Постанова № 20567679, 21.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2011 року Справа № 2а-10791/11/1270 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді:Твердохліба Р.С.,

при секретарі:Данилкіної Н.В,.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 (довіреність від 28.09.2011 б/н),

від відповідача:ОСОБА_2 (довіреність від 05.05.2011 №7486),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного науково-виробничого підприємства «Вікан» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року №0000982301,-

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом приватного науково-виробничого підприємства «Вікан» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року №0000982301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 вересня 2011 року державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного науково-виробничего підприємства «Вікан» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року за результатами якої було складено акт від 27 вересня 2011 року №1817/23-31713557.

За результатами перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року №0000982301.

Відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України, перед документальною позаплановою перевіркою, відповідач повинен був зробити запит, і тільки якщо платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, можливо проведення перевірки.

Якщо позивачу було б повідомлено у запиті про те, що податкова накладна від 26 серпня 2011 року №474 не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач мав би можливість уточнити декларацію та включити до податкового кредиту податкову накладну від 26 серпня 2011 року №474 після її внесення у Єдиний реєстр податкових накладних. Але після прийняття відповідачем рішення позивач втратив таку можливість.

Також позивачем зазначено, що підприємство-продавець ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп», яке видало податкову накладну від 26 серпня 2011 року №474 повністю сплатило всі обовязкові платежі, передбачені законодавством, що повязані з отриманням грошей від позивача.

У відповідності до діючого законодавства лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Приватне науково-виробниче підприємство «Вікан» отримало від ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» податкову накладну за перевіряємий період. Отримання податкової накладної, засвідчує факт придбання товарів, послуг, тобто виникнення першої події, що дає законне право на отримання податкового кредиту.

Крім того, приватне науково-виробниче підприємство «Вікан» здійснило усі інші, необхідні для одержання податкового кредиту дії, які передбачені законодавством, а саме: подало відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Факт вчинення господарських операцій з надання послуг підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними та сплатою коштів з розрахункового рахунку позивача.

До перевірки не було надано квитанції про прийняття податкової накладної від 26 серпня 2011 року № 474 про реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних тому, що ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» порушило порядок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивач має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Також відповідно до п. 6 Підрозділу 10 перехідних положень прикінцевих положень Податкового кодексу України неможна застосовувати фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року, однак, в порушення вищевказаних вимог державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувала штрафні санкції на суму 25625 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи позовної заяви, надав пояснення, аналогічні викладеному в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову від 12 грудня 2011 року в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року № 0000982301 видане на підставі пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за розглядом акту перевірки від 27 вересня 2011 року № 1817/23-31713557, в якому вказано на порушення абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 102500,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 102500,00 грн.

Приватним науково-виробничим підприємством «Вікан» до перевірки було надано податкову накладну від 26 серпня 2011 року №474, суму податку на додану вартість в сумі 102500,00 грн. за якою включено до податкового кредиту серпня 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між задекларованими показниками ПНВП «Вікан» та ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп», а саме, ПНВП «Вікан» декларує за серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» 102500,00 грн. податкового кредиту, а ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» декларує за серпень 2011 року по взаємовідносинам з ПНВП «Вікан» 0,00 грн. податкових зобовязань, у звязку із чим розбіжність становить 102500,00 грн.

Згідно п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року.

В ході перевірки встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена податкова накладна відсутня. Позивач не скористався можливістю подати скаргу на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Перевіркою встановлено порушення абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, а саме відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, підприємством ПНВП «Вікан» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок віднесення до податкового кредиту серпня 2011 року по податковій накладній, яка не включена до Єдиного реєстру податкових накладних, на загальну суму 102500,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 102500,00 грн.

Нарахування штрафної (фінансової) санкції за податковим повідомленням-рішенням від 12 жовтня 2011 року № 0000982301 здійснено відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, приватне науково-виробниче підприємство «Вікан» (ідентифікаційний код 31713557) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 14 грудня 2001 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №048752 (а.с. 44).

На податковому обліку приватне науково-виробниче підприємство «Вікан» перебуває в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області з 13 грудня 2001 року за №153, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 13 грудня 2001 року № 328 (а.с. 53).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) приватне науково-виробниче підприємство «Вікан» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 317135512141, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 23 січня 2002 року № 16628006 (а.с. 53).

Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного науково-виробничого підприємства «Вікан» (код за ЄДРПОУ 31713557) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт від 27 вересня 2011 року №1817/23-31713557 (а.с. 9-11).

Згідно висновків акта від 27 вересня 2011 року №1817/23-31713557, перевіркою встановлені порушення приватним науково-виробничим підприємством «Вікан» абз. 9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 102500,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 102500,00 грн.

Висновок про заниження приватним науково-виробничим підприємством «Вікан» податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 102500,00 грн., вмотивований тим, що до перевірки не надано квитанцію про прийняття податкової накладної від 26 серпня 2011 року №474 до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що надсилаються у текстовому форматі платнику податків, а в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена податкова накладна відсутня.

