Постанова № 20570042, 22.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 р. м. Львів№ 2а-9616/11/1370

12 год. 31хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Янчака П.О., представника позивача Марікуца Ю.А., представника відповідача Ходновської М.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Мос Він Буд»до державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Мос Він Буд»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області з позовними вимогами: про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача та складання акту такої перевірки від 18.04.2011 року № 35/23-34903739; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року № 0000172321.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ТзОВ «Бакумпостач»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість у позивача наявні всі первинні документи, які спростовують висновок відповідача про порушення податкового законодавства позивачем. Крім того, відповідач без законних підстав провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, чим порушив вимоги ст. 78 Податкового кодексу України. Відтак позивач вважає дії відповідача по проведенню податкової перевірки протиправними, а оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову № 6274/9/10 від 15.09.2011 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено безтоварність операцій з контрагентом ТзОВ «Бакумпостач», не підтверджується факт транспортування товарів, а також не представлено первинних документів на підтвердження господарських операцій із вказаним контрагентом, відтак позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 39467 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Бакумпостач». Стосовно підставності проведення податкової перевірки відповідач зазначає, що ним 23.03.2011 року було надіслано запит про надання пояснень та копій первинних документів, відповіді на який на момент проведення перевірки не надійшло. Вважає дії щодо проведення позапланової перевірки позивача правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Приватне підприємство «Мос Він Буд»зареєстровано Мостиською районною державною адміністрацією Львівської області 10.05.2007 року, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 11111012 від 13.09.2011 року. Позивача взято на облік в органах державної податкової служби від 18.05.2007 року за № 1878, що підтверджується довідкою 4 ОПП (а.с. 58 том ІІ).

15.04.2011 року Державною податковою інспекцією у Мостиському районі Львівської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Мосвінбуд», про що складено акт № 35/23-34903739 від 18.04.2011 року про проведення перевірки сформованого податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року від 20.10.2010 року № 14096. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року всього в сумі 39467 грн.

05.05.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 35/23-34903739 від 18.04.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0000172321, яким відповідно до п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 49334 грн., у тому числі основний платіж 39467 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 9867 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку адміністративного узгодження. За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем надано копії:

податкових накладних № 283 від 05.08.2010 року на суму 35602 грн., № 291 від 06.08.2010 року на суму 11617,13 грн., № 304 від 09.08.2010 року на суму 16902,18 грн., № 317 від 10.08.2010 року на суму 18207 грн., № 668 від 03.09.2010 року на суму 58320,60 грн., № 687 від 06.09.2010 року на суму 36406,20 грн., № 907 від 09.09.2010 року на суму 6850 грн., № 803 від 20.09.2010 року на суму 3000 грн. (а.с. 61-68);

видаткових накладних № РН-283 від 05.08.2010 року на суму 35602 грн., № РН-291 від 06.08.2010 року на суму 11617,13 грн., № РН-304 від 09.08.2010 року на суму 16902,18 грн., № РН-317 від 10.08.2010 року на суму 18207 грн., № РН-668 від 03.09.2010 року на суму 58320,60 грн., № РН-687 від 06.09.2010 року на суму 36406,20 грн., № РН-717 від 07.09.2010 року на суму 49897,73 грн., № РН-907 від 09.09.2010 року на суму 6850 грн., № РН-803 від 20.09.2010 року на суму 3000 грн. (а.с. 69-77);

платіжних доручень № 27 від 21.09.2010 року на суму 151474,53 грн. та № 17 від 26.08.2010 року на суму 82459 грн.(а.с. 79-79);

картки рахунку :631 :Контрагенти ТзОВ «Бакумпостач»за 01.08.10-30.09.10; (а.с. 217-220).

реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за серпень та вересень 2010 року.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем представлено Суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Бакумпостач», їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Бакумпостач», а також висновки про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 39467 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Заслуговує на увагу і та обставина, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у контрагента ТзОВ «Бакумпостач», були ним використані у своїй господарській діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами, а саме копіями: договорів на закупівлю послуг, актів виконаних робіт, виписок із банківського рахунку, дефектних актів, актів списання товарно-матеріальних цінностей та ін. (т. 1, а. с. 36-60, 83-177, 194-198, 201-216, 221-227, 240-241).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагента ТзОВ «Бакумпостач»та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Суд зазначає, що згідно податкових декларацій з податку на додану вартість позивача та його контрагента ТзОВ «Бакумпостач»за період, у якому здійснювались господарські операції, а також детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за серпень 2010 року встановлено відхилення суми ПДВ в розмірі 21,65 грн.; за вересень 2010 року відхилення суми ПДВ становить 25745,76 грн. У акті перевірки зафіксовано розбіжність на суму 39467,27 грн. Вказана обставина спростовує твердження відповідача про те, що господарські операції між контрагентами спрямовані на отримання податкової вигоди одним із них.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені у акті від 30.12.2010 року № 3282/23-2/20799703 про результати податкової перевірки ТзОВ «Бакумпостач», стосовно відсутності у ТзОВ «Бакумпостач»виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, провадження господарської діяльності для надання податкової вигоди третім особам. Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту.

Обставини, викладені в акті перевірки № 35/23-34903739 від 18.04.2011 року стосовно порушення позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області № 0000172321 від 05.05.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача суд зазначає наступне:

Згідно п. п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно п. п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що відповідачем 29.03.2011 року направлено позивачу запит № 2303/8/23-4 про надання пояснення та копій підтверджуючих документів, у якому позивачу запропоновано надати письмове пояснення та копії прихідних первинних документів за липень-вересень 2010 року (т. 1, а. с. 34). Вказаний запит позивачем отримано 31.03.2011 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 35).

У відповідь на запит № 2303/8/23-4 від 29.03.2011 року позивачем на адресу відповідача направлено пояснення № 04/05-2011/01 від 05.04.2011 року із копіями первинних документів, яке отримано відповідачем 05.04.2011 року, про що свідчить відмітка про отримання (т. 1, а. с. 183).

Дослідивши долучені до справи докази суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимог ст. 78 Податкового кодексу України стосовно строку надання відповіді на письмовий запит органу державної податкової служби, відтак дії відповідача щодо проведення позапланової податкової перевірки позивача є протиправними.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167, КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області щодо проведення позапланової перевірки приватного підприємства «Мос Він Буд»та складання акта перевірки № 35/23-34903739 від 18.04.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області № 0000172321 від 05.05.2011 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства «Мос Він Буд»(ЄДРПОУ 34903739; вул. Полуботка, 5, м. Мостиська, Львівська область) 3 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2011року.

Суддя Сподарик Н.І.