Постанова № 20562939, 15.11.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2011 року місто Київ № 2а-4419/11/1070

12.48

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Микитчик В.І., Панченко Д.М.,

відповідача: Леонова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Димерське автотранспортне підприємство»

доТериторіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області

провизнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2011 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Димерське автотранспортне підприємство» до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Димерське автотранспортне підприємство» до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 18 жовтня 2011 року.

17 жовтня 2011 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 16850), в якому ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство» на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року про залишення позовної заяви без руху надає суду копії додатків, які містяться в переліку до позовної заяви для відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 2 листопада 2011 року.

2 листопада 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15 листопада 2011 року в звязку із витребуванням додаткових доказів по справі.

В призначений день та час 15 листопада 2011 року в судове засідання зявилися представники позивача та представник відповідача.

Заслухавши думку сторін, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Димерське автотранспортне підприємство» є юридичною особою, зареєстрованою Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області від 22.06.1992 року. У звязку із зміною найменування юридичної особи, 26.06.2010 року відбулася заміна свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (місцезнаходження: 07330, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Димер, вулиця Шевченка, будинок 89, ідентифікаційний код: 05538738) відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 335376.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що 14.09.2011 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області позивачу були предявлені постанови про застосування фінансових санкцій від 14.09.2011 року №№ 005393, 005394, 005415, 005416, 005417 та 005418, прийнятих на підставі актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.09.2011 року за №№ 008070, 008123, 008124, 008125, 008134 та 008135, згідно яких застосовано штрафні санкції в сумі 10200, 00 гривень за використання дозволів на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у міжобласному сполученні з назвою підприємства як ВАТ «Димерське АТП».

Позивач вважає, що вищевказані санкції застосовані неправомірно з тих підстав, що згідно з Законом України «Про акціонерні товариства», підприємство позивача було перейменоване в ПАТ «Димерське АТП» та є правонаступником як ВАТ «Димерське АТП».

Судом встановлено, що Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України позивачу - Публічному акціонерному товариству «Димерське автотранспортне підприємство», була видана ліцензія Серії АВ № 545412 на зайняття господарською діяльністю щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). Вищевказана ліцензія видана на підставі рішення № 27Л від 13.07.2010 року. Строк дії ліцензії з 18.06.2007 року по 17.06.2012 року.

На підставі ліцензії Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті були видані ліцензійні картки до кожного транспортного засобу, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів автобусами.

Судом встановлено, що позивач, починаючи з 2010 року у звязку зі зміною порядку отримання дозволів на здійснення перевезень, неодноразово звертався до Київської обласної державної адміністрації для укладання договору для видачі дозволів на маршрути на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у міжобласному сполученні, але договір до цього часу не укладено. У звязку з тим, що до цього часу замовником видачі дозволів було Міністерство транспорту та звязку України, а на даний час Київська обласна державна адміністрація. Виходячи з вищевикладеного, дозволів підприємство позивача немає.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 15.09.2011 року звернувся з листом № 140 до заступника голови Київської обласної державної адміністрації Максименка В.М. з наступним.

Вважає, що оскільки всі документи на отримання дозволів на маршрути у звязку з перейменуванням підприємства були подані до Київської обласної державної адміністрації, то порушення сталися не з вини підприємства.

Управління промисловості, транспорту та звязку Київської обласної державної адміністрації листом від 14.10.2011 року № 6203/1015 повідомила, що лист позивача щодо укладання договорів на перевезення пасажирів розглянуто та повідомило, що листом у ПАТ «Димерське АТП» від 03.12.2010 року № 164 не було надано всіх документів для укладання відповідних договорів.

Державна адміністрація автомобільного транспорту розглянула лист позивача від 03.10.2011 року № 148 щодо заміни дозволів та витягів з дозволів на перевезення пасажирів у звязку із перейменуванням ВАТ «Димерське АТП» у ПАТ «Димерське АТП» і листом від 01.11.2011 року № 3840-01/06/19-11 повідомила наступне.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», організація пасажирських перевезень покладається:

на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті;

на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації;

на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

В той же час пунктом 4 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 року № 609, визначено, що організатором на автобусному маршруті загального користування є:

Державтотрансадміністрація на міжміському і приміському маршрутах, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут);

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні держадміністрації на міжміському і приміському маршрутах, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим, обласні (внутрішньо обласний маршрут), у тому числі, які проходять від міста Києва до населених пунктів Київської області та від міста Севастополя до населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Таким чином, питання організації пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування, що сполучають населені пункти Київської області та місто Київ належать до компетенції Київської обласної державної адміністрації.

Судом встановлено, що дозволи на маршрути видані позивачу Міністерством транспорту та звязку України, а зараз замовником перевезень є Київська обласна державна адміністрація, з якою повинен бути укладений договір.

Відповідно до актів перевірки були виявлені порушення надання послуг з регулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, а саме схем маршрутів, розкладів руху, таблиці вартості проїзду.

Так, перевіркою позивача було встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, в результаті чого відповідачем застосовано фінансові санкції відповідно до постанов про застосування фінансових санкцій від 14.09.2011 року №№ 005393, 005394, 005415, 005416, 005417 та 005418 в загальній сумі 10200, 00 гривень.

