Постанова № 20563358, 05.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 року 2а-4455/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представників позивача Мітченко Т.В., Семеняки В.В.,

представника відповідача Щегель Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна"

доКиївської обласної митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна»з позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 16.09.2011 №148, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на додану вартість з товарів увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності»в сумі 32920,67грн., з яких: 21947,11 грн. за основним платежем; 10973,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 16.09.2011 №147, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»в сумі 164603,36 грн., з яких: 109735,57 грн. за основним платежем; 54867,79грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.12.2011).

Вказані податкові повідомлення прийнято відповідачем за результатами невиїзної документальної перевірки позивача, якою було встановлено, що внаслідок методологічної помилки під час митного оформлення товарів, які позивач ввозив на митну територію України у листопаді 2008 року, їх розмитнення відбулось за невірними кодами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що призвело до заниження податкових зобовязань зі сплати мита та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що тривалий час здійснював ввезення (імпорт) на митну територію України товару (машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків; розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив, розподільники мінеральних добрив), який при митному оформленні відносились до товарної позиції 8432401000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач також стверджував, що код товару, розмір мита та податку на додану вартість під час митного оформлення товарів визначає митниця. Митне оформлення товарів завершено, податкові зобовязання, що визначені митним органом, є узгодженими і сплачені позивачем. На думку позивача, митниця не мала права вдруге визначати розмір податкових зобовязань після завершення митного оформлення товарів, узгодження та сплати податкових зобовязань.

Таким чином, позивач вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що право митних органів здійснювати перевірки платників податків та обовязок визначати податкові зобовязання не обмежуються моментом закінчення митного оформлення та пропуску товару на митну територію України і випливають з положень Митного та Податкового кодексів України. На думку представника відповідача, податкові повідомлення-рішення прийняті митним органом правильно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тому скасуванню вони не підлягають, у звязку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна»є юридичною особою, що зареєстрована 14.02.2000 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області.

Позивач здійснює такі види господарської діяльності: організація перевезення вантажів, оптова торгівля сільськогосподарською технікою, спеціалізована роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них; оптова торгівля квітами та іншими рослинами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

У серпні 2011 року посадовими особами Київської обласної митниці Державної митної служби України проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, що були заявлені при митному оформленні товару «машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків», «розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив», «розподільники мінеральних добрив», що ввозився на митну територію України Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна»за період з 21.07.2008 по 20.07.2011 (акт перевірки від 12.08.2011 № н48/11/125000000/30725226).

Перевіркою встановлено, що позивачем на підставі вантажних митних декларацій від 15.10.2008 №125000001/2008/917157 та від 27.10.2008 №125000001/2008/917986 здійснено митне оформлення товару «машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків», «розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив», «розподільники мінеральних добрив»за кодом 8432401000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД).

Відповідно до заявленого коду УКТЗЕД, згідно з положеннями Закону України від 05.04.2011 №2371-ІІІ «Про митний тариф», за ввезення на митну територію України вказаного товару було застосовано ставку ввізного мита - 0%.

Крім того, згідно з положеннями Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»вказану операцію з поставки товарів, місце поставки яких знаходиться на митній території України, оподатковано податком на додану вартість за ставкою 20%.

Під час судового розгляду встановлено, що митне оформлення товару на підставі вантажних митних декларацій від 15.10.2008 №125000001/2008/917157 та від 27.10.2008 №125000001/2008/917986 було завершено, що підтверджується штампом митного органу на вантажній митній декларації про те, що товар випущено в обіг.

При цьому, як убачається з графи 47 «Нарахування платежів», в якій зазначаються відомості про суми нарахованого ввізного мита та інших податків, за вантажною митною декларацією від 15.10.2008 №125000001/8/917157 нараховано ввізного мита за ставкою 0% - 0,00грн., а податку на додану вартість за ставкою 20% - 117876,54 грн. (митна вартість товару 589382,72 грн.). Відповідно до вантажної митної декларації від 27.10.2008 №125000001/8/917986 нараховано ввізного мита за ставкою 0% - 0,00грн., а податку на додану вартість за ставкою 20% - 101594,59 грн. (митна вартість товару 507972,96 грн.). Як убачається зі штампу митного органу на деклараціях, суми нарахованих податків декларантом сплачено.

Відносно коду класифікації товару представник позивача під час судового розгляду пояснив, що під час митного оформлення декларування товару здійснювалось з урахуванням рішень Відділів номенклатури та класифікації товарів про визначення коду таких же або аналогічних товарів, що ввозились позивачем на митну територію України у попередні періоди, а саме: рішення від 17.02.204 №КТ-125-262-04 Відділу номенклатури та класифікації товару Північної регіональної митниці; рішення від 05.04.2006 №КТ-125-1241-06 Відділу номенклатури та класифікації товару Північної регіональної митниці, а також відповіддю на запит від 13.08.2008 №17/382 щодо класифікації товару під час митного оформлення аналогічного товару, що вчинена Відділом номенклатури та класифікації товару Черкаської митниці.

Однак, за результатами перевірки посадові особи митного органу дійшли висновку, що при митному оформленні код товару визначено невірно. Ввезений позивачем товар, враховуючи його технічні характеристики, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності повинен класифікуватися у товарній підкатегорії 8716200000 «причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби, їх частини».

Згідно з положеннями Закону України від 05.04.2011 №2371-ІІІ «Про митний тариф», відповідно до визначеного посадовими особами митниці коду ввезеного товару за УКТЗЕД, ввезення цього товару має обкладатися митом за ставкою - 10%. Таким чином, невірне заповнення декларантом позивача графи «33»вантажних митних декларацій від 15.10.2008 №125000001/2008/917157 та від 27.10.2008 №125000001/2008/917986 призвело до заниження податкових зобовязань за ввізним митом у сумі 109735,57 грн., а також податком на додану вартість у сумі 21947,11 грн.

За результатами перевірки Київською обласною митницею на підставі статті 69 Митного кодексу України, Закону України від 05.04.2011 №2371-ІІІ «Про митний тариф», пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 №79, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»в сумі 164603,36 грн., з яких: 109735,57 грн. за основним платежем; 54867,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на додану вартість з товарів увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності»в сумі 32920,67 грн., з яких: 21947,11 грн. за основним платежем; 10973,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийняти ми податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 6, 126, 129 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Це означає, що суддя при здійсненні правосуддя, підкоряючись тільки законові та приймаючи рішення в судовій справі, повинен керуватися лише законом, виходити із власного його розуміння та переконання, яке ґрунтуються на всебічному, повному й обєктивному дослідженні всіх обставин справи, бути незалежним від правової позиції інших осіб.

Згідно із статтями 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу (стаття 3 Митного кодексу України).

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

В силу статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно зі статтею 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

В силу статті 314 Митного кодексу України з метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи.

Згідно із статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (пункти 19, 35 статті 1 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Податкова декларація, згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, є документом, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Митна декларація прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

Однак, відповідно до пункту 12 статті 1, статті 81 Митного кодексу України митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Таким чином, митна декларація жодних податкових зобовязань не визначає, а є лише підставою для визначення податкових зобовязань відповідно до закону.

Це означає, що положення пункту 46.1 статті 46, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не узгоджуються з положеннями Митного кодексу України щодо митного оформлення товарів і транспортних засобів, суперечать передбаченим іншими законами з питань оподаткування порядку і способам визначення митними органами податкових зобовязань під час здійснення митних процедур.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий органзобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщозгідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган.

Статтями 4, 8 Закону України від 05.02.1992 №2097-XII «Про Єдиний митний тариф»передбачено, що товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 05.02.1992 №2097-XII «Про Єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті.

Таким чином, в силу підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України від 05.02.1992 №2097-XII «Про Єдиний митний тариф»відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань зі сплати ввізного мита є митний орган.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту б) пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Пункт 206.1 статті 206 Податкового кодексу України визначає, що при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

З наведених норм Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України убачається, що при ввезенні товарів на митну територію України суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті до державного бюджету, визначаються митним органом, при цьому, суми податку маються сплачуватися платником податків до/або на день подання митної декларації.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(діяв на момент здійснення митного оформлення товару), пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, виходячи зі змісту пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо податкове зобовязання, визначене контролюючим органом, є узгодженим, платник податків зобовязаний його погасити.

Відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3, 56.15 статті 56 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.Протягом зазначеного строку сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Підпунктом 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Аналогічні положення щодо узгодження податкових зобовязань були передбачені Законом України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент здійснення митного оформлення товару.

Як вже зазначалось, згідно із статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму, тобто завершення операцій, пов'язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів (пункт 19 статті 1 Митного кодексу України).

Судом встановлено, що митний орган здійснив розмитнення товару «машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків», «розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив», «розподільники мінеральних добрив»на підставі вантажної митної декларації від 15.10.2008 №125000001/2008/917157, від 27.10.2008 №125000001/2008/917986 за кодом 8432401000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності та визначив відповідно до Закону України від 05.04.2011 №2371-ІІІ «Про митний тариф»ставку мита - 0%.

Суд наголошує, що відповідно до статті 313 Митного кодексу України саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, а їх рішення щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для платників податків.

Судом встановлено, що жодних скарг з приводу визначення коду товару чи ставки податку з боку платника податків як у порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось.

Таким чином, податкові зобовязання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість при ввезенні позивачем товару на митну територію України, визначені митним органом під час митного оформлення товару на підставі вантажних митних декларацій, вважаються узгодженими в силу закону.

Суд не приймає до уваги посилання митного органу на правомірність перевірки позивача та визначення податкового зобовязання на підставі 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для її застосування є виявлені факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених саме платником податків у митних деклараціях, а не контролюючим органом.

Суд ще раз наголошує на тому, що у митних деклараціях податкові зобовязання платником податків не визначаються, а обовязок визначення податкових зобовязань під час здійснення митного оформлення в силу закону покладається митний орган.

Суд також акцентує увагу на тому, що закон не допускає повторного визначення податкових зобовязань контролюючим органом.

Суд відкидає твердження представників митного органу про наявність у контролюючих органів права неодноразово визначати податкові зобовязання аж до спливу строку позовної давності як такі, що суперечать принципу верховенства права, зокрема, правовій визначеності щодо прав та обовязків, та негативно впливатиму на цивільний обіг.

Це означає, що податкові повідомлення-рішення, прийняті Київською обласною митницею про визначення позивачу податкового зобовязання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій після завершення митного оформлення товару, є протиправними і підлягають скасуванню.

Встановлені в даній справі факти відповідають усталеній та послідовній правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від01.03.2010 №21-13/2010, постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 по справі №21-474во09, постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 по справі №21-64а10. В силу статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Однак, вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з Державного бюджету України на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської обласної митниці:

від 16.09.2011 №148, згідно з яким Приватному акціонерному товариству «Агріматко-Україна» визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на додану вартість з товарів увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності» в сумі 32920,67 грн., з яких: 21947,11 грн. за основним платежем; 10973,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 16.09.2011 №147, згідно з яким Приватному акціонерному товариству «Агріматко-Україна» визначено податкове зобовязання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності» в сумі 164603,36 грн., з яких: 109735,57 грн. за основним платежем; 54867,79грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяВолков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тесту постанови 06 грудня 2011 року.