Постанова № 20567567, 19.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2011 року Справа № 2а-11063/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

прокурора:Ващенка Л.М. (посвідчення № 231 від 11.11.2011, дійсне до 11.11.2016)

представника позивача

ДПІ в м. Свердловську Луганської області: ОСОБА_1 (довіреність № 26 від 17.05.2011, дійсна до 31.12.2011),

представника відповідача

ТОВ «Михась и К»: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора м. Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась и К» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 30254,98 грн., -

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Прокурора м. Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась и К» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 30254,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ТОВ «Михась и К» зареєстроване Свердловським виконавчим комітетом 15.06.2007 за № 13911020000001080 та перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Свердловську Луганської області.

Станом на 03.11.2011 відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 30254,98 грн. Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань з вказаного податку, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість. ДПІ в м. Свердловську Луганської області з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи з погашення податкового боргу, а саме: посадовим особам відповідача були особисто вручені перша податкова вимога від 25.11.2009 № 1/215 та друга податкова вимога від 14.01.2010 № 2/9, що не були виконані.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась и К» суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 30254,98 грн.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні позовній заяві. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та додатково пояснила, що загальна заборгованість відповідача до 03.11.2011 становила 33517,98 грн., з яких: 31006,00 грн. сума податкового боргу, самостійно визначена платником в податкових деклараціях з податку на додану вартість, 2511,98 грн. сума податкового боргу, що виникла відповідно до нарахованого контролюючим органом податкового зобовязання за податковими повідомленнями рішеннями № 0000481640 та № 0000491640 від 04.10.2011. Проте, як зазначила представник позивача, станом на 03.11.2011 відповідач частково сплатив суму боргу, не сплаченою залишилась податкова заборгованість в сумі 30254,98 грн. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) вважається, що юридична особа повідомлена про час та місце слухання справи, якщо судова повістка доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У зв'язку з тим, що будь-яких відомостей відносно зміни місця реєстрації відповідач державному реєстратору не надав, записи до реєстру не вносились, суд позбавлений можливості повідомити відповідача про розгляд даної справи за іншою адресою.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Михась и К» зареєстроване Свердловським виконавчим комітетом 15.06.2007 за № 13911020000001080 (а. с. 28) та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Луганській області № 157 від 16.06.2007 (а. с. 27). Згідно статуту підприємство знаходиться за адресою: 94866, Луганська область, Свердловський район, с. Дарїно Єрмаківка, вул. Червоноармійська, 54 (а. с. 25). Перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Свердловську Луганської області.

Станом до 03.11.2011 відповідач мав заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 33517,98 грн. Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань з вказаного податку, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість на суму 31006,00 грн.:

- № 9007199030 від 22.08.2011 на суму 9642,00 грн. (а. с. 23-24);

- № 9009046852 від 19.10.2011 на суму 11786,00 грн. (а. с. 19-20);

- № 9007809187 від 19.09.2011 на суму 4487,00 грн. (а. с. 21-22)

- № 9007206259 від 22.08.2011 на суму 3616,00 грн. (а. с. 15-18);

- № 9007811255 від 19.09.2011 на суму 1475,00 грн. (а. с. 11-14).

Сума податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2511,98 грн. виникла відповідно до нарахованого контролюючим органом податкового зобовязання за податковими повідомленнями рішеннями № 0000481640 від 04.10.2011 на суму 2429,76 грн. (а. с. 9) та № 0000491640 від 04.10.2011 на суму 82,22 грн. (а. с. 10), що були винесені на підставі акту камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету від 04.10.2011 № 607-15-10-35015969 (а. с. 5-6).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача, відповідачем було частково сплачено податковий борг з вказаного податку, що знайшло своє відображення в уточнюючих розрахунках до декларацій з ПДВ № 9007811255 від 19.09.2011 на суму 74,00 грн., № 9007206259 від 22.08.2011 на суму 13,00 грн., № 9007206259 за 01.06.2011 на суму 266,00 грн.

Станом на 03.11.2011 податковий борг ТОВ «Михась и К» з податку на додану вартість становить 30254,98 грн., що підтверджується доповідною запискою Голові Комісії з проведення реорганізації ДПІ в м. Свердловську начальнику ДПІ в м. Свердловську Єльниковій А.П. (а. с. 35).

ДПІ в м. Свердловську Луганської області з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи з погашення податкового боргу, а саме: посадовим особам відповідача були особисто вручені перша податкова вимога від 25.11.2009 № 1/215 (а. с. 7) та друга податкова вимога від 14.01.2010 № 2/9 (а. с. 8), про що свідчать підписи на корінці вимог від 12.01.2010 та 15.01.2010 відповідно.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового Кодексу України зазначено, що кожна особа зобовязана сплачувати встановлені цим Кодексом, податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України передбачено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до ст. 180 Податкового Кодексу України, платниками податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України) , незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку

З огляду на вище зазначене, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Михась и К», є платником податку на додану вартість, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість (а. с. 19-24).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість № 9007199030 від 22.08.2011 на суму 9642,00 грн., № 9009046852 від 19.10.2011 на суму 11786,00 грн., № 9007809187 від 19.09.2011 на суму 4487,00 грн. та уточнюючі розрахунки до декларації з ПДВ № 9007811255 від 19.09.2011 на суму 74,00 грн., № 9007206259 від 22.08.2011 на суму 13,00 грн., № 9007206259 за 01.06.2011 на суму 266,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг (недоїмка) - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Згідно ст. 15 Податкового кодексу України платники податків - фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вищезазначеним Кодексом.

Таким чином, податковий борг може існувати у разі, коли існує податкове зобов'язання, узгоджене саме платником податків, статус якого визначається відповідним законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до зворотного боку облікової картки платника, що була долучена представником позивача до матеріалів справи, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Михась и К» рахується податковий борг в сумі 30254,98 грн. (а. с. 29-34).

ДПІ в м. Свердловську Луганської області з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи з погашення податкового боргу, а саме: посадовим особам відповідача були особисто вручені перша податкова вимога від 25.11.2009 № 1/215 (а. с. 7) та друга податкова вимога від 14.01.2010 № 2/9 (а. с. 8), про що свідчать підписи на корінці вимог від 12.01.2010 та 15.01.2010 відповідно.

Зазначені вимоги не були виконані, у встановленому законом порядку не оскаржувались. З вищевикладеного впливає, що сума податкового боргу є узгодженою.

Зазначені заходи не призвели до позитивних результатів, сума боргу в добровільному порядку відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 20.1.18 Податкового кодексу України, органи Державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового Кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до зазначених вище матеріалів справи, якими підтверджується наявність податкового боргу з податку на додану вартість, відповідач до теперішнього часу не сплатив зазначений податок у розмірі 30254,98 грн.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

З огляду на викладене суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому позов Прокурора м. Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась и К» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 30254,98 грн. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим Кодексом України, статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора м. Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась и К» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 30254,98 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась и К» (юридична адреса: 94866, Луганська область, Свердловський район, с. Дарїно Єрмаківка, вул. Червоноармійська, 54, код ЄДРПОУ 35015969) з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 30254,98 грн. (тридцять тисяч двісті пятдесят чотири гривні девяносто вісім копійок), стягнені кошти перерахувати на р/р 31118029700072, КФК 14010100, УДК в Луганській області в установі банку, МФО 804013, код одержувача 24048566.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 22 грудня 2011 року.

СуддяВ.В. Матвєєва