Постанова № 20569961, 22.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 р.                                                                                 № 2а-685/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Дем’яновського Г.С.,

при секретарі Бугарі Д. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього торгово-комерційного підприємства „Євронафта-Д” до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень -

в с т а н о в и в :

Адміністративний позивач-Дочірнє торгово-комерційне підприємство „Євронафта-Д” \надалі ДТКП” „Євронафта-Д” звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000562301\3 від 10 січня 2011 року та №0000552301\3 від 10 січня 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав,викладених у запереченні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

ДТКП „Євронафта-Д” зареєстровано юридичною особою 10.11.1996 року виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області.

ДПІ у Дрогобицькому районі 12 квітня 2010 року проведено позапланову виїздну перевірку позивача та за її результатами складено Акт № 256\23-1\22359747 від 12.04.2010 року „Про результати позапланової виїздної перевірки Дочірнього торгово-комерційного підприємства „Євронафта-Д”з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 р.,валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2009 р.”

Перевіркою встановлено наступні порушення:

-          п.п.1 26 ст.1 ,пп.4.1.1.п.4.1. ст.4 ,п.5.1. пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334\94-ВР ,чим занижено податок на прибуток в загальній сумі 1631979 грн., в тому числі за 2007 рік в сумі 625679 грн., за півріччя 2008 року в сумі 63125 згр.,за 3 квартали 2008 року в сумі 132202 грн.,за 2008 рів в сумі 431418 грн.,за 1 квартал 2009 року в сумі 102880 грн., за півріччя 2009 року в сумі 339393 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 421210 грн.,за 2009 рік в сумі 574882 грн.

-           п.п. 7.4.1.,п.п. 7.4.. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями від 03.04.1997 року №168/97-ВР, чим занижено податок на додану вартість в загальній сумі 1730546 грн., в тому числі за листопад 2007 року в сумі 147221 грн.,за лютий 2008 року в сумі 189999 грн., за квітень 2008 року в сумі 126666 грн.,за травень 2008 року в сумі 63333 грн.,за червень 2008 року в сумі 63333 грн.,за липень 2008 року в сумі 62860 грн.,за серпень 2008 року в сумі 63806 грн.,за вересень 2008 року в сумі 19374 грн.,за жовтень 2008 року в сумі 107292 грн.,за грудень 2008 року в сумі 126638 грн.,за лютий 2009 року в сумі 126694 грн.,за квітень 2009 року в сумі 126666 грн.,за червень 2009 року в сумі 126666 грн.,за серпень 2009 року в сумі 126666 грн.,за жовтень 2009 року в сумі 126666 грн.,за грудень 2009 року в сумі 126666 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Дрогобицькому районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000562301\3 від 10 січня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання за платежем „Податок на прибуток підприємств” в сумі 2760809 грн. в т.ч. за основним платежем 1631979 грн. та штрафні санкції 1128830 грн. та №0000552301\3 від 10 січня 2011 року,яким позивачу визначено податкове зобов”язання за платежем „Податок на додану вартість” в сумі 2595819 грн. в т.ч. за основним платежем -1730546 грн.,та штрафні санкції 865273 грн.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000562301\3 від 10 січня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання за платежем „Податок на прибуток підприємств” в сумі 2760809 грн. в т.ч. за основним платежем 1631979 грн. та штрафні санкції 1128830 грн

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000552301\3 від 10 січня 2011 року,яким позивачу визначено податкове зобов”язання за платежем „Податок на додану вартість” в сумі 2595819 грн. в т.ч. за основним платежем -1730546 грн.,та штрафні санкції 865273 грн

Позивач зазначає,що під час перевірки, на думку ДПІ, було укладено нікчемний правочин на придбання товарів у ВАТ „НПК-Галичина” та правочин на зберігання даних товарів тим самим ВАТ „НПК-Галичина”,що призвело до виникнення у ДТКП „Євронафта-Д” ВАТ „НПК-Галичина” валових витрат та оподаткованого кредиту на вартість придбаного товару та послуг по його зберіганню,та відповідно, несплату податку на прибуток з вартості переданого \реалізованого\ товару. Тому, на думку ДПІ , в діях як голови ліквідаційної комісії ДТКП „Євронафта-Д” ВАТ „НПК-Галичина” так і податкових осіб ВАТ „НПК-Галичина” при укладенні додаткових угод на придбання промислових товарів та укладені договору на їх зберігання була мета завідомо суперечна інтересам держави та суспільства,тому ДПІ приходить до висновку ,що відновідно до ст.215 К України такі угоди є нікчемними. Позивач вважає,що угоди не є нікчемними, ДТКП „Євронафта-Д” безпідставно нараховано суми податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позивач представив наступні документи:

