Постанова № 20556731, 28.11.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/6447/11

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,

при секретарі - Янушевській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський завод Транспортного машинобудування" <Текст >

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011 р. № 0000122301,-

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Бердичівський завод Транспортного машинобудування" звернулося з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 18.03.2011 р. №0000122301, відповідно до якого ВАТ "Бердичівський завод Транспортного машинобудування" визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15022,00грн. та застосовані фінансові санкції на суму 8096,00грн.

В судовому засіданні представники Позивача, Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський завод Транспортного машинобудування", позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ВАТ "Бердичівський завод Транспортного машинобудування" визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15022,00грн. та застосовані фінансові санкції на суму 8096,00грн. Таке рішення мотивоване тим, що Бердичівська ОДПІ, Відповідач по справі, безпідставно прийшла до висновку, що протягом перевіряємого періоду підприємство безпідставно включило до своїх валових витрат частину орендної плати за користування майновим комплексом в частині, що не пов'язана з господарською діяльністю. Представники Позивача вважають, що такий висновок не відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і, що Відповідач не врахував, що окрім виробництва певної продукції підприємство надавало певний перелік послуг, для яких і використовувалася зазначена частина орендованого майнового комплексу, а частину орендовано майна здавало в суборенду.

Представники Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили і пояснили, що в період з 03.09.2010року по 12.10.2010року уповноваженими працівниками ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка діяльності Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.10.2008року по 30.06.2010року. За результатами перевірки було встановлено, що ВАТ "Бердичівський завод Транспортного машинобудування", Відповідач по справі, на підставі договору оренди користується майновим комплексом і щомісячно сплачує 40000,00грн. орендної плати. В 2009році Позивачем було сплачено 480000,00грн. орендної плати, а протягом першого півріччя 2010року - 120000,00грн. В ході перевірки було встановлено, що частина орендованого майна не була пов'язана із господарською діяльністю Відповідача, що призвело до завищення валових витрат Позивача на частину такої орендної плати, а саме 352672,00грн. Враховуючи, що за вказаний період Відповідач мав від'ємне значення об'єкта оподаткування, воно було зменшено на загальну суму 583904,00грн., що в свою чергу засвідчило про заниження податку на прибуток в сумі 15022,00грн., які підлягали сплаті Відповідачем в 2009році та в 2010році. За несвоєчасну сплату Позивачем зазначеної суми податку на прибуток йому були нараховані фінансові санкції в сумі 8096,00грн.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та заперечення представників Відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, валових витрат та волового доходу та суб'єктів сплати зазначеного податку регулюються правовими нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( надалі - Закон), що були чинні на день виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і ст. 9 цього Закону.

В судовому засіданні встановлено, що суть спору між сторонами по даній справі зводиться виключно до того, чи підлягає включенню до валових витрат вся сума орендної плати, сплаченої Позивачем за оренду майнового комплексу за весь перевіряємий період чи лише її частина,

В судовому засіданні встановлено, що ВАТ "Бердичівський завод Транспортного машинобудування", Відповідач по справі, на підставі договору оренди користується майновим комплексом і щомісячно сплачує 40000,00грн. орендної плати. В 2009році Позивачем було сплачено 480000,00грн. орендної плати, а протягом першого півріччя 2010року - 120000,00грн.

За приписами п.5.1 ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як зазначено в п.5.2. ст5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються правовими нормами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 ( надалі - Положення). Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Відповідно до вимог п.6. Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 11 Положення визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається із виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

В п.15 Положення прямо зазначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів.

За приписами п.7 Положення витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Собівартість ( витрати на випуск) продукції на ВАТ "Бердичівський завод Транспортного машинобудування", Відповідача по справі, розраховується згідно калькуляцій вартості виробленої продукції, затвердженої директором підприємства. Така собівартість визнається з урахуванням матеріальних витрат, витрат на оплату праці, витрат по оренді та утриманню загально-виробничих фондів, матеріальних активів та інших необоротних активів.

В бухгалтерському обліку за дебетом рахунку 26 "готова продукція" та за кредитом рахунку 23 "виробництво" сума понесених витрат по оренді основних фондів у зв'язку із виготовленням продукції підприємством за перевіряємий період визначено лише в сумі 78863,00грн.

Як свідчать дослідженні в судовому засіданні матеріали перевірки, до складу валових витрат Позивача була включена орендна плата лише в сумі 11998,00грн. за 2 квартал 2009року та в сумі 115330,00грн. за четвертий квартал 2009року. Орендна плата в сумі 352672,00грн., що була сплачена Позивачем протягом перевіряємого періоду, не була пов'язана з його господарською діяльністю, а тому не може включатися до складу валових витрат.

Суд не приймає до уваги доводи представників Позивача, що частина орендованого майна використовувалася для надання послуг, а частина орендованого майна передавалася в суборенду.

Встановлено, що ще під час проведення перевірки на письмову вимогу Відповідача Позивач не надав жодних письмових пояснень щодо формування планової та фактичної собівартості виготовленої продукції в розрізі кожного виду послуг із наданням копій відповідних калькуляцій.

На вимогу суду Позивач не надав суду жодної калькуляції, затвердженої в установленому порядку, на жоден із видів послуг, які за твердженнями представників Позивача надавалися протягом перевіряємого періоду. Позивачем також не надані суду належні докази щодо передачі частини орендованого майна в суборенду та докази того, що в розрахунок таких орендних платежів за договором суборенди включалася відповідно частина орендної плати за основним договором.

Більш того, в судовому засіданні представники Позивача намагалися ввести суд в оману шляхом повторної подачі калькуляцій вартості виробництва виробленої продукції під виглядом калькуляцій вартості наданих послуг.

Відповідно до вимог п.5.3 ст.5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати, що не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні обґрунтовано зроблено висновок щодо недотримання Позивачем вимог ст.5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні валових витрат власного виробництва.

Одночасно, таке безпідставне включення частини орендної плати до валових витрат Позивача спричинило неправильне визначення Позивачем об'єкту оподаткування вказаним податком, а саме призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні періоди на суму 537326,00грн., в тому числі за 2009рік в сумі 231232,00грн. та за півріччя 2010року - 306094,00грн.

Як свідчать розрахунки податкових зобов'язань Позивача з податку на прибуток, зроблені уповноваженими працівниками Відповідача в ході перевірки, завищення валових витрат Позивача та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні періоди призвели до заниження цього податку за 2009рік на суму 360,00грн., а за півріччя 2010року - в сумі 14662,00грн., а всього на загальну суму 15022,00грн. Несвоєчасна сплата Позивачем вказаних сум податку на прибуток стала підставою для застосування до нього фінансових санкцій, що зазначені в податковому повідомленні - рішенні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011 р. № 0000122301, відповідно до якого ВАТ "Бердичівський завод Транспортного машинобудування" визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15022,00грн. та застосовані фінансові санкції на суму 8096,00грн., винесено на підставі та в спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах повноважень Відповідача та з урахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття. Підстави для визнання вказаного податкового повідомлення - рішення протиправним та його скасування і задоволення позову відсутні.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський завод Транспортного машинобудування" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011 р. № 0000122301 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя:М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 02 грудня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.