Постанова № 20567266, 23.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2011 року Справа № 2а-11374/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: судді Островської О.П.,

при секретарі Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до Дочірнього підприємства «Стахановська нафтобаза» ВАТ «Луганськнафтопродукт» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2011 року Стахановська обєднана державна податкова інспекція Луганської області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказала наступне. Дочірнє підприємство «Стахановська нафтобаза» ВАТ «Луганськнафтопродукт» здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту і є самостійним субєктом, який має права юридичної особи. Підприємство зареєстровано рішенням виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області від 19.01.1997 р. №120 та внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №03484041. За відповідачем існує податковий борг з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств, земельного податку та податку на доходи найманих працівників у загальній сумі 9 353,58 грн. Заборгованість з податку на прибуток складає 2 913,25 грн., з яких декларацією №46468 від 08.11.2011 року визначено суму податкових зобовязань у розмірі 181,00 грн., податковим повідомленням-рішенням №0000161501 від 07.09.2011 року визначено суму податкових зобовязань у розмірі 1190,00 грн., залишок складає 1173,25 грн., податковим повідомленням-рішенням №0000762301 від 13.09.2011 року визначено суму податкових зобовязань у розмірі 1559,00 грн. Заборгованість з податку на додану вартість складає 703,84 грн., з якої податкові зобовязання визначені податковим повідомленням-рішенням №0000752301 від 13.09.2011 року у розмірі 1114,00 грн., залишок складає 703,00 грн. та нарахована пеня у сумі 0,84 грн. Заборгованість з земельного податку складає 831,00 грн., з якої податкові зобовязання визначені податковим повідомленням-рішенням №0003631502 від 01.11.2010 року у розмірі 842,05 грн., залишок складає 831,00 грн. Заборгованість з податку на доходи найманих працівників складає 4905,49 грн., з яких пеня 4905,49 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені не були. З метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу від 15.11.2010 року №1/169 та другу податкову вимогу від 17.12.2010 року №2/186. Однак, зазначені заходи результату не дали, відповідач у добровільному порядку суму боргу не сплатив. Позивач просив суд стягнути податковий борг у загальній сумі 9353,58 грн. з рахунків у банках обслуговуючих відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не надав.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач Дочірнє підприємство «Стахановська нафтобаза» ВАТ «Луганськнафтопродукт» зареєстроване виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області, код ЄДРПОУ 03484041 (а.с.7), перебуває на обліку в позивача як платник податків та зборів.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що правовідносини, щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України 01.01.2011 і продовжуються після цього, суд приходить до висновку, що факт наявності податкового боргу до 01.01.2011 року у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України регулюються правовідносини щодо плати податку на прибуток. Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Коло платників податку на прибуток підприємств визначено ст. 133 Податкового кодексу України. Відповідно до ст. 149 ПК України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. (ст.152 ПК України).

Судом встановлено, що відповідачем ДП «Стахановська нафтобаза» ВАТ «Луганськнафтопродукт» було подано до Стахановської ОДПІ Луганської області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства №46468 від 08.11.2011 року, в якій відповідач самостійно визначив суму податку на прибуток підприємства в розмірі 181,00 грн. (а.с.8-9).

На підставі акту перевірки №328/15-03484041 від 07.09.2011 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161501 від 07.09.2011 року та визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1190,00 грн., з яких залишок становить 1173,25 грн. (а.с.14). На підставі акту перевірки №257/2301/3484041 від 31.08.2011 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000762301 від 13.09.2011 року та визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1159,00 грн. (а.с.16).

Таким чином, загальна сума податкового боргу з податку на прибуток складає 2913,25 грн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивачем на підставі акту перевірки №257/2301/3484041 від 31.08.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000752301 від 13.09.2011 року та визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1114,00 грн., з яких залишок становить 703,00 грн. (а.с.16).

Підпунктом 129.1.1 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У звязку з несплатою відповідачем у встановлені законом строки податкових зобовязань з податку на додану вартість, податковим органом була нарахована пеня у розмірі 0,84 грн.

Таким чином, загальна сума податкового боргу з податку на додану вартість становить 703,84 грн.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою плати за землю.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плата за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п.п. 287.3, 287.4 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивачем на підставі акту перевірки №906-15/203-03484041 від 01.11.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003631502/0 від 01.11.2010 року та визначено суму податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 842,05 грн., з яких залишок становить 831,00 грн. (а.с.12-13).

Таким чином, загальна сума податкового боргу з земельного податку складає 831,00 грн.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 р. (далі Закон № 889- IV), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що з 10.08.2011 року по 23.08.11 року позивачем була проведена виїзна перевірка ДП «Стахановська нафтобаза» ВАТ «Луганськнафтопродукт» з питань дотримання вимог податного законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року. Перевіркою було встановлено несвоєчасне перерахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб до бюджету в порушення підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 р. на загальну суму 4905,49 грн., у тому числі пеня по податку з доходів фізичних осіб 4905,49 грн.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №257/23-03484041 від 31.08.2011 (а.с.17-21). Розмір пені по податку з доходів фізичних осіб підтверджується також зворотнім боком облікової картки платника податків.

Таким чином, податковий борг по податку з доходів фізичних осіб складає 4905,49 грн.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Законом № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно п.п. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону № 2181 Стахановською ОДПІ ДП «Стахановська нафтобаза» ВАТ «Луганськнафтопродукт» було надіслано першу податкову вимогу від 15.11.2010 року № 1/169 та другу податкову вимогу від 17.12.2010 року № 2/186, які були отримані особисто директором підприємства 15.11.2010 року та 17.12.2010 року відповідно, про що свідчить його підпис на корінцях податкових вимог (а.с.10).

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Оскільки перша податкова вимога від 15.11.2010 року № 1/169 та друга податкова вимога від 17.12.2010 року № 2/186, є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Внаслідок того, що ДП ««Стахановська нафтобаза» ВАТ «Луганськнафтопродукт» на дату розгляду та вирішення справи податковий борг у загальному розмірі 9353,58 грн. не сплатило, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до Дочірнього підприємства «Стахановська нафтобаза» ВАТ «Луганськнафтопродукт» про стягнення податкового боргу - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з рахунків у банках Дочірнього підприємства «Стахановська нафтобаза» ВАТ «Луганськнафтопродукт» (код ЄДРПОУ 03484041, місцезнаходження: 94000, Луганська область, м. Алмазна, вул. Лєвченко, 4) на користь Державного бюджету України кошти в рахунок погашення податкового боргуз податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств, земельного податку та податку на доходи найманих працівників у загальній сумі 9353,58 грн. (девять тисяч триста пятдесят три грн. 58 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2011 року.

СуддяО.П. Островська