Рішення № 20563641, 27.12.2011, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

2-163/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Новік Д.І.

при секретарі Льогком Ю.А.

за участю: представника позивача Феленко Я.О.

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі територіально відокремлене безбалансове відділення І типу № 10003/0293 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину та повернення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2011 року в якості співвідповідача по даній справі залучено директора ПП «Агрофірма Деметра»ОСОБА_6.

Позивач 01 листопада 2011 року звернувся до суду з уточненою позовною заявою до відповідачів (вказавши також відповідачем ОСОБА_6) про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину та повернення безпідставно набутого майна, в якій посилається на те що, між позивачем відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»в особі: філії - Магдалинівське відділення №2997 (надалі позивач) та ОСОБА_7, 06.06.2005 року був укладений кредитний договір №795 за яким отримано кредит у сумі 215 000 (двісті п'ятнадцять тисяч) гривень, строком на 60 (шістдесят) місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 05 червня 2010 року зі сплатою 25 (двадцять п'ять) % річних за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору №795 від 06 червня 2005 року було укладено між відповідачем ОСОБА_6, з однієї сторони, та позивачем, з другої сторони, та ОСОБА_7 договір поруки №795 від 06 червня 2005 року та між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 договір іпотеки нерухомого майна від 08 червня 2005 року. Також, між позивачем та ОСОБА_8, 31.03.2005 року був укладений кредитний договір №826 за яким отримано кредит у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень строком на 18 (вісімнадцять) місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 30 вересня 2006 року зі сплатою 22 (двадцять два) % річних за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №826 від 31 березня 2005 року було укладено між відповідачем ОСОБА_6, з однієї сторони, та позивачем з другої сторони, та ОСОБА_8 договір поруки №826 від 31 березня 2005 року, а також між позивачем та відповідачем - майновим поручителем ОСОБА_6 договір іпотеки нерухомого майна від 28 квітня 2005 року. Крім того, між позивачем та ОСОБА_9, 31.03.2005 року був укладений кредитний договір №827 за яким отримано кредит у сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень строком на 18 (вісімнадцять) місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 30 вересня 2006 року зі сплатою 22 (двадцять два) % річних за користування Кредитом, а також між позивачем та ОСОБА_10, 31.03.2005 року був укладений кредитний договір №828 за яким отримано кредит у сумі 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень строком на 18 (вісімнадцять) місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 30 вересня 2006 року зі сплатою 22 (двадцять два) % річних за користування Кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитним договорам №827, №828 від 31 березня 2005 року було укладено відповідачем ОСОБА_6, з однієї сторони, та позивачем, з другої сторони, та ОСОБА_9 договір поруки №827 від 31 березня 2005 року та між відповідачем ОСОБА_6, з однієї сторони, та позивачем, з другої сторони, та ОСОБА_10 договір поруки №828 від 31 березня 2005 року, крім того, між позивачем та майновим поручителем відповідачем ОСОБА_6 договір іпотеки нерухомого майна від 28 квітня 2005 року.

За вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2008 року по кримінальній справі відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за умисні злочини:

- ОСОБА_2 засуджено - за ч.3 ст. 28, ч.2 ст.364 КК України на сім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих, адміністративно - господарчих обов'язків, строком на три роки; - за ч.2 ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих, адміністративно - господарчих обов'язків, строком на два роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих, адміністративно - господарчих обов'язків, строком на два роки;

- ОСОБА_3 засуджено - за ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 364 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з розпорядженням, обліком та зберіганням готівкових коштів та матеріальних цінностей у сфері банківської діяльності, строком на три роки; - за ч. 2 ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з розпорядженням, обліком та зберіганням готівкових коштів та матеріальних цінностей у сфері банківської діяльності, строком на два роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих, адміністративно - господарчих обов'язків, строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки із покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України;

- ОСОБА_4 - за ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 364 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з оформленням, складанням та видачею офіційних документів у сфері банківської діяльності, строком на три роки; - за ч. 2 ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з оформленням, складанням та видачею офіційних документів у сфері банківської діяльності, строком на два роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з оформленням, складанням, та видачею офіційних документів у сфері банківської діяльності, строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки із покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України;

Матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що розглядалась Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області встановлено, що по кредитним договорам оформлених відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, майновим поручителем по яким виступав відповідач ОСОБА_6 кредитні кошти передавались у його користування, тому позивач враховуючи вимоги ст.ст. 16, 1166, 1212 ЦК України, в зв'язку з тим, що зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами не виконанні, станом на сьогоднішній день загальна сума заборгованості перед позивачем з урахуванням відсотків складає 510948 гривень (п'ятсот десять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень) 23 копійки, а саме: прострочена заборгованість по кредиту - 363560 гривень (триста шістдесят три тисячі п'ятсот шістдесят гривень); прострочена заборгованість по відсоткам - 147388 гривень (сто сорок сім тисяч триста вісімдесят вісім гривень) 23 копійки та за обставин, що позивач позбавлений можливості вести претензійно позовну роботу по поверненні кредитів та виплаті нарахованих відсотків безпосередньо до учасників договірних відносин, а саме до позичальників та майнового поручителя відповідача ОСОБА_6, враховуючи викладене, при наявності достатніх даних про те, що злочинними діями вищевказаних осіб відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, завдана матеріальна шкода та співвідповідачем ОСОБА_6 безпідставно набуте майно, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - 214 550 гривні (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень), оформлених і виданих кредитних коштів на ім'я ОСОБА_7; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - 149 010 гривень (сто сорок дев'ять тисяч десять гривень), оформлених і виданих кредитних коштів на ім'я: ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_10; стягнути з солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - 94 545 гривень (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень) 14 копійок, в рахунок упущеної вигоди, складених з нарахованих, та не виплачених процентів по незаконно оформленому кредиту на ім'я ОСОБА_7; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 52843 гривень (п'ятдесят дві тисячі вісімсот сорок три гривні) 09 копійок, в рахунок упущеної вигоди, складених з нарахованих, та не виплачених процентів по незаконно оформлених кредитах на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при подачі позову.

У судовому засіданні представник позивача Феленко Я.О., що діє на підставі довіреності, підтримала уточнені позовні вимоги від 01 листопада 2011 року, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5, який діє на підставі угоди про представництво клієнта адвокатом, позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволені позову стосовно стягнення з неї матеріальних збитків завданих злочином, надавши письмові заперечення проти позову, оскільки кримінальне покарання ОСОБА_2 вже понесла та грошові кошти за кредитним договорами отримував відповідач ОСОБА_6, який і повинен відшкодовувати вказані позивачем збитки, при цьому ОСОБА_2 ніяких грошових коштів не отримувала, тому і не може їх повернути.

Відповідач ОСОБА_4 та її представники ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які діють на підставі довіреності та які в судове засідання не зявились, при цьому в раніше проведених судових засіданнях, а також в поданих письмових запереченнях проти позову, позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволені позову стосовно стягнення з ОСОБА_4 матеріальних збитків завданих злочином, оскільки кримінальне покарання остання вже понесла та грошові кошти за кредитним договорами отримував відповідач ОСОБА_6, який і повинен відшкодовувати вказані позивачем збитки, так як ОСОБА_4 ніяких грошових коштів не отримувала, тому і не може їх повернути.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання зявилась, надавши письмові запереченнях проти позову позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволені позову стосовно стягнення з неї матеріальних збитків завданих злочином, оскільки кримінальне покарання вона вже понесла та грошові кошти за кредитним договорами отримував відповідач ОСОБА_6, який і повинен відшкодовувати вказані позивачем збитки, так як вона ніяких грошових коштів не отримувала, тому і не може їх повернути.

Відповідач ОСОБА_6, в судове засідання призначене на 27 грудня 2011 року, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, не зявився, причини неявки суду не повідомив, однак в проведених раніше судових засіданнях, позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що до кримінальної відповідальності його притягнуто не було, тому і матеріальні збитки завдані злочином він і не може відшкодовувати, крім того також вважає за неможливе стягнення з нього вказаного відповідачем безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів по кредитним договорам де він був поручителем, так як дані договори судом недійсними не визнані, по ним він здійснює сплату заборгованості за надання кредиту, тобто відсотків за користування кредитом та самого тіла кредиту, в звязку з чим вважає, що грошові кошти які ним були отримані за даними кредитними договорами, де він є поручителем, отримані ним на законних підставах і тому стягненню з нього не підлягають, та він є неналежним відповідачем по даній справі.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також покази ОСОБА_6, дані останнім під час розгляду кримінальної справи (Т.42 а.с. 125-136), вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Між позивачем відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»в особі: філії - Магдалинівське відділення №2997 (надалі позивач) та ОСОБА_7, 06.06.2005 року був укладений кредитний договір №795 за яким отримано кредит у сумі 215 000 (двісті п'ятнадцять тисяч) гривень, строком на 60 (шістдесят) місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 05 червня 2010 року зі сплатою 25 (двадцять п'ять) % річних за користування кредитом (Т. 1 а.с. 155-156).

