Постанова № 20569617, 15.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2011 р. № 2а-12664/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Подібка М.З.

за участю представників сторін:

від позивача Мокрій Р.З.

від відповідача Іваник Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

Державне відкрите акціонерне товариство "Шахта "Надія"

до Державна податкова інспекція у Сокальському районі

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в : Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта Надія» звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 000961150/0 від 12.09.2007 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року справу передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 року призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобовязання зі сплати цих податків за визначений ним у платіжних документах період і це включає застосування штрафних санкцій на підставі п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також позивач вважає, що органом державної податкової служби були пропущенні строки застосування штрафних санкцій, визначенні підп.. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього Закону.

Представники позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням доповнення до позовної заяви.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у заперечені на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 20 грудня 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази та давши їм оцінку, суд встановив наступне.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області (далі - відповідач) проведено перевірку дотримання вимог п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДВАТ «Шахта «Надія»за період з 01.05.2003 р. по 23.08.2007 року, за наслідками якої складено акт № 767/150/00178175 від 03.09.2007 року. На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 12.09.2007 року № 000961150/0, яким на підставі п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 1573 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 558443 грн., позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 279221, 50 коп.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, доданого до акту перевірки, податковий борг з податку на додану вартість в сумі 279221, 50 грн., визначений в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень липень 2003 року та сплаченого у розмірі 558443, 00 грн.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення за № 1218 на суму 285000 грн. 00 коп., з призначенням платежу «ПДВ за травень 2007 року», № 1219 на суму 315000 грн. 00 коп., з призначенням платежу «ПДВ за червень 2007 року», № 1457 на суму 500000 грн., з призначенням платежу «ПДВ за липень 2007 року», №1487 від 23.08.2007 року на суму 300000 грн. з призначенням платежу «ПДВ за липень 2007 року».

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за № 679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Як передбачено п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до п.п. „а” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується неправомірність дій органу державної податкової служби по самостійному зарахуванню частини сплачених сум коштів на погашення податкової заборгованості, яка виникла за попередні періоди, всупереч визначеному в них призначення платежу.

Щодо посилань позивача на порушення підп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", то суд зазначає наступне.

Згідно п.17.3 ст.17 згаданого Закону, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Як передбачено підп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту (податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання), податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається зі змісту наведеної норми перебіг строку давності пов'язується з моментом настання дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

В даному випадку має місце застосування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, протягом граничних строків, визначених згаданим Законом.

Отже, строк давності, передбачений підп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 згаданого Закону, як вбачається з наведеної норми, на такі податкові правовідносини не розповсюджується, оскільки, не можна визначити його перебігу через відсутність регулювання порядку подання декларації, в якій би зазначалась сума штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених податковим законодавством.

Суд звертає увагу також і на те, що в податковому законодавстві відсутня норма, яка б дозволяла нараховувати та стягувати штрафні санкції без строків давності.

У відповідності до вимог ч.3 ст.8 Конституції України, норми останньої є нормами прямої дії.

Згідно ч.2 ст. 3 Конституції України, права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки податковим законодавством не визначено строку давності щодо застосування штрафної санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, з врахуванням викладених норм, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону у відповідності до ч.7 ст.9 КАС України, з метою прийняття постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина.

Право податкового органу на застосування штрафу передбаченого підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинної до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20 лютого 2003 року №550-ІУ, пов'язувалось (виникало) зі спливом відповідного строку передбаченого цим підпунктом, а не з обставинами слати боргу (після набрання чинності змін до цього підпункту).

Враховуючи те, що у відповідності до вимог п. 17.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, та те, що з моменту виникнення права податкового органу на застосування штрафу пройшло понад 1095 днів, суд вважає, що в даному випадку органом державної податкової служби несвоєчасно, тобто з порушенням розумного строку - 1095 днів, застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Окрім того, з врахуванням вимог ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про визнання протиправним та скасування спірного акта індивідуальної дії.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2 Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення винесені ДПІ в Сокальському районі Львівської області від 12.09.2007 року № 000961150/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ДВАТ «Шахта Надія»3, 40 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

З оригіналом згідно

Суддя Карп'як Оксана Орестівна