - у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 призначить покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 3 (три )роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності. ОСОБА_4 визнати винною та призначити покарання за ч. 3 ст. 212 КК України - у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 2 (два) роки з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності; за ч. 2 ст. 366 КК України - у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 2 (два) роки з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності. Свої вимоги обґрунтовував тим, що судом при призначенні засудженим покарання не враховано пояснення останніх, надані під час досудового слідства та розгляду справи в суді щодо визнання ними своєї вини, тяжкість скоєних ними злочинів та їх кількість, в результаті чого призначені покарання є надто мякими. Зазначав, що судом не враховано, що відшкодована засудженими сума є незначною порівняно з завданою злочином шкодою, також суд при призначенні покарання ОСОБА_5 безпідставно врахував обставину, що помякшує покарання зявлення зі зізнанням. Вказував, що суд першої інстанції при призначенні покарання засудженим, помилково застосував ст. 69 КК України до додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

У своїх доповненнях та змінах до апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у звязку з однобічністю та не повнотою судового слідства, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених, внаслідок мякості. Справу просить повернути на новий судовий розгляд у іншому складі суду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно та не вмотивовано дослідив матеріали справи вибірково, цивільний позов взагалі не розглянуто. Вважає, що судом не у повній мірі проаналізовано та не належно досліджено важливі докази по даній кримінальній справі. Зазначає, що судом не визначено роль кожного співучасника вчинених злочинів, не зазначено, які форми підробки наявні в діях засуджених.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора про необхідність скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, пояснення засуджених та їх захисників, які вважають, що апеляція задоволенню не підлягає, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у звязку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови, зокрема, порушення, зазначені в пунктах 2, 3, 4, 6 - 10, 13 частини другої статті 370 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.370 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок.

Колегією суддів встановлена наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, допущених під час провадження судового розгляду даної кримінальної справи.

У відповідності до ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При постановлені вироку суд повинен вирішити питання зазначені в ст. 324 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 323,334 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 368 КПК України, дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним також, у випадку, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Проте, судом першої інстанції не вмотивовано та цілком безпідставно, на порушення вказаної норми закону, при дослідженні матеріалів кримінальної справи допущено їх вибіркове дослідження, а саме з 30 томів оглянуто лише 7 томів, при цьому останні досліджувались також вибірково ( лише певні аркуші справи ).

У відповідності до ч. 1,2 ст. 313 КПК України, речові докази повинні бути оглянуті судом і предявлені учасникам судового розгляду, а коли це необхідно, - свідкам і експертам. Особи, яким предявлені речові докази, можуть звертати увагу суду на ті або інші особливості, які мають значення для вирішення справи, про що відмічається в протоколі судового засідання.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні від 07 червня 2011 року було встановлено наступний порядок дослідження доказів по справі: допитати підсудних, свідків, вивчити письмові докази по справі, оголосити протоколи слідчих та судових дій (а.с.70 т. 30). При цьому питання щодо огляду в судовому засіданні речових доказів судом не встановлювалося, відповідно не проводилось їх дослідження та не дана оцінка тому, які факти вони підтверджують чи спростовують. Тобто учасники судового розгляду були позбавлені права оглянути речові докази в судовому засіданні та відповідно звертати увагу суду на ті або інші їх особливості, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції при призначенні покарання підсудним належним чином не дослідив характеризуючи матеріали на останніх, їх пояснення надані під час судового розгляду справи та не вмотивовано врахував обставиною, що помякшує покарання - визнання вини та щире каяття, оскільки як вбачається з матеріалів справи підсудні свою вину у скоєних злочинах визнавали не повністю.

У відповідності до ст. 287 КПК України, після виконання дій, зазначених у ст. 286 КПК України, головуючий оголошує учасникам судового розгляду склад суду в даній справі, прізвище запасного судді, якщо він є, прізвище прокурора, громадського обвинувача, захисника, громадського захисника, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря і роз'яснює підсудному та іншим учасникам судового розгляду належне їм право відводу та запитує їх, чи заявляють вони проти будь-кого відвід.

Проте, при розгляді справи в судовому засіданні від 23 березня 2010 року (а.с. 72 т.30), на порушення вимог зазначеної норми закону, було вирішено питання про заміну прокурора, при цьому не розяснено учасникам процесу про їх право заявляти йому відвід.

Згідно ч. 1 ст. 50 КПК України Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 цього Кодексу. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд ухвалу.

У відповідності до ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Як убачається з матеріалів справи (а.с. 350 т. 2 ) постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області від 18.10.2010р. визнано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області цивільним позивачем у даній кримінальній справі. Крім того в матеріалах справи міститься цивільний позов ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення збитків (а.с.353 т. 2).

Проте, судом першої інстанції зазначений цивільний позов не досліджувався та не вирішено питання про його задоволення, натомість суд у вироку безпідставно зазначив, що цивільний позо по справі не заявлено (а.с.84 т. 30), чим грубо порушено права цивільного позивача по даній кримінальній справі, передбачені ч. 2 ст. 50 КПК України.

У відповідності до п. 15, 16 постанови пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», судам слід мати на увазі, що згідно зі ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Судам необхідно точно виконувати вимоги ст.334 КПК України про обґрунтування обвинувачення конкретними доказами не лише кожному підсудному, а й по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У вироку суду першої інстанції не встановлено та не конкретизовано, які форми підробки наявні в діях засуджених, а фактично наведені всі форми, передбачені ст. 366 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2011 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

При новому судовому розгляді справи суду першої інстанції необхідно прийняти міри до всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку, постановити законний та обґрунтований вирок. У випадку доведеності вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призначити останнім покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помякшують та обтяжують покарання.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2011 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити попередній підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Головуючий:

Судді: