Постанова № 20565574, 18.08.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2011 року Справа № 1170/2а-2346/11

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І.,

при секретарі Бабіч О.В.,

за участю:

відповідача: представник ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи- субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (позивач у справі) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 27 квітня 2011року за № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 79905,00грн., із яких: за основним платежем - 63924,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -15981,00грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення працівниками відповідача приймалось на підставі акту перевірки за №34/1710/НОМЕР_2 від 15.03.2011 року, в ході якої, на думку відповідача, при проведенні планової документальної перевірки було встановлено порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4., пп.7.4.5 пп. 7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року ( зі змінами та доповненнями) відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 за платежем з податку на додану вартість в сумі 79905,00грн.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та вважає його незаконним, посилаючись на п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України, відповідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Позивач зазначає, що спірний акт перевірки контролюючим органом позивачу не вручався та не направлявся, та станом на день звернення з даним позовом до суду його не надано з невідомих причин, що вказує на винесення оскаржуваного рішення з порушенням встановленого чинним податковим законодавством порядком його прийняття.

Позивач вказує, що ним було визначено податковий кредит в сумі 62865,00грн. за придбаний ним товар за накладною № ЧБ-000074 від 25.12.2009року на суму 377190,00грн. в тому числі ПДВ-62865,00грн. Згідно ч. 5 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивач пояснив, що на момент перевірки придбаний товар не був використаний в господарській діяльності платника податку - позивача, у зв'язку з чим контролюючим органом дана обставина була визнана, як заниження податкового зобов'язання у поданій декларації з податку на додану вартість. Проте, вважає позивач, такий висновок не ґрунтується на Законі, так як відповідно ч. 5 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону, якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).Крім того, контролюючий орган в податковому повідомлені - рішенні вказує на порушення платником податку підпункту 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону, відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Проте, сума 62865,00грн сплаченого податку у зв'язку з придбанням товару по вказаній накладній, підтверджується податковою накладною від 25.12.2009 року за № 74, яка була надана контролюючому органу. Тому, вважає позивач, контролюючим органом безпідставно збільшено оскаржуваним рішенням суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи у судовому засіданні 18.08.2011 року без його участі (а.с.85). У судовому засіданні 28.07.2011 року представник позивача підтримав позов повністю та просив його задовольнити.

Відповідач проти заявленого позову заперечує повністю та просить в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки доводи заявника не відповідають дійсним обставинам справи. Так перевіркою достовірності декларування сум валових витрат за період з 01.01.201 по 31.03.2008 року та за період з 07.09.2010 року по 31.12.2010 року встановлено порушення позивачем вимог ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 І 13-92 (зі змінами та доповненнями) та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий прибуток з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001року № 53, із змінами внесеними наказами ДПАУ від 28.12.2001 року. № 523, від 16.07.2003 року № 352, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64, тобто завищено валові витрати на суму 3315,16 грн. Згідно наданих фізичною особою - підприємцем на перевірку документів (банківські виписки, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення) обраховано фактично понесені валові витрати за період з 07.09.2010 року по 30.0: І року, які складають 32224,51 грн., що безпосередньо пов'язані з отриманим валовим доходом в сумі 35899,67 грн., а саме: собівартість реалізованого товару - 31950,00 грн.; вартість наданих банківських послуг - 274,51 грн. При цьому, фізичною особою - підприємцем задекларовано валові витрати за перш 07.09.2010року по 30.09.2010року в сумі 35539,67грн. Завищення валових витрат складає 3315,16 грн.

Відповідач зазначає, що в ході перевірки ведення обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг, обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість встановлено, що одним із постачальників фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в перевіряємий період з 08.07.2009 року по 31.12.2010 року було ТОВ «Промінь Л». Згідно з даними АІСу ОПП ТОВ «Промінь Л»має стан 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», тобто фактично має ознаки фіктивності - створене з метою надання послуг по мінімізації податкових кредиту реально існуючим субєктам господарської діяльності». Відповідачем на основі актів перевірок зроблений висновок, що ТОВ «Промінь Л», безпідставно сформовано податкові зобов'язання, за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, в т.ч. ФОП ОСОБА_2. Враховуючи те, що поставка товарів (робіт, послуг) на адресу ФОП ОСОБА_2 1.1., не підтверджена відповідними обставинами (акт від 31.12.2010 року № 4850/23-02/36351872 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промінь Л», в частині дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість»), то відповідно ФОП ОСОБА_2 не могла здійснювати реалізацію запасних частин та приладдя замовникам: ЗАТ «Новомиргородський цукор.згідно наданих платником податків податкових та видаткових накладних на реалізацію товарів (робіт, послуг) на загальну суму 7452,00 грн. в т.ч. ПДВ 1242,00 грн.; ПП «Стандарт - Сервіс», згідно наданих платником податків податкових та видаткових накладних на реалізацію товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3168,00 грн. в т.ч. ПДВ 528,00 грн. Зазначені операції по ланцюгу ТОВ «Промінь Л»- ФОП ОСОБА_2- ПП «Стандарт - Сервіс»- ЗАТ «Новомиргородський цукор»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за . умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ФОП ОСОБА_2 є виключно формування податкового кредиту на адресу контрагентів. Відповідач вважає, що в результаті порушення ФОП ОСОБА_2 своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. Тобто, позивачем сплачувались кошти без мети реального настання наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємця призвели до втрат дохідної частини бюджету України. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань.

Відповідачем зазначено, що за період з 08.07.2009 року по 31.12.2010 року позивачем задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 123020,00 грн. Перевіркою достовірності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно наданих на перевірку документів встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року та за період з 01.10.2010 року 31.12.2010 року декларації по податку на додану вартість подавала помісячно. При цьому встановлено порушення пп. 7.3.1. п. 7.3. Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум податку додану вартість по податкових накладних, виписаних на основі нікчемного правочину на реалізацію запасних частин та приладдя на загальну суму 10620,00 грн. в т.ч. ПДВ 1770,001 на адресу: ПП «Стандарт Сервіс»на суму 3168,00 грн. в т.ч. ПДВ 528,00 грн.; ЗАТ «Новомиргородський цукор» на суму 7452,00 грі т.ч. ПДВ 1242,00 грн.

Відповідачем пояснено, що за перевіряємий період позивачем задеклароваі податкового кредиту у сумі 175087,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 08.07.2009 року І 31.12.2010 року встановлено завищення податкового кредиту на 65694,00 грн. В ході перевірки достовірності декларування податкового кредиту встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за перевіряємий період з 08.07.2009 року| 31.12.2010 року включено до складу податкового кредиту в окремих звітних періоді податкові накладні, які виписані ТОВ «Промінь Л», по придбаних запасних частинах і приладдя на загальну суму 16974,00 грн. в т.ч. ПДВ 2829,00 грн., а саме: придбаний товар в постачальника ТОВ «Промінь Л»реалізований ЗАТ «Новомиргородський цукор»в повному обсязі; придбаний товар в постачальника ТОВ «Промінь Л»реалізований ПП «Стандарт Сервіс», в кількості 1 шт. Натомість, окремі запасні частини, які були придбані у ТОВ «Промінь Л»за перевіряємий період з 08.07.2009 року по 31.12.2010 року не реалізовані. Однак, як вбачається з письмового пояснення позивача, залишки товарів (робіт, послуг) станом на 31.12.2010 року відсутні.Отже, виходячи із вищевикладеного, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 1.1, в порушення вимог пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), включивши до складу податкового кредиту придбані запасні частини на підставі неіснуючих, безтоварних операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Промінь Л», які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях, завищила дозволений податковий кредит на загальну суму 2829,00 грн. в т.ч. за 4 квартал 2009 року на суму 2829,00 грн. Позивач зазначив, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту, у звязку з включенням до складу податкового кредиту придбання запасних частин на суму 377190,00 грн. в т.ч. ПДВ 62865,00 грн., які не використані в оподатковуваних операціях фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та не підтверджено (податковими, видатковими накладними на реалізацію товарів (робіт, послуг)) факт їх реалізації. В порушення вимог п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року позивачем завищено дозволений податковий кредит на загальну суму 65694,00 грн. Відповідач пояснив, що позивачем в перевіряємому періоді з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року в деклараціях з податку на додану вартість задекларовано від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 62846,00 грн. Для перевірки надано реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2009 року, який ведеться відповідно до вимог п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року. "Про податок на додану вартість". В порушення вимог пп. 7.4.1., пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем віднесено до складу податкового кредиту придбання запасних частин, які не використано в оподатковуваних операціях платника податків на суму 377190,00 грн. в т.ч. ПДВ 62865,00 грн. Враховуючи вищевикладене, за результатами перевірки зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за 4 квартал 2009 року на 65694,00 грн.