Судом встановлено, що порушення з боку позивача встановлені не у звязку зі зміною назви підприємства, а у звязку зі зміною порядку оформлення дозволів на здійснення пасажирських перевезень.

Факт відсутності дозволів на перевезення пасажирів та інших документів позивачем не заперечується, зазначається лише такі порушення сталися не з вини підприємства, а у звязку з не оформленням відповідного договору з боку Київської обласної державної адміністрації.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції від 23.02.2006 року) передбачено, що у складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням субєктами господарювання, що проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вказаний урядовий орган здійснює державний контроль за додержання субєктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення.

Пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року за № 1190, передбачено, що Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням субєктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезень пасажирів і вантажів. Пунктом 20 Положення передбачено, що Головавтотрансінспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Гербу України і своїм найменуванням.

Згідно з вимогами пункту 8 вказаного Положення, Міністерство транспорту та звязку України наказом від 14.12.2005 року за № 888 затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 28.12.2005 року за № 1573/11853. Пунктом 1 цього Положення територіальний орган Головавтотрансінспекція у Київській області (далі територіальне управління) є Територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекція без права юридичної особи.

Пунктом 4 вказаного Положення основним завданням територіальних управлінь Головавтотрансіспекція у відповідному регіоні визначено здійснення державного контролю за дотриманням субєктами господарювання всіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а пунктом 5 територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за субєктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567, затверджено порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, згідно пункту 3, якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансіспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, місті Києві та Севастополі.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державний контроль автомобільних перевізників здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі посадові особи) шляхом проведення рейдових перевірок.

Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Вищезазначеним законом також встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Згідно пункту 15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Цією ж статтею передбачено, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 39 Закону містить перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення та які повинні мати автомобільні перевізники, водії і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Так, для регулярних пасажирських перевезень потрібно мати:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Розділ 2 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Мінтрансзвязку від 07.05.2010 року № 278 закріплює вимоги до паспорту маршруту схему автобусного маршруту, згідно яких він повинен містити: умови здійснення перевезень на маршруті; характеристику маршруту; розклад руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду для регулярних приміських та міжміських маршрутів або відомості про вартість проїзду для міських маршрутів; список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень в межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, а також туристично-екскурсійних перевезень); відомості про зміни на маршруті; акт відповідності паспорта маршруту умовам перевезень; договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів на маршруті регулярних спеціальних перевезень, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (далі - відомості про порушення) (пункт 2.1 Порядку).

Пунктом 2.7 порядку передбачено, що таблиця вартості проїзду для регулярних приміських, міжміських маршрутів, яка є невідємною частиною паспорта автобусного маршруту, містить інформацію щодо вартості проїзду (перевезення багажу) між зупинками, призначеними для посадки та висадки пасажирів згідно з розкладом руху автобусів на маршруті.

Оглянувши подані позивачем документи, а саме паспорти міжміських автобусних маршрутів регулярних перевезень встановлено, що вони 22.12.2010 року були затвердженні заступником голови Київської обласної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 2.12 Порядку паспорт маршруту регулярних та регулярних спеціальних перевезень повинен бути пронумерований і прошнурований та скріплений паперовим ярликом з написом: «Паспорт містить ___ сторінок, пронумерованих та прошнурованих». Ярлик підписується відповідальними особами та скріплюється печатками перевізника та організатора перевезень - у разі оформлення паспорта маршруту регулярних перевезень або замовника послуг, перевізника і організатора перевезень - у разі оформлення паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень.

Відповідно до пункту 2.13 Порядку паспорт маршруту регулярних та регулярних спеціальних перевезень (в частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) згідно з підпунктом 33 пункту 4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 року № 341, погоджується відповідним підрозділом Державтоінспекції:

міського маршруту - підрозділом Державтоінспекції міста;

приміського та міжміського маршруту - підрозділом Державтоінспекції області за місцезнаходженням перевізника.

Затвердження паспорта маршруту регулярних перевезень здійснюється відповідним організатором перевезень залежно від виду сполучення.

Затвердження паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень здійснюється замовником послуг за погодженням із організатором перевезень на відповідній території (в частині маршруту та графіка руху) (пункт 2.14 Порядку).

Позивачем також були надані письмові пояснення водіїв, які здійснювали перевезення під час проведення перевірок, відповідно до яких зазначено, що всі документи були наявні.

Водночас, судом не беруться вказані докази та твердження до уваги з огляду на те, що підприємство позивача, у звязку з тим, що на даний час питання організації пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування, що сполучають населені пункти Київської області та місто Київ належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації, договори на перевезення пасажирів з організатором перевезень не уклало, а отже це свідчить про відсутність документів, на підставі яких позивач може здійснювати перевезення пасажирів.

Всі вищевикладені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Факт не укладення договорів не заперечується позивачем, а лише вказується на тривалу процедуру укладення таких договорів.

У звязку з викладеним, суд дійшов до висновку, що постанови про застосування фінансових санкції винесені відповідачем правомірно, саме за здійснення перевезень без відповідних дозвільних документів.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкту владних повноважень.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача не ґрунтуються на нормах законодавства і є безпідставними, а рішення відповідача є правомірним і таким, що винесено в межах діючого законодавства, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Димерське автотранспортне підприємство» до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Постанова у повному обсязі виготовлена 18 листопада 2011 року.