-Договір купівлі-продажу №13в\147 від 01.11.2007 року ,за умовами якого ВАТ „НПК-Галичина” \продавець\ зобов”язується продати та передати у власність „Покупця” ДТКП „Євронафта-Д”товар в асортименті.

-Акт приймання –передачі від 21.11.2007 року на суму 705532,98 грн.,

-Додаток №2 до договору купівлі-продажу від 21.11.2007 року на суму 705532,98 грн., -Додаток №3 до Договору купівлі-продажу обладнання від 21.11.2007 року на суму 177792,95грн. -Акт приймання –передачі від 21.11.2007 року на суму177792,95грн. -Договір зберігання майна №13в\160 від 21.11.2007 року за умовами якого ВАТ „НПК-Галичина” \зберігач\ зобов”язується прийняти на зберігання та зберігати майно ,передане йому ДТКП „Євронафта-Д” \Поклажодавець\, -Акт приймання-передачі майна від 21.11.2007 року,

Акт приймання-передачі майна на зберігання до Договору від 21.11.2007 року.

Також в ході судового розгляду справи представлено інвентарізаційні відомості товарів,переданих на збереження, податкові накладні ВАТ „Дніпронафтопродукт”,акти виконаних робіт

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Перевіркою встановлено ,що позивачем в 2007 році придбано цеду \497397 тн.\ та тарин \25,8 тн.\.,які станом на 31.12.2009 року рахуються в означених кількостях на залишку рахунку 28 „Товари” позивача.,однак складських приміщень у позивача немає.

Перевіркою встановлено,що по бухгалтерському обліку позивача не відображено заборгованості або оплати за надання послуг зберігання вищевказаних нафтопродуктів,що мало би мати місце,враховуючи умови договорів 2007 року, тобто ДПІ вірно прийшла до висновку,що станом на час перевірки ці послуги надавались безоплатно.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього оформлення первинних документів бухгалтерського обліку встановлено також «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. N88. Згідно з п.2.4. цього Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

          Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.4.1.1. п.4.1.ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає загальні суми доходів від продажу товарів,робіт,послуг.Датою виникнення валового доходу є наступні події:

-дата зарахування коштів від покупця \замовника\ на рахунок платника податку,

-дата відвантаження товарів або дата фактичного надання результатів робіт.

За період 01.11.2007 р. по 31.12.2009 р. вартість безоплатно отриманих послуг позивачем від пов”язаного підприємства становить 281213 грн.

Крім цього позивачем у Додатку К1\1 до декларації з податку на прибуток за 2008 рік не відображено балансову вартість списаних товарів,які не використані у господарській діяльності., в сумі 6550 грн.

Перевіркою також встановлено ,що при проведенні перевірки позивача за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. ДТКП „Євронафта-Д” безоплатно отримано від ТзОВ „Оптіма-Трейд” нафтопродукти на суму 8487552 грн.Позивач наслідки перевірки в бухгалтерському обліку не врахував,оскільки по цій справі був судовий розгляд,однак Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 року податкове повідомлення-рішення залишено в силі.

Відповідно до п.5.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік прибутку\ балансової вартості товарів \крім тих ,що отримані безкоштовно\,однак підприємством при визначені приросту \убутку\ враховувалась вартість нафтопродукту \бензину А-95\ в сумі 7072960 грн.,отриманого безкоштовно ,а також реалізовано за перевіряємий період бензину,отриманого безкоштовно, на загальну суму 5008184 грн.

Відповідно, в результаті зменшення залишків запасів на початок і на кінець відповідних податкових періодів на суму безкоштовно отриманого бензину,коригування залишків запасів на суму запасів використаних не в господарській діяльності та зменшення залишків на початок та кінець відповідних періодів на вартість ТМЦ ,придбаних у свого засновника –ВАТ „НПК-Галичина” промислових товарів на суму 883325,93 грн.,по нікчемних договорах ДТКП „Євронафта-Д” занижено приріст запасів за 2007 рік в загальній сумі 1437591 грн.,чим занижено скоригований валовий дохід в означеній сумі та завищено убуток запасів в сумі 2841038 грн.

Перевіркою також встановлено,що головою ліквідаційної комісії ДТКП „Євронафта-Д”та ВАТ „НПК-Галичина” після розміщення оголошення ,в якому повідомлено про ліквідацію даного підприємства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до даного підприємства здійснено підписання додаткових угод від 21.11.2007 року до договору від 26.06.2007 року на придбання у свого засновника товарів на суму 883325,93 грн.Означені товари за договором зберігання та акту приймання –передачі від 21.11.2007 року передані на збереження засновнику.

Таким чином ,між ДТКП „Євронафта-Д” та ВАТ „НПК-Галичина” ,які обізнані про перебування ДТКП „Євронафта-Д” в стадії припинення \ліквідації\ укладено додаткову угоду на придбання товару та договору на його зберігання №136\160 від 21.11.2007 року і суд погоджується з позицією ДПІ про те,що ці дії вчинені з метою зарахування майна,яке належало позивачу його засновнику в рахунок погашення заборгованості за надання послуги засновником по зберіганню товару,який придбано у засновника ,тобто вчинили нікчемний правочин.відповідно до ст.215 ЦК України.

На порушення п.5.1.ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не знято з валових витрат на придбання товарів в декларації з податку на прибуток за 2008 рік та півріччя 2009 року протерміновану кредиторську заборгованість,по контрагентах,які вказані в Акті перевірки ,коригування не проведено і тому позивач завищив валові витрати на вартість одержаного товару \заборгованість рахувалась по рах.631 та отриманих послуг \заборгованість по рах.685 в загальній сумі 104901 грн.,в т.ч. за 2008 рік в сумі 2434 грн.,за півріччя 2009 року в сумі 102467 грн.

Щодо податку на додану вартість то судом встановлено наступне.

          Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

          Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано податкову накладну №8222 від 14.09.2010 року, що долучена до матеріалів справи.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено заниження суми ПДВ,яка підлягає сплаті до Державного бюджету в загальній сумі 1730546 грн.,що виникло внаслідок завищення податкового кредиту на означену суму.

Як вже зазначено вище головою ліквідаційної комісії ДТКП „Євронафта-Д”та ВАТ „НПК-Галичина” після розміщення оголошення ,в якому повідомлено про ліквідацію даного підприємства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до даного підприємства здійснено підписання додаткових угод від 21.11.2007 року до договору від 26.06.2007 року на придбання у свого засновника товарів на суму 883325,93 грн.Означені товари за договором зберігання та акту приймання –передачі від 21.11.2007 року передані на збереження засновнику.

Таким чином ,між ДТКП „Євронафта-Д” та ВАТ „НПК-Галичина” ,які обізнані про перебування ДТКП „Євронафта-Д” в стадії припинення \ліквідації\ укладено додаткову угоду на придбання товару та договору на його зберігання №136\160 від 21.11.2007 року і суд погоджується з позицією ДПІ про те,що ці дії вчинені з метою зарахування майна,яке належало позивачу його засновнику в рахунок погашення заборгованості за надання послуги засновником по зберіганню товару,який придбано у засновника ,тобто вчинили нікчемний правочин.відповідно до ст.215 ЦК України. Внаслідок проведених операцій позивачем незаконно віднесено до складу податкового кредиту 1730546 грн. в т.ч. 147221 грн. по придбаних           ТМЦ та в сумі 1583325 грн. по отриманих послугах по зберіганню ТМЦ.

          Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач не довів обрунтованість позовних вимог і в позові слід відмовити. .

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

В позові Дочірнього торгово-комерційного підприємства „Євронафта-Д” до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000562301\3 від 10 січня 2011 року та №0000552301\3 від 10 січня 2011 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

          Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Суддя Дем’яновський Г.С.