Постанова № 20555704, 19.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/7222/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомМале приватне виробничо-комерційне підприємство «Бета»

доЯсинуватської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 30 грудня 2010 року)

ОСОБА_2 (дов. б/н від 15 листопада 2010 року)

від відповідача:ОСОБА_3 (дов. № 7742/10/10-013-4 від 8 червня 2011 року)

ОСОБА_4 (дов. № 7744/10/10-013-4 від 8 червня 2011 року)

ОСОБА_5 (дов. № 5671/10/10-013-4 від 27.05.2011 року)

ОСОБА_6 (дов. № 10635/10/24-013 від 17.08.2011 року)

Мале приватне виробничо-комерційне підприємство "Бета" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2011 року № 0000302310/0, № 0000312310/0, № 0000322310/0 та № 0000332310/0.

Як зазначив позивач, оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками проведення посадовими особами відповідача планової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року. В ході проведеної перевірки відповідачем виявлені порушення формування позивачем валових витрат та валового доходу, податкового кредиту та податкових зобовязань звітних податкових періодів, що перевірялися податковою інспекцією, які призвели до заниження зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. 23 лютого 2011 року на підставі висновків акту перевірки № 7/23-2/123479820 від 02 лютого 2011 року, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000302310/0, № 0000312310/0, № 0000322310/0 та № 0000332310/0 про збільшення грошових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшення відємного значення податку на прибуток.

В наданому позові в обґрунтування незгоди із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач визначив неправомірність викладених в акті перевірки висновків про порушення встановленого порядку формування валових витрат та податкового кредиту внаслідок укладення підприємством угод на придбання продукції у повязаних осіб за цінами, вищими ніж звичайна ціна для таких товарів; порушення застосування підпункту 5.3.2. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок включення витрат, повязаних з перерахуванням авансових платежів, на виконання умов договору № 28 від 27 серпня 2009 року до складу валових; неправомірність викладених в акті перевірки висновків про порушення підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановленого порядку формування валових витрат внаслідок відображення у складі валових витрат суми курсових різниць за кредитною угодою.

Додатково в позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем неправомірно визначений розмір штрафних санкцій на рівні 75% від суми заниженого зобовязання на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд задовольнити позов.

Відповідач, Ясинуватська обєднана державна податкова інспекція, проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, зазначили, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі викладених в акті перевірки висновків. Посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень, представники відповідача просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Бета» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 13479820. Позивач перебуває на обліку як платник податків в Ясинуватській обєднаній державній податковій інспекції. Позивач є платником податку на додану вартість.

На підставі направлень № 326 від 30 листопада 2010 року та № 5 від 13 січня 2011 року в період з 30 листопада 2010 року по 26 січня 2011 року Ясинуватською обєднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Бета» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 листопада 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами проведення якої складений акт № 7/23-2/13479820 від 02 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 23-113).

Згідно висновків акту № 7/23-2/13479820 від 02 лютого 2011 року в ході проведеної перевірки представниками податкової інспекції виявлено порушення позивачем вимог:

1. підпункту пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.5. пункту 5.2., підпункту 5.3.2. та 5.3.9. пункту 5.3., підпункту 5.6.1. пункту 5.6., підпункту 5.7.1. пункту 5.7., пункту 5.9. статті 5, підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся на 520 765,00 грн., у тому числі за 3й квартал 2009 року занижено в сумі 621 684,00 грн., за 2009 рік занижено в сумі 585 847,00 грн., за 1 квартал 2010 року занижено в сумі 26 355,00 грн., за перше півріччя 2010 року завищено в сумі 65 082,00 грн.

2. підпункту 7.4.2. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся на 517 131,00 грн., в т.ч. за 9 місяців 2010 року на 517 131,00 грн.,

3. пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.5. пункту 5.2., підпункту 5.3.2. та 5.3.9. пункту 5.3., підпункту 5.6.1. пункту 5.6., підпункту 5.7.1. пункту 5.7., пункту 5.9. статті 5, підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3653632,00 грн., у т.ч. за 9 місяців 2010 року на 3653 632,00 грн.

4. підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижений податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1177143,00 грн., у т.ч. липень 2010 року на 703 673,00 грн., серпень 2010 року на 473 470,00 грн. та завищено відємне значення податку попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по рядку 24 декларації на загальну суму 126 578,00 грн., у т.ч. за липень 2010 року на 126 578,00 грн.

23 лютого 2011 року на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем прийняті:

1) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000302310/0 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 641253,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 480940,00 грн. (т. 1 арк. справи 14).

2) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000312310/0 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 1177143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 882 858,00 грн. (т. 1 арк. справи 16). Згідно доданого до зазначеного повідомлення-рішення розрахунку, позивачу збільшено суму грошового зобовязання за порушення порядку обчислення податку при придбанні товарів у повязаних осіб в частині застосування звичайних цін в порушення підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Штрафні санкції застосовані на підставі пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 75% від суми донарахованого зобовязання.

3) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000322310/0 (т. 1 арк. справи 18) про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 517 131,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 387848,00 грн. Згідно доданого до зазначеного повідомлення-рішення розрахунку, позивачу збільшено суму грошового зобовязання за порушення порядку обчислення податку при придбанні товарів у повязаних осіб в частині застосування звичайних цін в порушення підпункту 7.4.2. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Штрафні санкції застосовані на підставі пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 75% від суми донарахованого зобовязання.

4) податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0000332310/0 (т. 1 арк. справи 20) про зменшення суми відємного значення податку на прибуток на 3653632,00 грн. Згідно доданого до зазначеного повідомлення-рішення розрахунку, позивачу зменшено суму відємного значення податку на прибуток за порушення порядку обчислення податку при придбанні товарів у повязаних осіб в частині застосування звичайних цін в порушення підпункту 7.4.2. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно викладеного в акті перевірки № 7/23-2/13479820 від 02 лютого 2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000302310/0 від 23 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 14) про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 641253,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 480940,00 грн. прийнято внаслідок виявлення в ході проведеної перевірки порушення позивачем у звітних податкових періодах 2009 року підпункту пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.5. пункту 5.2., підпункту 5.3.2. та 5.3.9. пункту 5.3., підпункту 5.6.1. пункту 5.6., підпункту 5.7.1. пункту 5.7., пункту 5.9. статті 5, підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Штрафні санкції застосовані на підставі пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 75% від суми донарахованого зобовязання.

В наданому відповідачем розрахунку податку на прибуток за результатами встановлених порушень (т. 2 арк. справи 35-36) та акті перевірки зазначено, що в ході проведеної перевірки, відповідачем встановлено: 1) завищення позивачем валового доходу 2009 року на 453 404,00 грн., з яких у 3-му кварталі 2009 року на 187 886,00 грн., 4-му кварталі 2009 року - на 265 518,00 грн. (наявність порушень, що призвели до завищення позивачем валового доходу 3-го та 4-го кварталу 2009 року на 453 404,00 грн. не оспорюються позивачем та не є спірною обставиною у межах даної справи) та 2) заниження валових витрат 2009 року на 3018 414,00 грн., з яких у 3-му кварталі 2009 року на 2861 429,00 грн. (по рядку 04.1. « 2643 116 грн.» та «- 16 136,00», по рядку 04.3. «-14638,00 грн.», по рядку 04.4. «-3 691,00 грн.», по рядку 04.6. «25 145,00 грн.» , по рядку 04.13. «-212 632,00 грн.» та «3 639,00 грн.»), 4-му кварталі 2009 року - на 156 985,00 грн. (по рядку 04.1. «361 081,00грн.» та « 209 814,00 грн.», по рядку 04.4. «-6 052,00 грн.», по рядку 04.6. «-5 008», по рядку 04.13. «5 342,00 грн.»

Як вбачається зі змісту наданого позову, позивач не згодний із висновками податкової інспекції в частині виявлення порушень підпункту 5.3.2 пункту 5.3. статті 5 та підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до завищення валових витрат 3-го кварталу 2009 року на 2643 116,00 грн. та подальшому заниженні валових витрат у 4-му кварталі 2009 року на 209 814,00 грн. та висновків про завищення валових витрат 3-го кварталу 2010 року на 212 632,00 грн.

З приводу порушення підпункту 5.3.2. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення позивачем валових витрат 3-го кварталу 2009 року на 2643 116,00 грн. та заниження валових витрат 4-го кварталу 2009 року на 209 814,00 грн. податковою інспекцією в акті перевірки визначено, що Малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року безпідставно включено 2643116,00 грн., що є сумою перерахованих авансових платежів на користь Приватного підприємства «ІРД» у межах договору № 28 від 27 серпня 2009 року.

Обставини, на підставі яких податковою інспекцією дійдено цих висновків, наведені на стор. 21 акту перевірки № 7/23-2/13479820 від 2 лютого 2011 року. Згідно викладеного в акті та наявних в матеріалах справи документів, між Малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» (позивач) та приватним підприємством «ІРД» (код ЄДРПОУ 33386682) 27 серпня 2009 року укладений договір № 28 (т.1 арк. справи 147-152). Згідно пунктів 1.1. та 1.2. зазначеного договору, Приватне підприємство «ІРД» (підрядник) прийняв на себе зобовязання, по-перше, здійснити постачання будівельних матеріалів замовнику (позивачу) та, по-друге, за замовленням позивача у межах визначеної сторонами договірної ціни виконати роботи з розроблення дизайн-проекту фасаду житлового будинку, монтажу навісного вентеліруємого фасаду із керамограніту (специфікація 1), з виготовлення та монтажу світопрозорих конструкцій на обєкті замовника девяти поверховий будинок, розташований за адресою: м. Ясинувата, 3-й мікрорайон, буд. 17.

Як було встановлено в ході судового розгляду справи обєкт: недобудований житловий будинок, розташований за адресою: м. Ясинувата, 3-й мікрорайон, буд. 17, на якому підрядна організація (приватне підприємство «ІРД») зобовязалася виконати будівельні роботи був придбаний позивачем як обєкт незавершеного будівництва на підставі договору від 25 травня 2007 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 4 арк. справи 127-134).

Відповідно до пункту 2.1. договору № 28 від 27 серпня 2009 року вартість матеріалів та робіт за цим договором узгоджена сторонами та складає 3689712,86 грн., у т. ч. ПДВ в сумі 614952,14 грн.

Пунктом 2.7. договору визначено, що на виконання прийнятих зобовязань за цим договором замовник (позивач) перераховує на поточний рахунок підрядника аванс за роботи з монтажу фасадної системи в розмірі 20% вартості робіт (пункт 2.7.1 договору) в сумі 135 000,00 грн. та аванс за матеріали в сумі 3002839,66 грн. із ПДВ (пункт 2.7.2 договору). Кінцевий розрахунок між сторонами здійснюється протягом 5 банківських днів від дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання прийнятих зобовязань зі сплати вартості матеріалів та робіт позивачем перераховані кошти в загальній сумі 3171739,66 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 528 623,28 грн., з яких 2013 739,66 грн. - за платіжним дорученням № 81 від 27 серпня 2009 року із визначенням призначенням платежу «за будівельні матеріали за договором підряду № 28 від 27 серпня 2009 року» (т. 1 арк. справи 153), 500 000,00 грн. за платіжним дорученням № 11 від 4 вересня 2009 року із призначенням платежу «попередня оплата з згідно пункту 2.7.2. договору № 28 від 27 серпня 2009 року за віконні конструкції» (т. 1 арк. справи 154); в сумі 400000,00 грн. за платіжним дорученням № 23 від 9 вересня 2009 року із призначенням платежу «за рахунком № 04/09 від 4 вересня 2009 року згідно пункту 2.7.2. договору № 28 від 27 серпня 2009 року, ПДВ в сумі 66666,67 грн.» (т. 1 арк. справи 155); в сумі 135 000,00 грн. за платіжним дорученням № 00 від 25 вересня 2009 року із визначенням призначення платежу «за будівельні матеріали по договору підряду № 28 від 27 серпня 2009 року, ПДВ в сумі 22 500,00 грн.» (т. 1 арк. справи 156); в сумі 123 000,00 грн. за платіжним дорученням № 86 від 24 вересня 2009 року із визначенням призначення платежу «попередня оплата з згідно пункту 2.7.2. договору № 28 від 27 серпня 2009 року за віконні конструкції, ПДВ в сумі 20 500,00 грн.» (т. 1 арк. справи 157).

Як встановлено в судовому засіданні та зазначено в акті перевірки, перерахування позивачем авансових платежів на користь Приватного підприємства «ІРД» відображено бухгалтерською проводкою: Дт рахунку 3711 «Розрахунки по виданим авансам» - Кт 311 «Поточні розрахунки у національній валюті». За фактом перерахування коштів позивач включив до складу валових витрат 3-го кварталу 2011 року витрати в сумі 2643 116,00 грн. (3171739,66 грн. : 1,2), що не є спірною обставиною між сторонами.

В період з 30 листопада 2009 року по 30 вересня 2010 року, за наслідком виконання будівельних робіт у межах договору № 28 від 27 серпня 2009 року Приватним підприємством «ІРД» виконувалися будівельно-монтажні роботи, прийняття яких оформлювалося складанням актів прийняття виконаних робіт. Згідно наявних в матеріалах справи актів загальна вартість виконаних підрядною організацією робіт складає 1657851,24 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 276 308,54 грн., з яких: згідно акту за листопад 2009 року вартість виконаних робіт складає 251777,50 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 41 962,92 грн. ( т. 2 арк. справи 18-19); згідно акту за березень 2010 року, вартість виконаних робіт складає 157 777,50 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 26 296,25грн. ( т. 1 арк. справи 228-229); згідно акту за квітень 2010 року вартість виконаних робіт складає 213 956,52 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 35 659,42 грн. ( т. 1 арк. справи 230-231); згідно акту за травень 2010 року вартість виконаних робіт складає 123 816,80 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 20 636,13 грн. ( т. 1 арк. справи 232-233); згідно акту за липень 2010 року вартість виконаних робіт складає 160 304,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 26 717,40 грн. ( т. 1 арк. справи 234-235); згідно акту за липень 2010 року вартість виконаних підрядною організацією робіт складає 245 334,35 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 40 889,06 грн. ( т. 1 арк. справи 236-237); згідно акту за серпень 2010 року вартість виконаних робіт складає 261 445,18 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 43 574,20 грн. ( т. 1 арк. справи 238-239); згідно акту за вересень 2010 року вартість виконаних підрядною організацією робіт складає 243 438,99 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 40 573,17 грн. ( т. 1 арк. справи 240-241).

В бухгалтерському обліку виконання зазначених робіт відображено позивачем проводкою: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 631 «Розрахунки по виданим авансам», Дт 151 «Капітальні Інвестиції» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Як зазначено в акті перевірки та не заперечується представниками позивача та відповідача, в податковому обліку за фактом виконання зазначених робіт позивач здійснив коригування валових витрат в сторону зменшення в 4-му кварталі 2009 року 3-му кварталі 2010 року на 1381 542,83 грн., з яких у 4-му кварталі 2009 року на 209 814,58 грн., 1-му кварталі 2010 року на 131 481,25 грн., 2-му кварталі 2010 року на 281 477,76 грн., 3-му кварталі 2010 року на 758 769,24 грн.

Порядок визначення суми валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин врегульовувався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пункт 11.2. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно підпункту 5.3.2. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Отже зазначеною нормою визначений перелік витрат, які не включаються до складу валових за умови, що зазначені витрати повязані із придбанням, будівництвом, поліпшенням обєктів, вартість яких підлягає амортизації.

Згідно пункту 8.1.2. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Водночас, за змістом абзацу 4 підпункту 8.1.3. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди " визначено матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Положеннями пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до основних фондів 1-ої групи відносяться - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Тобто, житловий будинок є основним фондом 1-ї групи у розумінні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи зі змісту підпункту 8.1.2. та 8.1.3. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначення наявності можливості амортизації витрат, повязаних із придбанням та будівництвом основних фондів залежить від мети їх створення. Основні фонди можуть придбаватися (створюватися) як для власного виробничого використання, так і для подальшого перепродажу.

В ході судового розгляду представник позивача зауважував на тому, що використання у власній виробничій діяльності підприємства незавершеного обєкту будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: м. Ясинувата, 3-й мікрорайон, буд. 17, після введення в експлуатацію не планується. На підтвердження зазначених посилань представником позивача були надані оголошення, розміщені в друкованих виданнях засобів масової інформації про продаж квартир у зазначеному будинку ( т. 2 арк. справи 172-195, т. 4 арк. справи 139-190). За дослідження зазначених документів, суд дійшов висновку, що будівництво житлового будинку, розташованого за адресою: м. Ясинувата, 3-й мікрорайон, буд. 17 здійснюється позивачем з метою подальшого продажу в ньому квартир, а тому витрати повязані з його придбанням та витрати, повязані зі здійсненням на зазначеному обєкті будівельних робіт не підлягають амортизації та за прямою вказівкою підпункту 8.1.3. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають включенню до складу валових.

Крім цього, на момент перерахування коштів позивачем в рахунок попередньої оплати (3-й квартал 2009 року) на виконання зобовязань за договором № 28 від 27 серпня 2009 року будівельні роботи не виконувалися, в подальшому по мірі виконання будівельних робіт позивач коригував валові витрати в сторону зменшення.

Умовами договору № 28 від 27 серпня 2009 року передбачено як виконання будівельних робіт на обєкті: девятиповерховий житловий будинок», розташований за адресою: м. Ясинувата, 3-й мікрорайон, 17, так і постачання будівельних матеріалів. Виходячи із визначеного сторонами предмету договору: виконання робіт та постачання матеріалів вбачається, що зазначений договір є змішаним та містить в собі як елементи договору постачання, так і елементи договору підряду.

Укладення змішаного договору, в якому містяться елементи різних договорів передбачено статтею 628 Цивільного кодексу України.

Як зазначалося вище, підпунктом 2.7. договору № 28 від 27 серпня 2009 року встановлений обовязок позивача (замовника) перерахувати аванс за роботи з монтажу фасадної системи в розмірі 20% вартості робіт (пункт 2.7.1 договору) в сумі 135 000,00 грн. та аванс за матеріали в сумі 3002839,66 грн. із ПДВ (пункт 2.7.2 договору).

Відповідно до визначеного позивачем призначення платежу у платіжних дорученнях № 81 від 27 серпня 2009 року, № 11 від 4 вересня 2009 року № 23 від 9 вересня 2009 року ; № 00 від 25 вересня 2009 року, № 86 від 24 вересня 2009 року кошти в сумі 3171739,66 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 528 623,28 грн. сплачувалися позивачем в рахунок сплати вартості будівельних матеріалів. В подальшому, по мірі складання актів виконаних робіт сума здійсненої позивачем передоплати вартості матеріалів враховувалася позивачем в рахунок сплати вартості будівельних робіт на обєкті незавершеного будівництва із наступним коригуванням валових витрат в сторону зменшення. Зазначене додатково підтверджує правомірність включення позивачем до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року витрат в сумі 2643116,38 грн. повязаних із перерахуванням авансових платежів в рахунок сплати будівельних матеріалів на виконання зобовязань за договором № 28 від 27 серпня 2009 року.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, щодо неправомірності висновків податкової інспекції викладених в акті перевірки в частині неправомірності включення позивачем до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року 2643116,00 грн. внаслідок здійснення передоплати вартості товарно-матеріальних цінностей, зобовязання з постачання яких прийняв на себе контрагент позивача Приватне підприємство «ІРД». З огляду на те, що на підставі висновків про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат в сумі 2643116,00 грн. у 3-му кварталі 2009 року, відповідачем було визначено неправомірність подальшого коригування валових витрат в сторону зменшення у 4-му кварталі 2009 року 3-му кварталі 2010 року на загальну суму 1381543,00 грн., зазначені висновки податкової інспекції також є правомірними.

Суд зазначає, що формування валових витрат є правом, а не обовязком платника податків, зменшення позивачем валових витрат в період з 4-го кварталу 2009 року 3-й квартал 2010 року на загальну суму 1381543,00 грн. через виконання будівельних робіт розцінюється судом як прийняте платником податку рішення щодо не включення витрат, повязаних із будівництвом житлового будинку до складу валових.

З приводу порушень підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвели до завищення позивачем валових витрат 3-го кварталу 2009 року на 212632,00 грн. податковою інспекцією в акті перевірки визначено, що Малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року безпідставно включено суму курсових різниць за кредитним договором № 15-93/7-5754/07 від 24 грудня 2007 року про відкриття мультивалютної лінії, укладеним з Промінвестбанком.