Відповідач констатував, що документальною перевіркою встановлені порушення позивачем: ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 року ( заниження обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1680,33 грн.; пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( неналежне ведення обліку доходів та ві період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року); пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 63924,00 грн.; пп.7.3.1 п 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1770,00 грн.; пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на до; вартість" (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму за 4-й квартал 2009 року на суму 65694,00 грн.; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та додатку № 7 до Інструкції прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001року № 53, із зміна внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року № 523, від 16.07.2003 року № зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64 - заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 497,28 грн.;

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 серпня 2011 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи працівники відповідача проводили документальну планову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року на підставі та з дотриманням вимог пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року. Доводи позивача про невручення йому акту перевірки спростовуються наданими відповідачем актом №3 щодо неможливості вручення акта планової документальної перевірки від 15.03.2011 року (а.с.21). Правомірність проведення вказаної перевірки підтверджується направленням №251 від 22.02.2011 року (а.с.22) , наказом №197 від 14.02.2011 року (а.с.23), розпискою№251 від 22.02.2011 року про отримання направлення на проведення перевірки (а.с.20) та поштовим повідомленням про вручення відправлення (а.с.24-25)

Саме при проведенні вказаної перевірки були встановлені взаємовідносини позивача з платниками податків, які мають ознаки фіктивності, а саме: ТзОВ «Промінь Л», код ЄДРПОУ 36351872 - «... стан платника 8 - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження». На підтвердження висновку про фіктивність контрагента позивача працівниками відповідача, зокрема відділу контрольно -перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт № 4850/23-02/36351872 від 31.12.2010 року "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промінь Л», код ЄДРПОУ 36351872 в частині дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість», згідно якого було встановлено, що ТОВ «Промінь Л»є «податковою ямою».

Як засвідчує стала судова практика, „податкова яма” це субєкт господарської діяльності, який використовується іншими платниками для одержання „податкової вигоди” у вигляді ухилення від сплати податків, незаконного відшкодування ПДВ з бюджету. Це підприємство з ознаками фіктивності, яке, виписуючи податкові накладні, надає можливість своїм контрагентам формувати затратну частину і податковий кредит, при цьому не декларує валового доходу і податкових зобовязань та не сплачує їх до бюджету. Тобто, при використанні «податкових ям»податковий кредит на підставі виписаних ними податкових накладних не повинен визнаватись.

При винесенні рішень по таких справах судові органи беруть до уваги обачність підприємства при господарських взаємовідносинах з контрагентами.

Така правова позиція підтверджена також відповідно до вимог Господарського Кодексу України (ГКУ), Цивільного Кодексу України (ЦКУ), Закону України "Про державну податкову службу в Україні", правової позиції суддів, сформованої у рішеннях вищих касаційних інстанцій, з урахуванням міжнародного досвіду, згідно до яких:

За змістом частини першої ст. 228 ЦКУ правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним (не створює юридичних наслідків).

Відповідно до частини п'ятої ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина перша ст. 215 ЦКУ).