В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору №795 від 06 червня 2005 року було укладено між відповідачем ОСОБА_6, з однієї сторони, та позивачем, з другої сторони, та ОСОБА_7 договір поруки №795 від 06 червня 2005 року (Т. 1 а.с. 153-154) та між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 договір іпотеки нерухомого майна від 08 червня 2005 року (Т. 1 а.с. 150-152).

Також, між позивачем та ОСОБА_8, 31.03.2005 року був укладений кредитний договір №826 за яким отримано кредит у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень строком на 18 (вісімнадцять) місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 30 вересня 2006 року зі сплатою 22 (двадцять два) % річних за користування кредитом (Т. 1 а.с. 146-147).

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №826 від 31 березня 2005 року було укладено між відповідачем ОСОБА_6, з однієї сторони, та позивачем з другої сторони, та ОСОБА_8 договір поруки №826 від 31 березня 2005 року (Т.1 а.с. 148-149), а також між позивачем та відповідачем - майновим поручителем ОСОБА_6 договір іпотеки нерухомого майна від 28 квітня 2005 року (Т. 1 а.с. 143-145).

Крім того, між позивачем та ОСОБА_9, 31.03.2005 року був укладений кредитний договір №827 за яким отримано кредит у сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень строком на 18 (вісімнадцять) місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 30 вересня 2006 року зі сплатою 22 (двадцять два) % річних за користування Кредитом (Т.1 а.с. 160-161), а також між позивачем та ОСОБА_10, 31.03.2005 року був укладений кредитний договір №828 за яким отримано кредит у сумі 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень строком на 18 (вісімнадцять) місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 30 вересня 2006 року зі сплатою 22 (двадцять два) % річних за користування Кредитом (Т. 1 а.с. 164-165).

В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитним договорам №827 та №828 від 31 березня 2005 року було укладено між відповідачем ОСОБА_6, з однієї сторони, та позивачем, з другої сторони, та ОСОБА_9 договір поруки №827 від 31 березня 2005 року (Т. 1 а.с. 162-163) та між відповідачем ОСОБА_6, з однієї сторони, та позивачем, з другої сторони, та ОСОБА_10 договір поруки №828 від 31 березня 2005 року (Т. 1 а.с. 166-167), крім того, між позивачем та майновим поручителем відповідачем ОСОБА_6 договір іпотеки нерухомого майна від 28 квітня 2005 року (Т. 1 а.с. 157-159).

Згідно з наданих позивачем розрахунків, в зв'язку з тим, що зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами не виконанні, станом на сьогоднішній день загальна сума заборгованості перед позивачем з урахуванням відсотків складає 510948 гривень (п'ятсот десять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень) 23 копійки, а саме: прострочена заборгованість по кредиту - 363560 гривень (триста шістдесят три тисячі п'ятсот шістдесят гривень); прострочена заборгованість по відсоткам - 147388 гривень (сто сорок сім тисяч триста вісімдесят вісім гривень) 23 копійки (Т. 1 а.с. 39-42, 102-109).

Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2008 року (Т. 2 а.с. 1-40):

-ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч.2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та призначено їй покарання з застосуванням ст. 70 КК України у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій строком на два роки;

-ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та призначено їй покарання із застосуванням ст.ст. 70, 75, 76 КК України у виді пяти років позбавлення волі з позбавленням на протязі трьох років займати посади, повязані з розпорядженням, обліком та зберіганням грошових коштів та матеріальних цінностей в сфері банківської діяльності зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на три роки;

-ОСОБА_13 та ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та призначено кожній покарання із застосуванням ст.ст. 70, 75, 76 КК України у виді пяти років позбавлення волі з позбавленням на протязі трьох років займати посади, повязані з оформленням, складанням та видачею офіційних документів в сфері банківської діяльності зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на три роки;

-позовні вимоги задоволено частково та стягнено на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 215000 гривень, оформлених та виданих як кредит на ім'я ОСОБА_7, а також 94545 гривень в рахунок упущеної вигоди; з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно 334 000 гривень, оформлених та виданих як кредит на ім'я ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також 112 607 гривень 30 копійок в рахунок упущеної вигоди;

-в решті частини позовних вимог, як у вимогах предявлених до ОСОБА_13 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2008 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_13 та ОСОБА_4 залишено без змін; в частині призначення покарання ОСОБА_2 змінено, а саме помякшено їй основне покарання за ст.ст. 28 ч.3 364 ч.2 КК України до пяти років позбавлення волі та на підставі ст.ст. 70, 75, 76 КК України ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на пять років з позбавленням права обіймати керівні посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарчих обовязків строком на два роки та звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 04 лютого 2010 року (Т. 1 а.с. 4-8) вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також у порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_13 змінено та:

-перекваліфіковано дії засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_13 та ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 366 КК України призначивши покарання ОСОБА_3 у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з розпорядженням, обліком та зберіганням готівкових коштів та матеріальних цінностей у сфері банківської діяльності строком на два роки; ОСОБА_13 у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з оформленням, складанням та видачею офіційних документів у банківської діяльності строком на два роки; ОСОБА_4 у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з оформленням, складанням та видачею офіційних документів у сфері банківської діяльності строком на два роки;

-на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України визначено остаточне покарання засудженим ОСОБА_3 у виді пяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з розпорядженням, обліком та зберіганням готівкових коштів та матеріальних цінностей у сфері банківської діяльності строком на три роки; ОСОБА_13 та ОСОБА_4 кожній у виді пяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з оформленням, складанням та видачею офіційних документів у банківської діяльності строком на три роки;

-на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_13, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки із покладенням на них обовязків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;

-у частині вирішення цивільних позовів на користь ВАТ «Державний ощадний банк України»вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 16 ЦК України, захист порушених прав громадян здійснюється шляхом відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди, а також шляхом відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»вказано, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

В судовому засіданні відповідно до вироку Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2008 року, ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 04 лютого 2010 року, беззаперечно встановлений факт спричинення позивачу матеріального збитку в результаті скоєння злочинів відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час оформлення та видачі грошових коштів за кредитними договорами, а саме по кредитним договорам № 826, № 827 та № 828 від 31 березня 2005 року між позивачем та відповідно ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та по кредитному договору № 795 від 06 червня 2005 року між позивачем та ОСОБА_7 відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому суд враховує також рішення судів, до компетенції яких входить розгляд господарських справ (Т. 1 а.с. 19-20, 43-45, 46-48), згідно яких саме по наведеним вище кредитним договорам стягнення з відповідних осіб в судовому порядку не проводились, тому даний факт скоєння злочину і як наслідок спричинення матеріального збитку позивачу доказуванню не підлягає відповідно до ст. 61 ЦПК України.

Тому суд вважає, що існують всі правові підстави для цивільно-правової відповідальності з боку відповідачів по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за скоєння саме ними злочину, в результаті якого позивачу спричинено матеріальні збитки при оформленні та видачі кредитних коштів по кредитним договорам № 826, № 827 та № 828 від 31 березня 2005 року укладених між позивачем та відповідно ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та по кредитному договору № 795 від 06 червня 2005 року між позивачем та ОСОБА_7 (протиправні діяння, наслідки у вигляді шкоди, причинний звязок між протиправними діями та наслідками, вина), де поручителем є ОСОБА_6 та якого до кримінальної відповідальності не притягнуто та вина останнього не доведена, в звязку з чим, згідно з наданими позивачем розрахунків (Т. 1 а.с. 39-42, 102-109) з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно належить стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок вчинення злочину 214 550 гривень, а також з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно належить стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок вчинення злочину 149 010 гривень.

Що стосується стягнення з відповідача ОСОБА_6 солідарно разом з іншими відповідачами безпідставно набутого ним майна, а саме грошових коштів в сумі 363 560 гривень отриманих ним по кредитним договорам № 826, № 827 та № 828 від 31 березня 2005 року укладених між позивачем та відповідно ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та по кредитному договору № 795 від 06 червня 2005 року між позивачем та ОСОБА_7, по яким він є поручителем, то суд вважає необхідним відмовити в задоволені цієї частини позову, за таких підстав.

Згідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, при цьому особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Крім того відповідно до тлумачень ст. 1212 ЦК України коментована норма передбачає можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох різновидів: а) внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи; б) внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого).

