Постанова № 20557887, 23.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року 12:48 Справа № 2а-0870/9538/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря Богомаз Г.А. та представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 19.07.2011;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 10.01.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод залізобетонних шпал»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 жовтня 2011 року Приватне акціонерне товариство «Запорізький завод залізобетонних шпал» (далі позивач, ПАТ «Запорізький завод залізобетонних шпал») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, відповідач) в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000490803 від 02.06.2011 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/9538/11, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 16 листопада 2011 року.

У судовому засіданні 16 листопада 2011 року судом оголошувалася перерва до 23 листопада 2011 року.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав адміністративний позов, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000490803 від 02.06.2011 року про нарахування податку на додану вартість у сумі 137400,00грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. Обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем неправомірно визнано нікчемним договір позивача з ТОВ «Юкун», оскільки господарська діяльність з цим підприємством здійснювалась, договір фактично виконувався, на підтвердження чого відповідачу при здійсненні перевірки позивачем надавалися первинні бухгалтерські документи. Порушення контрагентами контрагента позивача податкової дисципліни, на думку позивача, не спричиняє недійсність договору і не позбавляє позивача права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Позивач має всі належним необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження сум, включених до податкового кредиту. Відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару, на думку позивача, не є достатнім доказом для визнання договору № 1 від 11.01.2011р. між позивачем та ТОВ «Юкун» нікчемним. Як зазначає позивач, відповідач не довів порушення позивачем зазначених в акті перевірки норм Податкового кодексу України, доводи про нікчемність угод позивача є лише домислами відповідача, які не ґрунтуються на нормах закону, отже, вважає, відсутні підстави для донарахування сум податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій. Крім того, у поясненнях до позову вказує, що представниками відповідача було особисто досліджено, сфотографовано товар, який передавався позивачем ТОВ «Юкун». Отже, відповідач був обізнаний про реальну фактичну передачу товару та його реальне існування.

Представник відповідача у судових засіданнях проти доводів адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, а саме: зазначає, що ТОВ «Юкун» не має необхідних умов для ведення підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу, основних засобів, виробничих запасів тощо. Фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Юкун» до контрагентів не підтверджено. З цих підстав вважає угоди, укладені даним підприємством такими, що не мали реального товарного характеру, отже, угоди цього підприємства є нікчемними. Вказує, що під час проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) на адресу ТОВ «Юкун» та, як результат, на адресу підприємств-покупців, що свідчить про те, що договори з покупцями та постачальниками ТОВ «Юкун» здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто недійсні відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч.5 ст. 203 ЦК України. У звязку з цим вважає результати проведеної документальної невиїзної перевірки позивача щодо його правовідносин з ТОВ «Юкун» у лютому 2011 року обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2011 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000490803, яким у звязку з порушенням п.198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачу нараховано суму податку на додану вартість у розмірі 137400,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акта «Про результати документальної невиїзної перевірки ЗАТ «Запорізький завод залізобетонних шпал» за період лютий 2011 року, складеного 18 травня 2011 року за № 57/08-03/32407952 співробітниками Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі Акт перевірки).

Як свідчить зміст Акта перевірки, у ході опрацювання листа підприємства № бух.52 від 15.04.2011 року та копій первинних документів по господарським операціям з ТОВ «Юкун» встановлено відносини з вказаним підприємством. ТОВ «Юкун»: відповідно до податкової інформації підприємство знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, має ознаки «транзитера». Основний вид діяльності - оптова торгівля паливом. Зазначено, що оскільки у підприємства-постачальника ТОВ «Юкун», яке є ймовірним «транзитером» та/або «податковою ямою» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємствам-вигодонабувачам при операціях через ланцюг підприємств - «транзитерів», з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Крім того, наявні суми розбіжностей в Системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, наслідком чого є відсутність сплати податку на додану вартість до бюджету. Відповідачем зроблено висновок про відсутність підтвердження фактичного здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Юкун» до контрагентів, у звязку з чим Договір від 11.01.2011 року № 1, укладений між ТОВ «Юкун» та позивачем визнаний відповідачем таким, що не спричиняє реального настання правових наслідків. Отже, на думку відповідача, викладену в акті перевірки, у порушення п.198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ч.2 ст.205, ч.2,3,5,6 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ч.1 ст.216 ЦК України позивачем безпідставно завищено податковий кредит за лютий 2011 року на загальну суму 137400,00грн. по операціям з ТОВ «Юкун», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 137400,00грн. за лютий 2011 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; звикористанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема здотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); зурахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлені наступні обставини господарських правовідносин позивача із ТОВ «Юкун»:

11 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Юкун» було укладено договір постачання № 1, відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, визначений у Специфікації (анкер закладний). До Договору постачання сторонами підписано дві Специфікації: № 1 від 11.01.2011р. на 50000шт. на суму 1549800,00грн. та № 2 від 24.02.2011р. на 450000шт. на суму 15973200,00грн.

На виконання вказаного договору ТОВ «Юкун» передало у власність позивачу у лютому 2011 року товар відповідно до умов договору. Поставку вказаних товарів та їх використання у господарський діяльності позивача підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме: податкова накладна від 02.02.2011 № 40, прибутковий ордер № 25 від 02.02.2011, видаткова накладна від 02.02.2011 № 40, товарно-транспортна накладна 02 АБА №791905 від 02.02.2011; податкова накладна від 02.02.2011 № 41, прибутковий ордер № 26 від 02.02.2011, видаткова накладна від 02.02.2011 № 41, товарно-транспортна накладна 02 АБА № 791904 від 02.02.2011; податкова накладна від 02.02.2011 №42, прибутковий ордер № 27 від 02.02.2011, видаткова накладна від 02.02.2011 № 42, товарно-транспортна накладна 02 АБА № 791906 від 02.02.2011; податкова накладна від 02.02.2011 № 43, прибутковий ордер № 28 від 02.02.2011, видаткова накладна від 02.02.2011 № 43, товарно-транспортна накладна 02 АБА № 791905 від 02.02.2011; податкова накладна від 10.02.2011 № 59, прибутковий ордер № 37 від 10.02.2011, видаткова накладна від 10.02.2011 № 59, товарно-транспортна накладна 02 АБА № 791906 від 10.02.2011; податкова накладна від 24.02.2011 № 87, прибутковий ордер № 45 від 24.02.2011, видаткова накладна від 24.02.2011 № 87, товарно-транспортна накладна 02 АБА № 791907 від 24.02.2011.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Суд вважає, що спірні відносини, що виникли з договору постачання, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, на виконання умов вищезазначеного договору поставки позивач отримав товар, який зазначений у специфікаціях до договору, сплатив їх вартість, про що свідчать первинні документи.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

З наведеного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими діючим законодавством, останній має право на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Постачання товарів та надання послуг за правочином позивача з ТОВ «Юкун» підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. ТОВ «Юкун» на момент здійснення господарської операції знаходилося на податковому обліку як платники ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарської операції не було анульовано, правочин з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначені норми поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм ст.ст. 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операцією з вищезазначеною юридичною особою.

В Акті перевірки зазначено про відсутність актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. У той же час суд зазначає, що усі первинні документи з обліку господарських операцій, що підтверджують факт виконання договору постачання позивачем та ТОВ «Юкун», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств. Відсутність актів приймання-передачі, за наявності інших первинних документів, не є достатньою підставою для недійсності договору постачання.

Крім того, у матеріалах справи містяться паспорти якості, виписані ТОВ «Юкун», за №№141, 142, 143, 144, 145, 146 на товар анкери АЗ-2, що також свідчить про виконання сторонами договору своїх обовязків за даною угодою. Зазначення відповідачем в акті перевірки про те, що у зазначених паспортах дата виготовлення анкерів - 23.12.2010 року, а у відповідності з документами, наданими ТОВ «Юкун», період придбання зазначеної продукції березень, квітень, вересень 2010 року згідно видаткових накладних постачальників ТОВ «Юкун», не спростовує факту виконання сторонами умов договору та реальної передачі товару за договором постачання. Так, відповідно до листа відповідача №3116/10/26-31 від 21.04.2011 року СДПІ по роботі з ВПП було здійснено огляд товару анкерів, що надійшли від ТОВ «Юкун», на території підприємства позивача та відібрано письмові пояснення у працівників позивача. Отже, співробітниками відповідача було зафіксовано наявність у позивача отриманого від позивача товару за договором постачання.

Таким чином, правочини між позивачем та ТОВ «Юкун» відповідає вимогам чинного законодавства України, при його укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов; предметом правочину є товар, що не обмежений в цивільному обороті України; правочин реально сторонами виконувався - товар передано, грошові кошти сплачуються. В Акті не наведено жодного належного доказу протилежного. За вказаних обставин, висновки відповідача спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. А відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спор.

Посилання відповідача на ту обставину, що троє контрагентів в ланцюгу постачання не мають достатніх трудових і матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень тощо для здійснення господарської діяльності суд не вважає належним доказом нереальності правочину, укладеного між позивачем та його постачальником, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відтак, відповідачем в ході судового розгляду не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростував вимоги позивача.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на ст.ст. 71, 72 КАС України, на думку суду, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя не доведено правомірності та обґрунтованості підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на додану вартість в сумі 137400,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 1 грн. з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод залізобетонних шпал» слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод залізобетонних шпал» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 02 червня 2011 року №0000490803.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод залізобетонних шпал» судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя(підпис)Ю.П. Бойченко