Постанова № 20564100, 16.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 року 2а-8437/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача Літвінова О.А.,

представників відповідача Захожа Т.В., Малініцької Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт Компані»

простягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт Компані»про стягнення до Державного бюджету України коштів у сумі 343835,00 грн. як таких, що отримані відповідачем за нікчемною угодою договором від01.04.2006 № 7.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між відповідачем і фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 укладено договір від 01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг проведення дослідження фармацевтичних препаратів, вивчення ринку збуту медикаментів. Позивач стверджує, що вказаний договір як такий, що порушує встановлений публічний порядок, є нікчемним, адже на думку позивача, ніякі послуги за цим договором контрагентом фактично не надавались, а договір укладено сторонами з метою незаконного отримання податкових вигод. Посилаючись на положення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, позивач просив суд застосувати наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, - стягнути в доход держави все одержане відповідачем за нікчемним зобов'язанням.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача наполягав на безпідставності вимог позивача, просив суд відмовити в задоволенні позову. За твердженнями представника відповідача, договори, що укладені між відповідачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, мали реальний характер, факт надання маркетингових послуг і оплати їх вартості підтверджується документально, результат наданих послуг маркетингові звіти відповідач представив суду у судовому засіданні, а фінансово-господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку і податковій звітності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітапласт Компані»є юридичною особою, що зареєстрована 24.11.2005 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області з 29.11.2005 за №1067-ТОВ.

Основними видами діяльності відповідача за КВЕД є: оптова торгівля фармацевтичними товарами; виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами тощо.

У листопаді 2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.11.2005 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 29.11.2005 по 30.06.2009 (акт перевірки від16.11.2009 року №1358/23-2/33921922).

Перевіркою встановлено, що у квітні 2006 року між відповідачем (замовник) і фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір від 01.04.2006 №7 про надання маркетингових послуг, згідно з яким виконавець зобовязувався надати відповідачу послуги з проведення маркетингових досліджень медичних та фармацевтичних препаратів українського та іноземного виробництва та сировини на українському фармацевтичному ринку. Згідно з договором виконавець зобовязувався здійснювати маркетингові дослідження за такими напрямками: визначення аналогів досліджуваних препаратів; порівняльна характеристика пропозицій аналогічних препаратів; аналіз пропозицій на фармацевтичному ринку досліджуваних препаратів; обсяги імпорту препаратів в Україну, перспективи продажу; порівняльна характеристика цін; висновки щодо можливих обсягів продажу препаратів; показники сезонності.

Впродовж періоду, що перевірявся, відповідач в оплату за надані маркетингові послуги сплатив ОСОБА_4 кошти в сумі 343835,00 грн.

Як убачається з акта перевірки, за результатами перевірки посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області дійшли висновку, що договір від 01.04.2006 №7 про надання маркетингових послуг, укладений між відповідачем і ОСОБА_4, є нікчемним, оскільки, на думку ревізорів-інспекторів податкової служби, укладенням цього правочину його учасники порушили встановлений публічний порядок. За твердженням податкового органу, при укладенні договору його учасники не переслідували мети отримання маркетингових послуг, а ними переслідувалась інша ціль зменшення обєкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, як стверджує позивач, вказаний договір укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, тому він просив суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України вартість отриманого за нікчемною угодою договором від01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг.

Крім того, як зясувалось, на підставі обставин, встановлених під час перевірки, у тому числі й щодо факту укладення між відповідачем та ОСОБА_4 договору від01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг, який позивач вважає нікчемним, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.11.2009 №0000962300/0, від 30.01.2010 №0000112300/1, від 12.04.2010 №0000272300/2 та від 16.06.2010 №0000272300/3, згідно з якими відповідачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 має статус фізичної особи підприємця, зареєстрована 18.04.2005 Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, є платником єдиного податку. Види діяльності ОСОБА_4, що передбачені свідоцтвом про сплату єдиного податку, надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг.

На підставі договору від01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг, ОСОБА_4 отримала від відповідача три замовлення на проведення маркетингових досліджень: 1) дослідження на тему «Антигістамінні препарати»(замовлення від 29.10.2006 №1); 2) дослідження на тему «Маркетингове дослідження полівітамінних препаратів на українському ринку лікарських засобів»(замовлення від 01.10.2007 №2); 3) дослідження на теми «Дослідження препаратів для підвищення потенції: прогноз попиту»та «Застосування новагри для лікування ерекції»(замовлення від 11.01.2008 №3).