Обставини, що були підставою цих висновків наведені на стор. 21 акту перевірки № 7/23-2/13479820 від 2 лютого 2011 року. Згідно викладеного в акті та наявних в матеріалах справи документів, 24 грудня 2007 року між Малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» (позивач) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (далі банк) укладений договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії (т.1 арк. справи 190-206). Згідно пункту 1.1. договору банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів зобовязався надати позивачу (позичальнику) фінансовий кредит шляхом відкриття мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування в гривні та доларах США в сумі, яка не може перевищувати згідно умов цього договору 22500000,00 грн. Згідно пункту 1.2. договору датою остаточного повернення всіх отриманих коштів у межах кредитної лінії є 23 грудня 2010 року

Згідно пункту 2.1. договору № 15-93/17-5754/07 від 24 грудня 2007 року фінансовий кредит в іноземній валюті надається згідно цільового призначення шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з наступним перерахуванням на рахунки контрагентів позичальника або на рахунок позичальника для наступного продажу на біржі для послідуючого зарахування національної валюти на поточний рахунок для використання у відповідності з цільовим призначенням кредиту або іншими способами, що не суперечать чинному законодавству.

Цільовим призначенням кредиту є фінансування закупівлі сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських виробників та інші виробничі потреби (пункт 1.3 договору).

В ході проведеної перевірки податковою інспекцією встановлено, що за даними бухгалтерського обліку на рахунку 502 «Довгострокові кредити банків у іноземній валюті» рахується заборгованість за кредитом в сумі 560 000,00 дол. США, що дорівнює у національній валюті: станом на 1 липня 2009 року в сумі 4272968,00 грн., станом на 01 жовтня 2009 року в сумі 4485600,00 грн. У звязку із зміною курсу валют позивач включив до складу валових витрат 212632,00 грн. (4485600,00 грн. 4272968,00 грн.)

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Як зазначив відповідач в акті валютні кошти, отримані на умовах кредиту були використані позивачем на погашення заборгованості перед резидентами за отримані товарно-матеріальні цінності. Посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, за наслідками проведення якої складений акт № 724/23-211-1/13479820 від 20 листопада 2009 року, не було встановлено відносин із нерезидентами по закупівлі товарно-матеріальних цінностей, відповідачем в акті перевірки зазначено про порушення позивачем підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представниками відповідача були надані пояснення з приводу зазначеного порушення, згідно яких, на думку відповідача відсутність в платника податків господарських відносин із нерезидентами свідчить про неможливість включення суми курсової різниці до складу валових витрат платника податків.

Порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначений положеннями пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За змістом підпункту 7.3.3 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

За прямою вказівкою частини 2 пункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

При цьому у разі умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

В судовому засіданні досліджено банківську виписку від 19 грудня 2007 року (т. 1 арк. справи 158), згідно якої позивач отримав 460 000,00 доларів США для здійснення подальшого перерахування на рахунки контрагента позивача Рюрік Реал Естейт Інвестмент С.А. (Люксембург) на виконання прийнятих позивачем зобовязань за умовами агентського договору № 87 від 7 грудня 2007 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 182-184).

Згідно банківської виписки від 4 березня 2008 року (т. 4 арк. справи 191-198), позивач отримав 100 000,00 доларів США з метою продажу валюти відповідно до замовлення. В подальшому отримані позивачем кошти від продажу іноземної валюті були використані позивачем при здійсненні розрахунків із резидентами (т.1 арк. справи 207-226).

Отже наявними матеріалах документами підтверджено отримання позивачем коштів в сумі 560000,00 доларів США за умовами кредитного договору № 15-93/17-5754/07 від 24 грудня 2007 року, використання їх у відповідності із визначеним призначенням.

За прямою вказівкою підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем в податковому обліку відображені фінансові результати внаслідок такого перерахунку балансової вартості непогашеної заборгованості в іноземній валюті на кінець звітного періоду.

Суд зазначає, що підпункт 7.3.3. пункту 7.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає облік платником податку фінансових результатів умовного продажу (погашення) заборгованості на кінець податкового періоду повязаних із зміною офіційного курсу іноземної валюти незалежно від підстав одержання таким платником іноземної валюти або виникнення заборгованості у такій валюті, не ставить проведення розрахунків платником податків із нерезидентом обовязковою умовою відображення фінансових результатів від умовного продажу іноземної валюті на кінець звітного періоду.

Отже, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про правомірність відображення позивачем у складі валових витрат 3-го кварталу 2009 року 212632,00 грн., що є різницею між балансовою вартістю заборгованості в іноземній валюті на початок 3 кварталу 2009 року та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на кінець 3 кварталу 2009 року.

Із врахуванням висновків суду про безпідставність тверджень позивача про порушення позивачем підпункту 5.3.2. пункту 5.3. статті 5 та підпункту 7.3.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвели до завищення валових витрат 3-го кварталу 2009 року на 2855 748,00 грн. та заниження валових витрат 4-го кварталу 2009 року на 209 814,00 грн. та враховуючи виявлені податковою інспекцією порушення, наявність яких не заперечувалася позивачем вбачається, що за підсумками 2009 року позивачем завищений валовий доход 2009 року на 453 404,00 грн., з яких у 3-му кварталі 2009 року на 187 886,00 грн., 4-му кварталі 2009 року - на 265 518,00 грн. та занижені валові витрати 2009 року на 372480,00 грн., з яких у 3-му кварталі 2009 року на 5681,00 грн. (по рядку 04.1. «- 16 136,00», по рядку 04.3. «-14638,00 грн.», по рядку 04.4. «-3 691,00 грн.», по рядку 04.6. «25 145,00 грн.» , по рядку 04.13. «3 639,00 грн.»), 4-му кварталі 2009 року - на 366 799,00 грн. (по рядку 04.1. «361 081,00грн.», по рядку 04.4. «-6 052,00 грн.», по рядку 04.6. «-5 008», по рядку 04.13. «5 342,00 грн.». За загальним підсумком за наслідками 2009 року підприємством позивача завищений обєкт оподаткування податком на прибуток на 80 924,00 грн.

Отже із врахуванням висновків про завищення позивачем обєкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік, підстави для збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток за підсумками 2009 року в податкової інспекції були відсутні, а тому, податкове повідомлення-рішення № 0000302310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 641253,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 480940,00 грн. підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно викладеного в акті перевірки № 7/23-2/13479820 від 02 лютого 2011 року податкові повідомлення-рішення № 0000312310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 1177143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 882 858,00 грн., № 0000322310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 517 131,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 387 848,00 грн., № 0000332310/0 від 23 лютого 2011 року про зменшення суми відємного значення податку на прибуток на 3653632,00 грн. прийняті за наслідками виявлення в ході проведеної перевірки низки порушень, у тому числі порушень, що виразилися в придбанні сільськогосподарської продукції в повязаних осіб за цінами, які на думку податкової інспекції є вище ніж звичайні, що призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

В наданому відповідачем розрахунку податку на прибуток за результатами встановлених порушень по акту перевірки (т. 2 арк. справи 35-36) та акті перевірки зазначено, що в ході проведеної перевірки, відповідачем встановлено: 1) завищення позивачем валового доходу за 9 місяців 2010 року на 1406 018 грн., з яких у 1-му кварталі 2010 року заниження валового доходу на 247 187,00 грн., в 2-му кварталі 2010 року заниження валового доходу на 1559 959,00 грн., у 3-му кварталі 2010 року завищення валового доходу на 93 246,00 грн. (наявність порушень, що призвели до завищення позивачем валового доходу за 9 місяців 2010 року на 1406 018,00 грн. не оспорюються позивачем та не є спірною обставиною у межах даної справи) та 2) завищення валових витрат за 9 місяців 2010 року на 8662811,00 грн., з яких у 1-му кварталі 2010 року заниження валових витрат на 141 768,00 грн. (по рядку 04.1. « 171 192 грн.» та «131481,00 грн.», по рядку 04.2. «181 479,00 грн.»), 2-му кварталі 2010 року заниження валових витрат на 625 550,00 грн. (по рядку 04.1. «118 862,00грн.» та « 281478,00 грн.», по рядку 04.2. «-34 212,00 грн.», по рядку 04.6. «-1069,00 грн.», по рядку 04.13. «260 491,00 грн.») та у 3-му кварталі 2010 року завищення валових витрат на 7895 493,00 грн. (по рядку 04.1. «-1837 306,00 грн.», «-6518 607,00 грн.» та «758769,00 грн.», по рядку 04.2. «-29 611,00 грн.», по рядку 04.6. «-8 373,00 грн.», по рядку 04.13. «-260 365,00 грн.»).

Як зазначалося вище висновки податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат за 1-й 3-й квартал 2010 року на 1171 728,00 грн., з яких у 1- кварталі 131 481,00 грн., у 2-му кварталі 281 478,00 грн., у 3-му кварталі 758 769,00 грн. є неправомірними.

Згідно викладеного позивачем у наданому позові, позивач не згодний із висновками податкової інспекції про порушення правил ведення податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість через формування валових витрат та податкового кредиту за фактом придбання продукції в повязаних осіб за цінами, що є вище ніж звичайні.

На стор 17 акту перевірки зазначено, що в порушення підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 та підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» завищені валові витрати повязані з придбанням пшениці в повязаної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» за цінами більшими, ніж звичайні за період з 1 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року на 6518 607,00 грн. Крім цього, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги). На стор. 44 акту відповідачем визначено, що позивачем у липні та серпні 2010 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість 1303721,00 грн. з вартості придбаної пшениці, ціна якої більше ніж на 20 відсотків вища рівня звичайних цін. Зазначене порушення призвело до заниження податку на додану вартість на 1177143,00 грн. та заниження залишку відємного значення податку попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по рядку 24 декларації на загальну суму 126 578,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що згідно статуту товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест», нова редакція якого зареєстрована Ясинуватською районною державною адміністрацією 9 квітня 2008 року за номером 12521050009000845, засновником товариства є мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Бета» (позивач), сума внеску до статутного капіталу 167,7 тис. грн., частина у статутному капіталі 90 %. Отже, ТОВ «Бета-Агро-Інвест» перебуває під контролем позивача та є повязаною із позивачем особою. Мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Бета» та ДОС «Соколовського», що здійснюють спільну діяльність на підставі договору від 21листопада 2006 року також є повязаними особами у розумінні пункту 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В ході проведеної відповідачем перевірки встановлено, що малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» (покупець) у липні та серпні 2010 року укладені договори купівлі-продажу зернових, а саме: договір № 27/07/2010 від 27 липня 2010 року (загальна сума договору 13334000,00 грн.), договір № 13/08/2010 від 13 серпня 2010 року(загальна сума договору 4319 795,00 грн.), договір № 30/08/20010 від 30 серпня 2010 року (загальна сума договору 3248 000,00 грн.), за умовами яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» зобовязалося поставити пшеницю врожаю 2010 року на умовах поставки EXW (т. 1 арк. справи 123-124,125-126,127-128).

