Постанова № 20565714, 17.05.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-350/11

Категорія статобліку - 10.2.3

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Флоренка О.Ю.,

при секретарі Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Ульяновського районного центру зайнятості Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3121,87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2011 року Ульяновський районний центр зайнятості Кіровоградської області звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3121,87 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на момент звернення до Ульяновського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні відповідач належав до категорії зайнятого населення, оскільки був зареєстрований фізичною особою-підприємцем і, відповідно, не мав права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю виплаченої відповідачу за період з 25 лютого 2008 року по 05 серпня 2008 року в сумі 3121,87 грн.

У судовому засіданні представники позивача Дігтяренко Т.М., Ткаченко С.С. підтримали позовні вимоги повністю, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та уточненнях до позовної заяви (а.с. 30), а також просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що підприємницькою діяльністю він не займався, оскільки його підприємницька діяльність була припинена, що підтверджується постановою Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2007 року по справі №5/212.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення”, для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, створюється Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Відповідно до статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ”Ульяновський районний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду та уповноважений, зокрема, контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводити розслідування страхових випадків та обгрунтованість виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Судом встановлено, що на підставі Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Закону України “Про зайнятість населення” 20 листопада 2007 року відповідач, зареєструвався в Ульяновському районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу, персональна картка № 111101207112000002 (а.с.8). 27 листопада 2007 року відповідач подав до Ульяновського районного центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що він не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (а.с.9).

На підставі заяви від 27 листопада 2007 року, відповідно до частини 1 статті 22 та частини 1 статті 23 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової йому виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 р. №60/62, з 27 листопада 2007 року відповідач перебуває на обліку, як безробітній в Ульяновському районному центрі зайнятості та в період з 25 лютого 2008 року по 05 серпня 2008 року, отримав допомогу по безробіттю в розмірі 3121,87 грн., підтвердженням чому є витяг з відомості виплат по безробіттю (а.с.31 -33).

З матеріалів справи встановлено, що відповідач з 29 квітня 2005 року був зареєстрований як фізична особа підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 12-13). На підставі довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців позивачем складено акт від 04 серпня 2010 року №243 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнобовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (а.с. 11).

Відповідно до статті 2 Закону України “Про зайнятість населення”, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

На підставі пункту "б" частини 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6.14 “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Наказом директора Ульяновського районного центру зайнятості від 29 липня 2010 року №132-П "Про відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю" відповідальних працівників позивача було зобовязано вжити заходів, згідно законодавства, по поверненню коштів, незаконно отриманих відповідачем. (а.с.15). Листом від 29 липня 2010 року №570 відповідачеві направлено копію даного наказу з пропозицією добровільно повернути кошти у сумі 3121,87 грн. (а.с.17). 13 серпня 2010 року відповідач отримав копію наказу, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18). На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідачем не погашена.

У судовому засіданні було встановлено, що на підставі постанови Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2007 р. в адміністративній справі №5/212, було припинено підприємницьку діяльність відповідача як фізичної особи-підприємця (а.с. 48-51). Дане рішення суду набрало законної сили та на даний час не змінено і не скасовано.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, внесення державним реєстратором запису про наявність відповідного судового рішення відбулося 22.11.2007 р. (а.с. 12).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи. Строк державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення юридичної особи повинен видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) голові ліквідаційної комісії або уповноваженій ним особі один примірник оригіналу установчих документів і свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, які мають спеціальну відмітку про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Така відмітка робиться державним реєстратором також на примірнику оригіналу установчих документів юридичної особи, який залишається у реєстраційній справі.

Натомість, не дивлячись на наявність запису про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, державний реєстратор вніс відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців лише 24.04.2008 р.

Суд зазначає, що сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання особою своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. При цьому у вказаних законодавчих актах не вказано, по який час проводиться повернення допомоги по безробіттю.

Судом встановлено, що статус безробітного відповідач отримав 27.11.2007 р. Підприємницька діяльність відповідача як фізичної особи-підприємця, згідно норм чинного законодавства України, була припинена 24.04.2008 р. Відповідач фактично почав отримувати допомогу по безробіттю 12.03.2008 р. і до того моменту, як була припинена підприємницька діяльність відповідача, а саме до 24.04.2008 р., відповідач фактично отримав допомогу по безробіттю за період з лютого по березень місяці 2008 р. в загальній сумі 577,41 грн., що вбачається із відповідної відомості виплат (а.с. 33).

У звязку з тим, що Законом не передбачений граничний термін за який проводиться повернення допомоги по безробіттю, та враховуючи, що під час, коли відповідач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, доходи ним не отримувались, а також те, що після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідач мав право на отримання статусу безробітного та відповідної допомоги, суд вважає, що адміністративним позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути суму незаконно отриманої ним допомоги по безробіттю за період з 12.03.2008 р. по 24.04.2008 р., тобто до моменту припинення його підприємницької діяльності.

Відповідно до ч 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведено, що шкоди завдано не з її вини.

Суд вважає, що несвоєчасне внесення державним реєстратором запису про припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи підприємця не може бути поставлено в вину відповідачеві. Тому відповідач не є особою, яка умисно не виконала своїх обов'язків та зловживала ними при наданні інформації у центр зайнятості, так як на час звернення до позивача із відповідною заявою відповідач вважав, що реєстрація припинення його підприємницької діяльності вже відбулась. В діях відповідача приховування будь-яких даних від центру зайнятості, про себе не було. Відповідач, на момент отримання статусу безробітного та під час одержання допомоги по безробіттю, фактично не здійснював підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сам факт неналежного виконання державним реєстратором рішення суду щодо виключення відповідача із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не можна розцінювати, ні як умисне невиконання відповідачем своїх обов'язків як застрахованої особи, ні як зловживання з його боку.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

На підставі норм ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Натомість, позивач не надав суду жодних доказів того, що в період з 27.11.2007 р. по 24.04.2008 р., одночасно із перебуванням на обліку як безробітний, відповідач отримував певний заробіток чи інші передбачувані законодавством доходи. Сам лише факт неналежного виконання державним реєстратором рішення суду щодо припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи підприємця, не можна ототожнювати із продовженням здійснення ним підприємницької діяльності та отриманням прибутку. Постанова Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2007 р. в адміністративній справі №5/212 безспірно свідчить про припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності і, відповідно до вимог ст.72 КАС України, ці обставини не доказуються по даній справі, так як є такими, що встановлені судовим рішенням в адміністративній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, на момент звернення до Ульяновського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні відповідач належав до категорії зайнятого населення і, відповідно, не мав права на надання статусу безробітного та на отримання допомоги по безробіттю, виплаченої йому за період з 12.03.2008 р. по 11.04.2008 р. в сумі 577,41 грн., на думку суду, є підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. У задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Сторони не надали суду жодних доказів, які б підтверджували понесення ними судових витрат, що підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Ульяновського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (26400, Кіровоградська область, м. Ульяновка, вул. Промислова, 14, р/р 37178303901404, код ЄДРПОУ - 20650355, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 577,41 грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.05.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.05.2011 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис)О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

СуддяО.Ю. Флоренко