За результатами наданих послуг ОСОБА_4 підготувала і передала відповідачу наступні звіти про надані маркетингові послуги: Звіт про ринок системних антигістамінних препаратів; Звіт про ринок полівітамінних препаратів в Україні; Маркетингове дослідження препаратів для підвищення потенції: прогноз попиту; Звіт про застосування новагри для лікування порушень ерекції. Вказані звіти були представлені суду відповідачем і досліджені у судовому засіданні.

Факт надання послуг за кожним видом досліджень оформлювався сторонами розписками представника відповідача про отримання звітів, а також актами виконання робіт (надання послуг).

Так, згідно з розпискою від 01.08.2007 № 1/ФОП/7 відповідач отримав від ОСОБА_4 Звіт про ринок системних антигістамінних препаратів; факт надання маркетингових послуг підтверджується актами виконаних робіт від 30.12.2007 на суму 5150,00 грн. та від 31.03.2008 на суму 72685,00 грн., що разом становить суму 77835,00 грн.

Згідно з розпискою від 19.03.2008 №2/ФОП/7 відповідач отримав від ОСОБА_4 Звіт про ринок полівітамінних препаратів в Україні; факт надання маркетингових послуг підтверджується актом виконаних робіт від 31.03.2008 на суму 172000,00 грн.

Згідно з розпискою від 26.06.2008 № З/ФОП/7 відповідач отримав від ОСОБА_4 Маркетингове дослідження препаратів для підвищення потенції: прогноз попиту та Звіт про застосування новагри для лікування порушень ерекції, факт надання маркетингових послуг підтверджується актом виконаних робіт від 27.06.2008 на суму 94000,00 грн.

В оплату за надані маркетингові послуги відповідач сплатив ОСОБА_4 кошти на загальну суму 343835,00 грн. Цей факт відображено в акті перевірки, підтверджується копіями платіжних доручень та випискою з рахунку відповідача, доданими до матеріалів справи.

Як убачається з акта перевірки, фінансово-господарські операції з приводу надання маркетингових послуг за договором від01.04.2006 №7 відображені відповідачем у бухгалтерському та податковому обліку. Зокрема, вказані витрати ним віднесено до складу валових витрат та відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 343835,00 грн., у тому числі по періодах: 5150,00 грн. за 2007 рік; 244685,00 грн. за І-й квартал 2008 року; 94000,00 грн. за І-півріччя 2008 року.

Результати наданих послуг використані відповідачем у господарські діяльності, зокрема, ним одержано в Міністерстві здоровя України реєстраційні посвідчення на лікарські засоби «Новагра 25», «Новагра 50»та «Новагра 100».

Під час судового розгляду представник податкового органу також наголошував на тому, що договір від 01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг, укладений між відповідачем і ОСОБА_4, є нікчемним також з тих підстав, що ОСОБА_4 є дочкою головного бухгалтера відповідача ОСОБА_5.

Однак, як встановлено судом, що також відображено в акті перевірки, ОСОБА_5 прийнято на роботу і призначено на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт Компані»значно пізніше, ніж укладено договір від01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг (наказ про прийняття на роботу ОСОБА_5 від 01.12.2006 №12/2006).

Крім того, як встановлено судом, постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 в адміністративній справі №2а-6269/10/1070 податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 12.04.2010 №0000272300/2 та від 16.06.2010 №0000272300/3, згідно з якими відповідачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток, у тому числі й в звязку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ОСОБА_4 за маркетингові послуги на підставі договору 01.04.2006 № 7, були скасовані.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини пятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В силу статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (у редакції, що діяла на момент укладення договору 01.04.2006).

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З метою перевірки тверджень позивача щодо відсутності у відповідача наміру створити реальні правові наслідки за укладеним правочином (підтвердження факту надання маркетингових послуг та оплати їх вартості) судом під час судового розгляду досліджено первинні документи: договір про надання послуг, замовлення на послуги, звіти виконавця про маркетингові дослідження, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення та виписку з банківського рахунку відповідача. Крім того, судом взято до уваги висновки Київського окружного адміністративного суду, викладені в постанові від 02.03.2011 за результатами розгляду адміністративної справи №2а-6269/10/1070.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що договір від 01.04.2006 № 7 про надання маркетингових послуг, укладений між відповідачем і ОСОБА_4, мав реальний характер, маркетингові послуги, що були предметом договору, мають звязок з господарською діяльністю відповідача. Жодних обставин, які б надавали підстави вважати цей договір нікчемним або таким, що суперечить інтересам держави і суспільству, позивачем суду не доказано. Таким чином, твердження позивача про нікчемність вказаного договору є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

За наведених обставин позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат. Таким чином, судові витрати присудженню з Державного бюджету України на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяВолков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 23 травня 2011 року.