Постанова № 20554011, 21.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/17928/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Астон», м. Краматорськ

до 1) Державної податкової інспекції у м. Краматорську, 2) Головного управління державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 15.09.2011р.

від першого відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 07.09.2011р.

від другого відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Астон» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 258725 грн. (з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Податкового кодексу України, підтвердження правомірності відображення позивачем в декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість в заявленій до стягнення сумі, факт наявності заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку із бездіяльністю відповідачів.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, посилається на те, що податковим органом були направлені запити для проведення перевірок контрагентів позивача, відповіді на які ще не були отримані, внаслідок чого відсутнє відпрацювання суми податкового кредиту платника по ланцюгах постачання до виробника сировини.

Другий відповідач письмових заперечень суду не надав, у письмовому клопотанні просив розглянути справу за відсутності його представника.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, першого відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Астон» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31054936, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100325473, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Згідно з пунктом 188.1 статті 188 даного Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у червні 2011 року) передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пункти 200.6-200.8 статті 200 Податкового кодексу України визначають, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Судом встановлено, що 20 липня 2011 року позивачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, відповідно до якої позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 370000 грн. з додатками, зокрема, додатками 3 та 4 «розрахунок суми бюджетного відшкодування» та «заява про повернення суми бюджетного відшкодування».

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

З 17 по 22 серпня 2011 року першим відповідачем буда проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в період з 1 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, за наслідками якої складена довідка від 29 серпня 2011 року № 1008/23-3-310054936. За висновком даної довідки, перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за червень 2011 року бюджетне відшкодування в сумі 370000 грн.

Першим відповідачем також була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2011 року, за наслідками якої складений акт від 15 серпня 2011 року № 1914/23-2/31054936. На підставі даного акту перевірки першим відповідачем, зокрема, було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року № 0000962302/37033, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 111275 грн. Позивачем дане повідомлення-рішення не оскаржувалося. До позовних вимог позивача з урахуванням зменшення розміру позовних вимог увійшла сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 258725 грн., тобто за мінусом суми відшкодування, яка була зменшена першим відповідачем вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням. Згідно з довідкою першого відповідача про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості, залишок бюджетної заборгованості за червень 2011 року станом на 12 грудня 2011 року становить 214767 грн. Судом встановлено, що сума заборгованості у довідці визначена з урахуванням суми податку на додану вартість 43958 грн., донарахованої відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 18 листопада 2011 року № 0000952302, однак суд зазначає, що дане повідомлення-рішення не має жодного стосунку до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року, що також підтверджено представником першого відповідача під час судового засідання.

Суд зазначає, що вищенаведені норми Податкового кодексу України обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладають на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Кодексом покладений на платника податку покупця. Нормами Кодексу не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. Суд зазначає, що сплата позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного товару, не є спірною обставиною в межах даної справи, та підтверджується актами перевірок відповідача, внаслідок чого дана обставина не підлягає доказуванню згідно з частиною 3 статті 72 КАС України як обставина, яка визнається сторонами.

Пункт 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Суд зазначає, що про порушення позивачем даного пункту Кодексу перший відповідач не зазначав ні в довідці, ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи.

Суд не приймає посилання першого відповідача на відсутність станом на день розгляду справи ретельного відпрацювання суми податкового кредиту платника по ланцюгах постачання до виробника сировини з огляду на те, що Податковий кодекс України не повязує надходження коштів до бюджету з певною господарською операцією, та не повязує право на відшкодування з проведенням або не проведенням перевірок контрагентів платника податку по ланцюгах постачання до виробника. Несплата податку на додану вартість та інші порушення податкового законодавства контрагентами позивача тягнуть за собою наслідки тільки для цих осіб, і не можуть впливати на право позивача на відшкодування бюджетної заборгованості. Суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість не поставлене в залежність від проведення або не проведення перевірок його контрагентів по ланцюгу до виробника товару. Як вже зазначалося судом, перший відповідач провів дві перевірки позивача з питань підтвердження правомірності заявленого бюджетного відшкодування позивачем в декларації за червень 2011 року, та в сумі 258725 грн. підтвердив довідкою та актом правомірність відшкодування. Суд не приймає посилання першого відповідача на листи ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька від 31 серпня 2011 року з огляду на те, що інформація, яка в них викладена, не стосується спірного податкового періоду червень 2011 року, а також зазначає, що дана інформація була відома першому відповідачу під час планової перевірки позивача, за наслідками якої складений акт від 15 листопада 2011 року, отже була використана податковим органом при перевірці позивача.

Пункти 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України визначають, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Суд зазначає, що Податковий кодекс України встановлює взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обовязки. Суд дійшов висновку, що у разі, коли податковий орган не надає належним чином оформлений висновок органу державного казначейства, та платник податків не підпадає під ознаки автоматичного бюджетного відшкодування, такий платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми бюджетної заборгованості з Державного бюджету України. Доказів відшкодування позивачу суми бюджетної заборгованості у заявленій до стягнення сумі відповідачами суду не надано. Суд зазначає, що відповідно до пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Астон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 258725 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Астон» заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 258725 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Астон» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 26 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.