На підставі акта перевірки від 27 вересня 2011 року №1817/23-31713557 державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року №0000982301, яким приватному науково-виробничому підприємству «Вікан» збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 128125 грн., у тому числі 102500,00 грн. - за основним платежем, 25625,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 7).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 жовтня 2011 року № 0000982301 є законним та обґрунтованим, з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що ПНВП «Вікан» було укладено договір підряду від 10 березня 2011 року №ПР-6/11 та додаткову угоду від 20 липня 2011 року № 1 з ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» (код за ЄДРПОУ 37177924) про розробку програмного забезпечення (а.с.13-14).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» виконано роботи по розробці системного програмного забезпечення АРМ енергодиспетчера на два робочих місця, а саме розроблено: корегування бази даних під використання в МYSQL та заміна драйверів бази даних, з увязкою до СУБД «МYSQL», про що складено акт здачі-приймання робіт від 26 серпня 2011 року б/н на загальну суму 615000,00 грн., в тому числі податок на одану вартість в сумі 102500,00 грн. (а.с. 16).

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі в повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 01 вересня 2011 року № 2084 на суму 615000,00 грн. (а.с. 17).

ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» за договором підряду від 10 березня 2011 року №ПР-6/11 виписало на адресу ПНВП «Вікан» податкову накладну від 26 серпня 2011 року №474 на загальну суму 615000,00 грн., в тому числі податок на додану вартсіть в сумі 102500,00 грн. (а.с. 12).

За податковою накладною, отриманою від контрагента - ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» від 26 серпня 2011 року №474 на загальну суму 615000,00 грн., в тому числі податок на додану вартсіть в сумі 102500,00 грн., позивачем віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів в сумі 102500,00 грн. (а.с. 85-87).

Як встановлено судом, єдиною підставою неправомірності формування податкового кредиту є той факт, що він сформований на підставі податкової накладної, яка не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на те, що вона не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що поняття платників податку на додану вартість, обєктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пункту 200.1 цієї статті, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обовязкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України суд звертає увагу на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункти 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Порядок видачі податкових накладних регламентовано пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обовязку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положеннь» Податкового кодексу України визначено, яку саме податкову накладну платники податку на додану вартість продавці повинні реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.

Так, реєстрації підлягає податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень з 1 січня 2012 року.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що сума податку на додану вартість у податковій накладній, отриманій позивачем від контрагента - ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» від 26 серпня 2011 року №474 за договором від 10 березня 2011 року №ПР-6/11 складає 102500,00 грн. та в силу вищенаведених приписів Податковго кодексу України дана податкова накладна підлягала обовязковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з 01 липня 2011 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» не здійснювало реєстрації податкової накладної від 26 серпня 2011 року №474 в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві. Зазначені обставини підтверджуються роздруківками з Єдиного реєстру податкових накладних по коду ЄДРПОУ продавця - ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» та покупця ПНВП «Вікан», по індивідуальному податковому номеру продавця - ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» та покупця ПНВП «Вікан», а також по номеру податкової накладної отриманої позивачем від контрагента - ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» від 26 серпня 2011 року №474 за договором від 10 березня 2011 року №ПР-6/11 (а.с. 74-78).

Судом не приймається посилання позивача на ту обставину, що обовязок реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних законодавством покладається саме на продавця, тому покупець не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а податковий орган у разі виявлення таких фактів зобовязаний повідомляти сумлінного платника податку про наявність таких розбіжностей з даними контрагентів та проводити перевірку такого контрагента, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на ту обставину, що з вищенаведених положень законодавства вбачається, що постраждати від нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може лише покупець, який є платником податку на додану вартість.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

На виконання зазначеної норми законодавства, постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного звязку Державній податковій службі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки законодавець на пряму повязує право платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з наявністю факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, то саме платник податку покупець, наділений не лише правом, а й обовязком щодо перевірки отриманих податкових накладних на відповідність їх законодавчим нормам.

З метою врегулювання даних правовідносин, для покупця передбачено також право звернутись до податкового органу зі скаргою на контрагента, у випадку нереєстрації податкової накладної, що у свою чергу надає право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у звязку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для зясування достовірності та повноти нарахування ним зобовязань з податку за такою операцією (абзаци 1112 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, подання заяви зі скаргою на постачальника (постачальників) за формою, наведеною у додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41, надає покупцю право відобразити сплачену суму у податковому кредиті з податку на додану вартість.

Про те, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він скористався наданим йому правом подання одночасно з декларацією по податку на додану вартість за серпень 2011 року року скарги на свого контрагента - ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп», яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема, щодо неповідомлення про наявність порушень оформлення податкової накладної з боку контрагента, чим позбавило його права на подання уточнюючих розрахунків, суд звертає увагу на наступне.

За вказаною нормою закону передбачено, що органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобовязання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що в даному випадку йдеться мова про наявність розбіжностей у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що надається платниками податків податковому органу в електронному вигляді одночасно з подачею декларації по податку на додану вартість, який позивач на думку суду помилково ототожнює з Єдиним реєстром податкових накладних.

Водночас, виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою лише для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (абзац 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Враховуючи зазначене та зважаючи на наявність обставин, з якими законодавець повязує підстави відсутності права у платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковою накладною яка незареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року №0000982301, яким приватному науково-виробничому підприємству «Вікан» збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 128125 грн., у тому числі 102500,00 грн. - за основним платежем, 25625,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є такими, що не підлягають задоволенню.

Правомірність визначення податкових зобовязань доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання відповідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 25625,00 грн.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 26 грудня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного науково-виробничого підприємства «Вікан» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2011 року №0000982301 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 26 грудня 2011 року.

< Текст >

Суддя Р.С. Твердохліб