Постанова № 20566988, 21.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2011 року Справа № 2а-8993/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Широкої К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Приватного підприємства “Техпостачальник М” до Державної податкової інспекції в м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств, суд-

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Широкої К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Приватного підприємства “Техпостачальник М” до Державної податкової інспекції в м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств, суд-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “Техпостачальник М” до Державної податкової інспекції в м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на підставі направлення від 21.07.2011 № 321\01\-16 виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку та на підставі наказу від 20.07.2011 № 1090-п проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Технопосточальник - М», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”за період: березень, квітень, червень 2008 року, за результатами якої складено акт від 28.07.2011 № 1498/23-34434637.

На підставі акта перевірки від 28.07.2011 № 1498/23-34434637 прийнято повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000732301, у якому зазначено про встановлені на підставі акту перевірки, порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94 від 28.12.1994 “Про оподаткування прибутку підприємства ”, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежами: податок на прибуток приватних підприємств 14 280 грн.75 коп. (за основним платежем + 11 427,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2856,75 грн.).

У серпні 2011 року позивачем подано первинну скаргу до ДПА в Луганській області на податкове повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги, державної податкової адміністрації в Луганської області податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач не згоден з податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на таке ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” реалізувало на адресу позивача товарно-матеріальні цінності на загальну суму 57291 грн. 27 коп., на підтвердження чого, надано накладні, докази розрахунків у безготівковій формі - банківські виписки, реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо. На час здійснення господарських операцій ПП «Лугінвест - Термінал - Контракт» було включено до ЄДРПОУ, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Позивач вважає, що він не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей, наведених у реєстрі.

Отже, відносини між позивачем та ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” були належним чином оформлені, операції з придбання товару носили реальний характер та були спрямовані на отримання прибутку.

Позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на підставі договору, укладеного між ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”, та правомірно здійснено нарахування податкового кредиту.

На підставі викладено позивач просив визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000732301.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.53 т.2), у яких зазначено, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” договори укладені між ПП «Технопостачальник - М» та ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”, суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

Перевіркою встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011 засновника та директора ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину шляхом створення СГД з метою прикриття незаконної діяльності за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 КК України. ОСОБА_1 податкову та іншу звітність ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”не складав та не підписував, а також нікому не доручав це робити. Таким чином, діяльність ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”не відповідає та суперечить вимогам ст.ст.3, 42, 44 ГК України.

Отже, за рахунок здійснення нікчемних правочинів з ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” ПП «Технопосточальник - М» завищено валові витрати на суму 59680,27 грн.

Накладні, податкові накладні не можуть бути відображені в бухгалтерському та податковому обліку ПП «Технопосточальник - М» у звязку з тим, що вони не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”. З огляду на викладене, представник відповідача вважав позовну заяву не обґрунтованою.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Приватне підприємство «Техпостачальник - М»(ідентифікаційний код 34434637) (далі ПП «Технопостачальник - М») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 049216 (а.с.11).

ПП «Техпостачальник - М» є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №16634413, станом на дату підписання акта перебуває на обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку (а.с.12).

Згідно висновків акта від 28.07.2011 № 1498\23-34434637 перевіркою встановлено порушення ПП «Техпосточальник - М»:

- договори між ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”та ПП «Техпостачальник - М» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства;

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 11 936,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 509,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 11 427 грн.;

Висновок акта перевірки від 28.07.2011 № 1498\23-34434637 щодо нікчемності правочинів, укладених між ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” та ПП «Техпостачальник - М», заниження податку на прибуток на податку на додану вартість вмотивовано віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту суми, сформованої за рахунок укладання нікчемних правочинів при придбанні товарів (робіт, послуг) із контрагентом - ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”.

Перевіркою встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011 засновника та директора ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину шляхом створення СГД з метою прикриття незаконної діяльності за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 КК України. ОСОБА_1 податкову та іншу звітність ПП “Лугінвест Термінал - Контракт” не складав та не підписував, а також нікому не доручав це робити. Таким чином, діяльність ПП “Лугінвест - Термінал-Контракт” не відповідає та суперечить вимогам ст.ст.3, 42, 44 ГК України.

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Валовий доход у відповідності із п.п.4.1.1 та 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону та доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Датою збільшення валового доходу у відповідності із п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» та ПП «Техпостачальник - М» був укладений договір № дг-01-10-07-01 від 01.10.07 який згідно акту про виділення до знищення документів, що не підлягають збереженню (а.с.99) був знищений. Крім того, в судовому засіданні представником позивача були надані усі первині документи : видаткові накладні та податкові накладні (а.с. 63-70), платіжні доручення, на підтвердження факту оплати (а.с.71-73).

Крім того, в судовому засіданні були досліджені документи, які підтверджують факт реалізації товару придбаного у ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт»(а.с.84-97), а також факт використання товару на власні потребу позивача (а.с.98).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено реальність господарських операцій між ПП «Техпостачальник - М» та ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”, а відтак позивачем сформовано валові витрати та включено суми до податкового кредиту з податку на додану вартість з дотриманням вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість”.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладеного договору між ПП «Техпостачальник - М» та ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З розяснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ”, нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України”, який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: “У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави”.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкових повідомлень-рішень.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 ГК України, ст.ст.203, 228 ЦК України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Що стосується посилань відповідача на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011 (а.с.56), яким засновника та директора ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт” ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину шляхом створення СГД з метою прикриття незаконної діяльності за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 КК України та яким встановлено, що ОСОБА_1 податкову та іншу звітність ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» не складав та не підписував, а також нікому не доручав це робити, як на доказ того, що податкові накладні, отримані від ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”, не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”, суд оцінює їх критично з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Дійсно вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011 засуджено ОСОБА_1 за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 КК України. Разом з тим, як вбачається з вироку суду, питання підписання чи не підписання ОСОБА_1 податкових та видаткових накладних, наданих позивачем, у вироку суду не відображені, почеркознавча експертиза не проводилась, тому твердження відповідача про те, що наявні у позивача податкові та видаткові накладні були підписані не ОСОБА_1 вироком не підтверджено.

Крім того, з протоколу допиту ОСОБА_1 у якості обвинуваченого (а.с.120) навпаки вбачається, що ОСОБА_1 підписував документацію, складену від його імя, як керівника ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”. Як вбачається з протоколу допиту, ОСОБА_1 підписував документацію, складену від його імені, як керівника ПП “Лугінвест-Термінал-Контракт”, до весни 2010 року.

Таким чином, у судовому засіданні посилання відповідача на те, що наявні у позивача податкові та видаткові накладні були підписані не ОСОБА_1, спростовані у судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідачем жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку з боку позивача не доведено. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу сум грошових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням-рішеннями від 05.08.2011 № 0000732301.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 05.08.2011 № 0000732301.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства “Техпостачальник М” до Державної податкової інспекції в м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств від 05.08.2011 № 0000732301 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєверодонецьку Луганської області з податку на прибуток приватних підприємств від 05.08.2011 № 0000732301.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову у повному обсязі складено протягом пяти днів з дня закінчення розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

< Текст >

<Текст >

СуддяК.Ю. Широка