Постанова № 20564007, 12.01.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 року Справа № 2а- 7120/10/1070 Приміщення суду за адресою:

м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , зал судових засідань № 1022

час прийняття постанови : 11 год. 31 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Леонтович А.М. при секретарі - Сович О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції

доПриватного підприємства «Людмила НБМ»

простягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо -

економічної діяльності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Рокитнянська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась з позовною заявою до суду про стягнення податкового боргу у сумі 1450540,54 грн. з приватного підприємства «Людмила-НБМ»пені за порушення термінів розрахунків у зовнішньо-економічної діяльності.

Представник Позивача в судове засідання не прибув. 11.01.2011 року до суду надійшло клопотання представника позивача Вахній С.П. про розгляд справи без участі предчтавника Рокитнянської МДПІ, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник Відповідача повторно в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, із клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи ( частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

За даних обставин суд вважає, що неприбуття сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

В адміністративному позові позивач зазначив, що відповідно даних відділу обліку Рокитянської МДПІ, за відповідачем рахується податковий борг у сумі 1450540,54 грн, - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства, податковий борг у сумі 1450540,54 грн. виник у зв"язку з несплатою відповідачем податкового зобов'язання - пені - визначеної рішенням про застосування штрафних санкцій, а саме рішення про застосування штрафних (фінансових ) санкцій форма "С" №0000122200 від 25.12.2009 р. яке сформоване на підставі акту невиїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання валютного законодавства термінів розрахунків №00028/220/33208466 від 25.12.2009 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Людмила - НБМ»зареєстроване, як субєкт підприємницької діяльності 16.02.2005 р., що підтверджується свідоцтвом виданим Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області (ідентифікаційний код - 33208466).

На підставі ч. 6 п.1 ст. 11-1 Закону України № 509-Х1І та відповідно до листа Білоцерківського відділення КРД АТ „Райфайзен Банк Аваль" станом на 01.11.2009 р. за вих. № 1064 від 02.11.2009 р. Позивачем була проведена позапланова перевірка. Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП „Людмила-НБМ" був виданий наказ начальником Рокитнянської МДПІ № 247"ОД" від 08.12.2009 року та видане направлення на перевірку № 277 від 08.12.2009 р. Рішення про застосування штрафних санкцій вручено представнику Відповідача - через поштове віділення, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні директора Відповідача. Рішення не оскаржувалося відповідачем в адміністративному порядку, але оскаржувалося в судовому порядку - справа № 2-а-4141/10/1070 - Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2010 р. в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно статті 2 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(надалі - Закон України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ) завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обовязкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Положенням частини першої статті 10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІ1 органи державної податкової служби в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно з частиною шостою статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. №509-Х1І позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби.

Відповідно до статті 1 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною пятою статті 4 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»визначено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 11 Закон України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ, органи державної податкової служби в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Закон України від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»№ 959-Х1І від 16.04.1991 р., зі змінами та доповненнями, до підприємства може бути застосована спеціальна санкція.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181, сума вказаного податкового зобовязання була узгоджена 25.12.2009 р. та обліковується в картці особового рахунку за платежем: пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньо-економічної діяльності.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи вищевикладене, факт наявності у відповідача податкового боргу у визначеній податковим органом сумі, суд вважає встановленим.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

З урахуванням наведеного суд, доходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону 2181.

Беручи до уваги вищезазначені факти, позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 79, 122, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства «Людмила-НБМ»(код ЄДРПОУ 33208466) заборгованість перед бюджетом в розмірі 1 450 540 грн. 54 коп. по штрафним (фінансовим) санкціям за платежем: пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок № 31112105700522, банк одержувач УДК у Рокитнянському районі Київської області, МФО 821018, код 23569932, код платежу 3021081000).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 17.01.2011 року