Постанова № 20554335, 20.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/7796/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріТелешові В.О.

за участю представників сторін:

позивача:ОСОБА_1 (дов.)

відповідача-1:ОСОБА_2 (дов.)

відповідача-2:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі (надалі відповідач-1, ДПІ у м. Маріуполі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 18.10.2010р. №0000452302/0 (від 27.12.2010р. №.0000452302/1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. у справі 2а/0570/7796/2011 замінено первинного позивача Відкрите акціонерне товариство «Азовзагальмаш» належним - Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (надалі позивач, ПуАТ «Азовзагальмаш»), а також залучено у якості другого відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (надалі відповідач-2, СДПІ у м. Донецьку)

У судовому засіданні від 20.12.2011р. представник позивача надав уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 27.12.2010р. №.0000452302/1.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту податку на додану вартість з мотивів відсутності обєкту оподаткування при придбанні і продажу товарів по господарським операціям позивача з ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Маріленд», ТОВ «Сітат» через вчинення цими контрагентами нікчемних правочинів.

В судовому засіданні від 20.12.2011р. представник позивача позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач-1 надав письмові заперечення, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що висновки акту перевірки від 05.10.2010р. №755/23-2/13504334, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок відсутності обєкту оподаткування за господарськими операціями позивача з ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Маріленд», ТОВ «Сітат» обґрунтованими та правомірними.

У судовому засіданні від 20.12.2011р. представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, заперечував.

Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-2 в судове засідання від 20.12.2011р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений, не повідомив суд про причини неявки

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

З 04.10.2010р. по 05.10.2010р. ДПІ у м. Маріуполі проведена документальна невиїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ НВО «Маріленд» (код за ЄДРПОУ 33244043) за період з 01.10.2009р. по 31.03.2010р., ТОВ «Сітат» (код за ЄДРПОУ 20343392) за період з 01.03.2010р. по 31.05.2010р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 05.10.2010р. №755/23-2/13504334.

Згідно висновку вказаного акту перевіркою встановлено порушення:

- п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся за перше півріччя 2010р. у сумі 1472319,00 грн.

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 952789,00 грн. у тому числі за листопад 2009р. у сумі 84023 грн., за грудень 2009р. у сумі 246530,00 грн., за січень 2010р. у сумі 92106,00 грн., за лютий 2010р. у сумі 95145,00 грн., за березень 2010р. у сумі 16404,00 грн., за квітень 2010р. у сумі 285648,00 грн., за травень 2010р. у сумі 132933,00 грн.

На підставі акту перевірки від 05.10.2010р. №755/23-2/13504334 ДПІ у м. Маріуполі прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010р. №0000452302/0, яким Відкритому акціонерному товариству «Азовзагальмаш» визначено суму завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 952789,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 476395,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, відповідні скарги Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» залишені без задоволення, та ДПІ у м. Маріуполі прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010р. №.0000452302/1, яке за змістом аналогічне до первинного.

Висновку щодо заниження податку на додану вартість відповідач-1 дійшов на підставі наступного.

17.03.2010 року Відкритим акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (покупець)був укладений договір № ПСМС-00195, відповідно до умов якого ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Маріленд» (постачальник) зобовязується поставити, а покупець прийняти та сплати продукцію (металопрокат) відповідно до специфікацій, які є невідємною частиною договору.

05.05.2009 року Відкритим акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (покупець) укладено договір № ПСН-03524 з ТОВ «Сітат» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобовязується відвантажити, а покупець прийняти та сплатити продукцію (металопрокат) відповідно до наданих специфікацій, які є невідємною частиною договору.

Перевіркою встановлено відсутність обєкту оподаткування при придбанні і продажу товарів за вказаними контрагентами, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставами таких висновків, зокрема, були дані зустрічних перевірок, проведених вказаних підприємств-постачальників, що викладені в актах перевірки від 09.08.2010 року № 786/23-1/33244043 та від 07.07.2010 року № 1689/23-2/20343392 у яких зазначено, що продукція яку вони поставляли була отримана від субєктів (ТОВ «Маргеотех» та ТОВ «Метал-індастрі»), маючих ознаки фіктивності, що тягне нікчемність (фіктивність) правочинів (відсутність основних засобів на підприємствах, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів).

У матеріалах справи наявна постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2011р. у справі № 2а/0570/7794/2011 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до ДПІ у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 18.10.2010 року № 0000442302/0, яке прийнято на підставі акту перевірки від 05.10.2010р. №755/23-2/13504334.

За наслідками апеляційного оскарження зазначена постанова залишена без змін.

Із зазначеної постанови та акту перевірки від 05.10.2010р. №755/23-2/13504334 вбачається, що податкове повідомлення рішення від 18.10.2010 року № 0000442302/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, прийнято за наслідками господарських операцій Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» з ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Маріленд» та ТОВ «Сітат» з тих саме підстав що і спірне рішення у цій справі.

Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2011р. у справі № 2а/0570/7794/2011 судом встановлено, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених зазначеними договорами з ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Маріленд» та ТОВ «Сітат».

У справі № 2а/0570/7794/2011р. суд дійшов до висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані, у звязку із чим суд не погодився із висновками податкового органу про нікчемність укладених угод.

Згідно вказаної постанови, судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, а відповідач-1 встановлюючи факти нікчемності укладених між ПАТ «Азовзагальмаш» та його контрагентів правочинів, фактично керувався лише припущенням щодо фіктивності (нікчемністі) укладених договорів ТОВ «Сітат» з ТОВ «Метал-Індастрі» та ТОВ НВО «Маріленд» з ТОВ «Маргеотех».

У постанові Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2011р. у справі № 2а/0570/7794/2011 зазначено, що позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Маріленд» та ТОВ «Сітат», позивачем до матеріалів справи надані: копії рахунків-фактур, податкових накладних; видаткових накладних, специфікацій, прибуткових ордерів - за договорами з вказаними контрагентами.

Також, позивачем надані договори постачання, специфікації та накладні до них, щодо подальшого постачання позивачем товарів, придбаних у своїх контрагентів (ТОВ «Сітат» та ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Маріленд»), на адресу Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» та Відкритого акціонерного товариства «Полтавхіммаш», Закритого акціонерного товариства «Азовелектросталь».

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Факти ухилення субєктом господарювання від сплати власних податкових зобовязань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у звязку з несплатою ними сум податкових зобовязань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачами не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобовязань.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у субєкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином, та їх недоліків при перевірці не виявлено.

Суд зазначає, що господарські операції між Відкритим акціонерним товариством «Азовзагальмаш» та ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Маріленд», ТОВ «Сітат» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковою накладною, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують реальність здійснення вказаних господарських операцій.

Таким чином, оскільки такі висновки Акту перевірки від 05.10.2010р. №755/23-2/13504334 є спростованими у ході розгляду справи, то суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, Суд вбачає наявність підстав для визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, як такого, що прийнято необґрунтовано та без достатніх правових підстав.

Частинами першою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 27 грудня 2010 року №0000452302/1

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 20 грудня 2011 року, повний текст виготовлено 26 грудня 2011 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.