Постанова № 20569140, 20.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 р. № 2а-11148/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засіданьНовосада В.М.

прокурора Турчин І.Я.

представників:

від позивача не зявились,

від відповідача Тістечко Ю.Я., Антонюк І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Трансфаворит»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Жовківському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП «Трансфаворит»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2010 року за №11232300/16896/33087015 та за №11242300/16896/33087015, прийнятих ДПІ у Жовківському районі Львівської області.

Позивач вважає, що висновки в акті перевірки стосовно заниження податку на прибуток та податку на додану вартість грунтуються виключно на переконанні інспекторів про фіктивність взаємовідносин з контрагентом ТзОВ «Втордеревпром»незважаючи на те, що податковому органу представлялись для перевірки видаткові та прибуткові накладні, акти виконаних робіт, які підтверджують факт передачі-прийняття товару та послуг і є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду.

Відповідач в запереченні на позовну заяву, вважає, що господарські операціє між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром»не були спрямовані на реальне настання наслідків, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а тому в задоволенні позову про їх скасування слід відмовити.

Представники відповідача дали аналогічні пояснення просять в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки ПП «Трансфаворит»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року органом державної податкової служби складено акт від 09.11.2010 року за №1929/23-0/33087015 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.11.2010 року:

-за №1124/2300/16896/33087015, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в розмірі 5608849 грн. 30 коп., в тому числі основний платіж 3076664 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 2532185 грн. 30 коп.;

- за №1123/2300/16896/33087015, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1002919 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж 668613 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 334306 грн. 50 коп.

Перевіркою встановлено порушення підп.1.22.1 п.1.22 ст.1, підп.4.1.6 п.4.1 ст.4, підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3, п.5.9. ст.5, підп.8.1.1, підп.8.1.2, п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3076664 грн. 00 коп. та завищено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємства на загальну суму 202482 грн. 00 коп.

Також, перевіркою встановлено порушення п.4.1. ст.4, підп.3.1.1 п.3.1 ст.3, підп.7.3.1, п.7.3 , підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 668613 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо визначення податкових зобовязань з податків на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які повязуються з правочинами між позивачем і ТзОВ «Втордеревпром».

У відповідності до наявних в матеріалах справи договорів та угод ПП «Транссервіс»перебувало у господарських відносинах з ТзОВ «Втордеревпром».

В матеріалах справи наявні:

- угода купівлі - продажу від 05.01.2009 року за № ДГ -0105/09-1, укладена між ПП «Транссервіс»(покупець) і ТзОВ «Втордеревпром»(продавець), згідно якої продавець продає, а покупець купує і оплачує запчастини, будівельні матеріали, інші товари окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджуються Сторонами в накладних, рахунках, що є невідємною частиною цього Договору, а Покупець зобовязується прийняти у власність та оплатити товар на умовах, встановлених цим Договором. Ціни на товар визначаються Сторонами у відповідних накладних при передачі товару;

- договір №0108-09/1 від 08.01.2009 року, згідно якого замовник ПП «Трансфаворит»передає на просіювання щебеневих матеріалів, а виконавець зобовязується власними силами або із залученням третіх осіб провести просіюванни щебеневих матеріалів з метою покращення їх якості та відповідності вимогам ДСТУ та передати замовникові дані щебеневі матеріали після проведення просіювання. Відповідно до п.3.2 Договору термін оплати- протягом 60 (шестидесяти) банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт;

- договір за №0401/09/01 від 01.04.2009 року про надання послуг між ТзОВ "Втордеревпром" (Виконавець) та ПП "Трансфаворит" (Замовник), згідно якого Виконавець бере на себе зобовязання виконання наступної роботи: а) організація матеріально технічного забезпечення по розігріву , переливу та добавляння адгезійної добавки POLYRAM 200 в ємності з бітумом за місцем знаходження зазначеної ємності, що вказується замовником., б) організація інженерного обслуговування, в) надання інформаційних та інформаційно-методичних послуг, г) надання посередницьких послуг, п. 4.1 даного Договору передбачено «оплата за послуги, що надаються Виконавцем Замовнику згідно умов даного Договору, здійснюється останнім на умовах попередньої оплати згідно виставеного рахунку-фактури»;

- договір оренди №0423-09/1 від 23.04.2009 року, укладений між ТзОВ «Втордеревпром»(Орендодавець) ПП «Трансфаворит»(Орендар), відповідно до якого Орендодавець надає Орендареві в оренду віброзаглиблювач низькочастотний ВГІП-2 (надалі іменується «віброзаглиблювач»), а Орендар приймає віброзаглиблювач в оренду з метою використання у своїй господарській діяльності та оплачує вартість оренди на умовах данного договору, відповідно до п. 3.2 Договору «оплата згідно данного договору сплачується орендарем в строк до 100 банківських днів з моменту одержання ним рахунку на оплату або актк наданих послуг;

- договір оренди майна №0105-09/2 від 05.01.2009 року, укладеного між ТзОВ "Втордеревпром" (Орендодавець) і ПП "Трансфаворит" (Орендар), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування (оренду) за плату та на обумовлений строк технологічні транспортні засоби, механізми (надалі іменуються "Майно") відповідно до п. 5.3 Договору " орендна плата сплачується Орендарем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Висновки органу державної податкової служби ґрунтувались на тому, що факт реальності господарських операцій між позивачем та згаданими контрагентами не знайшов свого підтвердження під час проведення перевірки, у звязку з чим і було визначено грошові зобовязання з податків на додану вартість.

Орган державної податкової служби вважає, що згадані операції є безтоварними та нікчемними. Так, при перевірці підприємством не доведена реальність операцій, зокрема не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.

При цьому, відповідач посилається на акт від 24.09.2010 року за №2268/23-2/25560778, складений ДПІ у Сихівському районі м.Львова за результатами невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Втордеревпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, з якого вбачається, що постачальник позивача ТзОВ «Втордеревпром»відображало у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Аутсортинг»Т.Ю., ПП «Сервіс інновейшн», ТзОВ «КСК «Форест», ТзОВ «Торгово-комерційна палата «Сєть-Люкс», які фактично не відбувались.

Про неможливість проведення господарських операцій між вказаними субєктами господарської діяльності свідчать наступні факти, а саме: відсутність необхідних трудових ресурсів та виробничих потужностей, які б приймали б участь у прийманні продукції від постачальників (надання робіт, послуг) та відвантаження її покупцю (надання робіт, послуг), що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальника та відвантаження ТзОВ «Втордеревпром», які вподальшому були продані (надані) ПП «Трансфаворит». В підтвердження обставин виконання між наведеними сторонами господарських операцій позивачем представлено оборотно-сальдові відомості, видаткові та податкові накладні, акти виконання, акти здачі-прийняття робіт.

Слід зазначити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час судового розгляду у позивача зясовувалось, яким чином здійснювалося транспортування товару від його контрагентів, а також його транспортування під час подальшої реалізації.

Однак, позивачем на вимогу суду не представлено жодного документу, в підтвердження того, що згаданий товар реально йому постачався, а потім реалізовувався.

При цьому, сам позивач не зміг пояснити яким чином він здійснював транспортування товарів.

Також, судом встановлено, що як у згаданого контрагента, так і в самого позивача відсутні транспортні засоби, що унеможливлює здійснення транспортування товару за згаданими договорами в тих обсягах, які визначені у накладних та видаткових накладних.

Жодними доказами не підтверджується наявність у контрагента необхідної матеріально-технічної бази для надання позивачу послуг згідно укладених договорів.

Більше того, позивач, як особа, що приймає надані послуги, не міг вказати хто саме їх виконував.

Обставини відсутності у ТзОВ «Втордеревпром»обєктів оренди (спецтехніки) та не можливість позивача ідентифікувати їх, для подальшого визначення власника та реальності господарських операцій з оренди, підтверджує їх нереальність.

Не можна залишити поза увагою і посилання органу державної податкової служби на нікчемність згаданих правочинів, які обґрунтовуються зловживанням правом, а саме: застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімалізації сплати податків.

В даному випадку, суд виходив з наступних міркувань.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Щодо правомірності оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до вимог підп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктами 4.1 та 4.3 ст.4 згаданого Закону передбачено відповідно:

база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).;

для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Оскільки обставини реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром»не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд вважає, що орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про безпідставність відображення платником податку в податковому обліку господарських операцій, які фактично не відбувалися.

При цьому, судом не беруться до уваги докази в підтвердження виконання вищезазначених договорів, оскільки такі не спростовують факту нереальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром».

З огляду на викладені обставини, позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит та визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТзОВ «Втордеревпром».

Щодо порушень порядку оподаткування податку на прибуток формування валових доходів та валових витрат.

Відповідно до підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

З огляду на встановлений судом факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром», висновки перевіряючих про зайве включення платником податку до складу валових доходів вартості операцій з реалізації товарів, придбаних у згаданого контрагента, на загальну суму 2204444 грн. 00 коп. є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи.

Як передбачено п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з акту перевірки, перевіряючими зменшено залишок балансової вартості товару на суму 201302 грн. 00 коп. по товарах, які отримані від ТзОВ «Втордеревпром»і які на кінець перевіряємого періоду не реалізовані.

Враховуючи нереальність операцій щодо придбання у ТзОВ «Втордеревпром»товарів, орган державної податкової служби підставно прийшов до висновку про завищення валового доходу на суму 212198 грн. 00 коп. та про заниження валових витрат на суму 413635 грн. 00 коп.

З приводу кредиторської заборгованості перед ПП «НАТА - ВАР»на суму 10828569 грн. 17 коп. та перед ПП «Вілмат-Електрик»на суму 361039 грн. 00 коп., то слід зазначити наступне.

Як передбачено підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Підпунктом 1.22.1 п.1.22 ст.1 цього ж Закону передбачено, безповоротна фінансова допомога це, зокрема сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора.

Безнадійна заборгованість, у відповідності до п.1.25 ст.1 даного Закону, - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Згідно з наявних в матеріалах справи ухвал Господарського суду Львівської області кредитори позивача ПП «Ната-Вар»та ПП «Вілмат-Електрик»ліквідовані 16.03.2010 року та 17.07.2010 року відповідно.

При цьому, не беруться до уваги посилання позивача на наявність Угоди про уступку вимоги від 27.02.2010 року, укладеної між ПП «НАТА-ВАР»та ПП «Констракшн груп», оскільки така підписана неуповноваженою особою та не створює жодних юридичних наслідків.

Судом встановлено, що позивачем кошти в погашення кредиторської заборгованості перед ПП «Ната-Вар»та ПП «Вілмат-Електрик»не перераховувались, претензії щодо погашення кредиторської заборгованості не виставлялись, а тому підприємство повинно було відобразити дану заборгованість у складі валового доходу.

За наведених обставин, безпідставним є також віднесення зазначених сум кредиторської заборгованості до складу валових витрат.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, враховуючи нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, висновки перевіряючих про завищення позивачем валових витрат по господарських операціях з ТзОВ «Втордеревпром»є підставними та обгрунтованими.

Щодо встановлення завищення позивачем амортизаційних відрахувань.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів, у відповідності до підп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Як передбачено підп.8.1.2 цього ж пункту, мортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

З огляду на викладене, позивачем неправомірно визначено суму амортизаційних відрахувань в розмірі 451097 грн. внаслідок збільшення балансової вартості основних засобів за рахунок товарно-матеріальних цінностей отриманих внаслідок здійснення господарських операцій з ТзОВ «Втордеревпром.

Таким чином, враховуючи нереальність господарських операцій між ПП «Трансфаворит»та ТзОВ «Втордеревпром», висновки відповідача про зайве включення до податкових зобовязань з податку на додану вартість вартості операцій по реалізації товарів, отриманих від згаданого контрагента, на загальну суму 440888 грн. 00 коп. та висновки про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1109501 грн. 00 коп. є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки правомірність визначенння органом державної податкової служби сум податкових зобовязань за основним платежем знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, відповідачем у справі правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 грудня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк