Постанова № 20565554, 02.09.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-1447/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Хилько Л.І.

при секретарі Бабіч О.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чумаченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції (Добровеличківське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

СФГ ОСОБА_3 звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112310 від 28.03.2011 р., яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 21302,50 грн., з яких за основним платежем 17042,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 4260,50 грн..

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області на підставі акту про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Пром-Мід»(код за ЄДРПОУ 36390314) за період з 01.01.2009 року по 31.08.2010 року №58/2310/НОМЕР_2 від 14.03.2011 року, згідно якого відповідачем зроблено висновок про недійсність податкового кредиту в розмірі 17041,67 грн., в звязку з тим, що на підставі ст.ст.203, 215, 228, 662, 656 Цивільного кодексу України правочин щодо придбання палива у ПП «Пром-Мід»не спрямований на реальне настання наслідків.

Позивач вказує, що придбання у ПП «Пром-Мід»дизельного пального підтверджується первинними документам, а тому ним правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 17041,67 грн., оскільки придбане дизельне пальне використане для здійснення статутної діяльності збирання врожаю, а несплата або недекларування контрагентом податкових зобовязань несе наслідки лише для самого контрагента, формування податкового кредиту за даною операцією є правомірним.

В судове засідання зявилися представники позивача, які позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву (а.с.38-42) відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки, на думку відповідача, господарські операції СФГ ОСОБА_3 щодо придбання у ПП «Пром-Мід»дизельного пального здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки відсутні первинні бухгалтерські та податкові документи, а операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились. Окрім того, відповідач зазначає, що відносно посадових осіб ПП «Пром-Мід»кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд виходить із наступного.

Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі направлення №106 від 24.02.2010 року (а.с.52), виданого Новоукраїнською МДПІ, заступником начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Новоукраїнської МДПІ, радником державної податкової служби ІІІ рангу ОСОБА_4, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ та відповідно до наказу Новоукраїнської МДПІ від 22.02.2011 року №65 «Про проведення позапланової документальної перевірки в СФГ ОСОБА_3» проведено виїзну позапланову документальну перевірку СФГ ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Пром-Мід»за період з 01.01.2009 року по 31.08.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №58/2310/НОМЕР_2 від 14.03.2011 року (а.с.9-14), де висновком є порушення, на думку відповідача, СФГ ОСОБА_3 вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані наведені у декларації з податку на додану вартість (спец. Декларація) за серпень 2009р. про обсяги придбання у ПП «Пром-Мід»(а отже податковий кредит в розмірі 17041,67 грн. податку на додану вартість) є недійсним.

На підставі акту перевірки відповідачем 28.03.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000112310 від 28.03.2011 р., яким СФГ ОСОБА_3 визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 21302,50 грн., з яких за основним платежем 17042,00, за штрафними (фінансовими) санкціями 4260,50 грн. (а.с.7).

З акту перевірки №58/2310/НОМЕР_2 від 14.03.2011 р. (а.с.9-14) вбачається, що податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції щодо придбання СФГ ОСОБА_3 у ПП «Пром-Мід»дизельного пального на загальну суму 102250,00 грн. не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки перевіркою не встановлено факту передачі дизельного пального від продавця ПП «Пром-Мід»до покупця СФГ ОСОБА_3, у звязку з відсутністю документів, які підтверджують факт транспортування та оприбуткування дизельного палива.

В судовому засіданні встановлено, що СФГ ОСОБА_3 17.04.1995 року зареєстроване Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 (а.с.29). Відповідно до Статуту, зареєстрованого в Добровеличківській райдержадміністрації 25.01.2002 року на підставі розпорядження Голови Добровеличківської райдержадміністрації №-24р (нова редакція від 12.05.2008 року), є селянським (фермерським) господарством, основною метою якого є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності (а.с.19-27).

З 01.01.2009 року позивачем обрано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, що підтверджується відповідним свідоцтвом №100230102 НБ №046175 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с.30).

В акті перевірки зазначено, що позивачем подано до Новоукраїнської МДПІ за серпень 2009 р. декларацію обліку операцій за спеціальним режимом оподаткування, за якою розрахунки з бюджетом не проводяться та декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009р. за якою обліковуються операції з реалізації продукції невласного виробництва (покупні ТМЦ), якою передбачено здійснення розрахунків з бюджетом, сплата податку до бюджету, бюджетне відшкодування в порядку, встановленому Законом України «Про податок на додану вартість»(а.с.11).

Судом встановлено, що позивачем у серпні 2009р. віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2009 року суму податку на додану вартість 17041,67 грн., згідно податкової накладної №37 від 03.08.2009 р. отриманої від ПП «Пром-Мід»на загальну суму 102250,00 грн. (а.с.17).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Пунктом 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної виданої йому контрагентом за договором за перевіряємий період. Спір між сторонами в частині форми податкової накладної відсутній.

Також в судовому засіданні встановлено, що розрахунки СФГ ОСОБА_3 з ПП «Пром-Мід»проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується платіжним дорученням №116 від 03.08.2009р. (а.с.16). Дані обставини встановлено під час проведення перевірки Новоукраїнською МДПІ та відображено в акті перевірки (а.с.11-зворот).

