Постанова № 20559237, 02.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року (13 год. 22 хв.) Справа № 2а-10284/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Вітковської С.О.

за участю:

представників позивача: Белікової К.Г.

відповідача1 : Дяченко Ю.Т.

відповідача 2: не зявився;

прокуратури: Мошкова-Масинця Д.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія

“Південтрансенерго”

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

Головного управління Державного казначейства України у

Запорізькій області

про: стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з

податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2010 року Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Південтрансенерго” звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про стягнення з Державного бюджету України 465 307 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та 1700 грн. сплаченого судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 87 307 гривень; за квітень 2010 року в сумі 168 000 грн., за травень 2010 року - 210 000 грн. протиправно порушено відповідачами та вимагає стягнути з Державного бюджету України заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Також зазначає, що позивачем дотримані вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” щодо подання відповідної звітності та підтвердження первинними документами права на відповідне бюджетне відшкодування. Крім того, що в порушення приписів пп. 7.7.5 та пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Відповідач 1 до теперішнього часу не надав органу державного казначейства (Відповідачу 2) висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету Позивачу, внаслідок чого сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 87 307 гривень; за квітень 2010 року в сумі 168 000 гривень, за травень 2010 року в сумі 210 000 гривень, всього 465 307 гривень Позивачеві не перерахована Відповідачем 2. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві. Просить адміністративний позов задовольнити.

Відповідач № 1 в судовому засіданні заперечив проти позову, а саме зазначив, що аналіз матеріалів перевірок дає можливість виявити ряд засобів, які використовують правопорушники з метою незаконного вилучення коштів з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ це і включення до податкового кредиту сум ПДВ за товарами, вартість яких не відноситься до складу валових витрат, і віднесення до валових витрат сум ПДВ за придбаний товар без його фактичної сплати, використання схеми псевдо експорту, штучне завищення ціни експортного товару, експорт через комісіонерів, тощо, тому тільки шляхом проведення перевірок також по ланцюгам постачання можливо виявити та попередити незаконне відшкодування податку з бюджету.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя, посилаючись на Закон України “Про податок на додану вартість” зазначає, що встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Право відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, що не можливо встановити без проведення документальної перевірки.

Проведення документальної перевірки, заявленої СГД суми до відшкодування з бюджету зустрічних перевірок займає певний час, в період якого неможливо повернути суми податку з бюджету. Тому, тільки після застосування всіх заходів, визначених діючим законодавством у ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя можуть бути надані висновки Держказначейству та сума бюджетного відшкодування може бути відшкодована.

Хоча, по контрагентам позивача не можливо підтвердити відшкодування, оскільки не проведені перевірки цих підприємств, що взагалі не дає можливість стверджувати про законність такого відшкодування позивачу, оскільки не встановлена сплата податку до бюджету та взагалі взаємовідносини з такими підприємствами.

27.12.2010, відповідач № 2 надав до суду пояснення по адміністративній справі, у яких виклав наступне.

Спільним наказом Державної податкової адміністрації України,Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 № 451/501/132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 за 971/9570, розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків згідно з реєстрами субєктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, які надаються як регіональними податковими органами, так і Державною податковою адміністрацією України, або за рішенням суду.

Отримавши висновки згідно з реєстрами субєктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, органи Державного казначейства України протягом пяти операційних днів після отримання висновку перераховують кошти з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку.

Відповідач № 2 стверджує, що зазначене свідчить про те, що відповідно до даних повноважень органи Державного казначейства України не приймають самостійного рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У звязку з тим, що до Головного управління не надходило висновку та реєстру субєктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість відкритому акціонерному товариству “Акціонерна компанія “Південтрансенерго” за вказаний у позовній заяві звітний період та на визначену позивачем суму, то і підстав для перерахування коштів у Головного управління не має.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позицію відповідачів, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Південтрансенерго”(надалі - Позивач, ВАТ “АК “Південтрансенерго”) є зареєстрованим Запорізькою міською радою народних депутатів суб'єктом господарювання згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 19.11.2001 № 0020140 і платником податку на додану вартість відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (з змінами та доповненнями) (надалі - Закон України “Про ПДВ”) та згідно свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість від 18.01.2007 року № 100013384, виданого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя (надалі - Відповідач № 1, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), індивідуальний податковий номер платника ПДВ 001109908241.

У строки, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, позивач подавав відповідачу № 1 податкові декларації з податку на додану вартість. В тому числі, 15.02.2010 позивачем відповідачу 1 була подана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період січень 2010 року; 17.03.2010 - податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період лютий 2010 року; 19.04.2010 - податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період березень 2010 року; 19.05.2009 - за квітень 2010 року та 16.06.2010 року - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року; 21.06.2010 - податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період травень

Вищевказаними податковим деклараціями з податку на додану вартість позивачем були визначені суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядки 25, 25.1): за лютий 2010 року в сумі 87 307 гривень; за квітень 2010 року в сумі 168 000 грн., за травень 2010 року - 210 000 грн.

Разом з вищевказаними податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень 2010 року позивачем були подані розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на його рахунок № 2600435901, МФО 313850 в Запорізькій філії АБ „Енергобанк". Копії вищевказаних податкових декларацій з ПДВ були подані позивачем також і до Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області (надалі - відповідач 2). Також позивачем було надано відповідачу 1 з податковою декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року оригінал п'ятого аркушу ВМД №112000002/10/001115 від 12.02.2010 року, оскільки Позивачем здійснювалася експортна операція у лютому 2010 року, а з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний податковий період червень 2010 року та за звітний період, за який виправляються помилки, квітень 2010 року - оригінал п'ятого аркушу ВМД № 112000009/0/003893 від 28.04.2010 року, оскільки Позивачем здійснювалася експортна операція у квітні 2010 року.

В період з 29.04.2010 по 18.05.2010 відповідачем 1 була проведена перевірка достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період січень 2010 року, за результатом якої була складена довідка № 1132/23-08/00110993 від 26.05.2010. Згідно вказаної довідки за результатами перевірки визначення від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобов'язань в сумою податкового кредиту в січні та лютому 2010 року порушень не встановлено (п.п. 3.2.4, 3.3.3 довідки). За висновком довідки № 1132/23- 08/00110993 від 26.05.2010 за результатами перевірки тимчасово не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 87 307 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок. До теперішнього часу Відповідачем 1 на порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" не було підтверджено або спростовано заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 87 307 грн.

Також з 24.06.2010 відповідачем 1 проводилась перевірка достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період березень 2010 року, за результатом якої був складений акт № 1700/23-08/00110993 від 22.07.2010. Згідно вказаного акту за результатами перевірки визначення від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобов'язань в сумою податкового кредиту в березні та квітні 2010 року порушень не встановлено (п.п. 3.2.4, 3.3.3 довідки). За висновком акту перевірки № 1700/23- 08/00110993 від 22.07.2010 за результатами перевірки тимчасово не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 168 000 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок. До теперішнього часу відповідачем 1 на порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" не було підтверджено або спростовано заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в розмірі 168 000 грн.

За результатами перевірки відповідачем 1 достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень 2010 року була складена довідка № 1909/23-08/00110993 від 16.08.2010. Згідно вказаної довідки за результатами перевірки визначення від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобов'язань в сумою податкового кредиту в квітні та травні 2010 року порушень не встановлено (п.п. 3.2.3, 3.3.3 довідки). За висновком довідки № 1909/23-08/00110993 від 16.08.2010 року за результатами перевірки тимчасово не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 210 000 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок. До теперішнього часу Відповідачем 1 на порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" не було підтверджено або спростовано заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року в розмірі 210 000 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо стягнення зазначеної суми бюджетного відшкодування суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду питання здійснення бюджетного відшкодування ПДВ були врегульовані Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Нормами підпункту 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Такий саме обовязок покладено на органи державного казначейства пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

При цьому чинне законодавство, а також Закон № 168/97-ВР в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачають такого способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування.

Отже, єдиним способом отримання платником податку бюджетного відшкодування є перерахування коштів на користь такого платника органом державного казначейства після отримання ним висновку податкового органу.

Виходячи із закріпленого ст. 6 Конституції України принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, який передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, суд не може перебирати на себе повноваження органів державної податкової служби щодо надання висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі було обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права позивача на бюджетне відшкодування є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу державної податкової служби та зобовязання його прийняти рішення відповідно до результатів проведених перевірок платника податків.

Встановлені судом обставини справи свідчать про бездіяльність відповідача 1, що полягала у ненаданні протягом встановлених законодавством строків висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Згідно зі ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так само, за правилами ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Проте, зазначені положення КАС України слід розглядати в контексті з нормами ст. 51 цього Кодексу, відповідно до яких позивач може змінити підставу або предмет позову до початку судового розгляду справи по суті, а після цього позивач має право лише збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач не скористався правом змінити предмет адміністративного позову до початку судового розгляду справи по суті, а відтак суд не може перебирати на себе право позивача на визначення предмету позову та його підстав.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Південтрансенерго” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування 465307 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та 1700 грн. сплаченого судового збору відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі відповідно з вимогами ст. 160 КАС України.

Суддя (підпис) О.О. Артоуз