Постанова № 20555060, 08.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/17867/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріПроніні Д.С.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.08.2011р. № 0000551640, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 30.08.2011р. № 000551640 на суму 20% штрафної санкції з податку на додану вартість в розмірі 247003,19 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення граничного строку сплати грошових зобовязань з податку на додану вартість, оскільки податковим органом кошти, сплачені позивачем, були спрямовані в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, розстроченого рішеннями ДПІ та Донецького окружного адміністративного суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у звязку з тим, що позивачем були порушені строки сплати податкових зобовязань. Перевіркою, яка оформлена актом невиїзної документальної перевірки, встановлено порушення граничного терміну сплати грошового зобов`язання, у зв`язку з чим, з урахуванням повноважень, наданих п. 87.9. ст. 87 Податкового Кодексу України та на підставі ст. 126 Податкового Кодексу України застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 відсотків. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005р., включене до ЄДРПОУ, перебуває на податковому обліку в Красноармійській ОДПІ з 08.06.2005р.

22.08.2011р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання щодо своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий-серпень 2010 року, за результатами якої складено акт № 686/15/33426253.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011р. № 0000551640, яким позивачеві нараховано штрафні санкції у розмірі 20% за порушення пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі ст. 126 Податкового Кодексу України за платежем: податок на додану вартість у сумі 247003, 19 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, зокрема, порушення п.57.1. ст. 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 цього Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Об'єктом правопорушення, визначеного статтею 126 Кодексу, є правовідносини щодо сплати податкових зобов'язань. При цьому, факти порушень термінів сплати податкових зобовязань встановлених пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181, визначені у спірному податковому повідомленні-рішенні, в акті перевірки відповідачем не фіксуються.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням, воно прийнято внаслідок наступних порушень:

- за затримку на 310 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3965,59 грн., яка виникла на підставі декларації №9003454381 від 19.08.2010р. за липень 2010р.;

- за затримку на 310 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8000,00 грн., яка виникла на підставі декларації №9003454381 від 19.08.2010р. за липень 2010р.;

- за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 7412,77 грн., яка виникла на підставі декларації №9003970110 від 20.09.2010р. за серпень 2010р.;

- за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 10000,00 грн., яка виникла на підставі декларації №9003970110 від 20.09.2010р. за серпень 2010р.;

- за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 30000,00 грн., яка виникла на підставі декларації №9003970110 від 20.09.2010р. за серпень 2010р.;

- за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 81226,30 грн., яка виникла на підставі декларації №9003970110 від 20.09.2010р. за серпень 2010р.;

- за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 105798,53 грн., яка виникла на підставі декларації №9003970110 від 20.09.2010р. за серпень 2010р.;

- за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3000,00 грн., яка виникла на підставі декларації №9003970110 від 20.09.2010р. за серпень 2010р.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що штрафна санкція нарахована в результаті сплати податкових зобовязань платіжними дорученнями від 06.07.2011р. № 2277, від 06.07.2011р. № 2275, від 28.07.2011р. № 2596, від 28.07.2011р. № 2597, від 28.07.2011р. № 2598, від 28.07.2011р. № 2594, від 28.07.2011р. №2590 та від 28.07.2011р. № 2594 відповідно.

В судовому засіданні встановлено, що платіжним дорученням від 06.07.2011р. № 2275 позивач сплачував розстрочене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 40000,00 грн. згідно рішення ДПА у Донецькій області від 30.03.2011р. № 23/24-113 та договору про розстрочення грошових зобов`язань від 30.03.2011р. № 5.

Платіжним дорученням від 06.07.2011р. № 2277 позивач сплачував розстрочене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 61666,54 грн. згідно рішення Красноармійської ОДПІ від 30.07.2008р. № 26, прийнятого на підставі Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2008р. по справі № 2а-12166/08.

Платіжним дорученням від 28.07.2011р. № 2590 позивач сплачував розстрочене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 747500,00 грн. згідно рішення ДПА у Донецькій області від 30.03.2011р. № 23/24-113 та договору про розстрочення грошових зобов`язань від 30.03.2011р. № 5.

Платіжним дорученням від 28.07.2011р. № 2594 позивач сплачував розстрочене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 498333,00 грн. згідно рішення Красноармійської ОДПІ від 30.06.2011р. № 46/24-113.

Платіжним дорученням від 28.07.2011р. № 2596 позивач сплачував розстрочене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 37063,85 грн. згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2008р. по справі № 2а-35579/08.

Платіжним дорученням від 28.07.2011р. № 2597 позивач сплачував розстрочене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 50000,00 грн. згідно рішення Красноармійської ОДПІ від 31.10.2008р. № 33, прийнятого на підставі Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2008р. по справі № 2а-19876/08.

Платіжним дорученням від 28.07.2011р. № 2598 позивач сплачував розстрочене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 150000,00 грн. згідно рішення Красноармійської ОДПІ від 29.11.2007р. № 33 та договору про розстрочення податкового боргу від 29.11.2007р. №33, укладеного на підставі Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2007р. по справі № 2а-5381/07.

Податковим органом кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями від 06.07.2011р. № 2275 та № 2277 на суму 40000,00 грн. та 19827,93 грн. відповідно частково спрямовано на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість, визначених у податковій декларації від 19.08.2010р. №9003454381, а кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями від 28.07.2011р. № 2590, № 2594, №2596, № 2597 та № 2598 на суму 528992,63 грн., 406131,52 грн., 3000,00 грн., 37063,85 грн., 50000,00 грн. та 150000,00 грн. відповідно частково спрямовано на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість, визначених у податковій декларації від 19.08.2010р. № 9003454381.

Як вбачається із спірного податкового повідомлення-рішення від 30.08.2011р. №0000551640, відповідачем при його прийнятті застосовані приписи пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України № 2181 з посиланням на його чинність на момент скоєння порушення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Приписами статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно, зворотня дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Починаючи з 01.01.2011р., повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Податковим Кодексом України.

Відповідно до пункту 113.3. статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Суд зазначає, що суть дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обов'язковість поширюється на правовідносини, які виникли під час дії цих нормативно-правових актів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що окрім іншого, при застосування штрафних санкцій податковим органом не врахований принцип дії нормативно-правових актів у часі, що призвело до безпідставного застосування норми нормативно-правового акту (пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181), який втратив чинність на момент винесення спірного рішення та застосування ним відповідальності до платника податків (30.08.2011р.), що є підставою для визнання рішення податкового органу протиправним і таким, що не ґрунтується на Законі.

Стосовно спрямування податковим органом коштів, які сплачувалися позивачем згідно рішень податкового органу про розстрочення податкового боргу, укладених на їх підставах договорів про розстрочення податкового боргу, ухвал суду, якими розстрочені виконання судових рішень відповідно до затверджених графіків, суд зазначає наступне.

Статтею 100 Податкового кодексу України визначені поняття, принцип дії та порядок надання розстрочення та відсрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків.

Розстроченням, відсроченням грошових зобов`язань або податкового боргу, в розумінні приписів зазначеної статті, - є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4. ст. 129 цього Кодексу.

Повноваженнями щодо прийняття рішень про розстрочення або відсрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу органи податкової служби були наділені також Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (п. 100.6. ст. 100 ПКУ).

Договори про розстрочення (відсрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи платника податків при достроковому погашенні розстроченої або відсроченої суми грошового зобов`язання та/або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відсрочення; а також з ініціативи контролюючого органу, якщо з`ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; якщо платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов`язань, які виникли після укладення зазначених договорів; якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого або відсроченого грошового зобов`язання чи податкового боргу.

В судовому засіданні судом встановлено, що рішення та договори про розстрочення грошових зобов`язань та податкового боргу, які укладені між органом податкової служби та позивачем, і в рахунок сплати по яким були позивачем перераховані грошові кошти на підставі вищезазначених платіжних доручень, на день розгляду справи є чинними, кошти на їх виконання сплачуються позивачем за затвердженим графіком.

Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Стаття 263 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження. Підставою для застосування правил коментованої статті є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі - ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Правила цієї статті повністю кореспондують статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV, в редакції, яка діяла до 01.01.2011р. (далі - Закон №606), оскільки судові рішення про розстрочення та відсрочення грошових зобов`язань та податкового боргу позивача прийняті до зазначеної дати. Згідно преамбули Закону № 606, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

З аналізу зазначених норм вбачається, що заходи превентивного характеру, встановлені Законом №606 та які були встановлені Законом № 2181, а на даний час Податковим кодексом України, чітко відрізняються між собою тим, що вони застосовуються в залежності від того, в якому режимі знаходиться заборгованість. Закон № 2181, який був спеціальним законом з питань оподаткування, встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами. Такі санкції застосовувалися податковим органом на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання. Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону № 2181, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Законом № 2181 був встановлений перелік певних заходів, які можуть самостійно вживатися податковим органом з метою погашення податкового боргу застосування податкової застави, арешт та реалізація активів. Аналогічні норми містяться у Податковому кодексі України. Так, статтею 95 цього Кодексу передбачено право податкового органу з метою погашення податкового боргу платника податків здійснювати опис та продаж майна, що перебуває у податковій заставі. Норми Податкового кодексу України також передбачають право стягувати кошти з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення його податкового боргу або його частини.

Виконання рішення суду шляхом звернення до органів виконавчої служби також є одним із засобів погашення боргу. Саме вони повинні застосовуватися у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку. На стадії виконання судового рішення, як завершальної стадії судового провадження, застосовуються заходи примусового виконання рішень, передбачені, статтею 32 Закону №606. Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону № 606, у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами.

Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Тобто, податкові органи не є органами примусового виконання і не мають також право здійснювати за платника податків добровільне виконання судових рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на стадії виконання судового рішення сторона у справі може добровільно виконувати судове рішення. В протилежному випадку до нього можуть бути застосовані заходи примусового виконання рішення виключно виконавчими органами, встановлені нормами Закону № 606, як загальні правила виконання всіх судових рішень, а не норми Податкового кодексу України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, іх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Контитуцією та законами України.

З урахуванням обставин даної справи, судом встановлено, що позивачем спрямовувалися кошти (відповідно до вищезазначених платіжних доручень) на сплату грошових зобов`язань та податкового боргу з податку на додану вартість саме розстрочених як на підставі чинних рішень Донецького окружного адміністративного суду, так і чинних рішень податкового органу, які є обов`язковими для виконання, зокрема, платником податків, яким є позивач, оскільки не виконання зазначених рішень і договорів тягне для такого платника податків настання передбаченої законом відповідальності, в тому числі є підставою для їх розірвання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів склад правопорушень, за які ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 30.08.2011р. № 0000551640 задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 30.08.2011р. № 0000551640 про застосування до Державного підприємства «Селидіввугілля» 20% штрафної санкції з податку на додану вартість в розмірі 247003,19 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Селидіввугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 13 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ушенко С. В.