В судовому засіданні встановлено, що ПП «Пром-Мід»(продавець) на момент виписки податкової накладної, було зареєстроване платниками податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної.

Зі змісту акту перевірки та заперечень на адміністративний позов відповідача вбачається, що перевіркою не встановлено факту передачі дизельного пального від продавця ПП «Пром-Мід»до покупця СФГ ОСОБА_3, оскільки у позивача відсутні первинні бухгалтерські та податкові документи, зокрема акти приймання-передачі товару та документи, що засвідчують транспортування і зберігання продукції та позивачем не проводилися операції з оприбуткування і приймання-передачі придбаного дизельного пального.

Дані посилання відповідача суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно абзацом 11 частини 1 статті 1 зазначеного Закону первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що первинними документами, які містять відомості про господарську операцію щодо купівлі СФГ ОСОБА_3 у ПП «Пром-Мід»дизельного пального та підтверджують факт її здійснення є податкова накладна №37 від 03.08.2009 р. (а.с.17), видаткова накладна №РН-0000038 від 03.08.2009 р. (а.с.18), рахунок-фактура №СФ-0000041 від 03.08.2009 р. (а.с.15) та платіжне доручення №116 від 03.08.2009 р. (а.с.16).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що придбане у ПП «Пром-Мід»дизельне пальне в кількості 20450 л було доставлене позивачу 03.08.2009 р. контрагентом за власний рахунок та злите СФГ ОСОБА_3 до відповідної ємкості, що перебуває у власності позивача.

Допитаний у судовому засіданні 20.07.2011 року в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що він у 2009 році працював у СФГ ОСОБА_3 та як привозили у серпні 2009 року солярку, він та інші працівники перекачували її з машини в бочку. Дизельне пальне привозила одна машина і він підтверджує той факт, що пальне було завезене.

Допитаний у судовому засіданні 20.07.2011 року в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що в серпні 2009 року привозили солярку, він приймав товар на підставі накладних на вантаж, була тільки одна цистерна, яку привезла машина, що була на вигляд старою. Більше нічого пояснити не може.

Згідно п.п.3.2.1 п.3.2 ч.3 Статуту СФГ ОСОБА_3 предметом діяльності фермерського господарства є виробництво продукції рослинництва і тваринництва (а.с.21). Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що дизельне пальне придбавалось для заправки техніки, що використовувалась під час збирання врожаю та обробітку земель.

В матеріалах справи містяться копії свідоцтв, які засвідчують факт наявності у власності СФГ ОСОБА_3 транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності господарства (а.с.93, 94-108), зокрема:

- трактори: МТЗ 82.1 2002 року (НОМЕР_3); МТЗ 82.1 2002 року (НОМЕР_4); МТЗ 82.1 2003 року (НОМЕР_5); МТЗ 82.1 2003 року (НОМЕР_6); МТЗ 82.1 2006 року (НОМЕР_7); МТЗ 82.1 2006 року (НОМЕР_8); МТЗ 82.1 2005 року (НОМЕР_9); Білорус 1025 2010 року (НОМЕР_10); Т-150К 1992 року (НОМЕР_11); New Holland т.8040 2008 року (НОМЕР_12); КМЗ 2004 року (НОМЕР_13),

- комбайни зернозбиральні: Claas Mega 218 1998 року (НОМЕР_14); New Holland сх8080 2008 року (НОМЕР_15); Claas Commandor 116 1981 року (НОМЕР_16),

- автомобілі: Автобус КАВЗ 3270 1989 року (НОМЕР_17); ВАЗ 2107 2008 року (НОМЕР_18); ВАЗ 2107 2008 року (НОМЕР_19); Mitsubishi L 200 2006 року (НОМЕР_20); Toyota Land 120 2007 року (НОМЕР_21); Зіл ММЗ 1985 року (НОМЕР_22); КАМАЗ 55102 2004 року (НОМЕР_23); КАМАЗ 55102 2002 року (НОМЕР_24); КАМАЗ 55102 1988 року (НОМЕР_25); КАМАЗ 53212 1991 року (НОМЕР_26); ГАЗ 3302 2011 року (НОМЕР_27); ГАЗ 33023 зиг 2007 року (НОМЕР_28).

Дана техніка зареєстрована у встановленому порядку про що видані відповідні свідоцтва про реєстрацію (а.с.94-108).

