Постанова № 20565877, 15.08.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-1897/11

Категорія статобліку 6.2.2

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2011 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О. Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, в якому просить: скасувати рішення реєстратора відповідача ОСОБА_3 від 29 березня 2011 року; зобовязати відповідача виконати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.05.2010 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.09.2010 року та виключити з електронного реєстру права власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі квартира) гр. ОСОБА_2; зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1; зобовязати відповідача видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на квартиру.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2010 року, рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 25 листопада 2010 року позивачеві було передано право власності на квартиру. Даними судовими рішеннями зобов'язано гр. ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 квартиру та виключити із електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2. Право власності на квартиру визнано за позивачем.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав рішень судів, не виключив з електронного Реєстру прав власності реєстрацію права власності на квартиру за гр. ОСОБА_2 і незаконно відмовив йому в державній реєстрації права власності на зазначену квартиру та не видав йому Свідоцтво про право власності на квартиру. А тому позивач вважає, що такою незаконною бездіяльністю реєстратором відповідача, в особі ОСОБА_3, порушено право позивача на вільне користування своєю власністю, яке закріплено Конституцією України та нормами Цивільного Кодексу України.

У судовому засіданні позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у адміністративному позові та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань (а.с. 21, 27, 33), до суду двічі 25.07.2011 року та 15.08.2011 року без поважних причин не зявився.

Третя особа ОСОБА_2, була належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судових засідань, підтвердженням чому є зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35).

З урахуванням того, що відповідач є субєктом владних повноважень, незявлення якого у судове засідання без поважних причин, не є перешкодою для його проведення згідно норм ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе продовжити судовий розгляд справи за відсутності відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.05.2010 року рішенням Ленінського суду м. Кіровограда, зобовязано гр. ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 квартиру, виключивши із електронного Реєстру права власності на нерухоме майно реєстрацію права власності на квартиру за гр. ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру (а.с. 11-13). Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2010 року (а.с. 6-8) та ухвалою Верховного суду України від 25.11.2010 року (а.с. 14-15), постанову Ленінського суду м. Кіровограда від 21.05.2010 року залишено без змін.

15.09.2010 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського управління юстиції ОСОБА_4, прийнято постанову ВП №21353984 про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику строк до 21.09.2010 року для добровільного виконання рішення суду (а.с. 9-10).

15.03.2011 року позивачем до відповідача було подано заяву про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка була зареєстрована в журналі обліку заяв за вх. №2826.

29.03.2011 року реєстратором відповідача ОСОБА_5 було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру, за позивачем, у звязку з тим, що не проведено технічну інвентаризацію обєкта (а.с. 17).

На підставі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Згідно з розясненнями Міністерства юстиції України № 19-32/30 від 22.06.2007 р. «Щодо надання розяснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна»визначено, що Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Окрім того, в цьому ж розясненні зазначено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності… Так, реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.

Відповідно до положень ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

На підставі ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 розділу V „Прикінцеві положення” Закону України від 01.07.2004 р. №1952-IV „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (далі Закон), до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації (далі БТІ).

Згідно зі ст. 30 Закону, дія та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) в судовому порядку.

У відповідності до ч. 3 ст. 17 Закону, державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Статтею 19 Закону визначено, що підставою для державної реєстрації прав, які посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрали законної сили.

Відповідно до абз. 2 п.1.5 розділу 1 Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за №157/6445 (далі - Тимчасове положення), державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно, як квартири.

На підставі п 2.2. Розділу 2 Тимчасового положення, заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

У відповідності до п. 9.1. Розділу 9 Тимчасового положення, за проведення державної реєстрації прав, оформлення права власності на нерухоме майно справляється плата, яка встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)".

Згідно з п 3.1. Розділу 3 Тимчасового положення, з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, в тому числі відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам.

Пунктом 3.4. Розділу 3 Тимчасового положення передбачено, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

Відповідно до п. 3.5.4 Розділу 3 Тимчасового положення, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 2.1, п. 10 додатка №1 до Тимчасового положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до бюро технічної інвентаризації, разом із заявою про реєстрацію прав власності, подаються правовстановлювальні документи, зокрема: рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Абзацем 3 п. 2.1. Тимчасового положення визначено, що правовстановлювальні документи, які відповідно до закону підлягають обов'язковій державній реєстрації, приймаються за умови проведення їх державної реєстрації.

Суд зауважує, що діючим законодавством України не передбачене здійснення державної реєстрації рішень судів, які набрали законної сили, крім тої, яку здійснює бюро технічної інвентаризації, до того ж рішення судів відносяться до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд констатує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження відповідача щодо трактування рішень суду, які набрали законної сили. Таким чином, відмова відповідача в реєстрації права власності позивача на квартиру, визнаного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, не ґрунтується на законі.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ігноруючи вимоги ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі від 19.05.2011 р. та норми ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав суду жодних заперечень на позов та жодних доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Суд прийшов до висновку, що відмова відповідача у проведенні державної реєстрації права власності позивача на квартиру, визнаного за ним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, була здійснена реєстратором відповідача не на підставах, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, а тому така відмова є протиправною.

У звязку із зазначеним, на думку суду, є підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав від 29.03.2011 року, прийнятого реєстратором відповідача ОСОБА_3 за наслідками розгляду заяви про державну реєстрацію прав, поданої позивачем 15.03.2011 року за №2826.

На підставі ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобовязання відповідача вчинити певні дії.

Але враховуючи законодавчо встановлену процедуру проведення державної реєстрації права власності, суд вважає, що він не вправі підміняти державний орган та замість відповідача приймати рішення, про яке просить позивач.

За таких умов суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача слід зобовязати відповідача вирішити питання щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

Оскільки 15.09.2010 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського управління юстиції ОСОБА_4, прийнято постанову ВП №21353984 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання зазначених судових рішень, суд вважає, що примусове виконання цих судових рішень відноситься до компетенції державного виконавця відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», а не до компетенції суду.

А тому, на думку суду, є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання відповідача виконати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.05.2010 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.09.2010 року в частині виключення з електронного реєстру права власності на квартиру гр. ОСОБА_2

Згідно з п. 8.1. Тимчасового положення, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: а) органами місцевого самоврядування; б) органами приватизації; в) Державним управлінням справами.

Отже, БТІ не є органом, до компетенції якого відноситься видача свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до законодавства БТІ можуть проводити лише підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів, що зазначено у п. 8.3. Тимчасового положення.

У звязку з цим суду вважає, що є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання відповідача видати позивачеві свідоцтво про право власності на квартиру.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав від 29.03.2011 року, прийняте реєстратором Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації»ОСОБА_3 за наслідками розгляду заяви про державну реєстрацію прав, поданої ОСОБА_1 15.03.2011 року за №2826.

3. Зобовязати Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації»вирішити питання щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.08.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.08.2011 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис)О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

СуддяО.Ю. Флоренко