Постанова № 20559097, 06.12.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року 09:45 Справа № 2а-0870/8776/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Максименко Л.Я.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя,

до:Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будтранс», м. Запоріжжя

про:стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулась із адміністративним позовом до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будтранс», в якому позивач просить суд стягнути з відповідача податкову заборгованість у розмірі 8915, 19 грн. за рахунок його активів.

В обґрунтування позову посилається на те, що за відповідачем обліковується податковий борг з транспортного податку на загальну суму 8915, 19 грн., який виник на підставі: 1) поданих ним до податкового органу розрахунків по транспортному податку за ІІІ, ІV квартали 2009 року, в якому відповідачем самостійно визначено податкові зобовязання до сплати на загальну суму 4434,00 грн. та за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2010 року, в яких відповідачем самостійно визначено податкові зобовязання до сплати на загальну суму 3887,00 грн.; 2) податкового повідомлення-рішення № 0203091700/0 від 15.11.2010, яким відповідачу визначено зобовязання у сумі 884,48 грн., винесеного податковим органом за результатами невиїзної документальної перевірки; а також на підставі нарахування податковим органом відповідачу пені за несвоєчасну сплату транспортного податку за період з 15.07.2009 по 30.09.2010 у розмірі 423,60 грн. Вказує, що вищезазначені зобовязання не сплачені у встановлені законом терміни, а тому податковий орган просить стягнути податковий борг у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не зявився, клопотанням від 01.11.2011 вх.№ 42240 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути податковий борг з розрахункових рахунків та за рахунок готівки. Просить суд розглянути справу за його відсутності, на вимогах наполягає у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях від 06.12.2011 вх.№ 48348 посилається на те, що позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про виконання ним вимог Закону щодо вручення належним чином платнику податків повідомлення-рішення. З документів, які надані суду, а саме, поштові відправлення, неможливо встановити, який документ був направлений платнику податків, підписи які зафіксовані у вказаних документах не відповідають підпису посадової особи відповідача. Акт вказаний в законі не складався позивачем. Позивачем також порушено вимоги Закону № 2181-ІІІ, в частині направлення платнику податків першої та другої податкової вимоги. Матеріали справи свідчать, що податкові вимоги відповідачу не направлялись, доказів на виконання вимог закону, який регулює порядок направлення податкових вимог платнику податків позивачем не надано. Документи підписані невідомою особою, на дошці повідомлень у встановленому законом порядку не розміщено. Посилаючись на положення п. 95.2 Податкового кодексу України, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання представник відповідача не прибув, 06.12.2011 на адресу суду від позивача надійшло клопотання вх.№ 48349, в якому він просить розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів» від 11.12.1991 № 1963-XII, який був чинним на час виникнення податкового боргу (далі - Закон № 1963-XII), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до абз. 2 ст. 6 Закону № 1963-XII, юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Пунктом 1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-IIІ, яким регулювався порядок адміністрування податків на час виникнення податкового боргу у відповідача, розрахунок документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу) (п.1.11 ст.1 Закону №2181-ІІІ).

З матеріалів справи встановлено, що ПП «ВКФ «Будтранс», у відповідності зі ст. 6 Закону № 1963-XII було подано податкові розрахунки по транспортному податку до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя:

- № 10642 від 02.03.2009 за ІІІ та ІV квартали 2009 року, яким підприємством самостійно визначено суму зобовязань до сплати у розмірі 4434,00 грн.

- № 8868 від 01.03.2010 за І, ІІ, ІІІ та ІV квартали 2010 року, яким підприємством самостійно визначено суму зобовязань до сплати у розмірі 3887,00 грн.

Згідно з п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідачем у встановлені законом строки зобовязання за вказаними розрахунками погашені не були, у звязку з чим, враховуючи часткову сплату у сумі 713,89 грн. у нього утворилась заборгованість у розмірі 7607,11 грн.

Крім того, 12.10.2010 податковим органом проведено перевірку ПП «ВКФ «Будтранс» з питань дотримання граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання (акт № 216), якою виявлено порушення підприємством п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, а саме: несвоєчасна сплата суми узгоджених зобовязань по податку з підприємств влаників транспортних засобів у розмірі 1768,96 грн. з період з 14.07.2009 по 30.09.2010. Податковим органом складено акт № 36 від 12.10.2010 наявки посадових осіб для піпису акту перевірки

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0203091700/0 від 15.11.2010 на суму 884,48 грн. Вказане податкове повідомлення рішення та акт перевірки № 216 від 12.10.2010 були направлені відповідачу поштою за адресою місця реєстрації, але повернулись без вручення у звязку з відсутністю підприємства за вказаним місцезнаходженням, про що податковим органом складено акт №329 від 20.12.2010. Того ж дня податкові повідомлення-рішення розміщені на дошці податкових оголошень.

Відповідно до п. 4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 (який був чинним на момент направлення податкового повідомлення-рішення, далі Порядок), податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення (п. 4.9 Порядку).

Посилання відповідача на те, що податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення підприємству не направлялось суд спростовує, оскільки, до матеріалів справи позивачем додано належним чином завірену копію поштового конверту та повідомлення про вручення з відмітками пошти «За зазначеною адресою не проживає» та «Адресат за отриманням не зявився», яким направлявся акт перевірки та податкове повідомлення-рішення відповідачу за адресою місця реєстрації: м. Запоріжжя, вул. Портова,9А, кв. 61. Також, позивачем надано копії актів № 329 від 20.12.2011 про неможливість вручення рішення форми «Ш» № 0203091700/0, № 36 від 12.10.2010 про неявку посадових осіб для підпису акту перевірки № 216 від. 12.10.2010 та № 38 від 15.11.2010 про неможливість вручення акту перевірки від 12.10.2010 № 216.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя належним чином виконано вимоги Закону № 2181-ІІІ щодо вручення відповідачу акту перевірки та податкового повідомлення-рішення.

Згідно з абз.3 п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст.. 5 Закону № 2181-ІІІ, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У встановлені законом строки підприємством суму зобовязань, визначену податковим повідомленням рішенням № 0203091700/0 не сплачено, у звязку з чим у ПП «ВКФ «Будтранс» утворилась заборгованість у сумі 884,48 грн. Окрім того, за несвоєчасну сплату податкових зобовязань ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя нараховано ПП «ВКФ «Будтранс» пеню у розмірі 423,60 грн.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Згідно п. 5.4.1. ст. 5 зазначеного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, загальна сума заборгованості ПП «ВКФ «Будтранс» по транспортному податку становить 8915,19 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податків.

Підпунктом 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На виконання вказаних положень податковою інспекцією виставлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/648 від 17.07.2009 та другу податкову вимогу № 2/370 від 14.05.2010. Перша податкова вимога була направлена відповідачу поштою та 15.03.2010 отримано представником підприємства Бойко, про що свідчить підпис вказаного представника на повідомленні про вручення. Друга податкова вимога також направлена на адресу підприємства поштою, але повернулась буз вручення з відміткою пошти «Адресат за отриманням не зявився», про що податковою інспекцією складено акт № 91 від 20.07.2010 про неможливість вручення податкової вимоги, а останню розміщено на дошці оголошень.

Згідно з п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону 2181-ІІІ, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Вручення належним чином ПП «ВКФ «Будтранс» податкових вимог підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями конвертів з повідомленнями про вручення та копією акту про неможливість вручення податкової вимоги та розміщення її на дошці оголошень.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що посилання відповідача у своїх запереченням на те, що податковою інспекцією не виконано вимоги ст. 6 Закону № 2181-ІІІ щодо вручення податкових повідомлень-рішень та податкових вимог платнику податків є необґрунтованими.

Докази оскарження податкових вимог підприємством не надано.

Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. п. 95.1 та 95.2 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд також зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 94, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будтранс» про стягнення податкового боргу, - задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будтранс» (69001, м.Запоріжжя, вул. Портова, буд. 9/А, кв. 61 код ЄДРПОУ 25476873) у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, кошти у сумі податкового боргу з транспортного податку у сумі 8915 (вісім тисяч девятсот п'ятнадцять) грн. 19 коп. на користь Місцевого бюджету Ленінського району м. Запоріжжя (р/р33210807700006, кододержувача 34677103, код платежу 12020100, ГУДКУ у Запорізькій області МФО813015).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко