Постанова № 20567672, 07.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2011 року Справа № 2а-8602/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Широкої К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Босовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ЮТейр - Україна” до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000492360 від 19.08.2011, стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м .Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог послався на наступне.

22 серпня 2011 року позивач отримав від відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська (надалі Інспекція) повідомлення рішення від 19 серпня 2011 року № 0000492360 (надалі Повідомлення-рішення) згідно з яким Інспекцією встановлено порушення п. 187.1. ст. 187. п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-V1 (із змінами та доповненнями) та зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1103 245 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі одна гривна.

Інспекцією був порушений порядок прийняття повідомлення-рішення, передбачений Податковим кодексом України. Згідно із абзацом четвертим п. 75.1.2. ст. 75 ПКУ документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Відповідно до довідки АА № 291835 з ЄДРПОУ місцезнаходження Авіакомпанії за КОАТУУ: 91039 м. Луганськ, Ленінський р-н, Аеропорт.

Згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Проте Інспекцією перевірку проведено за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 4а, що не є місцем реєстрації чи фактичне місцезнаходженням Авіакомпанії. Фактичним місцезнаходженням Авіакомпанії є: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, 6 (за цією адресою розташований головний офіс компанії, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи, знаходиться керівництво та проводиться щоденне керування діяльністю позивача. Таким чином, документальна позапланова виїзна перевірка Інспекцією була проведена з порушенням вимог абзацу четвертого п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України.

Зазначене Повідомлення - рішення було прийнято Інспекцією на підставі висновків, здійснених в Акті від 19.08.2011 № 521\23-616\36129430 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ЮТейр - Україна” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року.

Акт перевірки не було направлено взагалі, тому позивач був позбавлений права подати свої заперечення до нього.

Таким чином, Інспекцією були грубо порушені вимоги п.86.7. та п.86.8. ПКУ, п. 4.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, Інспекцією порушені п.58.1. ПКУ згідно з яким до податкового повідомлення - рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Але платником податку було отримане тільки Повідомлення-рішення.

Крім того, співробітниками Ленінської МДПІ у м. Луганську було порушено п.п. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме:

за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. Висновки Інспекції про порушення Платником податків п. 187.1. ст. 187. п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є хибними і такими, що не відповідають чинному законодавству. В повідомлені - рішенні Інспекцією вказано на порушення Платником податку п. 187.1. ст. 187. п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що цей висновок не відповідає чинному законодавству, оскільки вважає, щодо заявлення Авіакомпанією до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке є різницею між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, необхідно застосовувати виключно положення Податкового кодексу України, яким регламентується порядок визначення податковою кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст.200 Податкового кодексу України, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявления від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним. Неможливість встановити періоду виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, а також відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право Авіакомпанії на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлений до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Податковий кодекс не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Позивач як на правову підставу посилається на ст.ст.198, 200, 201 ПК України.

Сума податку, що заявлена Авіакомпанією до бюджетного відшкодування фактично сплачена Авіакомпанією. Авіакомпанія є отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів/послуг.

Отже, враховуючи вищевикладене, Авіакомпанія правомірно заявила до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1103 245 грн.

Під час судового засідання від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просив пункт 3 вимог адміністративного позову вважати викладеним у наступній редакції : Стягнути на користь ТОВ «Авіокомпанія Ютрейд-Україна» з Державного бюджету через Головне управління казначейства у Луганській області суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 р. на суму 1103 245 грн. та всі інші пункти вимог адміністративного позову вважати незмінними.

Представник відповідача - Ленінської МДПІ у м. Луганську під час судового засідання просив відмовити в задоволені адміністративного позову, надав письмові заперечення (т.1.а.с.131).

Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено документальну невиїзну перевірку TOB «Авіакомпанія “ЮТейр-Україна» перевірка проведена на виконання п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 79, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238.

В ході проведення перевірки встановлено, що основним постачальником ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейд-Україна» у квітні 2011 року були ТОВ «Югспецсервіс-2», ТОВ «Нью Системс» АМ ПАТ «Укрнафта», ТОВ «ОРТ Медіа», ТОВ «Менеджмент Готель». Ленінською МДПІ у м. Луганську були направлені запити до інших ДПІ на проведення зустрічних перевірок.

Відповідно до підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України з урахуванням статті 16 Закону України “Про інформацію ” від 02 жовтня 1992 №2657-ХІІ, податкова інформація це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. В ході перевірки встановлено, що у мережі постачання, починаючи з другої ланки, є підприємства з ознаками “ризику ”і незадовільними станами та такі, що мають розбіжності або ризиковий кредит.

