Постанова № 20563954, 02.06.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 року 4307/10/1070

приміщення суду за адресою:

м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , зал судових засідань № 1018

час прийняття постанови: 14 год. 58 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Леонтович А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача:не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції

до Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницький міський ринок»

простягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В: 30 червня 2010 р. Переяслав-Хмельницька обєднана державна податкова інспекція (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницький міський ринок» (надалі - відповідач) про стягнення податкової заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем проведено перевірку з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій позивача.

За результатами перевірки позивачем прийнято рішення «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8050 грн 00 коп. Відповідач в добровільному порядку рішення не виконав, в звязку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 травня 2010 р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням № 2-а-3727/10/1070.

28 квітня 2011 р. через канцелярію представником відповідача подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 р. поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 2 червня 2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час, місце та дату його проведення повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

9 жовтня 2009 р. позивачем проведено перевірку відповідача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 3263/100/23/24218465 від 9 жовтня 2009 р., на підставі якого позивачем було прийнято рішення № 0000922308 від 28 жовтня 2009 р. про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8050 грн 00 коп.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, суд звертає увагу на наступне.

На момент виникнення правовідносин по даній справі, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР (далі -Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону № 265/95-ВР), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Положенням абзацу 4 статті 2 зазначеного Закону передбачено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених, цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У відповідності до п.2 ст. З Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції

Положенням п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно з ст. 22 зазначеного закону, у разі не відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до субєктів підприємницької діяльності застосовуються фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено тневідповідність.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач не погоджуючись з рішенням позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 р. позов Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницький міський ринок»задоволено, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000922308 від 28 жовтня 2009 р. скасовано.

Зокрема, вищезазначеним судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду встановлено, що 9 жовтня 2009 р. о 11 год 53 хв. контролером ринку виготовлено денний звіт № 1535 на загальну суму 1610 грн 00 коп., після чого реєстратор розрахункових операцій було обнульований. Денний звіт № 1535 було опубліковано в книзі обліку розрахункових операцій № 1017000683р15, РРО MINI-500.02МЕ., 1610 грн 00 коп. було оприбутковано в касу підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 9 жовтня 2009 р. № 840, а тому, відповідачем повністю виконано вимоги п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки сума коштів в денному звіті №1535 виготовленому о 11 год 58 хв. відповідає сумі коштів наявних у касира на момент перевірки о 12 год. 08 хв.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 р. залишено без змін.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Оцінивши докази, які є в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, а також той факт, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 жовтня 2009 р. скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07 червня 2011 року.