На виконання умов укладених договорів ТОВ «Бета-Агро-Інвест» поставлений товар на адресу МПВКП «Бета», а саме: - пшеницю другого класу у кількості 4400,14 тн за ціною 1233,33 грн. за 1 тн без ПДВ та пшеницю 3 класу у кількості 4672,04 тн за ціною 1 183,33 грн., за видатковими накладними від 27 липня 2010 року № 332 та 332/1 (т. 2 арк. справи 32-38); - пшеницю третього класу у кількості 3001,96 тн за ціною 1241,67 грн. за 1 тн без ПДВ та пшеницю 3 класу у кількості 1980,84 тн за ціною 1200,00 грн., за видатковими накладними від 13 серпня 2010 року № 364 та від 30 серпня 2010 року № 403 (т.2 арк. справи 27, 29).

Втім, як зазначено в акті у тому ж самому періоді (липні та серпні 2010 року) позивач на підставі умов договору про спільну діяльність від 21 листопада 2006 року, укладеного із ДОС «Соколовського» (код ЄДРПОУ 196746730), придбавав пшеницю другого та третього класу за вартістю 750,00 грн. за 1 тн без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № РН0000001 від 27 липня 2010 року та № РН-0000002 від 13 серпня 2010 року (т. 2 арк. справи 63, 65). Як зазначено в акті перевірки договір про спільну діяльність від 21 листопада 2006 року зареєстрований Українською академією аграрних наук від 21 листопада 2006 року за № 12-14/520, сума внеску МКВКП «Бета» - 80%, ДОС «Соколовського» - 20 %.

З огляду на наведені обставини, що викладені податковою інспекцією в акті перевірки, відповідач дійшов висновку, що звичайною ціною на пшеницю 2-го та 3-го класу є ціна, за якою позивач придбавав пшеницю в ДОС «Соколовського», що дорівнює 750,00 грн. за тону без ПДВ.

Посилаючись, на те, що позивачем формувалися витрати та податковий кредит за наслідками відображення в податковому обліку операцій з придбання пшениці в ТОВ «Бета-Агро-Інвест» по завищеним цінам, відповідач встановив завищення валових витрат 3-го кварталу 2010 року на 6518607,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 1303721,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Ідентичні товари (роботи, послуги) згідно з даним підпунктом являють собою товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Обставини, що стосуються придбання позивачем продукції на підставі договорів, укладених із повязаними особами ТОВ «Бета-Агро-Інвест» та ДОС «Соколовського», встановлена сторонами вартість сільськогосподарської продукції не є спірною обставиною у справі. Спірним питанням є правомірність визначення відповідачем звичайної ціни у спірних правовідносинах.

Згідно змісту укладених позивачем із контрагентами договорів вбачається, що в товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» пшениця придбавалася на підставі умов договорів купівлі-продажу (постачання). Умовами укладених договорів передбачені умови постачання (склад покупця), вимоги до якісних характеристик сільськогосподарської продукції (відповідність вимогам ДСТУ 3769:2010). Що стосується придбання пшениці в Донецької дослідної станції ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського УААН, то придбання пшениці в зазначеного контрагенту здійснювалося позивачем без укладення окремого договору умовами якого передбачалося б визначення порядку та умов продажу сільськогосподарської продукції, ознаки придбаної продукції (як то рік врожаю), умов здійснення сплати її вартості, зазначені обставини не досліджувалися відповідачем в ході перевірки. Умовами договору про спільну діяльність, на підставі якого згідно наданих представником позивача пояснень придбавалася пшениця від Донецької дослідної станції ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського УААН, передбачено здійснення позивачем внеску у спільну діяльність у вигляді грошових коштів, пального, мастил, посівного матеріалу та іншого (пункт 6.2. договору). Зі змісту первинних документів, складанням яких супроводжувалося оформлення прийняття позивачем пшениці від ТОВ «Бета-Агро-Інвест» та Донецької дослідної станції ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського УААН вбачається суттєва різниця між партіями придбаної продукції. Так, на підставі умов договорів купівлі-продажу позивачем у липні 2010 року придбано в ТОВ «Бета-Агро-Інвест» пшеницю 2-го та 3-го класу в загальному обсязі 9072,18 тн, в той час як від Донецької дослідної станції ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського УААН позивач придбав пшеницю 2-го та третього класу у кількості 927,82 тн. З огляду на таке в цій частині суд погоджується із доводами позивача про неможливість визначення придбання пшениці в ТОВ «Бета-Агро-Інвест» та Донецької дослідної станції ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського УААН , як такої, що придбано у співставних умовах.

Під час судового розгляду судом були також досліджені договори позивача за спірний період з його контрагентами, предметом яких була купівлі-продаж пшениці 2 та 3 класу, як ті договори, що були враховані відповідачем при визначенні звичайної ціни, так і ті договори, які не були враховані відповідачем. Зокрема, договорами № 12544 від 28 липня 2010 року, № 12546 від 28 липня 2010 року (т. 1 арк. справи 137-138, 141-142), укладеними між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» передбачено купівлю-продаж на умовах Франко-елеватор постачальника пшениці 3 класу партіями 2000 тн та 3300 тн за ціною 1430,00 грн. за тону (із врахуванням ПДВ). Умовами договору постачання № 12545 від 28 липня 2010 року (т. 1 арк. справи 139-140), укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» передбачено купівлю-продаж на умовах Франко-елеватор постачальника пшениці 2 класу партією 2700 тн за ціною 1490,00 грн. за тону (із врахуванням ПДВ). Умовами договорів постачання від 30 серпня 2010 року № 13076 та 13077 (т.1 арк. справи 143-144, 145-146), укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» передбачено купівлю-продаж на умовах Франко-елеватор постачальника пшениці 2 класу партією 2000 тн за ціною 1450,00 грн. за тону (із врахуванням ПДВ) та пшениці 3 класу партією 3000 тн за ціною 1500,00 грн. за тону (із врахуванням ПДВ).

Підпункт 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Аналізуючи дану норму, суд зазначає, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає порядок визначення звичайних цін, однак порядок визначення податкового зобовязання внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, яка на день розгляду справи не передбачена діючим законодавством, тобто відсутня методика нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Як вже зазначалося судом, порушення, за наслідками якого відповідачем донарахований податок на прибуток, вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок чого відповідачем за одним порушенням був донарахований податок на прибуток та податок на додану вартість, та відповідно застосовані штрафні (фінансові) санкції податковими повідомленнями-рішеннями від 23 лютого 2011 року № 0000312310/0, № 0000322310/0 , № 0000332310/0 від 23 лютого 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність в порядку частини 2 статті 71 КАС України викладених в акті перевірки висновків про завищення позивачем валових витрат 9 місяців 2010 року та податкового кредиту липня та серпня 2010 року через відображення в податковому обліку операцій з придбання сільськогосподарської продукції із застосуванням цін, що є вищими ніж звичайні.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, податкове повідомлення-рішення № 0000312310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 1177143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 882 858,00 грн., прийнято на підставі викладених в акті перевірки висновків про порушення порядку обчислення податку при придбанні товарів у повязаних осіб в частині застосування звичайних цін в порушення підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, враховуючи дійдення судом висновків про неправомірність таких висновків податкової інспекції, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним та вимоги позивача про його скасування підлягають задоволенню.

Що стосується правомірності здійсненого відповідачем збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 517 131,00 грн. та зменшення суми відємного значення податку на прибуток на 3653632,00 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями від 23 лютого 2011 року № 0000322310/0 та № 0000332310/0, суд зазначає наступне.

Із врахуванням висновків суду про безпідставність тверджень відповідача про порушення позивачем підпункту 7.4.2. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвели до завищення валових витрат 3-го кварталу 2010 року на 6518607,00 грн. та висновків щодо неправомірності висновків про заниження позивачем валових витрат 1-го - 3-го кварталів 2010 року на 1171728,00 грн., вбачається, що за 9 місяців 2010 року позивачем завищений валовий дохід на 1406 018 грн., з яких у 1-му кварталі 2010 року заниження валового доходу на 247 187,00 грн., в 2-му кварталі 2010 року заниження валового доходу на 1559 959,00 грн., у 3-му кварталі 2010 року завищення валового доходу на 93 246,00 грн. та завищені валові витрати за 9 місяців 2010 року на 1781 296,00 грн., з яких у 1-му кварталі 2010 року - занижені валові витрати на 10287,00 грн. (по рядку 04.1. « 171 192 грн.», по рядку 04.2. «181 479,00 грн.»), 2-му кварталі 2010 року валові витрати занижені на 344 072,00 грн. (по рядку 04.1. «118 862,00грн.», по рядку 04.2. «-34 212,00 грн.», по рядку 04.6. «-1069,00 грн.», по рядку 04.13. «260 491,00 грн.») та у 3-му кварталі 2010 року завищені валові витрати на 2135 655,00 грн. (по рядку 04.1. «-1837 306,00 грн.», по рядку 04.2. «-29 611,00 грн.», по рядку 04.6. «-8 373,00 грн.», по рядку 04.13. «-260 365,00 грн.»). Отже, враховуючи те, що за наслідками 3-го кварталу 2010 року у наданій до податкової інспекції декларації з податку на прибуток (т. 2 арк. справи 81-85) позивачем задекларовано відємне значення податку в сумі 3653632,00 грн., із врахуванням викладеного вище, за підсумками 3-го кварталу 2010 року позивачем завищено відємне значення податку на 375278,00 грн. (1781 296,00 грн. - 1406018,00 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0000322310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 517 131,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 387848,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № 0000332310/0 від 23 лютого 2011 року підлягає скасуванню в частині зменшення відємного значення податку 3278354,00 грн.

З огляду на таке, позовні вимоги Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Бета" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2011 року № 0000302310/0, № 0000312310/0, № 0000322310/0 та № 0000332310/0, підлягають задоволенню частково.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати здійснені позивачем підлягають стягненню на користь позивача з державного бюджету України пропорційно задоволеній частині вимог.

З огляду на зазначене, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Бета" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2011 року № 0000302310/0, № 0000312310/0, № 0000322310/0 та № 0000332310/0, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000302310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 1122193,00 грн., з яких основний платіж - 641253,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 480940,00 грн. (т. 1 арк. справи 14).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000312310/0 від 23 лютого 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 2060 001,00 грн. , з яких основний платіж - 1177143,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 882 858,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322310/0 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 904979,00 грн., з яких основний платіж - 517 131,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 387848,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000332310/0 від 23 лютого 2011 року в частині зменшення суми відємного значення податку на прибуток на 3278354,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Бета" (86000, м. Ясинувата, вул. Некрасова, буд. 17-а, ЄДРПОУ 13479820) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 19 грудня 2011 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 грудня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.