На підставі вищенаведеного в акті перевірки зроблено висновок про не підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факту сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України. Право на відшкодування ПДВ з Бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. У разі, коли платник податків неправомірно отримав податковий кредит, суми із бюджету будуть йому відшкодовані за рахунок добросовісних платників податків. Основним завданням ОДПС в даному випадку не допустити безпідставного відшкодування сум з бюджету.

Для вирішення питання щодо правомірності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ необхідно дослідити як правильність формування податкового кредиту платника так і правильність визначення його податкових зобов'язань за певний податковий період. За таких обставин, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до Державного бюджету.

Таким чином, Ленінська МДПІ у м. Луганську вважає, що податкове-повідомлення рішення від 19 серпня 2011 року № 0000492360 є правомірним та не підлягає скасуванню в судовому порядку. Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області під час судового засідання проти позовних вимог заперечував, посилаючись на наступне (т.1 а.с.135). На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п.13 ст.200 Податкового кодексу).

Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Ленінською МДПІ у м. Луганську по TOB “Авіакомпанія “ЮТейр-Україна” висновок до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на заявлену суму не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Таким чином, Головне управління Державного казначейства України у Луганській області вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України. Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ЮТейр -Україна”, ід. код 36129430, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.09.2008 за № 13821050001015489, що підтверджується свідоцтвом № 485910 про державну реєстрацію юридичної особи, виданим 15.10.2009р.

Судом встановлено, що позивачем до відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування була подана податкова декларація з ПДВ за травень 2011 року (т.2 а.с.140) із зазначенням залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишились непогашеним після бюджетного відшкодування (т.2 а.с. 147).

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Згідно статті 75 п. 75.1.2. ПКУ, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 п.78.4. ПКУ передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст.200 Податкового кодексу України, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 ПКУ право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги га основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс встановлює єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п. 198.6. ст. 198 ПКУ) це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Усі суми податку на додану вартість, що заявлені Позивачем до бюджетного відшкодування, підтверджені податковими накладними, порушень щодо їх оформлення перевіркою не встановлено, отже позивачем правомірно віднесено відповідні суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з пп. а) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 86.7. Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються Органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ для надсилання (вручення) податкових Повідомлень-рішень.

Згідно з п. 86.8. ПКУ податкове Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПКУ, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і падання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В судовому засіданні встановлено, що 19 серпня 2011 року на підставі службового посвідчення податковим ревізором інспектором Даніхно Ганною Володимирівною була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року.

Перевірка проводилася відповідно до наказу начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську від 02.08.11 № 1389 та на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1 ст. 75, ст.79, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України (т.1 а.с.215). За результатами перевірки складений акт від 19.08.2011 за № 521\23-616\36129430 (т.1а.с.81).

Згідно акту перевірки від 19.08.2011 за № 521\23-616\36129430 встановлено порушення п. 187.1. ст. 187. п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 01.12.10 № 2755-VI зі змінами і доповненнями ТОВ “Авіакомпанія “ЮТейр-Україна” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2011 року на суму 1 1103 245 грн. На підставі акту перевірка Ленінською МДПІ у м. Луганську за порушення п. 187.1. ст. 187. п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 01.12.10 № 2755-VI зі змінами і доповненнями прийнято податкове повідомлення рішення № 0000492360 від 19.08.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за травень 2011 року всього на суму 1 103245 грн. та штрафні санкції в сумі 1 грн.

В судовому засіданні було встановлено, що акт перевірки був отриманий позивачем разом з податковим повідомленням рішенням, що суперечить вимогам ст. 86 ПК України, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача на надання своїх заперечень до акту.

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за квітень 2011 року, яка підтверджує товарність угод та оплату товарів та послуг.

Суд вважає, наявність у платника податку (позивача) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому в судовому засіданні було перевірено можливість позивача щодо здійснення операцій, відносно яких сплачувався ПДВ в розмірі ціни товару або послуги.

Суд вважає, що наявність (починаючи з другої ланки) підприємств з ознаками «ризику» і незадовільними станами та такі, що мають розбіжності або ризиковий кредит не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарських операцій та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року “Положення про Державне казначейство”, а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 “Порядок відшкодування податку на додану вартість”, згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у даному випадку відповідач Ленінська МДПІ у м. Луганську не виконав покладений на нього законом обовязок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за травень 2011 року позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1103 245 грн.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжного доручення від 23.09.2011 № 1987 (т.1 а.с.178) позивач при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1700 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

<Текст >

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ЮТейр - Україна” до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000492360, стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську №0000492360 від 19.08.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1103 245 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ЮТейр-Україна”(код ЄДРПОУ 36129430) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 1103 245 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ЮТейр-Україна” судові витрати у розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот грн.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову у повному обсязі складено протягом пяти днів з дня закінчення розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

< Текст >

<Текст >

СуддяК.Ю. Широка