Постанова № 20568094, 21.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2011 року Справа № 2а-10944/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Шматковій Д.О.

за участю сторін:

представника позивача Скрильнікової Л.О.

представника відповідача Шуст Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Луганськагропроект" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 №№0001462310, 0001472310 ,-

ВСТАНОВИВ :

22 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Луганськагропроект" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 №№0001462310, 0001472310.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

09.11.2011 ДКПВІ «Луганськагропроект» отримало два податкових повідомлення - рішення №0001462310 та №0001472310 від 02.11.2011 про нарахування ДКПВІ «Луганськагропроект» грошового зобовязання у сумі 3 372,50 грн. за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та грошового зобовязання у сумі 2698,75 грн. за порушення пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2; пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отримані податкові повідомлення - рішення позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

На підставі наказу №1992 від 13.10.2011 головним державним податковим ревізором - інспектором податкової служби Голощук О.Г. згідно вимог Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державно-кооперативний проектно-вишукувальний інститут «Луганськагропроект» з питань дотримання податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Бізнес-Резонанс» за жовтень-листопад 2008 року.

Проведення зазначеної перевірки призначено у звязку із ненаданням пояснень та підтверджуючих документів інститутом на запит податкової інспекції від 20.05.2011 №8598/23 про надання інформації до документального підтвердження фінансово-господарських операцій з ПП «Бізнес-Резонанс» за період з 01.10.2008 по 30.11.2008. Але інститут не отримував зазначений запит податкової інспекції.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2011 №2609/23/23485537.

Перевіркою встановлено, що операції з придбання послуг ДКПВІ «Луганськагропроект» у ПП «Бізнес-Резонанс», здійснені у жовтні-листопаді 2008 року на загальну суму 12950,81 грн., у тому числі податок на додану вартість 2158,47 грн., є нікчемними у розумінні статей 203, 215, 216 та частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, так як вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська при розгляді справи №1-178 від 04.02.2011 визнано винним засновника та директора ПП «Бізнес-Резонанс» ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України.

Висновок перевіряючого в акті перевірки про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки в ньому не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену угоду нікчемним правочином. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, зазначений в акті перевірки, до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Посилання перевіряючого на статтю 203, статтю 215, статтю 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Крім того, взагалі діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за період, що перевіряється, недійсними.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність правочину є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях.

У звязку із чи позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2011 №№0001462310, 0001472310.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, надав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив наступне.

В період з 13.10.2011 по 19.10.2011 ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську на підставі пп.20.1.4 п.20.1, ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 , п. 82.2 ст. 82 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 13.10.2011 №1992 було проведено документальну виїзну перевірку ДКПВІ «Луганськагропроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Бізнес-Резонанс» за період жовтень-листопад 2008року. Копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, вручено 13.10.2011 під розписку директору ДКПВІ «Луганськагропроект» Акімову М.І.

В ході проведення перевірки встановлено, що операції з придбання послуг ДКПВІ «Луганськагропроект» у ПП «Бізнес-Резонанс» здійснені у жовтні-листопаді 2008року на загальну гуму 12950,81 грн., у т.ч. податок на додану вартість 2158,47 грн., є нікчемними у розумінні статей 203, 215, 216 та частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, так як вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкта оподаткування та несплати податків до бюджету.

Під час проведення перевірки позивачем не було надано жодних документів, що підтверджують факт транспортування та відвантаження придбаного товару. Відповідно до «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.53 за № 128/2568), факт здійснення транспортних перевезень повинен бути підтверджений товарно-транспортними накладними. Відповідно до розділу 11 вищезазначених Правил перевезення вантажів основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В ході проведення перевірки не встановлено наявність відповідних документів, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів. Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 № 460 «Про затвердження бланків перевізних документів» на час проведення перевірки відсутні.

Відповідно наявних на час проведення перевірки документів не має можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання товару та реального його транспортування.

Таким чином, як на час проведення перевірки так і на теперішній час не має можливості встановити вид транспорту, розмір витрат та особу, яка понесла дані витрати. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання товару та реального його транспортування.

Крім того, вироком Ленінського районного суду від 04.02.2011 по справі №1-178 засновника та директора ПП «Бізнес-Резонанс» ОСОБА_4 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України. Провина ОСОБА_4 по частині 2 статті 205 Кримінального Кодексу України підтверджена статутними та реєстраційними документами ПП «Бізнес-Резонанс», довіреністю, зареєстрованою в реєстрі за №755 від 15.05.2003 на підготовку документів ПП «Бізнес-Резонанс» в органах влади, копією свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Бізнес-Резонанс», повідомленням про відсутність ПП «Бізнес-Резонанс» та його посадових осіб за юридичною адресою.

На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі статтею 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. В період з 13.10.2011 по 19.10.2011 ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську на підставі пп.20.1.4 п.20.1, ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 , п. 82.2 ст. 82 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 13.10.2011 №1992 було проведено документальну виїзну перевірку ДКПВІ «Луганськагропроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Бізнес-Резонанс» за період жовтень-листопад 2008року.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2011 №2609/23/23485537 (а.с.14-21).

Позивач підписав акт перевірки із запереченнями. У відповідь на заперечення податкова інспекція повідомила, що висновки, які містяться в акті від 19.10.2011 є обґрунтованими (а.с.25-29).

В ході проведення перевірки встановлено, що операції з придбання послуг ДКПВІ «Луганськагропроект» у ПП «Бізнес-Резонанс» здійснені у жовтні-листопаді 2008року на загальну гуму 12950,81 грн., у т.ч. податок на додану вартість 2158,47 грн., є нікчемними у розумінні статей 203, 215, 216 та частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, так як вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкта оподаткування та несплати податків до бюджету.

Як встановлено в судовому засіданні, між ДКПВІ «Луганськагропроект» та ПП «Бізнес-Резонанс» було укладено договір про придбання товарів (робіт, послуг).

На виконання умов договору ПП «Бізнес-Резонанс» було оформлено акт №ОУ-231018 про здачу приймання робіт та виписані на адресу ДКПВІ «Луганськагропроект» податкові накладні.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Порядок заповнення податкових накладних затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037. П.6 зазначеного Порядку передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

За правилами п.18 цього Порядку усі складеніпримірникиподаткової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції. Одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що директором ПП «Бізнес-Резонанс» є ОСОБА_4.

Вироком Ленінського районного суду від 04.02.2011 по справі №1-178 засновника та директора ПП «Бізнес-Резонанс» ОСОБА_4 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України.

Вищевказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_4 виконав усі противоправні дії, направлені на створення та реєстрацію на своє ім'я фіктивного ПП «Бізнес-Резонанс», не брав участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності ПП «Бізнес-Резонанс», достовірно знав, що підприємство було створено з метою прикриття незаконної діяльності осіб, фактично контролюючих його діяльність, продовжував залишатися його директором, здійснюючи видимість законної діяльності ПП «Бізнес-Резонанс», про що не повідомляв правоохоронні органи. Тому своїми навмисними противоправними діями ОСОБА_4 прикривав незаконну діяльність осіб, фактично контролюючих діяльність суб'єкта господарювання, робив пособництво невстановленим у ході слідства особам в одержанні права на створення неправомірного податкового кредиту та незаконне бюджетне відшкодування та представив невстановленим у ході слідства особам можливість складати, підписувати та надавати іншим суб'єктам господарювання від його ім'я первинні документи (угоди, акти виконаних робіт, податкові накладні), складати, підписувати та надавати від його ім'я до органів ДПС податкову звітність з податку на додану вартість з метою надання неправомірного податкового кредиту та декларування незаконного бюджетного відшкодування іншим вигодонабувачам.

Ті ж самі обставини були встановлені актом перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищезазначені обставини свідчать про те, що у господарських операціях з ПП «Бізнес-Резонанс» на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності. Як наслідок, включена позивачем до податкового кредиту сума податку на додану вартість не відповідає фактичним податковим зобов'язанням платника податку-продавця.

Відповідно до наявних на час проведення перевірки документів не має можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання товару та реального його транспортування.

Таким чином, як на час проведення перевірки, так і на теперішній час не має можливості встановити вид транспорту, розмір витрат та особу, яка понесла дані витрати. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання товару та реального його транспортування.

В судовому засіданні встановлено, що чисельність працюючих ПП «Бізнес-Резонанс» на момент продажу товарів (робіт, послуг) складала 1 особу - керівник ПП «Бізнес-Резонанс» ОСОБА_4, який є одночасно керівником та головним бухгалтером ПП «Бізнес-Резонанс», на підприємстві лічиться одна особа, основний вид діяльності - оптова торгівля відходами та брухтом. На ПП «Бізнес-Резонанс» відсутні власні транспортні засоби, тобто товариство не мало можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами.

Таким чином в ході перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Бізнес-Резонанс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність ПП «Бізнес-Резонанс» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право - та дієздатності підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини між ДКПВІ «ЛУГАНСЬКАГРОПРОЕКТ» та контрагентом ПП «Бізнес-Резонанс» є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими право чинами.

Відповідно до положень ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративному позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач довів, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень 02.11.2011 №№0001462310, 0001472310 ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська діяла у межах наданих їй повноважень та на підставі вимог закону.

Тому у задоволенні вимог Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Луганськагропроект" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 №№0001462310, 0001472310 слід відмовити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки відповідно до ч.2 ст.94 КАС України стягнення судового збору в таких випадках не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >

< Текст >

У задоволенні адміністративного позову Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Луганськагропроект" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 №№0001462310, 0001472310 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2011 року.

< Текст >

Суддя С.В. Прудник