Умовами виникнення даних зобов'язань є: а) набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою; б) відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою; в) відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо). При цьому до відсутності правової підстави ч. 1 ст. 1212 ЦК прирівнює ситуацію, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (наприклад, договір визнаний недійсним).

Судом встановлено, що кредитні договори № 826, № 827 та № 828 від 31 березня 2005 року укладені між позивачем та відповідно ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та кредитний договір № 795 від 06 червня 2005 року укладений між позивачем та ОСОБА_7, по яким поручителем є ОСОБА_6 в судовому порядку не визнані недійсними та діють на даний час, ОСОБА_6 по ним як поручитель виконує взяті на себе зобовязання щодо сплати відсотків за користування кредитом, суми тіла кредиту, та дані обставини представником позивача не оспорюються, в звязку з чим, відсутні передбачені ст. 1212 ЦК України правові підстави для задоволення позову в частині щодо стягнення з ОСОБА_6 як відповідача по справі безпідставно набутого ним майна, а саме грошових коштів по кредитним договорам, оскільки між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 склались договірні зобовязання та відсутня достатня правова підстава є договори кредиту, які в судовому порядку недійсними не визнані, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 грошові кошти по кредитним договорам, як поручителем, були отриманні на законних підставах та ці підстави, а саме укладені договори судом не визнані недійсними і тому ОСОБА_6 не може бути відповідачем по поданим позивачем позовним вимогам.

Суд, також вважає за необхідне відмовити в задоволені позову щодо стягнення солідарно з відповідачів суми упущеної вигоди в розмірі 147 388 гривень, оскільки вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року та наданих розрахунків позивачем сума спричиненого матеріального збитку внаслідок вчинення злочинів, як оформлених та виданих кредитних коштів на ім'я ОСОБА_7 в розмірі 214 550 гривень, а також в розмірі 149010 гривень як оформлених та виданих як кредит на ім'я ОСОБА_19, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, визначена чітко, при цьому упущеною вигодою позивач вважає заборгованість по відсоткам по кредитним договорам, яка не може розглядатись в рамках поданих вимог, а саме про відшкодування матеріальних збитків від злочину, крім того відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є позичальниками по кредитним договорам, а підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_6 безпідставно набутого майна та в результаті чого також упущеної вигоди не має за приведених вище обставин.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи викладені обставини та норми Закону, оцінюючи всі докази, які були досліджені судом при розгляді справи, у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме задоволення позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок вчинення злочину 214 550 гривень, а також солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок вчинення злочину 149 010 гривень, а решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позивачем при подачі позову були оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, то з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно підлягають стягненню на користь позивача витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому враховуючи, що позивач на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993 року та ст. 81 ЦПК України звільнений від оплати судових витрат при подачі позову, із відповідачів на користь держави необхідно стягнути солідарно судові витрати по справі, а саме: державне мито у розмірі 1700 гривень.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 16, 1166, 1212 ЦК України, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 60, 61, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі територіально відокремлене безбалансове відділення І типу № 10003/0293 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місце проживання: 51100, АДРЕСА_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (місце проживання: 51100, АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі територіально відокремлене безбалансове відділення І типу № 10003/0293 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»(р/р 37392929300302 в ОПЕРВ ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 305482 код ЄДРПОУ 09305480, місце знаходження: 51110, смт. Магдалинівка, вул. Радянська, 49, Дніпропетровська область) в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок вчинення злочину 214 550 гривень (двісті чотирнадцять тисяч пятсот пятдесят гривень).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місце проживання: 51100, АДРЕСА_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (місце проживання: 51100, АДРЕСА_2), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (місце проживання: 51100, АДРЕСА_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі територіально відокремлене безбалансове відділення І типу № 10003/0293 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»(р/р 37392929300302 в ОПЕРВ ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 305482 код ЄДРПОУ 09305480, місце знаходження: 51110, смт. Магдалинівка, вул. Радянська, 49, Дніпропетровська область) в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок вчинення злочину 149 010 гривень (сто сорок дев'ять тисяч десять гривень), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень (сто двадцять гривень), сплачені позивачем при подачі позову.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на користь держави державне мито в розмірі 1700 гривень (одна тисяча сімсот гривень).

В решті позовних вимог - відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: суддя Д.І. Новік