Факт проведення СФГ ОСОБА_3 відповідних сільськогосподарських робіт також засвідчується інформацією, яка подавалася позивачем у 2009-2010 роках до відповідного органу державної статистики (а.с.112-119). Окрім того, відповідно до відповідей на запити СФГ ОСОБА_3 до відділу статистики у Добровеличківському районі від 05.04.2011 року №168 (а.с.109), від 07.04.2011 року №170 (а.с.110), від 07.04.2011 року №169 (а.с.111), посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2009 року складає 1669,37 га (посіяно: пшениця озима 60,00 га, ячмінь озимий 90,00 га, ячмінь ярий 580,00 га, гречка 99,00 га, соняшник на зерно 670,37 га, ріпак озимий 110,00 га, кормові культури 60,00 га), посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2010 року складає 1722,85 га (посіяно: пшениця озима 230,00 га, ячмінь озимий 120,00 га, ячмінь ярий 450,00 га, гречка 130,00 га, соняшник на зерно 572,85 га, соя 150,00 га, кормові культури 70,00 га).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між СФГ ОСОБА_3 та ПП «Пром-Мід»щодо придбання 03.08.2009 р. дизельного пального та використання позивачем придбаного пального у власній господарській діяльності.

Крім того, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може свідчити про беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій.

При цьому, судом критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ПП «Пром-Мід»договір є недійсним (нікчемним) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконним заволодінням ним тощо.

В акті перевірки на сторінці 6 зазначено (а.с.11-зворот), що згідно постанови старшого слідчого з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в Кіровоградської області полковника податкової міліції Потоцького А.А. встановлено (а.с.48-49), що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області знаходиться кримінальна справа №7-6344 по обвинуваченню ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28 і ч.2 ст.205, ст.27, ч.2 ст.28 і ч.3 ст.212 КК України за фактом фіктивного підприємства за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, яке виражається в створенні субєктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності ПП «Сервіс-Ком 2007»(код ЄДРПОУ 35192977), ПП «Інтерсервіс-2008»(код ЄДРПОУ 35652520), ПП «Пром-Мід»(код ЄДРПОУ 36390314), ПП «Преміум-2010»(код ЄДРПОУ 36653990), з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі з умисного ухилення від сплати податків підконтрольних їм діючих субєктів господарювання як ТОВ «Нафтогазтранс», ТОВ «ВКФ «Агролан»(код ЄДРПОУ 35804375), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Також зазначено, що згідно показів допитаної по справі ОСОБА_13, яка рахувалась засновником та директором ПП «Пром-Мід»встановлено, що вказаний субєкт господарювання був нею зареєстрований без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та до господарської діяльності вказаного підприємства причетною взагалі не була. За зазначеною в реєстраційних документах юридичною адресою: АДРЕСА_1, ПП «Пром-Мід»не знаходиться, приміщення не орендувало. Але в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи в яких зазначено її як засновника та директора вказаного ПП «Пром-Мід».

В процесі розгляду даної справи встановлено, що дана кримінальна справа була порушена начальником СВ Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області майором міліції А.М. Пономаренком постановою від 31.07.2010 року та прийнята до свого провадження, у звязку з чим було розпочато досудове розслідування (а.с.50-52).

В матеріалах справи відсутня завірена у встановленому порядку копія обвинувального вироку по даній кримінальній справі, яким вищевказаних осіб визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28 і ч.2 ст.205, ст.27, ч.2 ст.28 і ч.3 ст.212 КК України, а отже, на підставі статті 2 КК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Стаття 2 КПК України зазначає, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Щодо висновку №360/02 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №7-6344 від 09.03.2011 року (а.с.44-46) суд зазначає, що даний висновок, яким встановлено, що підписи в графі «Виписав (ла)»рахунку-фактури ПП «Пром-Мід»№СФ-0000041 від 03.08.2009 року на суму 102250,00 грн., в графі «Відвантажив (ла)» видаткових накладних ПП «Пром-Мід»№РН-0000038 від 03.08.2009 року на суму 102250,00 грн., в графі «Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну ОСОБА_13»податкової накладної ПП «Пром-Мід»№37 від 03.08.2009 року на суму 102250,00 грн. виконані не самою ОСОБА_13, а іншою особою, має більше значення для розгляду вказаної вище кримінальної справи, як вагомий доказ щодо встановлення вини винних осіб, а не для вирішення питання про законні підставі віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту в розмірі 17041,67 грн..

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу того, що на момент виникнення між позивачем та ПП «Пром-Мід»правовідносин щодо придбання СФГ ОСОБА_3 у ПП «Пром-Мід»дизельного палива, позивачу було відомо (або могло бути відомо) про фіктивність даного контрагента, не здійснення ним господарської діяльності чи того, що підписи у вказаних первинних документах було зроблено не ОСОБА_13, а іншою особою.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Пром-Мід». Таким чином, суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Пром-Мид».

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що Новоукраїнською МДПІ безпідставно визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість, то відповідно до змісту ст. 123 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні також і підстави для застосування штрафних санкцій, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112310 від 28.03.2011 року, яким СФГ ОСОБА_3 визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 17042,00 грн. основного платежу та 4260,50 грн. штрафних санкцій, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено державне мито в сум 3,40 грн., що підтверджено квитанцією 980744.496.1 від 15.04.2011 року (а.с.2), а тому, у відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2) до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000112310 від 28.03.2011 р., яким селянському (фермерському) господарству ОСОБА_3 визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 17042,00 грн. основного платежу та 4260,50 грн. штрафних санкцій.

Присудити селянському (фермерському) господарству ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05.09.2011 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько