Постанова № 20568683, 01.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 р. № 2а-10455/11/1370

Львіський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря судового засіданняГалійчук А.В.

за участю представників сторін

від позивача - Бундзи О.І.

від відповідача - Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська панчішна компанія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

<Текст >

<Текст >

<Текст >, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002132320/15386/23-2 від 29.06.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю виставлення вказаного податкового повідомлення-рішення та відсутністю завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 12000,00 грн., та відповідно відсутністю заниження податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету, в тому числі за червень 2009 р. в сумі 1000,00 грн., за липень 2009 р. в сумі 1000,00 грн., за серпень 2009 р. в сумі 1000,00 грн., за вересень 2009 р. в сумі 1000,00 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 1000,00 грн., за листопад 2009 р. в сумі 1000,00 грн., за грудень 2009 р. в сумі 1000,00 грн., за січень 2010 р. в сумі 1000,00 грн., за лютий 2010 р. в сумі 1000,00 грн., за березень 2010 р. в сумі 1000,00 грн., за березень 2010 р. в сумі 1000,00 грн., за квітень 2010 р. в сумі 1000,00 грн. загалом 12000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові, вважає, що висновки акту перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав аналогічних, що викладені у письмових запереченнях на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та законним, прийнятим на підставі дійсних обставин, зясованих в ході перевірки позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З акту №396/23-2/32894162 від 09.06.2011р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Українська панчішна компанія», код ЄДРПОУ 32894162 з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Візіон Україна»за період з 27.03.2009 року по 31.07.2010 р. та з питань правомірності декларування збитків за І квартал 2011 року»вбачається, що відповідач встановив порушення зі сторони позивача ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 12000,00 грн.. В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.4.1., п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час існування вказаних правовідносин, ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, ТОВ «Українська панчішна компанія»завищено податковий кредит за травень 2009 квітень 2010 року на суму 12000,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану варстість по податкових накладних виписаних ТОВ «Візіон Україна»у звязку з нікчемністю усіх договорів ТОВ «Візіон Україна».

За результатами акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №0002132320/15386/23-2 (надалі - податкове повідомлення-рішення), яким зобовязано позивача сплатити до бюджету суму податку на додану вартість у загальному розмірі 15 000, 00 грн., з яких 12 000,00 грн. сума основного боргу, 3 000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи 06.05.2009 року між ТОВ «Українська панчішна компанія»та ТОВ «Візіон Україна»був укладений договір №12-060509 про абонентське обслуговування програмного продукту «1С: Предприятие».

З податкових накладних, що містяться у матеріалах справи (а.с. 40-51) за період дії вказаного договору з травня 2009 року по квітень 2010 року вбачається, що ТОВ «Візіон Україна»надано ТОВ «Українська панчішна компанія»послуг з абонентського обслуговування програмного продукту «1С»на суму 72 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12000,00 грн. Вказане підтверджується і актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи.

Позивачем надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витяг з реєстру платників податку на додану вартість по ТОВ «Візіон Україна», відповідно до яких на час співпраці з ТОВ «Українська панчішна компанія», ТОВ «Візіон України»зареєстроване у вказаних реєстрах. Висновок відповідача про нікчемність усіх правочинів, укладених ТОВ «Візіон Україна», з підстав відсутності в останнього необхідної матеріальної бази та трудових ресурсів, здійснений відповідачем в акті перевірки, є безпідставним, оскільки не грунтується на вимогах чинного законодавства. Судом не встановлено також інших підстав нікчемності договору, укладеного між ТОВ «Українська панчішна компанія» та ТОВ «Візіон Україна»на абонентське обслуговування програмного продукту «1С: Предприятие».

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час існування вказаних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час існування вказаних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, усі господарські операції між позивачем та ТОВ «Візіон Україна»підтверджені податковими накладними (а.с. 40-51).

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час існування вказаних правовідносин.

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час існування вказаних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час існування вказаних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Визначення «первинний документ»наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»: це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Актом перевірки підтверджено наявність всіх розрахункових та платіжних документів, податкових накладних. Твердження відповідача про нікчемність усіх правочинів ТОВ «Візіон Україна»у звязку з відсутністю умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів суд вважає безпідставним, оскільки воно не підтверджене жодними доказами та грунтуються на нормах чинного законодавства.

Також Відповідачем не доведено факту порушення зі сторони позивача ст. 203, ст. 207, ст. 215 та ст. 216 Цивільного кодексу України. Натомість твердження позивача про реальність здійснених господарських операцій підтверджується усіма передбаченими чинним законодавством доказами (договір, податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, що свідчить про відсутність будь-яких порушень зі сторони позивача,

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №0002132320/15386/23-2 по податку на додану вартість в сумі 15000,00 грн., підлягають задоволенню

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути з Державного Бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська панчишна компанія»3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7 - 14, 18, 19, 70, 71, 86, 99-102, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю

2.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0002132320/15386/23-2 від 29.06.2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська панчишна компанія»3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2011 року.

Суддя Гулкевич І.З.

З оригіналом згідно

Суддя Гулкевич І.З.