Постанова № 20556193, 08.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 р. справа № 2а/0570/5727/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маслоід О.С.

при секретаріЦарук Я.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» (м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю

представників сторін: від позивача Чекменьов Д.М.

від відповідача Тимошенко С.Ю., Останкевич Г.Ю.,

Бондар О.Л.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» (надалі позивач ) звернулось до Донецького окружного адміністративно суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька ( надалі ДПІ ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2011 року: № 0000672344, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 34063,16 грн., № 0000832340, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 377507 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 94967,5 грн. у загальній сумі 472474,5 грн. та № 0000842340, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 22535 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6708,75 грн. у загальній сумі 29243,75 грн. та зобовязання ДПІ включити до даних картки особового рахунку позивача відомості про переплату з податку на прибуток у сумі 15933,75 грн. та з податку на додану вартість у сумі 102753,50 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2011 року позовні вимоги заявлені по цій справі були розєднати у самостійні провадження. Справу в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000672344 від 16.03.2011 р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення норм по регулюванню обігу готівки в сумі 34063,16 грн. залишено за № 2а/0570/5727/2011 у своєму провадженні.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Встановлення ДПІ порушення щодо перевищенняліміту залишку готівки в касі не відповідає фактичним обставинам, оскільки у період виписки витратних касових ордерів ОСОБА_5 був директором підприємства та особою відповідальною за ведення каси, тому підпис одержувача коштів зроблений ним.

Крім цього, позивач вважає, що застосовані штрафні санкції є адміністративно-господарськими та повинні застосовуватися у відповідності до вимог ст.. 250 Господарського кодексу України.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне. Під час перевірки ДПІ встановлено, що при видачі коштів на видаткових ордерах відсутній підпис особи, яка отримала гроші.

Крім цього, ДПІ вважає, що застосування вимог Господарського кодексу України про адміністративно-господарські санкції до цього спору неможливо, оскільки у даному випадку ДПІ є органом державної влади, який не наділений господарською компетенцією, у розумінні цього кодексу, тому спірні правовідносини є адміністративними та не регулюються цим кодексом. До того ж, до ст.. 250 ГКУ внесені зміни.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований субєктом підприємницької діяльності 14.05.2003 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридчної особи серія А00 № 744731.

ДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт від 19.01.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Українсько-російська хімічна компанія», код ЄДРПОУ 32458111 з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за пеірод з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного законодавства за період з 01.02.2006 року по 30.09.2010 року» від 19.01.2011 року № 46/23-2/32458111.

03.03.2011 року позивачем надані заперечення до акту перевірки, які відповіддю № 11092/10/23-2 від 12.03.2011 року залишені без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки 16.03.2011 року ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення: № 0000672344, яким до позивача згідно абз. 2,6 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовані штрафні санкції у сумі 34063,16 грн.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стало порушення ним п. 2.8., 2.9. р. 2, п. 3.1., 3.2., 3.5. р. 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (надалі Положення).

У акті зазначено, що перевіркою встановлено перевищення затвердженого ліміту залишку готівки у касі на 16286,14 грн. Позивачем була здійснена видача коштів (під звіт та виплату витрат на відрядження), однак у видаткових ордерах від 11.01.2008 року та 28.03.2008 року відсутній підпис одержувача.

У відповідності до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Згідно п. 2.8. р. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (надалі Положення) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

У відповідності до вимог п. 2.9. р. 2 Положення готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

П. 3.1. р. 3 Положення передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

П 3.5. р. 3 Положення визначено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Згідно п. 3.7. р. 3 Положення приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Зміст наведених положень у їх системному звязку свідчить про те, що при оцінці питання дотримання порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових коштів, а не тільки правильність складання відповідних звітних документів.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно видаткового касового ордеру № 4 від 11.01.2008 року ОСОБА_5 у рахунок погашення витрат на відрядження були видані кошти у сумі 1319,14 грн.

Згідно видаткового касового ордеру № 19 від 28.03.2008 року ОСОБА_5 у якості авансу для витрат на відрядження були видані кошти у сумі 15000 грн.

На зазначених документах відсутній підпис ОСОБА_5 у якості особи, яка отримала кошти.

Згідно наказу позивача № 1-П від 14.05.2003 року ОСОБА_5 є директором ТОВ «Українсько-російська хімічна компанія» з правом першого підпису на банківських, касових та інших фінансово-господарських документах, а також на нього покладені обовязки з проведення банківських та касових операцій, а також зі складання податкової та фінансової звітності

До матеріалів справи також наданий звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 3 від 10.04.2008 року, посвідчення на відрядження № 6 в КНР, яке видано на підставі наказу № 8 від 28.03.2008 року, авіаквитки, інвойси, накладна, рахунки за готельні послуги та лист Компанії CITS.

Зазначені документи підтверджують факт видання з каси підприємства грошових коштів ОСОБА_5 Крім цього у акті перевірки від 19.01.2011 року зазначено, що перевіркою встановлено, що позивачем проводилась видача коштів (під звіт та виплату витрат на відрядження).

При цьому суд зазначає, що відсутність підпису ОСОБА_5 на ордерах № 4 від 11.01.2008 року та № 19 від 28.03.2008 року не дозволяє не врахувати ці документи, як докази оформлення видачі готівки з каси.

Таким чином, висновки ДПІ щодо перевищення позивачем затвердженого ліміту залишку готівки у касі на 16286,14 грн. є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Крім цього, суд зазначає наступне.

Ст. 217 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Ст. 239 ГК України визначені види адміністративно-господарських санкцій, серед яких, зокрема, є адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ст.. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Таким чином, штрафні санкції визначені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є адміністративно-господарськими санкціями, а тому строки та порядок їх застосування регулюються ст. 250 ГК України.

У відповідності до вимог ст.. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вже зазначалося, штрафні (фінансові) санкції були накладені на позивача податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 року, за порушення, які мали місце у січні та березні 2008 року, тобто після спливу одного року з дня допущення порушень.

Суд не приймає посилання ДПІ на ч.2 цієї статті, оскільки ця частина була внесена у ст..250 ГК України Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01.01.2011 року, а спірні правовідносини виникли у 2008 році.

Крім цього, суд не приймає посилання ДПІ на Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року № 1-7/99, оскільки у цьому рішенні мова йдеться про закони та інші нормативні акти, які мають зворотну дію, бо вони помякшують або скасовують відповідальність осіб.

Але у даному випадку мова йдеться про те, що ч. 2 ст. 250 ГК України не має зворотної сили та не розповсюджується на правовідносини 2008 року, оскільки ця норма не помякшує та не скасовує відповідальність осіб.

Суд також звертає увагу на ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.22 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Рішенням Конституційного суду України від 30 травня 2001 року N 7-рп/2001по справі N 1-22/2001 дано офіційне тлумачення вказаній нормі, а саме положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, питання видів порушень у сфері регулювання обігу готівки та відповідальність за їх вчинення не могли бути предметом регулювання Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.

За таких обставин, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки в сумі 34063,16 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000672344 від 16.03.2011 року є необґрунтованим та незаконним, відповідно податкове повідомлення-рішення № 0000672344 від 16.03.2011 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 3 грн. 40 коп..

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 року № 1-7/99 Господарським кодексом України, Рішенням Конституційного суду України від 30 травня 2001 року N 7-рп/2001по справі N 1-22/2001, Господарським кодексом України, Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 16.03.2011 року № 0000672344, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» застосовані штрафні санкції у сумі 34063,16 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Постанову підписано 14 червня 2011 р.

Суддя Маслоід О.С.