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у частині другій ст. 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобовязання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25.09.2007 року у справі за позовом ДПА до ВАТ "Луцький автомобільний завод", ПП "Стар-Трейд") .

Натомість, органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Крім того, судом враховується, що при господарських взаємовідносинах з контрагентами в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки, позивач повинен був обачніше підходити до вибору бізнес-партнерів та ту обставину, що у платника податків фактично завжди є можливість перевірити на сайті ДПА України (www.sta.gov.ua), чи зареєстровано контрагента платником ПДВ (чи дійсний індивідуальний податковий номер контрагента-платника ПДВ), також скористатися безкоштовним програмним забезпеченням для платників податків щодо формування та передачі до органів ДПС податкової звітності в електронному вигляді (сайт ДПА України, розділ „Платникам податків про електронну звітність»).

Про фіктивність проведених позивачем з ТОВ «Промінь-Л»господарських операцій також засвідчує вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст..205 ч.2 КК України, з якого вбачається, що засуджена в 2008 році створила субєкт підприємницької діяльності (юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь-Л»з метою прикриття незаконної діяльності (а.с.86-87).

За приписами ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Поряд з цим, судом приймається до уваги, що при проведенні перевірки встановлено, що станом на 01.07.2009 року та на 31.12.2010 року згідно пояснення позивача відсутній залишок товарно-матеріальних цінностей (а.с.34, 88), що суперечить висновку про наявність нереалізованих придбаних у ТОВ «Промінь Л»за перевіряємий період з 08.07.2009 року по 31.12.2010 року матеріальних цінностей (ремонтний комплект двигуна в кількості 2 шт., гільзокомплект в кількості 8 шт., вкладиш корінний р2 в кількості 1 шт., вкладиші шатунні в кількості 2 шт, наконечник рульової тяги в кількості 1 шт).

Судом звертається увага на ту обставину, що позовна заява (а.с.3-5) фактично містить обґрунтування позовних вимог без урахування викладених в акті перевірки №34/1710/НОМЕР_2 від 15.03.2011 року «Про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2»(а.с.26-63) підстав для прийняття податкового повідомлення- рішення №0000881710 від 27.04.2011 року ( визначальним є наявність «податкової ями» ТОВ «Промінь Л»в ланцюгу контрагентів), відомості про надходження заяв від позивача про ознайомлення з актом перевірки після 05.07.2011 року відсутні, а його заява від 16.08.2011 року про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі може засвідчувати про небажання надати до суду нове обґрунтування позовних вимог. Позивачем же до суду в якості доказу на обґрунтування позовних вимог надано податкову накладну №74 від 25.12.2009 року та видаткову накладну №ЧБ-000074 від 25.12.2009 року на отримання товару від ПП «Червона Брама»(а.с.8-9), правомірність проведення господарських операцій з якими фактично не викликала будь-яких зауважень при проведенні перевірки(а.с.26-63). Клопотання про витребування будь- яких доказів позивачем до суду не подавалось.

За приписами ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Натомість, суд вважає недоречним посилання відповідача в запереченні від 05.07.2011 року за №22960/10/10-0 (а.с.17 зворот) на відсутність підстав для надання податкового кредиту та відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги позивачем взагалі не заявлялись та їх розгляд перебуває за межами позовних вимог.

Висновок про правомірність дій відповідача підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи: податковим повідомленням- рішенням (а.с.6,18), Свідоцтвом (а.с.10 -11), Актом перевірки (а.с.26-63).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги залишаються судом без задоволення, виходячи із суті прийнятого рішення, на підставі ст..49 КАС України, суд визнає за необхідне покласти на позивача судові витрати повністю, але не стягувати, оскільки судовий збір ним було сплачено повністю при зверненні з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 86, 94, 159 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволені позову ОСОБА_2 до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 27 квітня 2011року за № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 79905,00грн., із яких: за основним платежем-63924,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)-15981,00грн. - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23.08.2011 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько